Постанова 4857 № 140/14313/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14313/25 пров. № А/857/6711/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 140/14313/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ековіст до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України, місце ухвалення судового рішення м.Луцьк Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїЛозовський О.А. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 140/14313/25 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» (надалі ТОВ «ЕКОВІСТ», позивач, платник) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (надалі - ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, Відповідач) на користь ТОВ «ЕКОВІСТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 гривень 00 копійок Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач -Головне управління ДПС у Волинській області ( надалі іменовано -скаржник) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема в доводах апеляційної скарги вказує, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Також просить урахувати, що згідно з п. 4 Додаткової угоди та п. 4.2. Договору Клієнт здійснює оплату послуг впродовж 5 календарних днів з дня підписання Сторонами відповідного акту приймання передачі послуг. При цьому, результат надання послуг (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок Клієнта по оплаті наданих послуг. Додана Позивачем Додаткова угода підписана 30 серпня 2025 року, тобто станом на момент поданим ним заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу (19.12.2025) ТОВ «ЕКОВІСТ» повинно було здійснити оплату за надані адвокатом послуги, так як це прямо передбачено попередньо погодженим між ними умовами. Проте, з невідомих причин, жодних документів, які б підтвердили понесення позивачем витрат на правничу допомогу не надано. Крім того зазначає, що при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, слід врахувати те, що дана справа є справою незначної складності та розглядалася судом без проведення судового засідання та без виклику сторін. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Скаржник вважає, що сума задоволена до відшкодування у розмірі 2 500 грн. є надмірною та не співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а також складністю справи. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи додаткове судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, враховуючи заперечення ГУ ДПС у Волинській області, справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС у Волинській області, спірним рішенням якого порушені права позивача, 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (заявлена до відшкодування сума 10000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг). ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековіст» (далі ТзОВ «Ековіст», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі ДПС України, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від №13204539/45348163 від 25.08.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №78 від 30.04.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №78 від 30.04.2025. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 позов задоволено повністю. 20.01.2026 до суду надійшла заява ТзОВ «Ековіст» про стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн з Головного управління ДПС у Волинській області. У відзиві на позовну заяву від 08.12.2025 та в запереченнях на заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу від 21.01.2026 представник Головного управління ДПС у Волинській області заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу. Відповідач вважає, що такі витрати непідтверджені належним чином, є неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: копії договору про надання правової допомоги від 01.12.2023, укладеного між ТзОВ «Ековіст» (клієнт) з адвокатом Коберським А.П.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1048717, який виданий на підставі вказаного договору адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально; додаткову угоду від 30.08.2025 №3 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2023; акт приймання-передачі послуг від 19.01.2026 до договору про надання правової допомоги. За змістом пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Предметом надання правової допомоги є захист прав та інтересів клієнта. Додатковою угодою №3 від 30.08.2025 до договору сторони визначили предмет цієї угоди, зокрема, адвокат надає правову допомогу клієнту у справі за позовом ТзОВ «Ековіст» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (пункт 1). Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди на умовах пункту 4.1 договору сторони домовилися, що вартість послуг адвоката за ведення справи в суді першої інстанції складатиме 10000,00 грн за надання адвокатом для клієнта правової допомоги щодо підготовки та подання позову про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від №13204539/45348163 від 25.08.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №78 від 30.04.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №78 від 30.04.2025. Вартість послуг може переглядатися в залежності від складності справи, кількості процесуальних дій у справі (заяви, клопотання, адвокатські запити, участь у судових засіданнях), що зазначається в акті приймання-передачі послуг. Згідно з пунктом 4 додаткової угоди та пункту 4.2 договору клієнт здійснює оплату послуг впродовж п`яти календарних днів з дня підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі послуг. Актом приймання-передачі послуг від 19.01.2026 стверджується, що на виконання умов договору від 01.12.2023 №1 та додаткової угоди від 30.08.2025 №3 адвокатом Коберським А.П. для ТзОВ «Ековіст» надані послуги на суму 10000,00 грн: вивчення документів щодо правомірності прийняття комісією Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення від №13204539/45348163 від 25.08.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №78 від 30.04.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналіз чинного законодавства та судової практики. Формування правової позиції у справі; підготовка та подання позовної заяви до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від №13204539/45348163 від 25.08.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №78 від 30.04.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №78 від 30.04.2025 та додатків до неї (20.11.2025); підготовка та подання відповіді на відзив у справі (09.12.2025); складання клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (19.01.2025). Докази фактичної оплати правничої допомоги в сумі 10000,00 грн позивачем не подані. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. На стадії апеляційного перегляду спірним питанням є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом в суді першої інстанцій. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частин першої, другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону № 5076-VI. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України). За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Крім того, судом ураховано, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо не співмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України». Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20. Крім того, така ж правова позиція була викладена і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Також апеляційним судом ураховано, що відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п`ята статті 143 КАС України). З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 (постанова від 07 липня 2023 року) зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті. Таким чином, відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21, саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу є передумовою розгляду судом цього питання. Дослідивши матеріали справи, колегією суддів установлено, що у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Рішення по суті спору ухвалено судом 15.01.2026 року. Клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу надійшло до суду 19.01.2026 року, як наслідок таке клопотання заявлене позивачем у межах визначеного п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду. Отож позивач дотримався положень законодавства щодо своєчасного звернення до суду з клопотанням про відшкодування таких витрат до винесення рішення по суті спору, яке відображено у позовній заяві та підтверджуючими документами з приводу присудження судових витрат на професійну правничу допомогу впродовж терміну, що не перевищує 5 днів з моменту ухвалення рішення. Стосовно доводів скаржника з приводу не надання суду доказів фактичної оплати правничої допомоги, то колегія суддів такі доводи скаржника відхиляє позаяк відповідно до частини 3 ст. 134 КАС для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Отож за приведених положень законодавства розмір витрат, що підлягає сплаті встановлюється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Як наслідок відсутність доказів оплати послуг правничої допомоги під час вирішення судом питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не є перешкодою для ухвалення рішення щодо розподілу таких витрат, оскільки не залежить від наявності платіжних документів. Окрім того апеляційний суд вважає слушним застосування до спірних правовідносин правового висновку, відображеного у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 (справа №686/5064/20), від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), від 23.12.2021 (справа №280/1361/21) згідно якого відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. При цьому колегія суддів зазначає, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони, про що в черговий раз звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, правові висновки якої підлягають до застосування у спірних правовідносинах. У відзиві на позовну заяву від 08.12.2025 та в запереченнях на заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу від 21.01.2026 представник Головного управління ДПС у Волинській області заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу. Відповідач вважає, що такі витрати непідтверджені належним чином, є неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. З урахуванням вимог частини шостої статті 134 КАС України відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України». Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20. Отож обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Надавши оцінку доводам апеляційної скарги, наявним в матеріалах справи доказам щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, ціну позову, його значення справи для сторін та конкретні обставини справи яка не є складною, а також урахувавши обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає підставним присудження на користь позивача за рахунок фінансування відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 2500 грн, позаяк на переконання суду саме така сума є співмірною складності справи, обсягу наданих послуг та є пропорційною до суми сплаченого судового збору за розгляд такої справи судом. Протилежного доводами апеляційної скарги відповідача не доведено. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 140/14313/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос