Постанова Чернівецький апеляційний суд № 718/1982/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 травня 2026 року місто Чернівці справа №718/1982/25 провадження №22-ц/822/757/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Височанської Н. К. суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О. за участю секретаря судових засідань Факас А.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Мамаївська сільська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Нагорний В.В., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог, вимог заяви та рух справи У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мамаївської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Просила витребувати із чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,02309 га, кадастровий номер 7322586500:03:001:0831, що знаходиться в селі Мамаївці Чернівецького району Чернівецької області. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2026 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Мамаївської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 серпня 2025 року у редакції, постанови Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 718/1982/25 (провадження №22-ц/822/893/25). 24 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Цуркан Д.Ю. звернулася до суду першої інстанції із заявою про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача. У заяві адвокат Цуркан Д.Ю. просила здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з позивачки ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_2 , понесені судові витрати у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. В обґрунтування заяви посилалась на те, що 24 листопада 2025 року стороною відповідача було подано до суду клопотання з проханням долучити до матеріалів справи докази понесених відповідачем ОСОБА_2 судових витрат з метою подальшого їх розподілу, в якому ОСОБА_2 просив суд стягнути з позивачки на його користь понесені судові витрати у розмірі 50000,00 грн. Вважає, що відповідачу слід компенсувати понесені судові витрати, оскільки позивачка ОСОБА_5 , звернувшись до суду з позовом, створила відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, клопотань, заяв, участь у судових засіданнях, залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача після розгляду справи судом протягом 7 місяців свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків. Короткий зміст ухвали суду, що оскаржується Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Цуркан Д.Ю. про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Мамаївської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Цуркан Д.Ю. спрямувала засобами поштового зв`язку 13 березня 2026 року апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду. Вважає, що ухвала суду вимогам закону не відповідає, постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасування з подальшим ухваленням нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат. Вказала, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків. Позивач двічі допустивши неявку у судові засідання, не надав суду заяву про відкладення судового засідання із зазначенням поважності причин або доказами неможливості участі у судовому засіданні, що в свою чергу свідчить про те, що позивач не виконав обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій. Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі №910/12184/20 відповідно до якого неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, свідчать про необґрунтовані дії збоку позивача у розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Мотивувальна частина Межі розгляду справи Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступних підстав. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мамаївської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 серпня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі. 17 вересня 2025 року адвокат Цуркан Д.Ю., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2025 року витребувано докази по справі. 14 жовтня 2025 року адвокат Кутровська Н.М. в інтересах позивачки ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву з проханням відкласти розгляд справи. 14 жовтня 2025 року адвокат Цуркан Д.Ю., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 жовтня 2025 року витребувано докази по справі. 04 листопада 2025 року адвокат Кутровська Н.М. в інтересах позивачки ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву з проханням відкласти розгляд справи. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 24 листопада 2025 року. 24 листопада 2025 року адвокат Кутровська Н.М. в інтересах позивачки ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву з проханням відкласти розгляд справи. 24 листопада 2025 року адвокат Цуркан Д.Ю., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву в порядку ст.141 ЦПК України про стягнення витрат на правову допомогу. 23 грудня 2025 року адвокат Цуркан Д.Ю., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 подала клопотання про відкладення розгляду справи. 23 грудня 2025 року адвокат Кутровська Н.М. в інтересах позивачки ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2026 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Мамаївської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 серпня 2025 року у редакції, постанови Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 718/1982/25 (провадження №22-ц/822/893/25). 24 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Цуркан Д.Ю. звернулася до суду першої інстанції із заявою про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача. У заяві адвокат Цуркан Д.Ю. просила здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з позивачки ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_2 , понесені судові витрати у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України, виходячи з наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку що під час розгляду вказаної цивільної справи дії позивача не містять ознак необґрунтованих дій або зловживання процесуальними правами. Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача ОСОБА_1 , гарантованим ст.55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України). Згідно з частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України в випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Положення статей 137, 141 ЦПК України регламентують загальні правила розподілу судових витрат (зокрема на правову допомогу) та є універсальними в правовідносинах під час розподілу і витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи. Порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду визначено нормами статті 142 ЦПК України. У частині п`ятій статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Положення частини п`ятої статті 142 ЦПК України ідентичні нормам частин п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року в справі №910/5911/22 зазначив, що в разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11); під час застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12). Також Верховний Суд у пункті 6.5 постанови від 06 березня 2024 року в справі № 905/1840/21 сформулював висновок, що відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, також у постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року в справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року в справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року в справі № 924/341/22). У постановах від 14 травня 2024 року в cправі № 916/3278/21, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача». Верховний Суд зазначив, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов. Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. У справі, яка переглядається, встановлено, що стороною позивача подавались клопотання та заяви про відкладення розгляду справи, однак вважати такі клопотання однозначно не обґрунтованими і що вони не відповідали вимогам ЦПК України немає підстав, а тому стверджувати, що дії сторони позивача суперечили приписам ЦПК України неможливо. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, а тому саме собою залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2025 року в справі № 750/14656/24, від 08 січня 2026 року в справі № 129/390/20, від 30 січня 2026 року в справі № 758/12227/22 та інших. Наведену послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду підтримала в своїй постанові від 18 грудня 2024 року в справі № 921/357/20 (провадження № 12-48гс24) Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що приписи частини п`ятої статті 130 ГПК України (ідентична частині п`ятій статті 142 ЦПК України) є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення. Велика Палата Верховного Суду враховує послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої наведена норма процесуального закону не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. У цій справі відповідач не довів і судом не встановлено, що позивачка пред`явила завідомо безпідставний позов, вчиняла будь-які недобросовісні дії, чи мала протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідачів, а її звернення до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть вважатися необґрунтованими. З огляду на викладене, оскільки відповідач не довів необґрунтованості дій позивачки, а саме по собі не з`явлення в судове засідання, що мало наслідком залишення позову без розгляду не є її необґрунтованими діями, суд першої інстанції правомірно виснував про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 205/3991/22. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 06 травня 2026 року. Суддя-доповідач: Н.К. Височанська Судді: І.М. Литвинюк О.О. Одинак