Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/7729/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/7729/20Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І. Провадження № 33/817/230/20 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ст.ст.122-4, 124 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Черніцького І.Р., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2020 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 8 (вісім) місяців. Як визнав суд, 04 травня 2020 року о 21 год. 28 хв. на автодорозі Стрий-Знамянка М12 164 км + 640 м водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volksvagen Caddy, номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме, напрямний конус та на дорожні знаки 3.41, 4.8, чим порушив вимоги п.2.3 (б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП. Крім того, 04 травня 2020 року о 21 год. 28 хв. на автодорозі Стрий-Знамянка М12 164 км + 640 м водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volksvagen Caddy, номерний знак НОМЕР_1 , та будучи причетний до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив, чим порушив вимоги п.2.10 (а) Правил дорожнього руху України В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст.283, 284 КУпАП, якими передбачені вимоги до постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, а також положень ст.ст.245, 280 КУпАП, якими регламентовано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. На думку апелянта, суд належним чином не дослідив докази, що покладені в основу висновку про його винуватість у вчиненні правопорушень. Звертає уваги, що в матеріалах справи відсутні докази спричинення ним пошкоджень будь-якому майну, що є обов`язковою ознакою правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, а відтак в його діях відсутні ознаки даного правопорушення. Відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП виключає також склад правопорушення, передбаченого ст.122-4 КупАП. Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2020 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Заслухавши захисника ОСОБА_1 адвоката Черніцького І.М., який підтримав подану апеляційну скаргу і, навівши аналогічні викладеним у ній, мотиви просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Цих вимог Закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст.122-4, 124 КУпАП, не дотримався. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За змістом ст.124 КУпАП обов`язковою умовою адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, є спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів дорожніх споруд чи іншого майна. Мотивуючи своє рішення щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції зазначив наступні докази: дані, які містяться у протоколах про адміністративні правопорушення від 04 травня 2020 року серії ДПРВ 18 № 423176 та № 423178; схема місця ДТП від 04 травня 2020 року; копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПРВ 18 № 312390; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; копія постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП; витягом з ІПНП України; відеоматеріали та рапорт працівника поліції. Проте, аналіз цих доказів судом апеляційної інстанції, свідчить про недотримання судом першої інстанції положень ст.ст.251, 252 КУпАП, які регламентують загальний порядок оцінки доказів органом, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення. Поклавши ці докази в основу свого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не врахував, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що місцевий суд не дотримався цих приписів закону, оскільки належним чином не дослідив докази вини особи. Так, протокол про адміністративне правопорушення або копія такого протоколу, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП не наведені жодні відомості про заподіяння ОСОБА_1 шкоди транспортним засобам, вантажу, автомобільній дорозі, вулиці, залізничному переїзду, дорожнім спорудам чи іншому майну; не вказано в чому така шкода проявилась Місцевий суд вказав як на доказ вини ОСОБА_1 письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Окрім того, у вказаних поясненнях відсутня будь-яка інформація про заподіяння неправомірними діями ОСОБА_1 шкоди будь-якому майну. При цьому, вказані пояснення не можуть вважатися належним доказом правомірності притягнення апелянта до адміністративної відповідальності, оскільки ці особи в судовому засіданні безпосередньо судом не допитувалися, а тому їх письмові свідчення не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 червня 2019 року у справі № 560/751/17, адміністративне провадження № К/9901/2047/18. З цих же міркувань не можуть бути належним доказом вини особи рапорт працівника поліції, який також судом не допитувався і зміст рапорту та правовий аналіз обставин, які ним доводяться, в судовому рішенні не наведено. Наявна в матеріалах справи схема місця ДТП від 04 травня 2020 року, на яку зіслався місцевий суд, обґрунтовуючи свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, жодної інформації про спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд чи іншого майна, що є обов`язковою ознакою даної правової норми, не містить. Тому, вказана схема місця ДТП також не може бути доказом вини ОСОБА_1 в порушенні ним правил дорожнього руху, передбачених ст.124 КУпАП. Відсутні також відомості про пошкодження майна у відеоматеріалах та витягу із ІПНН України, які суд першої інстанції наводить у своєму рішенні, як доказ вини ОСОБА_1 .. Окрім того, виходячи зі змісту судового рішення, відеоматеріали судом не досліджувались, оскільки в постанові суду не зазначено, що саме встановлено із матеріалів відеофіксації та не наведено мотивів їх прийняття як доказів. За наведених обставин, прихожу до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП. За змістом ст.122-4 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають водії транспортних засобів та інші учасники дорожнього руху, які на порушення встановлених правил залишили місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Тобто за ст.122-4 КУпАП підлягає відповідальності особа, яка залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, будучи до неї причетною. Зважаючи на те, що апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів дорожніх споруд чи іншого майна, що передбачено ст.124 КУпАП, тому він не може нести відповідальність і за ст.122-4 КУпАП, яка встановлює заборону водіям транспортних залишати місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4, за якими його притягнуто до адміністративної відповідальності. За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколах про адміністративне правопорушення від 04 травня 2020 року, які розглядалися судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП, скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.