Постанова 4856 № 127/38464/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/38464/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Каленяк Р.А. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 07 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Магрета А. В., позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Мельника С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста інспектора з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Шевчука Сергія Онисимовича про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Головного спеціаліста інспектора з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Шевчука Сергія Онисимовича про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року провадження в адміністративній справі закрито на підставі пункту 1 частини 1статті 238 КАС України. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, головним спеціалістом інспектором з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності ВМР Шевчуком С.О. під час інспектування 28 листопада 2025 року було виявлено зупинку транспортного засобу марки «RENAULT» р/н НОМЕР_1 в порушення вимог п. 15.9.«и» ПДР, тому на лобовому склі транспортного засобу розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ІВ № 00195310. Крім того, з долучених матеріалів представником відповідача до відзиву на позовну заяву вбачається, що інспектором з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності ВМР Шевчуком С.О. постанова по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не приймалася. Враховуючи, що предметом оскарження позивача є повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, яке має відмінну правову природу від постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про закриття провадження у справі. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків. Частиною четвертою статті 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 279-1 КУпАП передбачено, що якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. З аналізу вищенаведених положень законодавства слідує, що повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності не є рішенням суб`єкту владних повноважень, а є лише процесуальним документом, який залишається на лобовому склі транспортного засобу у разі відсутності в інспектора з паркування технічної можливості встановити відповідальну особу, передбачену ч. 1ст. 14-2 КУпАП (власника чи користувача транспортного засобу) на місці вчинення правопорушення. Після залишення цього повідомлення та після отримання даних про відповідальну особу, виноситься постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності, яке є рішенням суб`єкту владних повноважень та яке може бути оскаржено у суді. До того ж відповідно до пункту 6 статті 3 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню є саме постанова органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а не повідомлення. Із системного аналізу положень статей 14-2, 279-1 КУпАП, обов`язково підлягає встановленню конкретна особа, яка має нести відповідальність за вчинене правопорушення, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) і стосовно саме такої конкретної особи виноситься постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідно до статей 287-288 КУпАП оскаржено може бути виключно постанову по справі про адміністративне правопорушення, а не повідомлення. Таким чином, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності не складається стосовно конкретної особи, не є виконавчим документом, не несе жодних прав та обов`язків для конкретної особи, а лише інформує про факт вчинення адміністративного правопорушення та пропонує добровільно сплатити 50% штрафу за нього, і лише постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідальної особи є рішенням суб`єкту владних повноважень, яке створює права та обов`язки для конкретної особи, і можливість оскарження цієї постанови прямо передбачена у главі 24 КУпАП. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 1 частини 1статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. В контексті викладеного, суд наголошує, що відповідно до статей 287-288 КУпАП оскаржено може бути виключно постанову по справі про адміністративне правопорушення, а не повідомлення. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження по справі за позовом, поданим в порядку адміністративного судочинства ОСОБА_1 до головного спеціаліста інспектора з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності ВМР Шевчука С.О. про скасування повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення підлягає закриттю, оскільки оскаржуване повідомлення не є рішенням суб`єкту владних повноважень, а тому дана справа не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і в порядку іншого судочинства України. Водночас, суд вірно роз"яснив, що оскільки судом встановлено, що позивачу не було відомо про наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач має право на звернення до суду з позовною заявою про оскарження відповідної постанови в порядку, встановленому законом. Таким чином, оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Щодо інших доводів скаржника, зазначений у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.