Постанова 4857 № 140/8885/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/8885/25 пров. № А/857/3106/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року (головуючий суддя Плахтій Н.Б., м.Луцьк) у справі №140/8885/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 11.08.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення №032350031693 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком; зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі Міністерства геології УРСР з 01 вересня 1982 року по 27 квітня 1983 року - 7 місяців 27 днів; з 01 червня 1985 року по 02 березня 1987 року - 1 рік 9 місяців, та призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.02.2025. Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, яка за результатами автоматизованого розподілу була направлена для розгляду до ГУ ПФУ в Донецькій області. 11.04.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення №032350031693 про відмову у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з оскаржуваним рішенням страховий стаж позивача складає 30 років 02 місяці 22 днів, до страхового стажу не зараховано періоди навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі Міністерства геології УРСР згідно диплому від 02.03.1987 серії НОМЕР_1 з 01.09.1982 по 02.03.1987, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. У трудовій книжці позивача наявні наступні записи про навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі, а саме: 28.08.1982 - зарахований учнем технікуму (запис №4); 01.06.1985 поновлений в число учнів як демобілізований з лав Радянської Армії (запис №5); 02.03.1987 відрахований з технікуму у зв`язку із закінченням повного курсу навчання (запис №6). Позивач зазначає, що записи в трудовій книжці про період навчання в технікумі підтверджені доданими до заяви на призначення пенсії документами, а саме: дипломом НОМЕР_1 , в якому зазначено, що позивач у 1982 році вступив до Київського геологорозвідувального технікуму Міністерства геології УРСР і в 1987 році закінчив повний курс названого навчального закладу, та, оскільки навчання переривалося на службу в армії, також була надана копія військового квитка НОМЕР_2 , в якому наявні записи про проходження військової служби в період з 07.05.1983 по 05.05.1985. Період проходження військової служби врахований відповідачем до страхового стажу позивача. На думку позивача, з записів трудової книжки в сукупності з дипломом та військовим квитком можливо встановити періоди навчання в технікумі, які переривалися на службу в армії, але відповідачем в повному обсязі не з`ясовано всі обставини та безпідставно не зараховано до страхового стажу період навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі. Позивач вважає, що такі дії відповідача протиправними, оскільки період навчання підтверджений офіційними записами у трудовій книжці, а також копією диплому, які чітко засвідчують, що навчання відбувалося як до, так і після проходження строкової військової служби. При цьому положення чинного законодавства не містять обмежень щодо зарахування до страхового стажу періодів навчання лише через те, що вони частково перетинаються або перериваються проходженням строкової служби. Навпаки, за наявності підтверджуючих документів, ці періоди мають бути враховані. Також позивач зауважує, що 07.07.2025 представником позивача адвокатом Міщук І.В., було надіслано адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 до Фахового коледжу геологорозвідувальних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 18.07.2025 отримано відповідь, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Київському геологорозвідувальному технікумі (денна форма навчання), а саме: 01.09.1982 ОСОБА_1 зарахований в число студентів технікуму; 27.04.1983 року ОСОБА_1 відрахований з числа студентів технікуму у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії; 01.06.1985 ОСОБА_1 поновлений в число студентів технікуму як такий, що повернувся з лав Радянської Армії; 02.03.1987 ОСОБА_1 закінчив повний курс навчання в технікумі за спеціальністю «Геофізичні методи пошуків та розвідки родовищ корисних копалин», здобув кваліфікацію техніка - геофізика, отримав диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_1 . Підставою наданої інформації є архівні книги наказів 1982р.; 1983р.; 1985р.; 1987р. Таким чином, на думку позивача, даною відповіддю додатково підтверджено записи в трудовій книжці про його навчання в технікумі. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.04.2025 №032350031693 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 01.02.2025 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання у Київському геологорозвідувальному технікумі з 01.09.1982 по 27.04.1983, з 01.06.1985 по 01.06.1986, 27.09.1986 по 02.03.1987. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що за результатами розгляду наданих документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи - з 14.08.1992 по 14.12.1992, з 17.10.1994 по 08.07.1996, 01.09.1982 по 02.03.1987, оскільки уточнюючі довідки та виписки із наказів по підприємству для розгляду не надано. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 12.02.2026 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що предметом позову є виключно зарахування до страхового стажу періоду навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі Міністерства геології УРСР з 01.09.1982 по 27.04.1983 - 7 місяців 27 днів; з 01.06.1985 по 02.03.1987 - 1 рік 9 місяців. А отже, твердження апелянта щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи - з 14.08.1992 по 14.12.1992 та з 17.10.1994 по 08.07.1996 є необґрунтованими та не мають правового значення, оскільки не стосуються предмета спору у даній справі. Окрім цього зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, дослідив всі наявні докази, дотримався вимог матеріального та процесуального права, а тому рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі №140/8885/25 є законним та обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.04.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області розглянуло заяву позивача та прийняло рішення від 11.