Постанова 4857 № 140/9203/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/9203/25 пров. № А/857/1043/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в справі № 140/9203/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,- суддя в 1-й інстанції Стецик Н.В., час ухвалення рішення 20 листопада 2025 року, місце ухвалення рішення м.Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» (далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 13.03.2025 №UA400030/2025/000053/2, №UA400030/2025/000052/2, №UA400030/2025/000051/2, від 17.03.2025 №UA400030/2025/000058/2, №UA400030/2025/000059/2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 13.03.2025 №UA400030/2025/000053/2, №UA400030/2025/000052/2, №UA400030/2025/000051/2, від 17.03.2025 №UA400030/2025/000058/2, №UA400030/2025/000059/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОВІСТ судовий збір у сумі 2616,00 грн. Надалі, на адресу суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн. Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. Не погоджуючись з таким додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні заяви. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що докази на підтвердження понесених судових витрат, у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн адвокатом та керівником ТОВ «Ековіст» додано Заяви (Клопотання) про стягнення судових витрат від 14.11.2025, тобто після прийняття судом рішення по змісту позовних вимог. Звертаємо увагу, що позовна заява у цій справі підписана директором ТОВ «Ековіст» Вікторією Сидор не містить в прохальній частині вимоги стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У прохальній частині позову представник позивача просила Волинський окружний адміністративний суд:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» сплачений при зверненні до суду судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці", тобто вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у прохальній частині позову не заявлено. При цьому, вказаний у позовній заяві орієнтовний попередній розрахунок очікуваних понесених судових витрат не може вважатись заявою, поданою в розумінні частини сьомої статті 139 КАС України. Позивач зазначив лише загальні відомості щодо можливого розміру судових витрат, що будуть понесені ним в ході розгляду справи; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. При цьому, більшість поданих Позивачем доказів, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, існували ще до прийняття Волинським окружним адміністративним судом рішення у цій справі, про що свідчать дати таких документів (договір від 01.12.2023, додаткова угода від 01.01.2025). Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як слідує з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, подав суду: договів від 01.12.2023 про надання правової допомоги; додаткову угоди №2 від 01.01.2025 до цього договору; акт приймання-передачі послуг від 14.11.2025 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 року за ведення справи, визначеної у Додатковій угоді №2 від 01.01.2025 року, вартість послуг адвоката складає 25000,00 грн. Відповідно до цього акта приймання-передачі послуг від 14.11.2025 адвокатом Коберським А.П. надано наступні послуги: вивчення документів щодо правомірності прийняття Хмельницькою митницею рішень про коригування митної вартості товарів від від 13.03.2025 №UA400030/2025/000053/2, №UA400030/2025/000052/2, №UA400030/2025/000051/2, від 17.03.2025 №UA400030/2025/000058/2, №UA400030/2025/000059/2, аналіз чинного законодавства та судової практики, формування правової позиції по справі; підготовка позовної заяви до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування 5 (п`яти) вищезазначених рішень Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів та додатків до неї (15.08.2025 року); підготовка та подання відповіді на відзив по справі (03.09.2025 року); складання клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (14.11.2025). Вартість послуг адвоката складає 25000,00 грн (з розрахунку 5000,00 грн за надання адвокатом для клієнта правової допомоги щодо підготовки та подання позову про визнання протиправними та скасування рішень Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів за оскарження 1 (одного) рішення про коригування митної вартості товарів. На умовах п. 4.2 договору від 01.12.2023 про надання правничої допомоги сторони домовилися, що клієнт здійснює оплату послуг впродовж 5 календарних днів з дня підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі послуг. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції зазначив, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 25000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до представлених документів суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, типовою справою про коригування митної вартості товарів, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, підготовка та написання позовної заяви професійним/кваліфікованим адвокатом у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків судів про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування. Суд вказує, що судових засідань в даній справі не було призначено, розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України. Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 25000,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині їх необхідності. Вказані витрати не можна вважати такими, що є "неминучими". З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції правильно керувався тим, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України. З врахування складності справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає співмірною компенсацію вартості виконаної роботи в розмірі 5000 грн, що підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень в користь позивача. Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції, що підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 5000 грн. Колегія суддів зауважує, що доводи скаржника не витримують жодної критики, адже не відповідають фактичним обставинам справи. Так, позовна заява підписана саме представником ТОВ «ЕКОВІСТ», адвокатом Андрієм Коберським, а не директором товариства, як про це заявляє митний орган. Позовна заява містить зазначення про те, що ТОВ «ЕКОВІСТ» очікує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25 000,00 грн, а також те, що «позивач хотів би звернутися до суду з проханням при ухваленні рішення по суті в даній справі та вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати бажання позивача надати суду докази витрат на професійну правничу допомогу, які позивач сплатив/має сплатити у зв`язку з розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.» Відтак аргументи про незаявлення вимог про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу до ухвалення судового рішення, не підтвердилися під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Хмельницької митниці слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в справі № 140/9203/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 14 січня 2026 року.