Постанова 4803 № 177/2399/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3671/26 Справа № 177/2399/25 Суддя у 1-й інстанції - Геря О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Мунтяну Ігоря Івановича на рішення Широківського районного Дніпропетровської області суду від 15 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Геря О.Г. у сел. Широке Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 грудня 2025 року, ВСТАНОВИВ У серпні 2025 року представниця ТОВ «Споживчий центр» звернулася до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.09.2024-100000832 від 20.09.2024. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року вищезазначену справу було передано 29 вересня 2025 року до Широківського районного суду Дніпропетровської області. Позивач обґрунтовує позов тим, що 20.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом акцепту оферти укладено кредитний договір №20.09.2024-100000832. Відповідачу було надано кредит у розмірі 17000 грн строком на 140 днів. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 30 305,97 грн, що складається з основної суми боргу 12 035,85 грн, заборгованості по процентам в розмірі 10 110,12 грн, неустойки 8 160 грн. Позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь вказану суми боргу і судові витрати. Разом з тим, 03.12.2025 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог з 30305,97 грн. до 12035,85 грн., тобто залишено вимогу про стягнення лише тіла кредиту та судових витрат. Рішенням Широківського районного Дніпропетровської області суду від 15 грудня 2025 року позов в першій редакції Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором №12.08.2023-100002352 від 12.08.2023 року в сумі 30 305 (тридцять тисяч триста п`ять) грн 97 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Мунтяну І.І. зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що відповідач є військовослужбовцем і перебуває на службі з 20.05.2022, на підтвердження чого було надано копію військового квитка, та довідку форми 5 №324 від 02.09.2025 з військової частини НОМЕР_1 , а отже повинен бути звільнений від сплати процентів та пені за кредитним договором. Також посилається, що оскільки відповідачем була проведена часткова оплата по кредитному договору у наступних розмірах 3 661,77 грн. від28.09.2024 року, 3 661,77 грн. від 09.10.2024 року, 3 660,57 грн від 25.10.2024 року, 3 590,00 грн. 30 10.2024 року, 2 025,02 грн. від 16.11.2024 року, відповідач звільнений від сплати відсотків за кристуваня кредитом та пені, кредитний договір був укладений у період проходження відповідачем військової служби, загальна сума сплачена відповідачем за договором чтановить 16 599,13 грн. має бути врахована як сплата за тілом кредиту, що становить 17 000,00 грн. Тому до стягнгення сума має бути 400,87 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 20.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20.09.2024-100000832. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 17 000 грн, що підтверджується листом №2-2508 від 25.08.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів на платіжну картку клієнта (номер транзакції в системі iPay.ua 515065466, призначення платежу: видача за договором кредиту №20.09.2024-100000832). Строк, на який надається Кредит 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 06.02.2025. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 15% від суми Кредиту та дорівнює 2500 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №20.09.2024-100000832, заборгованість ОСОБА_1 складає 30 305,97 грн, з якої: основна сума боргу 12 035,85 грн, заборгованості по процентам в розмірі 10 110,12 грн, неустойки 8160 грн. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Споживчий центр» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач в праві вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за їх використання. Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується листом №2-2508 від 25.08.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів на платіжну картку клієнта (номер транзакції в системі iPay.ua 515065466, призначення платежу: видача за договором кредиту №20.09.2024-100000832), що узгоджується із розрахунком заборгованості за тілом кредиту, який відповідачем не спростований. Задовольняючи позовні вимоги в першій редакції, суд першої інстанції не врахував заяву позивача про зменшення позовних вимог від 03.12.2025 року, в якій заявлено вимогу лише про стягнення тіла кредиту в розмірі 12 035,85 грн.( а.с.103-104). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.) Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2024 року між позивачем та ОСОБА_1 за допомогою електронного ідентифікатора, було укладено кредитний договір № 20.09.2024-100000832, за яким відповідач отримав 17000,00 грн кредиту. Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом обміну електронними повідомленнями за допомогою одноразових ідентифікаторів, які підписано останнім відповідно до вимог ч. 6, 8 ст.11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». На спростування вказаних обставин доказів не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями ст. ст. 1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Як убачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем за укладеним договором не в повній мірі було сплачено платежі із повернення кредиту, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. З урахуванням наведеного, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 03.12.2025 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, проте не може погодитися з розміром заборгованості у 12 035,85 грн., яка визначена позивачем в заяві про зменшення позовних вимог. Крім того відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів та пені. Колегія суддів мала би погодитися із доводами апеляційної скарги про наявність підстав для відмови в позові про стягнення процентів та пені, проте в заяві про зменшення позовних вимог від 03.12.2025 року таких вимог не заявлено. Разом з тим, частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 зазначено, що дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Згідно наданих документів - копії військового квитка, та довідки форми 5 №324 від 02.09.2025 з військової частини НОМЕР_1 , на дату укладення кредитного договору та в період нарахування процентів та пені за договором на відповідача поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей». Відтак, і без врахування заяви позивача про зменшення позовних вимог, у суду були відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача процентів та пені за договором. Проте, у суду після надходження заяви позивача про зменшення позовних вимог, з огляду на вимоги диспозитивності не було підстав розглядати позов в першій редакції, без вирішення питання про відхилення цієї заяви від 03.12.2025. Прийнявши до уваги, що відповідач як військовослужбовець звільнений від сплати процентів за користування кредитом, пені та штрафів, за кредитним договором ним проведена часткова оплата у загальному розмірі 16 599,13 гривень, що також підтверджено позивачем у поданій первісній позовній заяві та не спростовано у подальшому, колегія суддів приходить до висновку, що з відповвідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за кредитним договором № 20.09. 2024-100000832 від 20.09.2024 року у розмірі 400,87 грн. (17000,00 - 16 599,13). З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову в редакції заяви від 03.12.2025 року та стягнення про стягненнязаборгованості за тілом кредиту в сумі 400,87 грн. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на вказане, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 80,67 грн., з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 585,27 грн, пропорційно задоволених вимог. Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати про сплаті судового збору в сумі 3 504,60 грн. (3 585,27 -80,67) Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Мунтяну Ігоря Івановича задовольнити частково. Рішення Широківського районного Дніпропетровської області суду від 15 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за тілом кредиту в сумі 400,87 грн. за кредитним договором від 20 вересня 2024 року № 20.09.2024-100000832. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 504,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 07 травня 2026 року. Головуючий Судді