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 02.06.1986 серії НОМЕР_3 з 14.08.1992 по 14.12.1992, з 17.10.1994 по 08.07.1996, а також період навчання згідно диплому від 02.03.1987 серії НОМЕР_1 з 01.09.1982 по 02.03.1987 (який є спірним в даному випадку), так як період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся в суд першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV), який набув чинності з 01.01.2004, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком. За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року. Відтак, право на призначення пенсії за віком протягом 2025 року мають особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 32 року. Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Отже, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (Порядок №637). Згідно пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відтак, колегія суддів наголошує, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж особи є трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у зарахуванні періоду навчання позивача згідно з дипломом від 02.03.1987 серії НОМЕР_1 з 01.09.1982 по 02.03.1987, так як період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 , слідує, що з 05.05.1983 по 05.05.1985 позивач проходив військову службу в лавах Радянської армії (запис №1). 28.08.1982 позивач відповідно до запису №4 зарахований учнем Київського геологорозвідувального технікуму; 01.06.1985 відновлений до числа учнів, демобілізований з рядів Радянської Армії (запис №5); 02.03.1987 відрахований з технікуму зв`язку із закінченням повного курсу навчання (запис №6). Тобто, записами трудової книжки підтверджується факт навчання позивача у Київському геологорозвідувальному технікумі з відривом на проходження військової служби. Водночас, період навчання ОСОБА_1 у Київському геологорозвідувальному технікуму не зарахований відповідачем до страхового стажу з тих підстав, що є перетинання періодів навчання з періодом проходження військової служби, який в своє чергу відповідач врахував до страхового стажу позивача. Апеляційний суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 38 Закону «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР (Закон №103/98-ВР) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Відповідно пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Так, на підтвердження факту навчання ОСОБА_1 надав пенсійному органу диплом від 02.03.1987 серії НОМЕР_1 , відповідно до якого в 1982 році він вступив до Київського геологорозвідувального технікуму і в 1987 році закінчив повний курс вказаного навчального закладу. При тому згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 позивач проходив військову службу з 05.05.1983 по 05.05.1985. Колегія суддів погоджується з апелянтом, що період навчання позивача перетинається з військовою службою, однак переривання навчання у зв`язку з проходженням строкової служби не є підставою для не врахування ОСОБА_1 періоду навчання до страхового стажу. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу вимог пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (Порядок №22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів. Відтак, саме на етапі подання документів особою, яка звертається за призначенням пенсії, працівник пенсійного органу зобов`язаний перевірити їх комплектність та в разі відсутності відповідної інформації про певні періоди роботи чи навчання повідомити особу про необхідність надання додаткових документів, чого в даному випадку не було зроблено і фактично позбавлено позивача права на пенсійне забезпечення. Колегія суддів також враховує лист Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж геологорозвідувальних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка» від 18.07.2025 №У1-062-26, в якому вказано, що позивач з 01.09.1982 зарахований в число студентів технікуму, 27.04.1983 відрахований у зв`язку з призовом до лав Радянської армії, 01.06.1985 поновлений на навчанні, яке закінчив 02.03.1987 . Таким чином, періоди навчання позивача з 01.09.1982 по 27.04.2983 та з 01.06.1985 по 02.03.1987 підлягають зарахуванню до його страхового стажу. Вказуючи на перетинання періодів навчання та проходження строкової військової служби, апелянт не мотивував, в чому полягає неможливість врахування до страхового стажу позивача періоду навчання з врахуванням того, що такий переривався на період проходження строкової військової служби, підтвердженням чого є відповідні записи трудової книжки. Разом з тим, з форми РС-право слідує, що відповідач зарахував до страхового стажу позивача період проходження ним виробничої практики з 02.06.1986 по 26.09.1986, що підтверджено записами №2 та №3 трудової книжки. Відтак період проходження виробничої практики з 02.06.1986 по 26.09.1986 під час навчання в Київському геологорозвідувальному технікумі зарахований відповідачем до страхового стажу, а тому не є спірним. Отже, матеріалами справи підтверджується факт безпідставного неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів його навчання у Київському геологорозвідувальному технікумі з 01.09.1982 по 27.04.1983, з 01.06.1985 по 01.06.1986, з 27.09.1986 по 02.03.1987, що становить 2 роки 1 місяць 2 дні. Таким чином, беручи до уваги визначений відповідачем страховий стаж позивача - 30 років 2 місяці 22 дні, сукупний страховий стаж останнього з врахуванням періоду навчання становить більше 32 роки, що дає право на призначення пенсії за віком. Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.04.2025, тобто через два місяці після досягнення пенсійного віку, особисто звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком, та подав необхідні документи, що апелянтом не оспорюється. Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 01.02.2025 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання у Київському геологорозвідувальному технікумі з 01.09.1982 по 27.04.1983, з 01.06.1985 по 01.06.1986, 27.09.1986 по 02.03.1987. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі № 140/8885/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар