Постанова 4824 № 356/777/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2026 року м. Київ Справа №356/777/25 Апеляційне провадження №22-ц/824/3964/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Березанського міського суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Дудар Т.В. 08 жовтня 2025 року у м. Березань, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В У серпні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 110093655 від 17 березня 2023 року у розмірі 82585,40 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 березня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 110093655 на суму 17000 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису і формі одноразового ідентифікатора. Перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі Інтернет зареєструвався на сайті первісного кредитора, заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит. Після чого пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику. Отже, відповідач сам ініціював укладення кредитного договору, виконавши для цього всі необхідні вищезазначені дії. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 17000 грн на визначену відповідачем банківську карту. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу, а також реєстри прав вимоги, зокрема № 234 від 20 серпня 2023 року, за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 10 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 10/1024-01. На виконання цього Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 10 жовтня 2024 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04 червня 2025 року за цим договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 82 585 грн 40 коп. Таким чином, позивач є новим кредитором відповідача, а загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 82585,40 грн, яка складається з: 17000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 65585,4 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат позивач ТОВ «Юніт Капітал» зазначає у позовній заяві, що судові витрати позивача складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2422,4 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Відтак, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 110093655 від 17 березня 2023 року. Заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 08 жовтня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Рішення мотивоване тим, що за договором факторингу, укладеним 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з подальшим укладенням інших договорів факторингу, зазначених вище, не могло бути передано право вимоги за договором № 110093655 укладеним 17 березня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , оскільки права вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 не існували на момент укладення вказаного вище договору факторингу (28 листопада 2018 року). Тому сторони не могли передбачити, що 17 березня 2023 року буде укладено договір кредитної лінії № 110093655. Отже, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду доказів переходу до нього прав вимоги за договором кредитної лінії № 110093655 від 17 березня 2023 року. Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Не погодився із рішенням суду першої інстанції позивач ТОВ «Юніт Капітал», його представником подано апеляційну скаргу в якій зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовної заяви з мотивів відсутності доведення переходу права вимоги. Скаржник не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Відповідно до п. 8.2. Договору факторингу, строк його дії закінчується 28 листопада 2019 року. У подальшому первинний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до Договору факторингу, якими продовжувався строк дії договору. Звертає увагу, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28 листопада 2018 року - 31 грудня 2024 року. Зазначає, що 20 червня 2023 року первинний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 234 до Договору факторингу, відповідно до якого останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 40031 грн. Даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання відповідача перед первинним кредитором. Окрім цього, на момент включення кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало та відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги що є предметом договору факторингу №28/1118-01. Тому вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу, що вплинуло на відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», на виконання договору факторингу також підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 10 жовтня 2024 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Вказано, що 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та скаржником укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого скаржнику відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Звертає увагу, що факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 04 червня 2025 року до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу. Позивач вважає, що позиція суду першої інстанції є суперечливою, оскільки суд підтверджує, що право вимоги перейшло на кожному етапі факторингового ланцюга. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. З матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 110093655 в електронній формі, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит на суму 17000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» . Кредит надається строком на 30 календарних днів, орієнтовна дата повернення 16 квітня 2023 року. Поряд з цим передбачена пролонгація періоду кредитування шляхом здійснення оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду не обмежена. Строк продовження розраховується за формулою: Z=30- (X-Y), деZ - кількість днів на які продовжується дисконтний період, X - поточна дата закінчення дисконтного періоду, Y - дата ініціації продовження дисконтного періоду. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1632 грн (п.п.3.2,3.3). На момент укладення договору сторони дійшли згоди, що за період від дати видачі кредиту і до 16 квітня 2023 року розмір процентів за користування кредитом становить 0,32 % від суми кредиту на день і становить 1632 грн. У разі пролонгації розмір процентів за користування кредитом ставитиме 383,25 % річних або 1,05 % на день, а після закінчення дисконтного періоду і пролонгації 1087,7 % річних або 2,98% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. (п.п.8.3.1-8.4) Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора MNV74U2W (а.с. 21 на звороті -29). Позивачем також долучено заявку відповідача на отримання грошових коштів в кредит від 17 березня 2023 року (а.с. 32). З даних довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» убачається, що акцепт оферти підписано позичальником одноразовим ідентифікатором MNV74U2W, відправленим на номер телефону НОМЕР_1 17 березня 2023 року о 22:56:30. Ідентифікатор введено позичальником 17 березня 2023 року о 22:56:36, перерахування коштів здійснено 17 березня 2023 року о 22:56:40 (а.с. 35). Наявний у справ також також паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 110093655 від 17 березня 2023 року (а.с. 20-21). Переказ коштів відповідачу було підтверджено довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та копією квитанції, завіреної ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.38, 39). На вимогу суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» в листі від 12 вересня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-250908/93216-БТ надав інформацію, що ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . Додатково банк надав виписку по рахунку за період з 17 березня 2023 року по 22 березня 2023 року, яка містить зарахування на суму 17000 грн 17 березня 2023 року, як виплата займу Манівео (а.с.125-126). З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 20 червня 2023 року вбачається, що заборгованість відповідача розрахована за період з 17 березня 2023 року по 20 червня 2023 року, складається з суми боргу по тілу кредиту 17000 грн та відсотків за користування кредитом 24178 грн, що становить загальну 39524,40 грн. Також з цього розрахунку вбачається, що 16 квітня 2023 року була проведена сплата відсотків за користування кредитом в розмірі 1632 грн, 19 травня 2023 року 35 грн, 27 травня 2023 року 5 грн, 12 червня 2023 року 15 грн (а.с. 84-85). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 44-48). Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1 Договору). Отже, предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 8.1 Договору факторингу, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року (пункт 8.2 Договору). 28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2020 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції. Всі інші умови Договору залишилися без змін (а.с. 49 на звороті). 31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно змісту якої викладено текст договору факторингу в редакції, наведеній у додатковій угоді. Зокрема, продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2021 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції (а.с. 50-53). 31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2022 року (а.с. 55). 31 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2023 року (а.с. 55 на звороті). 31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2024 року. Крім цього, викладено пункти 3.1., 3.2., 3.3., 11.10. договору в новій редакції (а.с. 56). Також 31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2023 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 234 від 20 червня 2023 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 59). 20 червня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги №

234. Згідно даних витягу із вказаного реєстру до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №110093655 від 17 березня 2023 року на загальну суму 40031 грн, з яких: 17000 грн - заборгованість по основному боргу; 23031 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 57-58). 20 червня 2023 року підписано ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» протокол узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав згідно реєстру № 234 від 20 червня 2023 року (а.с. 59 на звороті). З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Таліон Плюс» убачається, що заборгованість відповідача становить 82585,40 грн (а.с. 86-87). 10 жовтня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 10/1024-01 від 10 жовтня 2024 року (а.с. 60-63). Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 10 жовтня 2024 року до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10 жовтня 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 82585,40 грн (а.с. 65-66). Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті від 16 жовтня 2024 року № 7524 за договором факторингу № 10/1024-01 від 10 жовтня 2024 року було здійснено оплату в розмірі 3485046,38 грн за відступлення права вимоги (а.с. 67). 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші відомості зазначені в реєстрі боржників. Відповідно до п. 1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги (а.с. 68-71). Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони позивача згідно Договору факторингу за відступлення права вимоги до позовної заяви додаються платіжні інструкції (а.с. 76-83). Відповідно до реєстру боржників від 04 червня 2025 року до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 82585,40 грн, з яких 17000 грн - заборгованість по кредиту, 65585,40 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом (а.с. 73-74). Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників від 04 червня 2025 року до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників (а.с. 75). Згідно із даними виписки з особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 110093655 від 17 березня 2023 року перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 82585,40 грн, яка складається з: 17000 грн - прострочене тіло та 65858,40 грн - прострочені відсотки (а.с. 88). Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України). Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором. Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). За правилом частини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20). Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16. Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, акти прийому-передачі реєстру боржників, а також докази на підтвердження оплати за договором. У постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 202/13389/24 Верховний Суд вказав, «що в своїй практиці звертав увагу на те, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги. Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу. Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що "з`явилися" із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. У договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та "недозрілої" вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки). Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом (див. постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25)». З наведених обставин справи вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 17 березня 2023 року укладено кредитний договір № 110093655, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати позичальникові кредит у розмірі 17000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки визначені в договорі, а саме протягом 30 днів з можливістю пролонгації строку кредитування. Договір укладений в електронний формі, яка прирівнюється до письмової, оскарженим та визнаним недійсним в установленому порядку не був, а отже є чинним і правомірним. Доказів здійснення відповідачем оплати за кредитним договором матеріали справи не містять. З матеріалів справи вбачається, що договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено28 листопада 2018 року, проте його дія неодноразово продовжувалась додатковими угодами, згідно з якими тривала до 31 грудня 2024 року. У цьому договорі вказано про перехід права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), право на одержання яких належало первісному кредитору. 20 червня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги №

234. Згідно даних витягу із вказаного реєстру до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №110093655 від 17 березня 2023 року на загальну суму 40031 грн, з яких: 17000 грн - заборгованість по основному боргу; 23031 грн - заборгованість по відсоткам . Тобто реєстр кредиторів, який був укладений в порядку виконання договору факторингу, був укладений після виникнення у первісного кредитора права вимоги до відповідача і вказує на перехід права вимоги. А отже у договорі факторингу його сторони індивідуалізували право грошової вимоги, зазначивши, зокрема про перехід права на плату за кредитом (плату за процентною ставкою). В подальшому перехід прав за кредитним договором вимог до нових кредиторів: спочатку до ТОВ «Таліон Плюс», пізніше до ТОВ "ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому до позивача ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 вересня 2024 року доведений належним чином. Таким чином суд першої інстанції належної оцінки змісту договору факторингу не надав і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Враховуючи наведене, апеляційний суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, виходить з того, що позивачем доведена наявність у нього, як нового кредитора права вимоги до відповідача за кредитним договором від 17 березня 2023 року № 110093655. У вказаному договорі його сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Факт видачі кредитних коштів підтверджується даними АТ КБ «ПриватБанк», де у виписці по рахунку відповідача 17 березня 2023 року міститься зарахування на суму 17000 грн, як виплата займу Манівео. Доказів здійснення відповідачем оплати за кредитним договором матеріали справи не містять. Разом з тим вирішуючи питання про розмір заборгованості відповідача, суд має виходити з умов договору. З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що заборгованість відповідача розрахована за період з 17 березня 2023 року по 20 червня 2023 року, складається з суми боргу по тілу кредиту 17000 грн та відсотків за користування кредитом 24178 грн, що становить загальну 39524,40 грн. Також з цього розрахунку вбачається, що 16 квітня 2023 року була проведена сплата відсотків за користування кредитом в розмірі 1632 грн, 19 травня 2023 року 35 грн, 27 травня 2023 року 5 грн, 12 червня 2023 року 15 грн. Умовами кредитного договору був визначений строк кредитування 30 календарних днів, та орієнтовна дата повернення 16 квітня 2023 року. Поряд з цим передбачена пролонгація періоду кредитування шляхом здійснення оплати всіх фактично нарахованих процентів за цей період в розмірі 1632 грн. З розрахунку вбачається, що така дія була вчинена відповідачем, а отже за умовами договору відбулась пролонгація на строк визначений за формулою, що становить ще 30 днів. Інші суми сплачених відсотків були здійснені після закінчення терміну пролонгації і не у сумі нарахованих відсотків за користування кредитом, а тому вони не свідчать про подальшу пролонгацію строку кредитування. А отже за умовами договору відповідач має зобов`язання з повернення суми тіла кредиту та процентів за користування ним протягом строку кредитування, який за умовами договору становить 60 днів. На момент укладення договору сторони дійшли згоди, що за період від дати видачі кредиту і до 16 квітня 2023 року розмір процентів за користування кредитом становить 0,32 % від суми кредиту на день і становить 1632 грн. У разі пролонгації розмір процентів за користування кредитом ставитиме 383,25 % річних або 1,05 % на день. З розрахунку наданого первісним кредитором вбачається, що за наступні 30 днів періоду розмір процентів становив 178,5 грн на день, а отже за вказаний період сума процентів за користування кредитом становить 5355 грн. Як вже вказано вище проценти за перший період кредитування першим кредитором визначені як сплачені. А отже стягненню підлягають проценти лише за період з 17 квітня 2023 року по 17 травня 2023 року в розмірі 5355 грн. Виходячи з вимог чинного законодавства після завершення строку кредитування нарахування відсотків не передбачається, а право кредитора забезпечуються положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України. В умовах договору відсутнє посилання на визначення іншого розміру відсотків ніж у вказаній нормі закону. До того ж позивачем були заявлені вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом і не були заявлені вимоги по ч.2 ст. 625 ЦК України. А тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованих відсотків поза межами строку кредитування визначеного договором. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження заявлених вимог, але заявлені вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення суми кредиту в розмірі 17000 грн та суми відсотків за користування кредитом в розмірі 5355 грн, що становить загальну суму 22355 грн. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, належним чином не оцінив надані сторонами докази, надав неправильну правову оцінку доводам та доказам позивача, ухвалене судове рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, то наявні підстави для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат у судах першої та апеляційної інстанцій пропорційно до задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а. с. 9), а за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн (а.с. 185). Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги частково, в обсязі що становить 27 %, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1635,12 грн судового збору. Щодо витрат на правничу допомогу. Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України) Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що звертаючись до суду з позовом представник позивача просив суд стягнути із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну допомогу у розмірі 7 000 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона апелянта надала копію договору про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, що підписано сторонами АО «Тараненко і партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» (а.с. 89-90). Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору (Додаток № 1 до Договору). Відповідно до п. 3.4. після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Також, позивачем надано протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, який є додатком до договору, додаткову угоду № 25770782960 до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 рок, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року (а.с. 90 на звороті, 91,92). Актом прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: складання позовної заяви - 5 000 грн. (2 год.), вивчення матеріалів справи - 1000 грн. (2 год), підготовка запиту - 500 грн. (1 год), підготовка клопотання - 500 грн. (1 год).Всього надано послуг на загальну суму 7000 грн. При цьому, клопотань щодо зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, стороною відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи надано не було. Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати підтверджені належно. Враховуючи викладене, а також визначений у процесуальному законі принцип пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 1890 грн. А отже загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3525,12 грн (1635,12 + 1890 =3525,12 грн) Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити частково. Заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 08 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором №464848575 від 27 грудня 2020 року в сумі 22355 грн Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати в розмірі 3525,12 грн. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літ. А, ЄДРПОУ 43541163). Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ). Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук