Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/1615/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1615/26 пров. № А/857/19361/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року про відмову у відкритті провадження, головуючий суддя Кафарський В.В., постановлена у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання зняти арешт з майна та коштів,- В С Т А Н О В И В: Позивач ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що полягає у неприйнятті рішення (невинесенні постанови) про закінчення виконавчого провадження №77730356 (щодо стягнення виконавчого збору), боржником у якому є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , невчиненні інших дій згідно із заявою від 28.01.2026 про закінчення виконавчого провадження №77730356 та повернення стягнутих в межах даного виконавчого провадження коштів; зобов`язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №77730356 (щодо стягнення виконавчого збору), боржником за яким є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зняти арешт з майна та коштів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , виключити записи про цього боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати всі інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження №77730356 та повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 кошти у розмірі 26 007,00 грн, що стягнуті в межах виконавчого провадження №77730356 після передачі основного виконавчого документа приватному виконавцю (тобто після 09.04.2025.). Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання зняти арешт з майна та коштів. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на неї, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що у даній справі №300/1615/26 предметом оскарження є протиправна бездіяльність відповідача Івано-Франківського ВДВС, вчинена у виконавчому провадженні №77730356 з примусового виконання постанови № 76197981 від 03.10.2024 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 127 803,23 грн., виданої Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору та неповернення виконавчого збору, безпідставно стягнутого в межах вказаного провадження. Тобто у даній справі виконавчий документ про стягнення виконавчого збору виданий не судом, а Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, тобто іншим ніж суд, органом/посадовою особою. Тому дана справа за позовом ФОП ОСОБА_1 підсудна адміністративному суду та повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом заявленого позову є рішення, дії та бездіяльність державного виконавця у межах виконавчого провадження №77730356, яке відкрито в результаті примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №909/794/23, виданого 29.02.2024 року. Відтак, цей спір належить розглядати за правилами господарського судочинства і цей спір підсудний Господарському суду Івано-Франківської області. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору і характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Судова колегія звертає увагу, що предметом спору у цій справі є вимоги про визнання бездіяльності Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що полягає у неприйнятті рішення (невинесенні постанови) про закінчення виконавчого провадження №77730356 (щодо стягнення виконавчого збору), боржником у якому є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , невчиненні інших дій згідно із заявою від 28.01.2026 про закінчення виконавчого провадження №77730356 та повернення стягнутих в межах даного виконавчого провадження коштів. Як вбачається із матеріалів справи, 07.04.2025 року постановою старшого державного виконавця Івано Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Галини Євгенівни відкрито виконавче провадження №77730356 з примусового виконання постанови №76197981, виданої 03.10.2024 року Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 127803,23 грн Слід звернути увагу, що згідно приписів частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), в тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження, штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Переліченими нормами однозначно передбачено, що в порядку адміністративного судочинства розглядаються справи з приводу рішень, дій, бездіяльності державного виконавця, зокрема щодо виконання постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду попередньої інстанції про те, що предметом заявленого позову є рішення, дії та бездіяльність державного виконавця у межах виконавчого провадження №77730356, яке відкрито в результаті примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №909/794/23, виданого 29.02.2024 року. Із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення виконавчого збору. Таким чином, висновок суду першої інстанції, що спір має розглядатися в порядку господарського судочинства є помилковим. Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду є протиправною та прийнята з порушення вимог КАС України, оскільки підстави для відмови у відкритті у даній провадження відсутні. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі №300/1615/26 скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. П. Мандзій Т. В. Онишкевич