Постанова 4803 № 201/10684/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3447/26 Справа № 201/10684/22 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В. за участю секретаря Паромової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Релігійна громада Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності на майно та за позовом Релігійної громади Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці» до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання права власності, - за апеляційною Дніпровської міської ради, на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 06 листопада 2025 року, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 27.12.2022 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Релігійна громада Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності на майно, у якому позивач просив:

1. Усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудоване майно, а саме А-1 молитовний будинок, що складається з під. А-1 підвал площею 109, 4 кв.м., І поверх коридор площею 6, 7 кв.м., 2 сходи площею 3, 6 кв.м., 3 приміщення площею 103, 6 кв.м., всього 113, 6 кв.м. та повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Спаська, буд.2-А, привівши її у придатний для подальшого використання стан.

2. Припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на А-1 - молитовний будинок, що складається з під. А-1 підвал площею 109, 4 кв.м., І поверх коридор площею 6, 7 кв.м., 2 сходи площею 3, 6 кв.м., 3 приміщення площею 103, 6 кв.м., всього 113, 6 кв.м. (реєстраційний номер 1173530612101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу. 08.08.2023 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Релігійної громади Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці» до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання права власності, в якому позивач просив визнати за Релігійною громадою Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці» право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 223, 0 кв.м., яке складається з: А-1 - молитовний будинок, що складається з під. А-1 підвал площею 109, 4 кв.м., І поверх коридор площею 6, 7 кв.м., 2 сходи площею 3, 6 кв.м., 3 приміщення площею 103, 6 кв.м., всього 113, 6 кв.м., що розташоване на земельній ділянці 1210100000:03:252:0007 за адресою: АДРЕСА_1 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 06 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Релігійна громада Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності на майно. Відмовлено у задоволенні позову Релігійної громади Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці» до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання права власності. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 30.12.2025 рокувід Дніпровської міської ради надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 06 листопада 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради. В частині відмови у задоволенні позову Релігійної громади Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці» рішення не оскаржується. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що матеріали цивільної справи не містять доказів про прийняття до експлуатації новоствореного ОСОБА_1 об`єкта нерухомості молитовного будинку. Факт самочинного проведеної реконструкції встановлений постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 року, справа № 202/7355/17. До реконструкції площа будівлі була 70, 8 м.кв., після реконструкції площа стала 223 м.кв. А враховуючи той факт, що земельна ділянка є комунальною власністю, то самочинне будівництво зі збільшенням площі будівлі майже в три рази стало на земельній ділянці комунальної власності. Також наведені судові рішення Великої палати Верховного Суду та Верховного Суду, які на думку апелянта безпідставно не врахував суд першої інстанції при ухваленні оскаржує мого рішення. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило. СУДОВІ ВИКЛИКИ Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.4 а.с.94-95). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи: Комітет комунального майна м. Дніпропетровська відчужив нежитлове приміщення на АДРЕСА_2 у складі майнового комплексу на користь КП «Центр Жовтневий» на підставі договору купівлі-продажу №61-АР від 22.07.1994. На підставі договору купівлі продажу від 23 лютого 2010 року укладеного з Колективним підприємством Центр «Жовтневий», ОСОБА_1 , набула право власності на нежитлове приміщення пункт приймання склотари у АДРЕСА_1 . 09 жовтня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за № ДП 082132820373. Вид будівництва «Реконструкція», об`єкт: нежитлове приміщення під молитовний будинок по АДРЕСА_1 . У 2014 році нежитлове приміщення пункт приймання склотари був реконструйовано під молитовний будинок на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлового приміщення під молитовний будинок по АДРЕСА_1 » зареєстрована 09.10.2013 № ДП 082132820373. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2017 позов ОСОБА_2 задоволено та визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 02.08.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнано за останньою право власності на вказане нежитлове приміщення, яке складається з: А-1 - молитовний будинок, що складається з під. А-1 - підвал площею 109,4 кв.м., І поверх: 1 - коридор площею 6,7 кв.м., 2 - сходи площею 3,6 кв.м., 3 - приміщення площею 103,6 кв.м., всього - 113,6 кв.м. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 у справі №202/7355/17 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2017 скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нежитлове приміщення, відмовлено. На підставі заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24.11.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно, номер запису про право власності 23861122. 28 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 6205 та 27 квітня 2018 року згідно з договором дарування, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. та зареєстрований в реєстрі за номером 25935741, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею - 223,0 кв. м., яке складається з: А-1 - молитовний будинок, що складається з під. А-1 - підвал площею -109,4 кв. м., І поверх: 1 - коридор площею - 6,7 кв. м., 2 - сходи площею - 3,6 кв. м., 3 - приміщення площею - 103,6 кв. м., всього - 113,6 кв. м., розташований у АДРЕСА_1 . 27 квітня 2018 року згідно з договором дарування, що посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є. та зареєстрований в реєстрі за номером 25935741, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, загальною площею - 223,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 25935741. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року та підтвердженим постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року, по справі № 201/2041/19 у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено, а правомірність укладення вказаних договорів та настання правових наслідків за ними фактично підтверджена судом. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, законність підстав набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вже було предметом дослідження судом касаційної інстанції, який погодився з висновками судів попередніх інстанцій та підтвердив про відсутність підстав для скасування записів державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна та зазначив, що відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватись як самовільне її зайняття, та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. Отже, ОСОБА_3 , у відповідності до вимог ст.ст.316, 317, 319 ЦК України став законним власником вказаного об`єкту нерухомого майна. 30 січня 2020 року ОСОБА_3 та Релігійна організація «Релігійна громада православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці» з метою виконання будівельних робіт та поліпшення нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , уклали договір про спільну діяльність № 12/03 від 30.01.2020. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. заведено 01 червня 2021 року спадкову справу №34/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Згідно з матеріалами спадкової справи, 29 вересня 2022 року до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. звернулася спадкоємиця ОСОБА_3 ОСОБА_1 , з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на належне померлому рухоме та нерухоме майно, після померлого ОСОБА_3 . Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. від 29 вересня 2022 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на рухоме та нерухоме майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 . Також під час розгляду справи з Єдиного державного реєстру судових рішень судом було встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.05.2023 року у справі №201/3993/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлії Володимирівни про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом задоволено та скасовано постанову приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлії Володимирівни від 29 вересня 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на рухоме та нерухоме майно, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 . Вказане судове рішення набрало законної сили та сторонами не оскаржувалось. Отже, ОСОБА_1 набула в законний спосіб, а саме в порядку спадкування право власності на вказане нерухоме майно. Також судом першої інстанції наведено практику Європейського суду з прав людини по подібним відносинам: 12.12.2024 у справі «Odeska Buterbrodna Kompaniya, TOV v. Ukraine» йдеться про визнання недійсним права власності ТОВ на кафе, яке було збудоване без належних дозвільних документів. В даній справі ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист власності) та зауважив, що кафе є майном, навіть незважаючи на його статус без дозволу, адже ТОВ придбало його добросовісно, тож втручання в право власності судом визнано непропорційним. Отже, ЄСПЛ у своєму рішенні констатував порушення права власності з боку держави та зазначив, що оскільки право власності компанії-заявника на кафе також було належним чином зареєстровано органами влади, і вона володіла кафе щонайменше два роки без будь-яких перешкод (між 2012 роком і 2014 роком), тому кафе знаходилося у законному володінні компанії-заявника. Таким чином, визнання недійсним права власності компанії-заявника на кафе становило втручання в її право власності. ЄСПЛ звернув увагу на те, що навіть якщо припустити, що оскаржуване втручання було передбачене законом і переслідувало мету в суспільних інтересах, воно в будь-якому випадку не відповідало вимозі пропорційності. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести держава, і такі помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. Натомість, жодного разу органи влади, реєструючи правовстановлюючі документи, не виявили порушень щодо статусу об`єкта і не перешкоджали здійсненню операцій. Встановивши зазначені обставини справи суд першої інстанції дійшов до висновку, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , набуте ОСОБА_1 на законних підставах у порядку спадкування, а тому остання не може бути позбавлена або обмежена у володіти і розпоряджатися своєю власністю. Але з таким висновком не може погодитись колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке. Раніше Дніпровська міська рада вже зверталась з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ковальова Євгенія Євгенівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Солошенко Юлія Володимирівна, про визнання недійсними договорів дарування та іпотеки, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно та стягнення судових витрат (справа № 201/2041/19). Верховний Суд переглядаючи вказану справу (№ 201/2041/19, провадження № 61-19707св20) у касаційному порядку в постанові від 02 лютого 2022 року зазначив, що звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договорів дарування і іпотеки, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на спірне нерухоме майно, позивач посилався на те, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно, належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності. Оскільки земельна ділянка є комунальною власністю, а ЦК України передбачає визнання права власності на збудований об`єкт саме за власником земельної ділянки, то необхідно визнати право комунальної власності за Дніпровською міською радою на спірне нерухоме майно. Права Дніпровської міської ради, яка є власником майна земельної ділянки, на якій самочинно побудоване спірне нерухоме майно, підлягають захисту шляхом задоволення цього позову з використанням правового механізму, установленого частиною п`ятою статті 376 ЦК України. На виконання вказівки Верховного Суду, Дніпровська міська рада у цієї справі, звернулась до суду з позовом про усунення перешкод та припинення права власності, використовуючи правовий механізм, установлений частиною п`ятою статті 376 ЦК України. Апеляційний суд виходить із того, що відповідно до статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно з вимогами частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України). Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки. Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України. За положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України). Крім того, як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру (т.2 а.с.74-84), земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 має кадастровий номер 1210100000:03:252:0007, код цільового призначення 02.01. - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), має площу 0, 0444 га. Але на зазначеній земельній ділянці самочинно побудоване майно, а саме А-1 молитовний будинок, що складається з під. А-1 підвал площею 109, 4 кв.м., І поверх коридор площею 6, 7 кв.м., 2 сходи площею 3, 6 кв.м., 3 приміщення площею 103, 6 кв.м., всього 113, 6 кв.м. Зазначене нерухоме майно не є житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами. Тож вочевидь, що відповідачка навмисно, самовільно змінила цільове призначення земельної ділянки: з 02.01. - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на 03.04. - Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій. Відповідно до п.а). ч.1 ст.143 Земельного кодексу України, припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Підсумовуючи слід зазначити, що відповідачка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці Дніпровської міської ради, при чому самовільно змінила її цільове призначення. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результа­тами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити. Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 06 листопада 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради. Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Релігійна громада Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити. Усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудоване майно, а саме А-1 молитовний будинок, що складається з під. А-1 підвал площею 109, 4 кв.м., І поверх коридор площею 6, 7 кв.м., 2 сходи площею 3, 6 кв.м., 3 приміщення площею 103, 6 кв.м., всього 113, 6 кв.м. та повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Спаська, буд.2-А, привівши її у придатний для подальшого використання стан. Припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на А-1 - молитовний будинок, що складається з під. А-1 підвал площею 109, 4 кв.м., І поверх коридор площею 6, 7 кв.м., 2 сходи площею 3, 6 кв.м., 3 приміщення площею 103, 6 кв.м., всього 113, 6 кв.м. (реєстраційний номер 1173530612101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу. В іншій частині рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 06 листопада 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) судовий збір за подання позову та апеляційний розгляд справи у розмірі 12405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 05.05.2026 року. Судді: