Постанова 4811 № 462/3225/24

Справа № 462/3225/24 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С. Ю. Провадження № 22-ц/811/4276/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді - Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Гаврилюк Я.Ю. з участю представника позивача Писаренка К.Ю., представника відповідача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 05 листопада 2025 року в складі судді Колодяжного С.Ю. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зняття арешту,- встановив: У квітні 2024 року представнк ОСОБА_3 адвокат Писаренко К.Ю. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з участю третіх осіб приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С., про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зняття арешту, просив визнати за ним право власності на будівлі лазні-пральні, площею 543,7 кв.м. та котельні, площею 134,3 кв.м. (реєстраційний номер в ДРРП 328806146101), які розташовані у АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом; зняти арешт з нерухомого майна, яке складається із будівлі лазні-пральні, площею 543,7 кв.м. та котельні, площею 134,3 кв.м., що розташовані у АДРЕСА_1 (номер запису в ДРРП 36128065), накладений відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 51420224 від 02.03.2020 року) приватного виконавця Маковецького З.В. у виконавчому провадженні № 614314145. Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 29.04.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 16.01.2025 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі №462/6253/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною. Ухвалою суду від 09.09.2025 поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 10.00 год. 09.10.2025. Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 05 листопада 2025 року клопотання представника відповідача та третьої особи адвоката Шкарупської-Баранової Наталії Богданівни задоволено. Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зняття арешту залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду. Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_3 , вважає ухвалу такою, що постановлена з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, висновки суду, викладені в ній передчасними, необ`єктивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що 09.10.2025 представник позивача завчасно до початку судового засідання подав через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у службовому відрядженні, тому посилання в оскаржуваній ухвалі на відсутність будь яких підтверджуючих документів зазначеній обставині не відповідає дійсності. У судове засідання 04.11.2025 на 09 год 30 хв представник позивача, робоче місце якого знаходиться у м. Києві, у телефонному режимі повідомив районний суд про можливу затримку на 15-20 хв у прибутті у зв`язку з складними дорожніми умовами та запровадженим комендантським часом через воєнний стан на території України. Разом з цим, після прибуття представника для участі у підготовчому судовому засіданні, суд проголосив оскаржувану ухвалу з підстав повторної неявки. Зазначає, що позивачу жодного повідомлення про дату та час призначення справи до розгляду після відновлення провадження у справі, вручено не було. Покликається на те, що підготовче провадження у справі тривало близько дев`яти місяців, відтак всі розумні строки розгляду судом пропущено, що порушує конституційне право на судовий захист. Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 05 листопада 2025 року танаправити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Стягнути судовий збір за розгляд скарги. 09.02.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, у якому покликаючись судову практику та правомірність оскаржуваної ухвали, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з такого. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на державні судові органи, однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін. Зважаючи на те, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з`явилися в підготовче засідання, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило, при цьому, положення ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 257 ЦПК України надають суду право залишити позовну заяву без розгляду у разі повторної неявки позивача у підготовче засідання незалежно від причин неявки, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно залишити без розгляду. При постановленні ухвали суд врахував правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17, від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України). Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц тощо), зокрема процесуальних. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: а) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; б) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; в) ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності; г) його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Колегія звертає увагу, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду. Таким чином, для правової кваліфікації та підстави залишення позову без розгляду значення мають два останні судові засідання. Залишення позову без розгляду є формою закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що два останні судові засідання були призначені на 09.10.2025 та 04.11.2025 (т. 2 а.с. 1, 31, 32, 40). Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України у спосіб, який забезпечує фіксацію повідомлення або виклику. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. В частині 5 цієї статті зазначено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення завчасно. Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України). Згідно із ч. 5 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Як вбачається з матеріалів справи 09.09.2025 Залізничний районний суд м. Львова поновив провадження у даній справі та призначив підготовче судове засідання на 10 год 00 хв 09 жовтня 2025 року. У матеріалах справи наявні докази повідомлення учасників справи на зазначені вище судові засідання, що свідчить про виконання вимог процесуального закону у цій частині. Зокрема, позивач ОСОБА_3 повідомлявся судом про судове засідання на 09 жовтня 2025 року, шляхом надіслання йому поштового відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення такого, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1 а.с. 17-18). Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. В свою чергу, з довідки про доставку електронного документу слідує, що представник позивача ОСОБА_7 повідомлявся про судове засідання на 09 жовтня 2025 року шляхом надіслання йому документів в електронному вигляді в його електронний кабінет (т. 2 а.с. 11 зворот). 09.10.2025, тобто у день судового засідання, представник позивача Писаренко К.Ю. подав клопотання про відкладення судового засідання, яке задоволено судом, розгляд справи відкладено на 04.11.2025. У матеріалах наявна розписка представника Шкарупської-Баранової Н.Б., про повідомлення останньої про наступне судове засідання (т. 2 а.с 32). Про судове засідання на 04 листопада 2025 року представник позивача Писаренко К.Ю. повідомлявся шляхом надіслання йому документу в електронному вигляді в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (т. 2 а.с. 34 зворот). Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Враховуючи наведене, будь які підстави стверджувати про неналежне повідомлення сторони позивача є неспроможними, оскільки спростовуються вимогами закону та матеріалами справи. Системний аналіз норм процесуального права дійсно свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140св21), від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19 (провадження № 61-17634св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22 (провадження № 61-18717св23). Таким чином, згідно із вимогами ЦПК України суд дійсно не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із тим, що у даній справі мала місце повторна неявка позивача ОСОБА_3 та його представника, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, однак у відповідні судові засідання не з`явилися, із заявою про розгляд справи без їхньої участі, не зверталися. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, є безпідставними та суб`єктивним трактуванням позивачем таких, тому не виключають можливості суду застосовувати правові наслідки неявки позивача у судові засідання. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Поряд з цим, достовірно знаючи про подану позовну заяву (розгляд справи), позивач у судові засідання не з`явився, участь свого представника не забезпечив, відтак свої процесуальні обов`язки не виконав. Вказана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду. Натомість вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є процесуальним обов`язком і осіб, які беруть участь у справі. Колегія суддів зауважує, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 (провадження № 11-126заі22). Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22) та у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 522/13429/13-ц (провадження № 61-3848св22). У цьому контексті та зважаючи на доводи апеляційної скарги про те, що представник позивача, робоче місце якого знаходиться у м. Києві, у телефонному режимі повідомив районний суд про можливу затримку на 15-20 хв у прибутті на судове засідання 04.11.2025 на 09 год 30 хв, у зв`язку з складними дорожніми умовами та запровадженим комендантським часом через воєнний стан на території України, однак прибувши суд проголосив оскаржувану ухвалу з підстав повторної неявки, колегія суддів звертає увагу на те, що судове засідання 04.11.2025 згідно протоколу такого розпочалося о 09 год 49 хв, при цьому, завершилося о 10 год 26 хв, однак доказів прибуття представника позивача, апеляційним судом не встановлено. Більше того, згідно із протоколом судового засідання від 04.11.2025 та довідки, проголошення оскаржуваної ухвали відбулося 05.11.2025, свідченням чого є дата і самої ухвали, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині. Враховуючи наведене та належне виконання судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо повідомлення учасників справи (позивача) про день, час та місце розгляду справи, відсутність заяви у якій сторона позивача просила б суд про розгляду справи без участі позивача, дають підстави для висновку про законність оскаржуваної ухвали та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, відтак, необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги. Іншими словами, висновок суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду є правильним. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Керуючись статтями 374, 379, 381, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 05 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 травня 2026 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк