Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/1823/25

Справа № 130/1823/25 Провадження № 22-ц/801/833/2026 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 рокуСправа № 130/1823/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В., розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гущі Яніни Валеріївни на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в с т а н о в и в: В червні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.12.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3632929, який підписано електронним підписом позичальника. За умовами даного договору позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 7500 гривень, строк на 30 днів зі сплатою процентів в розмірі 1,99 % в день. 21.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2106 від 21.06.2021, за умовами якого остання набула права грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №3632929 від 16.12.2020. 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №3632929 від 16.12.2020. Враховуючи умови договору позики №3632929 від 16.12.2020 та здійснені відповідачкою платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 3 555,00 грн, заборгованість останньої за договором позики складає 21 855,00 грн, зокрема: 7 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 355,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Оскільки ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами - не виконала ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги за договором позики №3632929 на підставі договору факторингу, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі - 21 855,00 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №3632929 в розмірі 21 855,00 грн та судові витрати в розмірі 5922,40 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Гуща Я.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінпром Маркет» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що 16.12.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3632929 за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 7500 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису fbvJX5fmyB, був надісланий на вказану позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а.с.14). Відповідачку ознайомлено з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.15-24 зворот). З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 була ідентифікована в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Відповідно до даної довідки 16.12.2020 одноразовий ідентифікатор електронного підпису 4RsmXVlG1v, був надісланий на вказану позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25). Згідно з довідкою ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 05.05.2025 вих. №КД-000025635/ТНПП, нею була здійснена платіжна операція на переказ коштів ОСОБА_1 16.12.2020 у сумі 7 500 грн, на ЕПЗ НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції №7b343485-0131-4e4c-a739-e2a92e3d35c4 (а.с. 26). Також факт перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приват Банк» у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів (а.с. 85-85 зворот). Згідно з наданим ТОВ «Фінпром Маркет» розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 05.06.2025 становить 21 855,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 500 грн; заборгованість за процентами - 14 355,00 грн (а.с. 11-13). 21.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2106 від 21.06.2021, за умовами якого остання набула права грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 3632929 від 16.12.2020 на суму 25 410,00 грн (а.с. 28 зворот -38). 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423- Ф, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №3632929 від 16.12.2020 на суму 25 410,00 грн (а.с.38 зворот - 48). Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 25 410,00 грн, з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 910,00 грн. - сума заборгованості за відсотками ( а.с. 47-48). Враховуючи умови договору позики №3632929 від 16.12.2020 та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 3 555,00 грн, заборгованість останньої за договором позики складає 21 855,00 грн (розрахунок заборгованості позивача за період з 16.12.2020 по 05.06.2025), зокрема: - 7 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 14 355,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконала, а тому кредитор має право вимагати виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми позичених коштів та процентів за користування ними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 статті 638 та частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як встановлено судом, 16.12.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3632929 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора fbvJX5fmyB, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 7 500,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день. На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору позивачем було надано довідку ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 05.05.2025 вих. №КД-000025635/ТНПП, нею була здійснена платіжна операція на переказ коштів ОСОБА_1 16.12.2020 у сумі 7 500 грн, на ЕПЗ НОМЕР_1 та платіжну інструкцію №7b343485-0131-4e4c-a739-e2a92e3d35c4 від 05.05.2025 року, відповідно до якої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 16.12.2020 року перерахувало кошти на рахунок ОСОБА_1 в загальній сумі 7 500 грн ( а.с. 27). Також факт перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приват Банк» у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів (а.с. 85-85 зворот). Згідно з наданим ТОВ «Фінпром Маркет» розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 05.06.2025 становить 21 855,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 500 грн; заборгованість за процентами - 14 355,00 грн. Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору. Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_1 суду не надала. Щодо стягнення відсотків за користування кредитом. Відповідно до пункту 2 договору позики №3632929 від 16.12.2020 року строк позики становить 30 днів. Згідно із п. 6.5 Правил, які є невід`ємною частиною договору позики, передбачено, що у разі неповернення повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або й частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Відсотки розраховані до 14.04.2021, тобто в межах строків передбачених договором. Умови договору про сплату відсотків за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі. Про умови договору позивач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Договір позики укладений на визначений термін, за якими відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом. Штрафні санкції за договором позивачем не нараховувались. Вказані висновки суду узгоджуються із постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, в якій предметом позову, зокрема, було визнання пунктів договорів позики щодо нарахування відсотків недійсними. При переуступленні прав вимоги за договором факторингу (як і за договором цесії) до нового кредитора переходить право вимоги саме в тому обсязі та способі виконання, яке мав і попередній кредитор. За таких умов дані обставини для боржника залишаються незмінними, незважаючи на заміну кредитора. Права та обов`язки боржника не змінюються, а отже, договір факторингу не породжує порушення та не зачіпає інтереси такого боржника. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 200/12578/18 від 16 лютого 2022 року. Отже, доводи представника відповідача, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження. Так згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 періодично здійснювала погашення заборгованості нарахованих відсотків, чим надавала згоду товариству на продовження строку дії договору про надання фінансового кредиту. Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останньою не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркету». Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із пред`явленим позовом та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гущі Яніни Валеріївни залишити без задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Л.О. Голота В.В. Оніщук