Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/5166/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/5166/25 пров. № А/857/4130/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Матковської З.М., Онишкевича Т.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року (головуюча суддя: Карп`як О.О., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, встановив: ОСОБА_1 , 17.03.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив: - визнати неправомірною відмову Самбірської квартирно експлуатаційної частини (району) щодо передачі в приватну власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Самбірську КЕЧ району, як орган приватизації, розглянути в місячний термін заяву ОСОБА_1 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та прийняти вмотивоване рішення щодо приватизації вказаної квартири з урахуванням висновків суду та у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Обґрунтовує позов тим, що є пенсіонером Міністерства оборони України, має статус інваліда війни. ОСОБА_1 , 26.12.2012 на склад сім`ї з 4 осіб було видано спеціальний ордер № 1 на зайняття жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 16.10.2019 № 276 будівлі гуртожитку було надано статус багатоквартирного житлового будинку, а приміщення, в якому проживає позивач, отримало статус квартири АДРЕСА_1 . Позивач, 29.08.2024 звернувся до відповідача із заявою про приватизацію вказаної квартири відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Листом від 20.09.2024 № 2413 відповідач відмовив у приватизації, посилаючись на відсутність ордера на квартиру (а не на ліжко-місце в гуртожитку) та необхідність перебування на квартирному обліку. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки він проживає у спірному житлі на законних підставах, зміна статусу будинку з гуртожитку на житловий будинок не позбавляє його права на проживання та приватизацію, а перелік підстав для відмови у приватизації, визначений законом, є вичерпним і не містить таких підстав, на які посилається відповідач. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району), викладену в листі від 20.09.2024 № 2413, у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.08.2024 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано Самбірську квартирно-експлуатаційну частину (району) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2024 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , та прийняти вмотивоване рішення по суті заяви, відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що позивачу роз`яснено порядок приватизації, а не відмовлено. Відповідач наголошує, що згідно з Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, для приватизації необхідно надати копію ордера саме на жиле приміщення (квартиру), а позивач надав ордер на жилу площу в гуртожитку. Оскільки статус будинку змінився на житловий, старий ордер, на думку відповідача, не є належним документом. Крім того, відповідач вказує, що позивач був знятий з квартирного обліку у Самбірському гарнізоні у зв`язку з переведенням до нового місця служби у м. Львів у 2018 році, а тому втратив право на забезпечення житлом у цьому гарнізоні згідно з Інструкцією №

380. Відповідач вважає, що без перебування на квартирному обліку та без нового ордера на квартиру приватизація неможлива. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 . Позивачу, 26 грудня 2012 року на підставі рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25.12.2012 № 1 було видано Спеціальний ордер № 1 на право зайняття жилої площі в гуртожитку. Згідно з ордером, позивачу та членам його сім`ї у складі 4 осіб ( ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) надано у користування житлове приміщення кімнату № 14 житловою площею 39,7 кв.м. (загальною площею 69,7 кв.м.) у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Сім`я позивача вселилася у вказане приміщення, зареєструвала своє місце проживання та фактично проживає в ньому по теперішній час, добросовісно виконуючи обов`язки наймачів, що сторонами не заперечується. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2018 № 213 позивача виключено зі списків особового складу частини у зв`язку з вибуттям до нового місця служби у АДРЕСА_3 (Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного). У зв`язку з переміщенням до іншого гарнізону, рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (протокол № 3 від 28.12.2018), затвердженим наказом командира від 29.12.2018 № 522, позивача знято з квартирного обліку у Самбірському гарнізоні. При цьому, питання про виселення позивача із займаного житла не ставилося, і він продовжував користуватися ним на законних підставах. Виконавчий комітет Самбірської міської ради, 16 жовтня 2019 року прийняв рішення № 276 «Про переведення військового гуртожитку по АДРЕСА_3 в багатоквартирний житловий будинок». Відповідно до цього рішення, будівлі військового гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , було змінено правовий статус її переведено у статус багатоквартирного житлового будинку. Внаслідок зміни статусу будинку, житлові приміщення (кімнати/блоки) у ньому набули статусу окремих квартир. Зокрема, приміщення, в якому проживає позивач, було ідентифіковано як окрема квартира АДРЕСА_4 . Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.08.2022 (індексний номер 308245460), право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76,6 кв. м., житловою площею 47,7 кв. м., зареєстровано за державою в особі Міністерства оборони України. Об`єкт житлової нерухомості перебуває в оперативному управлінні Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району). Позивач, 29 серпня 2024 року звернувся до начальника Самбірської КЕЧ (району) із заявою, в якій просив передати йому у приватну власність (приватизувати) займану квартиру АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». До заяви було додано пакет документів, зокрема копію спеціального ордера № 1 від 26.12.2012, копію технічного паспорта, довідки про склад сім`ї та реєстрацію. Листом від 20.09.2024 № 2413 Самбірська КЕЧ (району) повідомила про неможливість задоволення заяви про приватизацію у зв`язку з невідповідність ордера, зокрема, відповідач вказав, що згідно з Положенням про порядок передачі квартир у власність громадян, для приватизації квартири у багатоквартирному будинку необхідно надати ордер саме на жиле приміщення (квартиру). Позивач же надав ордер на жилу площу в гуртожитку, який, на думку відповідача, втратив свою актуальність після зміни статусу будівлі на житловий будинок. Відповідач зазначив, що приватизація можлива лише після отримання нового ордера на квартиру від органу місцевого самоврядування. Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи свої житлові права порушеними, позивач звернувся до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач фактично не перейшов до етапу технічних розрахунків та оформлення документів, відмовивши позивачу на попередньому етапі з формальних (правових) підстав, які суд визнав протиправними, суд не може на цій стадії зобов`язати відповідача безпосередньо «приватизувати» квартиру, минаючи обов`язкову процедуру розгляду документів по суті, а тому з метою повного та ефективного захисту прав позивача та дотримання принципу розподілу влади, вважав за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про приватизацію від 29.08.2024, з врахуванням висновків суду у цій справі. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-XII (далі Закон № 2482-XII) визначає правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Статтею 1 Закону № 2482-XIІ передбачено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Частинами четвертою, п`ятою статті 5 Закон № 2482-XIІ передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону № 2482-XIІ приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (абз. 1 п. 3 ст. 8 Закону № 2482-XIІ ). Згідно п. 4 ст. 8 Закону № 2482-XII підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку (п.7 ст. 8 Закону № 2482-XII). Пунктом 9 ст. 8 Закону № 2482-XII передбачено, що державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 13, 15 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за № 109/17404 (далі - Положення № 396), приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації). Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства) (далі - орган з оформлення документів). Відповідно до п. 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Відповідно до розділу Х «Порядок передання квартир (будинків) у власність громадян» Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 (далі - Інструкція № 380), підготовка, оформлення документів та передання у власність громадян квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах здійснюються уповноваженими на це органами приватизації, створеними при КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду (п.1). Передання квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), кімнату в комунальній квартирі, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (п. 2). Передання квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (п. 5). Органи приватизації видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна проводять на спеціальних бланках, зразки та описи яких затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22.04.2003 № 39/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.04.2003 за № 318/7639 (п. 6 розділу Х Інструкції № 380). Начальники КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району організовують роботу органів приватизації в підпорядкованих КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району (п. 10 розділу Х Інструкції № 380). Судом апеляційної інстанції встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_3 є житловим фондом Міністерства оборони України та перебуває на балансі в Самбірському КЕЧ району. Сторони не заперечують, що орган приватизації, утворений при Самбірському КЕЧ району, є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про передачу житла у власність. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району), яка оформлена листом від 20.09.2024 № 2413, у приватизації ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 . Так, Самбірська КЕЧ (району) повідомила про неможливість задоволення заяви позивача про приватизацію у зв`язку з невідповідність ордера, зокрема, відповідач вказав, що згідно з Положенням про порядок передачі квартир у власність громадян, для приватизації квартири у багатоквартирному будинку необхідно надати ордер саме на жиле приміщення (квартиру). Позивач же надав ордер на жилу площу в гуртожитку, який, на думку відповідача, втратив свою актуальність після зміни статусу будівлі на житловий будинок. Відповідач зазначив, що приватизація можлива лише після отримання нового ордера на квартиру від органу місцевого самоврядування. Однак, суд апеляційної інстанції вважає таку підставу для відмови у приватизації спірного житла безпідставними, з огляду на таке. Так, пунктом 2 статті 2 Закону № 2482-XII визначено вичерпний перелік об`єктів, що не підлягають приватизації. Зокрема, не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до частини першої статті 58 ЖК Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ордер є єдиною підставою для вселення в надане громадянину жиле приміщення. Згідно з частиною першою статті 122 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення. Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачу, 26 грудня 2012 року на підставі рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25.12.2012 № 1 було видано Спеціальний ордер № 1 на право зайняття жилої площі в гуртожитку. Згідно з ордером, позивачу та членам його сім`ї у складі 4 осіб ( ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) надано у користування житлове приміщення кімнату № 14 житловою площею 39,7 кв.м. (загальною площею 69,7 кв.м.) у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Судом апеляційної інстанції встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_3 , рішенням Виконавчого комітету Самбірської міської ради, 16 жовтня 2019 року № 276 змінено статус з гуртожитку на багатоквартирний житловий будинок. Внаслідок зміни статусу будинку, житлові приміщення (кімнати/блоки) у ньому набули статусу окремих квартир. Зокрема, приміщення, в якому проживає позивач, було ідентифіковано як окрема квартира АДРЕСА_4 . Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 29 липня 2025 року у справі № 346/3843/22: «приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду вважаються службовими з часу винесення рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради про включення їх до числа службових». Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідачем не подано доказів того, що спірна квартира у встановленому законом порядку була віднесена до числа службових. Крім цього, Спеціальний ордер № 1 на право зайняття жилої площі в гуртожитку від 26 грудня 2012 року не містить відомостей про те, що житло є службовим. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем до матеріалів справи не надано доказів того, що спірна квартира знаходиться у закритому військовому містечку або є аварійною. Тобто, спірна квартира відноситься до державного житлового фонду загального користування, який підлягає приватизації на загальних підставах. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки перелік підстав для відмови у приватизації наведений у законі є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому відмова відповідача у задоволенні заяви про приватизацію з підстав втрати актуальності ордера на жилу площу після зміни статусу будівлі з гуртожитку на житловий будинок є протиправною, оскільки пунктом 2 статті 2 Закону № 2482-XII не передбачено такої підстави для відмови у приватизації. Крім цього, на думку суду апеляційної інстанції, зміна статусу будинку з гуртожитку на житловий будинок, враховуючи вимоги пункту 2 статті 2 Закону № 2482-XII, не позбавляє права позивача на проживання та приватизацію. Щодо покликання відповідача, що відсутні підстави для оформлення документів на приватизацію, оскільки ОСОБА_1 знято з квартирного обліку у 2018 році у зв`язку з переведенням до іншого місця служби, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги. Оскільки, таке обґрунтування для відмови не було зазначено відповідачем у листі від 20.09.2024 № 2413. Крім цього, як зазначалося вище судом апеляційної інстанції, Закон № 2482-XII містить вичерпний перелік підстав для відмови у приватизації житла, натомість відсутність перебування особи на квартирному обліку не може бути підставою для відмови у приватизації житла, оскільки пунктом 2 статті 2 Закону № 2482-XII не передбачено такої підстави. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району), викладена в листі від 20.09.2024 № 2413, у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.08.2024 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 є протиправною та необхідно зобов`язати Самбірську квартирно-експлуатаційну частину (району) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2024 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , та прийняти вмотивоване рішення по суті заяви відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Таким чином, апеляційна скарга Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 380/5166/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська Т. В. Онишкевич