Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/1208/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1408/26 Справа № 213/1208/26 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., захисника Руденко Ю.В., яка дії в інтересах особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Руденко Ю.В. на постанову судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст.124 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Відповідно до постанови 10.03.2026 о 14:00 год. в м. Кривий Ріг, вул. Гірників, 4 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Suzuki Grand Vitara днз НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод, не дотримався безпечної швидкості руху, не врахувавши дорожньої обстановки, при виявленні перешкоди не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим здійснив наїзд на перешкоду, а саме: дерево. В результаті чого транспортний засіб отримав механічних пошкоджень та завдано матеріальних збитків. Згідно наявних облікових баз ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 . Постановою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 грн. на користь держави. З таким судовим рішенням не погодився захисник Руденко Ю.В., яка дії в інтересах особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, формально та поверхнево оцінивши матеріали справи і дії працівників поліції при складанні адміністративних матеріалів. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що саме ОСОБА_1 10.03.2026 о 14:00 по вул. Гірників, 4 у м. Кривому Розі керував автомобілем Suzuki Grand Vitara, державний номерний знак НОМЕР_2 , порушив зазначені у протоколі пункти Правил дорожнього руху та здійснив наїзд на дерево. Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказано нагрудні відеореєстратори, однак відповідні відеофайли з бодікамер до протоколу не додані, тому, на думку захисника, обставини керування транспортним засобом та самого механізму ДТП об`єктивно не підтверджені. Вказує, що протокол містить лише бездоказове перерахування пунктів ПДР, без підтвердження перебування ОСОБА_1 за кермом, порушення ним правил дорожнього руху, наявності причинно-наслідкового зв`язку між його діями та пошкодженням транспортного засобу. Зазначає, що в матеріалах справи немає доказів того, що саме 10.03.2026 о 14:00 саме автомобіль Suzuki Grand Vitara під керуванням ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження від контакту з конкретним деревом, а також не зазначено, кому, ким, чим саме і в якому розмірі завдано матеріальні збитки. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги схему місця ДТП, оскільки за відсутності об`єктивних доказів вчинення правопорушення саме ОСОБА_1 така схема, на думку захисника, не може вважатися належним доказом. Вказує, що фото з місця події також є неналежним доказом, оскільки на ньому не зазначено дату, час, подію, до якої воно відноситься, не вказано, що фото є додатком до протоколу, а державний номерний знак транспортного засобу не розпізнається. Зазначає, що пояснення від імені ОСОБА_1 викликають сумніви, оскільки, за твердженням захисника, вони написані не працівником поліції, який їх відбирав, і не особисто ОСОБА_1 , що дає підстави вважати їх неналежним доказом. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути беззаперечним доказом вини особи, а викладені в ньому обставини мають підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами. Просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Перевіривши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали адміністративного провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказаних вимог судом першої інстанції при постановленні постанови дотримано не було. Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції зазначив про надходження до суду протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 611461, складеного 10 березня 2026 року, виклав обставини, зазначені у протоколі, навів положення пунктів 1.3, 1.9, 2.3б, 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху та дійшов висновку, що матеріали справи повністю доводять вину ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу. Разом із тим, суд першої інстанції у постанові не зазначив, які саме письмові докази були досліджені, який їх зміст, які конкретні обставини підтверджує кожен із них, та чому ці докази у своїй сукупності є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 . Фактично суд першої інстанції обмежився відтворенням фабули протоколу про адміністративне правопорушення та загальним посиланням на те, що письмові докази у сукупності доводять вину особи. Однак саме по собі таке формулювання не є належною оцінкою доказів у розумінні ст. 252 КУпАП. Суд першої інстанції не навів мотивів, з яких дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Suzuki Grand Vitara, державний номерний знак НОМЕР_2 , у час та місці, зазначених у протоколі. Також суд не зазначив, якими доказами підтверджується факт порушення ним конкретних пунктів Правил дорожнього руху, у чому саме полягав механізм такого порушення, та якими доказами підтверджено причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 і настанням наслідків у вигляді пошкодження транспортного засобу. Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не має вирішального значення для встановлення його вини, оскільки підтверджує лише наявність у особи права на керування транспортними засобами, але не доводить факту керування конкретним автомобілем у момент події. Крім того, суд першої інстанції не встановив, які саме механічні пошкодження отримав транспортний засіб, за яких саме обставин вони виникли, кому та в якому розмірі завдано матеріальні збитки. Ці обставини мають значення для правильного вирішення справи за ст. 124 КУпАП, однак належної оцінки в оскаржуваній постанові не отримали. Отже, постанова суду першої інстанції не містить належного обґрунтування висновків про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню з винесенням апеляційним судом власної постанови. Сторона захисту в апеляційній скарзі заперечує написання пояснень ОСОБА_1 та вказує на сумніви щодо особи, яка фактично складала їх текст. Суд може покладати в основу своїх висновків пояснення особи, надані безпосередньо під час судового розгляду, у виняткових випадках письмові пояснення є належними та допустимими,у сукупності з іншими доказами, за умови наявності доказів, які підтверджують їх походження, добровільність надання та достовірність викладених у них відомостей. У даному випадку сторона захисту від імені ОСОБА_1 заперечує факт надання ним таких письмових пояснень, а матеріали справи не містять інших доказів, які б підтверджували, що ці пояснення були складені саме ОСОБА_1 , добровільно та з усвідомленням їх змісту. За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості визнати вказані письмові пояснення належним, допустимим та достовірним доказом у справі, а тому вони не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість особи. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає у порушенні учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Тобто для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити: факт участі особи у дорожньому русі як водія, факт порушення нею конкретних вимог Правил дорожнього руху, настання передбачених законом наслідків та причинний зв`язок між порушенням і такими наслідками. Наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним і беззаперечним доказом вини особи. Протокол фіксує суть адміністративного обвинувачення, однак обставини, викладені в ньому, мають підтверджуватися іншими належними, допустимими та достатніми доказами. Зі змісту протоколу вбачається, що працівником поліції зазначено про порушення ОСОБА_1 пунктів 2.3б, 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху. Водночас у протоколі фактично наведено загальне формулювання про неуважність водія, неврахування дорожньої обстановки та невжиття заходів до зменшення швидкості, однак не конкретизовано, які саме фактичні дії ОСОБА_1 свідчили про порушення кожного з цих пунктів ПДР. Протокол також не містить достатніх фактичних даних, які б дозволяли встановити механізм ДТП, напрямок руху транспортного засобу, конкретну зміну напрямку руху, швидкість руху, характер перешкоди, можливість її своєчасного виявлення водієм, а також конкретні дії, які водій повинен був і міг вчинити для уникнення наїзду. Також у протоколі зазначені номери нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, однак відеозаписи з них у матеріалах справи відсутні. За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості перевірити обставини, які могли бути зафіксовані технічними засобами, зокрема факт перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, його пояснення на місці події, обстановку після ДТП та дії працівників поліції при оформленні матеріалів. Схема місця ДТП, відображає розташування транспортного засобу, дерева інших об`єктів після події. Однак сама по собі не встановлює, хто саме керував транспортним засобом, яким був механізм руху автомобіля та чи перебували дії конкретної особи у причинному зв`язку з пошкодженням транспортного засобу. Тому не доводить факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та не підтверджує порушення ним конкретних вимог Правил дорожнього руху. Фото з місця події також не може бути покладене в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 , оскільки воно не містить достатніх даних, які б дозволяли беззаперечно встановити дату, час, зв`язок з конкретною подією, особу водія та причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 і пошкодженням транспортного засобу. За таких обставин цей доказ не доводить фактичних обставин, які входять до предмета доказування у справі за ст. 124 КУпАП. Інших доказів, в наявних матеріалах справи, які б беззаперечно підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , порушення ним конкретних вимог Правил дорожнього руху та причинний зв`язок між його діями і настанням наслідків у вигляді пошкодження транспортного засобу, матеріали справи не містять. Таким чином, частина наявних у справі матеріалів, зокрема письмові пояснення від імені ОСОБА_1 , не можуть бути використані як допустимий та достовірний доказ вини особи, а інші матеріали, як протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП та фото з місця події не доводять у своїй сукупності фактичних обставин, необхідних для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Суд має обґрунтовувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чіткими та узгодженими між собою, тобто такими, що не залишають місця сумнівам. У цій справі такі докази відсутні. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються, зокрема, на принципі презумпції невинуватості. Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на орган, який склав адміністративні матеріали, а особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість. Усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. З урахуванням наведеного апеляційний суд доходить висновку, що матеріали справи не містять достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували подію адміністративного правопорушення саме за обставин, зазначених у протоколі, а також наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу та події правопорушення в діях притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 заслуговують на увагу. За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п.1ч.1 ст. 247 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Руденко Ю.В. задовольнити. Постанову судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя