Постанова Одеський апеляційний суд № 509/5873/20

Номер провадження: 22-ц/813/1926/26 Справа № 509/5873/20 Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Державне підприємство «СЕТАМ», приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 вересня 2025 року, ухвалене Овідіопольським районним судом Одеської області, у складі: судді Кириченка П.Л. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсними торгів, про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, про визнання недійсним акту про проведення електронних торгів та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення 15, 16, 203, 215, 656 ЦК України та ст. 41, 43, 44 Закону України «Про іпотеку», 57 Закону України «Про виконавче провадження» просила: - визнати недійсними прилюдні торги з продажу нерухомого майна «Іпотека. Житловий будинок, площею 262,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 », номер лоту: 444846, дата проведення аукціону: 23 жовтня 2020 року, 09:00, дата закінчення торгів: 23 жовтня 2020 року 18:26, дата закінчення подання заявок: 23 жовтня 2020 08:00, стартова ціна: 365333 грн, гарантійний внесок: 18266,65 грн, крок аукціону: 7306,66 грн, область: Одеська обл., місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 , дата публікації: 23 вересня 2020 15:10, які проводило ДП «СЕТАМ»; - визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 507950 від 23.10.2020 за лотом реєстраційний номер: 444846, найменування лоту: Іпотека. Житловий будинок, площею 262,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки «Іпотека. Житловий будинок, площею 262,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 », номер лоту: 444846, дата проведення аукціону: 23 жовтня 2020 року, 09:00, дата закінчення торгів: 23 жовтня 2020 року 18:26, дата закінчення подання заявок: 23 жовтня 2020 08:00, стартова ціна: 365333 грн, гарантійний внесок: 18266,65 грн, крок аукціону: 7306,66 грн, область: Одеська обл., місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 , дата публікації: 23 вересня 2020 15:10, які проводило ДП «СЕТАМ». Позовну заяву позивачка обґрунтувала тим, що вона була учасником електронних торгів з примусового продажу жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами площею 262,1 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які 23.10.2020 були проведені ДП «Сетам» в порядку встановленому для виконання судових рішень. Лот був виставлений на продаж за стартовою ціною в розмірі 365 333,00 гривень. Торги виграв інший учасник електронних торгів ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну в розмірі 589 300,00 гривень. Вважає, що під час проведення торгів організатором цих торгів ДП «Сетам» були порушені правила проведення торгів, які визначають процедуру підготовки та порядку проведення торгів. Зокрема, вона вказала, що її права, які підлягають судовому захисту, були порушені тим, що: ДП «Сетам» належним чином не зареєструвало ОСОБА_2 та інших осіб в якості учасників торгів; дії осіб, які були допущені до участі у торгах, вплинули на їх результати, так як вона бажала купити будинок за ціною нижчою, ніж сплатив ОСОБА_2 ; прихована ДП «Сетам» та ОСОБА_2 інформація щодо року побудови спірного будинку вплинули на її волю та правильність прийняття нею рішень під час здійснення торгів і ця неповна інформація ввела її в оману; ДП «Сетам» не здійснювало перевірку документів під час реєстрації в системі для участі в торгах за лотом № 444846, що привело до порушення порядку проведення торгів, оскільки ОСОБА_2 не мав права брати участь у торгах, однак він був до них допущений; при проведенні торгів не були перевірені джерела доходів ОСОБА_2 , що порушило вимоги законодавства про протидію корупції та права позивачки; також торги не відбулися оскільки після їх проведення протокол їх проведення не підписаний уповноваженою особою та ОСОБА_2 , у той час як протокол є єдиним належним та допустимим доказом проведення торгів; ОСОБА_2 , який підписав протокол, не є тим ОСОБА_2 , оскільки у реєстрах нерухомого майна є три особи, які мають ПІБ ОСОБА_2 і ідентифікувати того, хто з них підписав протокол торгів №507950 від 23.10.2020р. неможливо; гроші переможцем торгів не були у 10 денний строк перераховані на рахунок одержувача - ВАТ «Райффайзен банк Аваль», а тому торги мають бути визнані недійсними; приховування ОСОБА_2 того факту, що він є державним службовцем привело до маскування джерел незаконного походження доходів, за які він придбав будинок; номер спірного будинку «1-а» який вказаний у лоті №444846 є відмінним від номеру будинку «1а» який вказаний у державних реєстрах, де реєструється право власності, що порушує законодавство про реєстрацію прав власності, а реєстраційний номер об`єкту нерухомості, який продавався є відмінним від реєстраційного номеру об`єкту нерухомості, який був зареєстрований за ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 1-36). 16.06.2021 позивачка уточнила свої позовні вимоги і в остаточній редакції свого позову просила: - визнати недійсними прилюдні торги з продажу нерухомого майна «Іпотека. Житловий будинок, площею 262,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 », номер лоту: 444846, дата проведення аукціону: 23 жовтня 2020 року, 09:00, дата закінчення торгів: 23 жовтня 2020 року 18:26, дата закінчення подання заявок: 23 жовтня 2020 08:00, стартова ціна: 365333 грн, гарантійний внесок: 18266,65 грн, крок аукціону: 7306,66 грн, область: Одеська обл., місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 , дата публікації: 23 вересня 2020 15:10, які проводило ДП «СЕТАМ»; - визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 507950 від 23.10.2020 за лотом реєстраційний номер: 444846, найменування лоту: Іпотека. Житловий будинок, площею 262,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 12.11.2020, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження за № НОМЕР_3; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та номер: 1170, видане 20.11.2020, видавник: Могила М.М., приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області (т. 2, а.с. 60-93). 09.02.2021 відповідач ДП «Сетам» подали відзив на позовну заяву, в якому заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що 23.10.2020 прилюдні електронні торги з продажу спірного будинку відбувалися на підставі заяви та документів, які були підготовлені приватним виконавцем Колечком Д.М. Стягувач та боржник, тобто особи, які були стороною виконавчого провадження в межах, визначених Законом України «Про виконавче провадження», мали право оскаржити дії виконавця, в тому числі, і оцінку, за якою він подав заяву про продаж майна, однак ними цього зроблено не було. ДП «Сетам» не був стороною виконавчого провадження, а тому як організатор торгів здійснив їх у порядку, передбаченому законодавством, за ціною, яка була визначена виконавцем. Всі бажаючі взяти участь у торгах були зареєстровані і допущені до участі у них після сплати гарантійного внеску про участь у торгах та надання організатору торгів всіх необхідних документів та відомостей про себе. Переможцем торгів став громадянин України ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну. Таким чином, торги 23.10.2020 відбулися відповідно до процедури та порядку проведення прилюдних торгів без порушення законодавства, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачається (т. 1, а.с. 110-127). 11.02.2021 відповідач приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. подав відзив, в якому з позовною заявою ОСОБА_1 не погодився та наголосив, що у нього на виконанні перебували декілька виконавчих листів, виданих судами м. Одеси про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ВАТ «Райффайзен банк» декількох мільйонів заборгованості за кредитними договорами. Оскільки рішення судів боржниками не виконувалися, то він в межах відкритих виконавчих проваджень, які були зведені у одне виконавче провадження, подав заяву про продаж належного боржнику ОСОБА_3 жилого будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та який перебував у іпотеці. Згідно проведеної відповідно до законодавства оцінки суб`єктом оціночної діяльності вартість будинку станом на 03.08.2020 становила 365 333,00 гривень і за цією оцінкою він 23.09.2020 до ДП «Сетам» подав заявку про його реалізацію. Жодна із сторін виконавчого провадження оцінку будинку не оспорив. ДП «Сетам» організувало публічні торги зі стартовою ціною лоту у 365 333,00 гривень, де переможцем став громадянин ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну в розмірі 569 300,00 гривень. Так як торги відбулися відповідно до приписів законодавства, то вимоги позивачки є безпідставними, а тому у задоволенні позову повинно бути відмовлено (т. 1, а.с. 129-135). 20.05.2021 відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому він з вимогами ОСОБА_1 не погодився у повному обсязі і наголосив, що: ОСОБА_1 не являлась стороною виконавчого провадження, в межах якого проводилися торги, а тому вона не мала і немає ніякого відношення до дій приватного виконавця; в торгах позивачка мала право брати участь виключно як один з покупців спірного будинку; ні стягувач, ні боржник не оскаржували жодної дії приватного виконавця також як не оскаржували і ринкову вартість спірного будинку, яку встановив суб`єкт оціночної діяльності в межах виконавчого провадження. Організатор торгів сформував лот і вніс до системи інформацію про майно, визначив дату торгів і цю інформацію оприлюднив на веб-сайті та у друкованих засобах інформації «Одеські вісті» № 77 від 30.09.2020 та «Чорноморські новини» від 03.10.2020. Тільки після того, як він надав ДП «Сетам» необхідні відомості про себе та вніс на банківський рахунок підприємства гарантійний внесок за участь у торгах він разом з іншими бажаючими був зареєстрований як учасник торгів. Всі шість учасників торгів були обізнані про об`єкт продажу, його адресу, технічний стан, ціну та інші характеристики лоту, а тому дали свою згоду на участь у торгах 23.10.2020 і оплатили гарантійний внесок без чого участь у торгах була неможлива. За наслідками поведених 23.10.2020 торгів він став їх переможцем, так як запропонував найбільшу суму, ніж інші учасники торгів. Результати торгів у вигляді протоколу електронних торгів № 507950 від 23.10.2020 були розміщені на вейб-сайті, а у визначений строк він сплатив ціну лоту, після чого приватний виконавець 12.11.2020 склав акт про реалізацію предмету іпотеки, на підставі якого нотаріус зареєстрував його право власності на спірний будинок та вніс відомості про це у державні реєстри. Особисто відповідач не має ніякого відношення до організації торгів і брав участь у них тільки як учасник аукціону, і його участь виразилась лише у пропонуванні своєї ціни на лот. Оскільки порушень законодавства з боку організатора торгів ДП «Сетам» допущено не було, а позивачкою не надано належних, допустимих та достовірних доказів його впливу на їх організацію, то підстав для задоволення вимог позивачки не існує, а тому просив суд у їх задоволенні відмовити у повному обсязі (т. 2, а.с. 42-46). Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 вересня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, ОСОБА_2 , третя ї особа, яка не заявляє самостійних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсними торгів, про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, про визнання недійсним акту про проведення електронних торгів та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено. Стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, які пов`язані з отриманням ним правничої допомоги в сумі 51 800,00 гривень. Заходи забезпечення позову у вигляді арешту, на жилий будинок з господарським будівлями та спорудами, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.06.2021р. скасовано (т. 7, а.с. 21-30). В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги є те, що проведення торгів відбулося з чисельним порушенням встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів, правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів, іншими нормами законодавства, які стосуються проведення електронних торгів. Скаржник зазначає, що відповідачі (приватний виконавець Колечко Д.М. та ДП «Сетам») в порушення Порядку реалізації арештованого майна повідомили позивачу неповну, недостовірну та суперечливу інформацію про житловий будинок, який був предметом торгів, які позивач вимагає визнати недійсними, зокрема, щодо розміру загальної площі та нежитлової площі будинку. Відповідач ДП «Сетам» розмістило інформаційне повідомлення на сайті електронних торгів ДП «Сетам» за лотом № 444846, яке не містить повної інформації про допоміжні, підсобні приміщення та споруди будинку, який був предметом торгів за лотом, повідомлення не містило інформації про наявність басейну в будинку, а також містилася неправдива інформація про адресу будинку. Суд першої інстанції не взяв до уваги докази та помилково вважав невстановленою обставину того, що індивідуальні характеристики будинку, що був предметом торгів за лотом № 444846 не співпадають з індивідуальними характеристиками будинку, який був предметом іпотеки. Більш того, суд не взяв до уваги докази та помилково вважав невстановленою обставиною, що індивідуальні характеристики будинку, право власності на який було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 як переможцем торгів, що визнаються недійсними по справі, не співпадають з індивідуальними характеристиками будинку, який був предметом іпотеки. Згідно до заявки на реалізацію № 3050 від 23.09.2020 приватний виконавець надав ДП «Сетам» відповідні довідки з реєстру нерухомого майна, які містили реєстраційний номер нерухомого майна - будинку, однак ДП «Сетам» в порушення пункту 11 розділу 3 Порядку реалізації арештованого майна та усталеної практики та звичаю ділового обороту не зазначило у інформаційному повідомленні за лотом 444846 на веб-сайті ДП «Сетам» індивідуальний реєстраційний номер майна - 4700719, який був предметом торгів, чим відповідачі порушили право та інтерес позивача на вчасне отримання повної та достовірної інформації про будинок, який був предметом торгів. Відповідач ДП «Сетам» в порушення ст. 43 Закону України «Про іпотеку» не здійснив публікацію в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких торгів, а відповідачі по справі не заперечували проти відсутності публікації в місцевих друкованих засобах масової інформації, докази, які доводять здійснення публікації, до суду не надали. Суд помилково вважає встановленим факт визнання відповідача ОСОБА_2 переможцем торгів, оскільки відсутній підписаний обома сторонами протокол проведення електронних торгів № 507950 від 23.10.2020. Складання приватним виконавцем Колечком Д.М. акту про реалізацію предмета іпотеки від 12.11.2020 на підставі не підписаного зі сторони ТОВ СЕТАМ (організатора торгів) Протоколу проведення електронних торгів № 507950 від 23.10.2020, на думку скаржника, порушує вимоги ст. 45 Закону України «Про іпотеку» та п. 4 розділу 3 Порядку, п. 2 розділу VII Порядку. Суд помилково вважав, що надані відповідачем квитанції є доказом, що підтверджує факт зарахування коштів на рахунок приватного виконавця Колечка Д.М. у встановлені строки та суми згідно з протоколом електронних торгів № 507950 від 23.10.2020, оскільки, як зазначає позивач, надані відповідачем квитанції лише свідчать про «ініціювання переказу», а не про факт переказу коштів, так як переказ коштів може бути відмінений, затриманий з підстав невідповідності вимогам обов`язкового фінансового моніторингу та з інших причин не отриманий приватним виконавцем у встановлений 10-денний термін. Також скаржник зазначає, що подані відповідачем докази, які додано до клопотання № 10 від 03.09.2025 не можуть бути прийняті судом, так як не були подані до суду першої інстанції у встановлені чинним законодавством строки, і відповідач ОСОБА_2 протягом 5 років не надавав до суду жодних доказів на підтвердження здійснення ним оплати коштів, які б підтверджували виконання ним вимог ст. 46 Закону України «Про іпотеку» в частині оплати коштів. Такі дії відповідача скаржник вважає спрямованими на затягування процесу. Серед іншого, скаржник вважає, що відповідач ОСОБА_2 навмисно розбив одну фінансову операцію з оплати вартості лоту на 7 платежів і такі дії щодо приховування фінансової операції від фінансового моніторингу шляхом її дроблення містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, а наступні дії щодо приховування дат платежу в акті реалізації предмета іпотеки також свідчать про наявність обставин на користь підозри у кримінальному правопорушенні з легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. Отже, на думку скаржника, квитанції, які додані до клопотання 10 та надані до суду, є такими, що отримані з порушенням публічного порядку проведення таких фінансових операцій. На думку скаржника, суд першої інстанції також помилково вважає, що позивач по справі не заявляла вимог про відшкодування їй судових витрат, оскільки це суперечить тексту позовної заяви (т. 1, а.с. 9), заяви про уточнення позовних вимог (т. 1, а.с. 54), де позивач зазначила попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, в яких витрати на адвоката становили 25000 грн, 10000 грн на проведення експертизи, 10000 грн витрат на участь експерта у судових засіданнях. Також суд помилково виснував про те, що відповідач ОСОБА_2 при поданні відзиву на позовну заяву подав до суду процесуальний документ «попередній розрахунок суми судових витрат», а також помилково вважав, що подання копії акту прийому-передачі до договору про надання правової допомоги від 05.04.2021 та копії договору про надання правової допомоги від 05.04.2021 є тотожнім факту подання процесуального документу «попередній розрахунок суми судових витрат». Так як відповідач не подав до суду першої інстанції разом з першої заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, то у відшкодуванні судових витрат, окрім судового збору, має бути відмовлено. Звертає увагу на те, що подавала заперечення на клопотання відповідача про розподіл судових витрат, однак такі судом першої інстанції не розглянуті. Скаржник не погоджується із визначеною судом першої інстанції сумою витрат на правову допомогу, що стягнута на користь відповідача, вважає їх неспівмірними із обсягом виконаних адвокатом робіт. Крім того, вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що головуючому судді Кириченкові П.Л. неодноразово було заявлено відвід, який скаржник просить суд апеляційної інстанції визнати обґрунтованим (т. 7, а.с. 72-108). У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника Батуріна Сергія Євгеновича просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, зазначаючи, що жодних прав, інтересів та свобод учасника торгів ОСОБА_1 порушено не було. Ні боржник, ні стягувач результатів торгів не оскаржували. Перераховані скаржником в апеляційній скарзі дії в якості порушень організаторами торгів порядку їх проведення жодним чином не вплинуло на результати торгів і на права позивачки. Зауважує, що всі учасники торгів були достовірно обізнані про об`єкт нерухомості під № 4700719, його характеристики та адресу розташування, а тому жодних порушень прав позивачки при організації та проведенні торгів через різне написання у деяких документах номеру будинку допущено не було (т. 7, а.с. 135-138). Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: Назарової М.В. (суддя - доповідач), Коновалової В.А., Таварткіладзе О.М.) від 13.11.2025 та 19.12.2025 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 21.04.2026 о 11:45 год. (т. 7, а.с. 118, 132). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 здійснено заміну судді Таварткіладзе О.М. на учасника постійно діючого складу колегії - суддю Кострицького В.В. У судовому засіданні 21.04.2026 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив апеляційну скаргу задовольнити, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 - у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 та ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки особисто отримала судову повістку-повідомлення на 21.04.2026, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 7, а.с. 154), а також оскільки її повноважний представник ОСОБА_6 отримав судову повістку-повідомлення на 21.04.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 17.02.2026 о 12:30:32, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 7, а.с. 151), відповідач ОСОБА_2 - у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 та ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки особисто отримав судову повістку-повідомлення на 21.04.2026, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 7, а.с. 154), а також його повноважний представник ОСОБА_7 отримав судову повістку-повідомлення на 21.04.2026 в електронному кабінет підсистеми «Електронний суд» 17.02.2026 о 12:24:52, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 7, а.с. 152), відповідачі ДП «Сетам», приватний виконавець Колечко Д.М. та третя особа - АТ «Райффайзен Банк Аваль» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки отримали судові повістки-повідомлення на 21.04.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 17.02.2026 о 12:24:52, 12:30:32 та 12:23:42 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 7, а.с. 152зв.-153зв.), до судового засідання не з`явилися. Від відповідача приватного виконавця Колечка Д.М. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій відповідач також зазначив, що проти задоволення позову заперечує. Вказане в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що з результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 24.11.2020 вбачається, що відносно боржника та колишнього власника спірного будинку ОСОБА_3 було відкрито 24 виконавчих проваджень, стягувачами у яких були фізичні та юридичні особи в тому числі і ВАТ «Райффайзен банк Аваль» (т. 1, а.с. 64-68). 01.08.2007 між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений за реєстровим №6865 договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 в якості забезпечення отриманого ним кредиту в сумі 1 150 345,00 гривень передав у іпотеку банку належний йому жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 210-213). З матеріалів виконавчих проваджень, наданих суду, приватним виконавцем Колечком Д.М. вбачається, що ним 27.05.2020 на підставі двох виконавчих листів, виданих 29.12.2008 Малиновським районним судом м. Одеси по справі 2-6887/2008 відносно ОСОБА_3 , були відкриті виконавчі провадження № 62195177 та № 62194633, йому були направлені постанови про їх відкриття, надані реквізити для сплати боргу і запропоновано добровільно погасити борг перед ВАТ «Райффайзен банк Аваль» в загальному розмірі більше двох мільйонів гривень (т. 1, а.с. 137зв.-139зв.). Постановою від 15.06.2020 на майно боржника ОСОБА_3 у вигляді жилого будинку з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 був накладений арешт (т. 1, а.с. 140-141зв.). З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 232576318 від 15.11.2020 вбачається, що на підставі вищевказаної постанови приватного виконавця від 15.06.2020 відомості про арешт спірного жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належав боржнику ОСОБА_8 і перебував у іпотеці за договором іпотеки, укладеним ним 01.08.2007 з ВАТ «Райффайзен банк Аваль», були внесені у відповідні державні реєстри де реєструється обтяження на майно (т. 1, а.с. 12-14). Постановою від 26.09.2020 приватний виконавець призначив суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_9 для участі у виконавчому провадженні для оцінки майна боржника, про що був повідомлений боржник ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 142-143зв.). Згідно звіту про незалежну оцінку суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_9 ринкова вартість спірного будинку станом на 03.08.2020 становила 365 334,00 гривен (т. 1, а.с. 144). 23.09.2020 за № 3050 приватний виконавець подав до ДП «Сетам» заявку про реалізацію на електронних торгах спірного будинку за ціною 365 334,00 гривень (т. 1, а.с. 144зв.-147). Про дату проведення торгів та вартість лоту № 444846 ДП «Сетам» попередило стягувача ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та боржника ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 147зв.) З відповіді ДП «Сетам» адвокату Тичинському Д.В. від 02.03.2021 вбачається, що фізична особа, яка бажає прийняти участь через Веб-сайт, надає організатору торгів: своє прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер контактного телефону логін та пароль. Такий список відомостей про фізичну особу передбачений пп.2.3 розділу ІV «Порядку реалізації арештованого майна», який 29.09.2016 був затверджений наказом Міністерства юстиції України за №283/5 і який не містить вимог щодо надання інших відомостей про фізичну особу (т. 2, а.с. 12-13). Згідно відповіді ДП «Сетам» №735/544-12-22/17 від 26.09.2022 на адвокатський запит представника ОСОБА_2 на участь у торгах було зареєстровано 5 осіб та 6 учасників оскільки адвокат Тичинський Д.В. був зареєстрований учасником торгів двічі. Зокрема до участі у торгах були допущені - учасник під № 1 відповідач по справі ОСОБА_2 , під № 2 ОСОБА_10 , під № 3 ОСОБА_6 , під № 4 позивачка по справі ОСОБА_1 , під № 5 ОСОБА_11 та під № 6 ОСОБА_6 . Згідно протоколу № 507950 проведення 23.10.2020 електронних торгів до них було допущено 6 учасників і торги виграв учасник № 1 ОСОБА_2 , оскільки він запропонував особливу ставку в розмірі 569 300 гривень. Згідно підписаного покупцем ОСОБА_2 та організатором торгів протоколу № 507950 проведення 23.10.2020 електронних торгів переможець цих торгів повинний був до 06.11.2020 перерахувати на вказаний у протоколі банківський рахунок організатора торгів ДП «Сетам» 10 198,35 гривень, а на вказаний у протоколі банківський рахунок продавця, тобто приватного виконавця Колечко Д.М. - 540 835,00 гривень. З наданих представником відповідача копій платіжних документів вбачається, що з 02.11.2020 по 05.11.2020 включно ОСОБА_2 перерахував на банківський рахунок приватного виконавця Колечка Д.М. 540 835,00 гривень, а 05.11.2020 на банківський рахунок організатора торгів ДП «Сетам» 10 198,35 гривень винагороди (т. 6, а.с. 150-158). За наслідками проведених торгів державний виконавець Колечко Д.М. 12.11.2020 у виконавчому провадженні ВП № 62195177 склав «Акт про реалізацію предмета іпотеки» у якому зазначено, що: - спірний будинок (предмет іпотеки) був реалізований 23.10.2020 за допомогою системи електронних торгів арештованим майном - СЕТАМ; - іпотекодержателем проданого майна був ВАТ «Райффайзен банк Аваль», а іпотекодавцем ОСОБА_3 ; - право власності ОСОБА_3 на предмет іпотеки було зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.08.2007 за реєстраційним № 4700719; - оцінка майна на дату продажу становила 365333,00 грн; - предмет іпотеки придбав ОСОБА_2 ІПН: НОМЕР_1 за найвищою запропонованою ним ціною (особлива ставка) в розмірі 569300,00 гривень; - під час підготовки та проведення торгів ОСОБА_2 сплатив: 18266, 65 гривень гарантійного внеску та 10198,35 гривень в якості винагороди на поточний рахунок організатора торгів - ДП «СЕТАМ», а решта в сумі 540835,00 грн була сплачена ним в «Укргазбанк» на депозитний рахунок приватного виконавця Колечко Д.М., для подальшого їх перерахування стягувачу та оплати виконавчих зборів (т. 1, а.с. 150-151). Приватний виконавець Колечко Д.М. своїм листом № 3892 від 12.11.2020 направив до ДП «Сетам», стягувачу ВАТ «Райффайзен банк Аваль», боржнику ОСОБА_3 та переможцю торгів ОСОБА_2 «Акт про реалізацію предмету іпотеки» від 12.11.2020 року, який був складений в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 623195177 (т. 1, а.с. 149зв.). Факт реєстрації прав власності ОСОБА_2 на спірний будинок підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 233827671 від 24.11.2020, де реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна вказаний як 2227701351237 (т. 1, а.с. 58-59), свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могилою М.М. 22.11.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 1170 (т. 6, а.с. 170) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 233525499, дата та час формування: 20.11.2020 16:24:43 (т. 6, а.с. 170зв.-171). Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на дату проведення 23.10.2020 торгів вартість спірного будинку відповідала його ринковій вартості, оскільки піврічний термін дії висновку суб`єкта оціночної діяльності від 03.08.2020 не сплив, що спростовує твердження позивачки про те, що вартість спірного будинку на день проведення торгів не була визначена. Оскільки ОСОБА_2 та інші учасники торгів, в тому числі ОСОБА_1 та її адвокат Тичинський Д.В., який двічі був зареєстрований в якості учасника торгів, надали відомості щодо себе відповідно до цього порядку, то твердження ОСОБА_1 про те, що ДП «Сетам» допустила ОСОБА_2 та інших учасників до участі у торгах без належних відомостей про нього, є надуманими і не відповідають дійсності, а тому суд їх до уваги не взяв. Також суд не взяв до уваги твердження позивачки про неможливість ідентифікації переможця торгів ОСОБА_2 через те, що у державних реєстрах є три особи, П.І.Б яких співпадають з П.І.Б відповідача. Це твердження позивачки суд вважав хибним, оскільки учасник торгів ОСОБА_2 надав організатору торгів свій РНОКПП НОМЕР_2 , який є унікальним номером і за яким неможливо ідентифікувати якусь іншу особу крім власника цього номеру. Квитанція № 100 від 20.10.2020, за якою позивачка ОСОБА_1 сплатила 18266,70 гривень на рахунок ДП «Сетам» гарантійний внесок за участь у торгах, беззаперечно доводить факт того, що їй достеменно були відома вся інформація та всі характеристики жилого будинку, який продавався в порядку виконання судових рішень, оскільки вона брала участь у торгах саме того будинку, який був виставлений на торги і відомості (характеристики) про який були оприлюднені на веб-сайті ДП «Сетам». З огляду на вказане, її твердження, що номер спірного будинку «1-а», який вказаний у лоті № 444846, є відмінним від номеру будинку «1а», який вказаний у державних реєстрах, де реєструється право власності на нерухомість, а ця відмінність ввела її у оману і порушило її права, так як вона бажала купити якийсь інший будинок з номером «1-а» чи «1а», суд вважав надуманими, а тому до уваги не взяв. Факт отримання грошей від продажу спірного будинку опосередковано підтверджено представником ВАТ «Райффайзен банк Аваль» у клопотанні від 02.09.2025, у якому зазначено, що жодних претензій до приватного виконавця банк не мав. Таким чином, суд зазначив, що спростовані твердження представника позивачки про те, що заявлені на торгах гроші не були у встановлений строк сплачені та перераховані ОСОБА_2 на відповідні рахунки організатора торгів та приватного виконавця. Крім того, суд вважав, що сплата ОСОБА_2 грошей ніяким чином не стосується і не порушує прав ОСОБА_1 . Оскільки вказаний Акт у встановленому законодавством порядку не був оскаржений сторонами виконавчого провадження, а саме - стягувачем ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та боржником ОСОБА_3 , то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_12 , яка не є стороною у виконавчому провадженні, про визнання цього акту недійсним. Суд взяв до уваги, що право власності на нерухоме майно до прийняття 11 лютого 2010 року Закону України N 1878-VI «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України реєстрацію прав власності здійснювали бюро інвентаризації, які діяли в межах адміністративного устрою країни і реєстрація прав власності, відбувалася за семизначними номерами. Після ухвалення 11.02.2010 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів у новій редакції право власності мають право здійснювати державні реєстратори та нотаріуси, які реєструють право власності на об`єкти нерухомого майна у відповідних державних реєстрах України за тринадцятизначними номерами. При цьому, надання реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна відбувається автоматично незалежно від волі реєстраторів та нотаріусів і у подальшому цей номер не може бути змінений до дня закінчення існування об`єкту нерухомого майна, а тому суд дійшов до висновку, що при реєстрації прав власності відбулася первинна реєстрація об`єкта нерухомого майна за тринадцяти значним номером, відповідно до чинного на час реєстрації законодавства. З огляду на вказане, у суду не було сумніву у тому, що спірний будинок, право власності за ОСОБА_2 на який 20.11.2020 було зареєстроване приватним нотаріусом Могилою М.М. за номером 2227701351237, є тим самим будинком, який продавався на торгах і право власності на який 07.08.2007 було зареєстроване за боржником ОСОБА_3 під номером 4700719. Оскільки ОСОБА_2 своєчасно сплатив оговорену на торгах суму за куплений ним будинок, а продавець - приватний виконавець Колечко Д.М. передав йому це нерухоме майно, то суд дійшов однозначного висновку, що обидві сторони виконали умови договору купівлі-продажу, а тому він є дійсним. Також суд дійшов висновку, що під час проведення електронних торгів ні його ініціатором приватним виконавцем Колечком Д.М., ні його організатором ДП «СЕТАМ», а тим більше ОСОБА_2 не було допущено порушень прав осіб, які брали участь у торгах, порядку їх проведення та законодавства, яким регулюється продаж арештованого майна. Також суд дійшов висновку, що під час проведення прилюдних електронних торгів права осіб можуть бути порушені лише в межах їх участі у торгах, тобто у разі безпідставного не допуску до їх участі, або обмеження брати участь у аукціоні та заявляти пропозиції щодо ціни лоту. Як вбачається з протоколу № 507950 проведення електронних торгів, саму активну участь у торгах брали учасник під № 4, тобто позивач ОСОБА_1 та учасник під № 3 та під № 6, тобто ОСОБА_6 , а виграв аукціон учасник під № 1 ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну лоту. Таким чином, документально доведено, що права ОСОБА_12 на участь у торгах і у наданні нею своїх пропозицій щодо ціни лоту ніким не були порушені і нічим не були обмежені. Процедура, за якою спірний будинок потрапив на електронні торги, і процедура, за якою ОСОБА_2 оформив своє право власності на куплений ним будинок, не має відношення до прав учасника торгів ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову повинно бути відмовлено. Суд також звернув увагу, що ОСОБА_2 не був ініціатором торгів і не має доступу до державних реєстрів, де реєструється право власності, а тому вплинути на процес підготовки та проведення електронних торгів, також як і на реєстрацію прав власності він не мав і не має ніякої можливості. При розгляді справи та вивченні наданих сторонами доказів суд не встановив жодних ознак скоєння приватним виконавцем Колечком Д.М., працівниками ДП «Сетам» та учасником торгів ОСОБА_2 під час проведення торгів будь-якого злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, а тому не вбачав підстав для задоволення вимоги представника позивачки про ухвалення з цього приводу окремої ухвали. Також суд вважав, що протокол проведення електронних торгів є документом, який лише фіксує порядок проведення та результати цих торгів, а тому визнання його недійсним не спростовують того факту, що торги відбулися або не відбулися. З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що вимога про визнання протоколу торгів від 23.10.2020 з продажу спірного майна недійсним не являється належним способом захисту прав позивачки, а тому ця вимога не підлягає задоволенню. Також суд врахував, що ч. 2 ст. 388 ЦК України (в редакції, що діяла на день проведення 23.10.2020 торгів) містить заборону на витребування від добросовісного набувача майна, яке було продане на електронних торгах на виконання судових рішень. Визнання недійсним правочину (електронних торгів), відповідно до результатів якого відбулася купівля-продаж спірного будинку в порядку виконавчого провадження, не може нівелювати чітку та зрозумілу заборону законодавця обмежувати права добросовісного покупця. Оскільки в діях відповідача ОСОБА_2 суд не вбачав якихось незаконних дій, то вимоги позивача про визнання недійсними електронних торгів з підстав його недобросовісної поведінки суд вважав надуманими, а тому неналежним способом захисту, які не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Вимога про визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), є безпідставним і, на думку суду, не захистить права та інтерес позивачки, а тому позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів також не відповідає належному способу захисту. З огляду на вищевказане, у задоволенні позову суд першої інстанції відмовив. Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. У справі, що переглядається, позивачка вважає, що реалізація у примусовому порядку спірного будинку на електронних торгах, в яких вона брала участь у якості учасника, відбулася з порушенням порядку їх проведення та порушує права позивачки як учасника як організаторами торгів і іншими учасниками таких торгів, зокрема переможцем ОСОБА_2 , через різне написання в деяких документах номеру будинку «1а» або «1-а», що вплинуло на її свідомість щодо об`єкту торгів, а також інформацію щодо самого об`єкта, його характеристики, адресу розташування, тощо. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, досліджуючи питання належності та ефективності вимоги про визнання недійсними протоколу й акта про проведеня електронних торгів, зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 рокуу справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)). Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). У постанові від 28 червня 2023 року в справі № 212/11424/21 Верховний Суд зазначив, що видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майна конкретним набувачем, і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів. Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права, тому позовна вимоги про визнання його недійсним не є належним способом захисту (п. 43, 43 постанови ВП ВС від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16. Крім того, оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов). З огляду на зазначені приписи, правила статей 15 16 ЦК України, а також статей 214, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від. 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц (провадження № 14-75цс18)). У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою. Тлумачення статей 215 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину» (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц). Оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, то підставами для визнання торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог щодо порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17; у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17. Судом вірно встановлено та помилкові доводи апеляційної скарги в цій частині таких правильних висновків не спростовують, що вимоги позивачки про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, про визнання недійсним акту про проведення електронних торгів та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно не є належним та ефективним способом захисту прав у виниклих спірних правовідносинах. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б могли підтвердити будь-яке порушення прав та/або законних інтересів ОСОБА_1 , яка не є стороною виконавчого провадження, проведеними вищезазначеними електронними торгами, яку слід вважати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові. З огляду на встановлені матеріалами справи обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що під час проведення електронних торгів ні його ініціатором приватним виконавцем Колечком Д.М., ні його організатором ДП «СЕТАМ», а тим більше ОСОБА_2 не було допущено порушень прав осіб, які брали участь у торгах, порядку їх проведення та законодавства, яким регулюється продаж арештованого майна, а права осіб можуть бути порушені лише в межах їх участі у торгах, тобто у разі безпідставного не допуску до їх участі, або обмеження брати участь у аукціоні та заявляти пропозиції щодо ціни лоту, чого під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не доведено і судом таких доказів не здобуто. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що надані відповідачем квитанції є доказом, що підтверджує факт зарахування коштів на рахунок приватного виконавця Колечка Д.М. у встановлені строки та суми згідно з протоколом електронних торгів № 507950 від 23.10.2020, оскільки, як зазначає позивач, надані відповідачем квитанції лише свідчать про «ініціювання переказу», а не про факт переказу коштів, колегія суддів такі доводи відхиляє. Так, згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. За ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Оскільки сторони по справі наділені рівним обсягом цивільних прав та обов`язків під час судового процесу і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, то на спростування факту зарахування коштів на рахунок приватного виконавця Колечка Д.М. позивач повинен був надати належні, допустимі та достовірні докази або ж ініціювати питання щодо витребування таких, зокрема, виписки з банківських рахунків відповідача ОСОБА_2 для підтвердження своєї процесуальної позиції, що стороною позивача не реалізовано, а доводи апеляційної скарги в цій частині фактично є припущенням скаржника, на чому, з огляду на положення ч. 6 ст. 81 ЦПК України, не може ґрунтуватися доказування. Окрім того, на підтвердження факту проведення розрахунків відповідачем ОСОБА_2 у повному обсязі за результатами проведення торгів в матеріалах справи, окрім безпосередньо наданих відповідачем копій квитанції щодо здійснення відповідних транзакцій, наявний акт про реалізацію предмета іпотеки від 12.11.2020, з якого вбачається, що сума коштів за придбаний предмет іпотеки у розмірі 569300 грн перерахована наступним чином: - 18266,65 грн - сплачено переможцем електронних торгів на поточний рахунок ДП «СЕТАМ» в якості гарантійного внеску (згідно протоколу проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» від 23.10.2020 № 507950); - 10198,35 грн - сплачено переможцем електронних торгів на поточний рахунок ДП «СЕТАМ» в якості додаткової винагороди організаторів; - 540835 грн - сплачено переможцем електронних торгів на рахунок з обліку депозитних сум приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., банк: АБ «УКРГАЗБАНК» (т. 1, а.с. 150-151). Щодо доводів апеляційної скарги про те, що головуючому судді Кириченкові П.Л. неодноразово було заявлено відвід, то відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Згідно з ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. З матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2023 року до Овідіопольського районного суду Одеської області від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тичинського Д.В. надійшла заява про відвід судді Кириченко П.Л. На думку позивача, суддя Кириченко П.Л. має вплив на інших колег та використовуючи свої владні повноваження або дружні стосунки з іншими суддями по справі вчиняє на них тиск, безпідставно затягує розгляд справи, не вирішує чисельні клопотання представника позивача, не надає публічної інформації, прийняв процесуальне рішення щодо клопотання відповідача про визначення позивачу ОСОБА_1 зустрічного забезпечення у сумі 50000,00 гривень та розмір забезпечення витрат відповідача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 гривень, а тому ці обставини є підставою для заявлення судді Кириченко П.Л. відводу. Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області Гандзій Д.М. від 01.12.2023 р. у задоволенні заяви представника позивача в порядку ч.2 п.3 ст. 40 ЦПК України було відмовлено з мотивів безпідставності заявленого відводу (т. 5, а.с.10-11). 06.05.2024 р. до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тичинського Д.В. про відвід судді Кириченко П.Л. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.05.2024 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тичинського Д.В. про відвід судді Кириченко П.Л. відмовлено. Відмовляючи у задоволенні відводу, суд першої інстанції зазначив, що заява вмотивована тим, що суддя безпідставно затягує розгляд справи, не вирішує чисельні клопотання представника позивача, не надає публічної інформації, прийняв процесуальне рішення щодо клопотання відповідача про визначення позивачу ОСОБА_1 зустрічного забезпечення у сумі 50000,00 гривень та розмір забезпечення витрат відповідача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 гривень, а тому виявив упередженість на користь відповідача, має дружні стосунки з виконавцем Колечко Д.М., не надає йому як представнику можливості ознайомитися з матеріалами справи, а все це у сукупності, на його думку, є підставою для відводу судді. У мотивах відмови суд зазначив, що заява є необґрунтованою, безпідставною та такою, що ґрунтується лише на припущеннях заявника, більш того, до вказаної заяви не надано жодного належного доказу який би свідчив про упередженість або необ`єктивність судді Кириченко П.Л. при розгляді зазначеної цивільної справи № 509/5873/20. Суд жодним чином не обмежував прав представника позивачки та її представника знайомитися з матеріалами справи як в цифровому форматі у «Електронному суді», так і з документами, які знаходяться в суді на паперових носіях, про що в судових засіданнях адвокату неодноразово було розтлумачено судом. Також у судовому засіданні головуючим в усній формі було наголошено, що у АТ «Райффайзен Банк Аваль» у нього є рахунок, що свідчить про надання ним інформації, яка є загально доступною та міститься у офіційних деклараціях судді (т. 5, а.с. 96-97). 06.06.2024 представник позивача ОСОБА_1 - Тичинський Д.В. подав заяву про відвід судді Кириченка П.Л., мотивуючи її тим, що, на думку представника позивача, суддя Кириченко П.Л. не надає можливість ознайомитись з матеріалами цивільного провадження; головуючий по справі фактично вже сформував правову позицію по справі, що свідчить про його упередженість; відносно судді Кириченка П.Л. розглядається кримінальна справа в рамках кримінального провадження № 420181816000000707 від 02.08.2018 року, що свідчить про те, що суддя порочить честь та достоїнство судової влади. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.06.2024 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тичинського Д.В., про відвід судді Кириченко П.Л. відмовлено. Суд вважав зазначену заяву необґрунтованою, безпідставною та такою, що ґрунтується лише на словах заявника, тільки 06.06.2024 року представником позивача була надана заява належним чином оформлена про ознайомлення з матеріалами цивільної справи за допомогою електронного суду. Розгляд кримінальної справи в суді, під час якої особа бажає довести свою невинуватість не може свідчить про підрив довіри до судової влади, крім того, до вказаної заяви не надано жодного належного доказу ,який би свідчив про упередженість або необ`єктивність головуючого по справі (т. 5, а.с. 141). З огляду на викладене колегія суддів вважає, що мотиви заявлених відводів фактично поділяються на дві групи: перша - незгода заявника із процесуальними рішеннями суду, що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу, та друга - висловлені заявником сумніви щодо невідповідності судді принципам неупередженості та необ`єктивності, які не підтверджуються фактичними обставинами справи та доказами. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто. Отже, ті обставини, про які зазначає заявник в обґрунтування заявлених відводів, не виключають участі судді в розгляді справи, не свідчать про упередженість або необ`єктивність судді, про будь-які сумніви в його неупередженості, а тому не є підставою для визнання відводу обґрунтованим під час апеляційного перегляду справи. Тому вказані доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє. Іншим доводам апеляційної скарги, які є тотожними підставам позову і були заявлені позивачем у позовній заяві, з урахуванням уточнення вимог, судом першої інстанції надано вичерпну та правильну оцінку. При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Щодо доводів апеляційної скарги в частині розподілу судових витрат. За ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Частиною першою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 369/14377/19 (провадження № 61-8314св23) зроблено висновок, що «Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву». Так, з матеріалів справи вбачається, що, відповідач ОСОБА_2 при поданні відзиву попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікував понести в зв`язку із розглядом справи суду в самій заяві по суті справи не вказав, однак разом з відзивом на підтвердження вже понесених ним судових витрат надав копію акту прийому-передачі до договору про надання правової допомоги від 05.04.2021 (т. 2, а.с. 47) та копію договору про надання правової допомоги від 05.04.2021, який укладений між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Ломаковським Д.В. (т. 2, а.с. 48). Згідно цих документів вбачається, що при поданні відзиву відповідач ОСОБА_2 поніс реальні витрати в розмірі 3000,00 гривень, з яких 2800,00 гривень були сплачені адвокату Ломаковському Д.В. за надання консультацій та складання відзиву, і, крім того ним були сплачені 200,00 гривень додаткових витрат. З цього приводу, апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 134 ЦПК України, згідно з якою у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору, не носить імперативного характеру, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що оскільки відповідач не подав до суду першої інстанції разом з першої заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, то у відшкодуванні судових витрат, окрім судового збору, має бути відмовлено, є власним помилковим тлумаченням скаржника відповідних норм процесуального права. Крім того, у подальшому розрахунок та докази понесених ОСОБА_2 судових витрат під час розгляду справи були подані до суду його представником Батуріним 16.08.2024 (тобто до закінчення судових дебатів - 26.09.2025) (т. 5, а.с. 157-160). На підтвердження понесених відповідачем витрат, які пов`язані з отриманням ним правничої допомоги, наданої адвокатом Батуріним С.Є., ОСОБА_2 надав суду: - витяг з договору про надання правової допомоги від 01.09.2021, який не містить умов щодо погодження ціни/вартості наданих адвокатом послуг, та оригінал ордеру серії ОД №312649 від 02.09.2021 (т. 2, а.с. 188-189); - додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 01.09.2021, в якій сторони визначили розмір гонорару у твердій (фіксованій) сумі у 20000,00 гривень та квитанцію Приватбанку від 28.08.2021 про передплату 10000,00 гривень за договором про надання ОСОБА_2 правової допомоги (т. 2, а.с. 238-239); - додаткову угоду № 2 від 25.08.2022 про продовження дії договору про надання правової допомоги від 01.09.2021, де сторони продовжили термін його дії ще на один рік до 01.09.2023, а розмір гонорару у твердій грошовій сумі збільшили до 40000,00 гривень (т. 3, а.с. 249); - додаткову угоду № 3 від 15.08.2023 про продовження дії договору про надання правової допомоги від 01.09.2021, де сторони продовжили термін його дії ще на один рік до 01.09.2024 (т. 4, а.с. 146); - копію додаткової угоди №4 від 05.08.2024р. про продовження терміну дії договору про надання правової допомоги від 01.09.2021р. ще на один рік до 01.09.2025 (т. 5, а.с. 161); - копії Платіжних інструкцій Приватбанку та виписки з АБ «Укргазбанку» про сплату гонорару (т. 5, а.с. 162-168зв.); - копію Договору про надання правової допомоги у Одеському апеляційному суді від 09.11.2021 (т. 5, а.с. 169); - копія Платіжної інструкції Приватбанку від 12.11.2021 про сплату 9000,00 грн гонорару (т. 5, а.с. 170); - «Розрахунок суми гонорару» від 15.08.2024 (т. 5, а.с. 171); - копію додаткової угоди №5 від 11.08.2025 про продовження терміну дії договору про надання правової допомоги від 01.09.2021 ще на один рік до 01.09.2026 (т. 6, а.с. 112); - «Розрахунок суми гонорару» від 26.08.2025 (т. 6, а.с. 112зв.). Представником ОСОБА_1 адвокатом Тичинським Д.В. на клопотання ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат були подані заперечення, які вмотивовані тим, що ці розрахунки не були подані разом з відзивом в порядку ст. 134 ЦПК України, їх розмір не співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт ; часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціні позову та значенням справи для сторони; недоведеністю розміру судових витрат; втручанням ОСОБА_2 у порядок відправлення правосуддя; адвокат Савенка Ю.В. перебуває у одній будівлі з судом, а тому витрат на відвідування судових засідань не має; справа розглядається тривалий строк не з вини позивача; витрати відповідача на правову допомогу не являються фактичними, неминучими, обґрунтованими та розумними; клопотання про відшкодування судових витрат на адресу позивачки не направлялось, а тому просив суд зменшити розмір цих витрат до однієї тисячі гривень. Відповідно до ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Суд першої інстанції задовольняючи клопотання про розподіл судових витрат та стягуючи з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі 51800 грн, врахував клопотання позивача про зменшення таких витрат, однак дійшов правильного висновку про відсутність підстав для такого зменшення, оскільки взяв до уваги те, що ОСОБА_2 не є фахівцем в галузі права, ціну майна, складність і значення справи для нього, об`єм наданих адвокатом послуг, а також те, що фактична участь його представника (адвоката) у цієї справі була неминучою, а понесені ним витрати з оплати гонорару за майже п`ять років розгляду справи обґрунтовані наданими доказами і є розумними. І колегія суддів погоджує такі висновки суду першої інстанції. Удруге відповідати на довід апеляційної скарги про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу за відсутності будь-яких інших, не врахованих судом доказів, немає. Як і відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат з позивача на користь відповідача в цілому. Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий М.В. Назарова Судді: В.А. Коновалова В.В. Кострицький