Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 127/33593/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/33593/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гриневич В.С. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 14 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Ковальчук І.А, позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Ковальчука Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління патрульної поліції в Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7965864 від 18.10.2023. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2023 року постанову серії ЕАТ №7965864 від 18.10.2023 залишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - без задоволення. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано. Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти задоволення скарги позивача заперечив. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга є не обгрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 18.10.2023 інспектором 1 батальйону 1 роти УПП у Вінницькій області сержантом поліції Зірковським Денисом Вадимовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №7965864, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 18.10.2023 о 14.47 год. в місті Вінниці, по вулиці Костянтина Василенка, 1, керуючи транспортним засобом Chevrolet Bolt EV, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя та при цьому не виконав вимогу дорожнього знаку 5.18 «напрямок руху по смузі», та зі смуги яка дозволяє рух ліворуч здійснив рух прямо, чим порушив п. 8.4.ґ ПДР Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КуПАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень. Позивач, вважаючи вищевказану постанову винесену з грубими порушенням вимог законодавства, необґрунтованою та незаконною, звернувся до суду з даним позовом про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржена позивачем постанова серії ЕАТ 7965864 від 18 жовтня 2023 року винесена в межах повноважень та у спосіб встановлений законом. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Так, у відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п.1.9.ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 8.4. ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені. Відповідно до розділу 33 Дорожні знаки ПДР знак 5.18 «Напрямок руху по смузі» відноситься до інформаційно-вказівних знаків та показує дозволений напрямок руху по смузі. Частиною 1 ст. 122 КУпАП України визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. З оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п.8.4.ґ ПДР Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КуПАП. На підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕАТ №7965864, представником відповідача надано суду компакт-диск з відеозаписами, з якого встановлено, що позивач керуючи автомобілем марки та моделі «Chevrolet Bolt EV», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.18 - напрямок руху по смузі та зі смуги яка дозволяє рух ліворуч здійснив рух прямо. Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що вона в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також працівником поліції, під час зупинки транспортного засобу позивача, з дотриманням вимоги абз. 3 ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» використано інформацію, отриману за допомогою відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність у оскаржуваній постанові інформації про технічний засіб на який здійснено відеозапис, оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції, такі відомості зазначаються лише у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. В даному ж випадку, порушення фіксувалося не в автоматичному режимі. Варто також врахувати, що з наявних відеозаписів, що містяться в матеріалах справи, зокрема з нагрудних бодікамер інспекторів поліції слідує, що інспектор поліції перед винесенням постанови продемонстрував позивачу відеозапис вчинення ним адміністративного правопорушення, а відтак позивач ознайомився з вказаним відеозаписом та був обізнаний про його наявність. Також позивачу в повній мірі роз`яснено його права та будь-яких перешкод з приводу можливості скористатись правовою допомогою інспекторами поліції не здійснено. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено належними доказами, що 18 жовтня 2023 року дійсно мало місце порушення позивачем п.8.4 "г" ПДР України, тобто був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. При цьому, суд не встановив порушень при опрацюванні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає. В свою чергу, під час розгляду цієї справи, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні інкремінованого йому правопорушення. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам сторін. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Щодо інших доводів скаржника, зазначений у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.