Постанова Одеський апеляційний суд № 496/5954/25

Номер провадження: 33/813/136/26 Номер справи місцевого суду: 496/5954/25 Головуючий у першій інстанції Портна О. П. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.02.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. З вказаної постанови вбачається, що 21.08.2025 року о 11:49 год. за адресою: Одеська область Одеський район на 452 км автодороги М-05 Київ Одеса, ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, що не реагують на світло, та підвищена рухливість, жвавість ходи та мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на ПВР 474513, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)постанову було прийнято із порушенням оскільки суддею не було вирішено питання щодо відводу судді та секретарю; 2)враховуючи невідповідність Правил дорожнього руху нормативно-правовим актам, які регулюють діяльність поліції, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення саме за відмову водія проходити огляд на стан сп`яніння на вимогу працівника міліції, то саме це виключає склад адміністративного правопорушення у діях водія, оскільки у відповідності до норм чинного законодавства працівника міліції юридично не існує з 01.01.2017 року; 3)в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про виконання поліцейськими вимог ст. 265-2 ч. 1, ст. 266 КУпАП «Прядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом; 4)з відеозапису вбачається, що працівник поліції вказує на те, що у ОСОБА_1 зіниці очей не реагують на світло, проте це не було зафіксовано на відеозаписі, а тому ставить під сумнів твердження правника поліції; 5)направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення наркотичного сп`яніння на момент вручення протоколу не було оформлено, у самому направленні не вказано юридичної адреси закладу. Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав ОСОБА_1 про розгляд справи на 18.02.2026 року на 11:00 год. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. 18.02.2026 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справ за його відсутності. Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: - протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№429646 від 21.08.2025 року з якого вбачається, що 21.08.2025 року о 11:49 год за адресою: Одеська область Одеський район на 452 км автодороги М-05 Київ Одеса, ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, що не реагують на світло, та підвищена рухливість, жвавість ходи та мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на ПВР 474513, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП; - довідка з якої вбачається, що згідно до звірки з базою «Адмінпрактика» ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП; - довідка з якої вбачається, що згідно до звірки з базою «Адмінпрактика» Павликівський посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 08.04.2009 року; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що 21.08.2025 року ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до КНП «ООМЦПЗ» ООР, у зв`язку із тим, що у результаті огляду проведеного поліцейським, виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: неприродна блідість обличчя, підвищена рухливість, жвавість мови, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Огляд проведено в медичному закладі не було з підстав відмови останнього; - відеозапис, з якого вбачається, що 21.08.2025 року приблизно о 11:49 год. працівники поліції зупинили на блок-посту транспортний засіб за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Працівники поліції представилися, попередили, що ведеться відеофіксація, попросили надати документи. Працівники поліції провели поверхневу перевірку автомобіля. На питання ОСОБА_1 чи щось він порушив, працівники поліції повідомили, що проводять вибіркову перевірку автомобілів на перевезення заборонених речей. Потім працівники поліції попросили ОСОБА_1 заплющити очі та відкрити. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 що його очі не реагують на світло. Потім запропонували останньому проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 почав поводити себе агресивно, запитав на підставі чого його було зупинено. Працівник поліції повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на блок-посту. ОСОБА_1 перейшов на підвищений тон, почав кричати на працівників поліції про те, що вони з невідомих йому причин вирішили просто так, його перевірити на стан наркотичного сп`яніння. Працівник поліції зауважила ОСОБА_1 на тому, що якщо він відмовиться від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, то це утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як порушення п. 2.5 ПДР, а тому краще пройти такий огляд. ОСОБА_1 сказав, що він втомився та категорично відмовляється будь-куди їхати. Сказав, що працівник поліції складав протокол. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування. Потім було складено протокол про адміністративне правопорушення, який був зачитаний, та із ним було ознайомлено ОСОБА_1 . Статтею 130 частиною 1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідно до положень ст. 130 КУпАП, законодавцем встановлено, що водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп`яніння, не допускається. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ Україні від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція). Підпунктом 1.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з підпунктами 1.6 та 1.7 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Зазначеною Інструкцією на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом передбачено лише проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння. Пунктом 2.12. Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Посилання в апеляційній сказі про те, що з відеозапису вбачається, що працівник поліції вказує на те, що у ОСОБА_1 зіниці очей не реагують на світло, проте це не було зафіксовано на відеозаписі, а тому ставить під сумнів твердження правника поліції, спростовується відеозаписом, з якого вбачається, що працівник поліції запропонував водієві заплющити очі для перевірки того, як зіниці очей реагують на світло, потім ОСОБА_2 працівником поліції було зауважено, що його зіниці очей не реагують на світло. За правовим аналізом норм Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний знати та неухильно дотримуватися правил дорожнього руху, а не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. У зв`язку із тим, що у водія ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені у п.1.3. 1.4 Інструкції (зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук), водій повинен був на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я. Враховуючи, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, його фактична відмова від огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом. Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. Із наданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції неодноразово пропонувалося проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Працівники поліції роз`яснювали наслідки такої відмови. Більш того, відповідно до ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. За правовим аналізом норм Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний знати та неухильно дотримуватися правил дорожнього руху, а не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Крім того, відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом не скористався, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не вказав, натомість продовжував сперечатися із працівниками поліції та поводити себе агресивно. Отже, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Щодо посилань апеляційної скарги про те, що враховуючи невідповідність Правил дорожнього руху нормативно-правовим актам, які регулюють діяльність поліції, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення саме за відмову водія проходити огляд на стан сп`яніння на вимогу працівника міліції, то саме це виключає склад адміністративного правопорушення у діях водія, оскільки у відповідності до норм чинного законодавства працівника міліції юридично не існує з 01.01.2017 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на те, що дані твердження не несуть в собі правового підґрунтя та не спростовують того факту, що на вимогу працівника поліції (п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735) він повинен був пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння; Посилання в апеляційній сказі про те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення наркотичного сп`яніння на момент вручення протоколу не було оформлено, у самому направленні не вказано юридичної адреси закладу, що свідчить про порушення працівниками поліції порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки положення профільного законодавства не містять обов`язку поліцейського вручати цей документ (направлення) водієві у письмовій формі з метою проходження ним огляду, а також не містить обов`язку вказувати юридичну адресу вказаного закладу. Окрім того, сама по собі та обставина, що у направленні на огляд у закладі охорони здоров`я, відсутня юридична адреса вказаного медичного закладу, апеляційний суд відхиляє, оскільки у справі, що переглядається водій відмовився від проходження медичного огляду, а тому факт незазначення юридичної адреси закладу не спростовує наявності у його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення. Посилання апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про виконання поліцейськими вимог ст. 265-2 ч. 1, ст. 266 КУпАП «Прядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, спростовуються тим, що положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП передбачена можливість відсторонення особи від керування транспортним засобом у разі наявності підстав вважати, що така особа перебуває, зокрема у стані наркотичного сп`яніння. Однак, саме по собі невиконання поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП у даному конкретному випадку, лише в частині не відсторонення водія від керування транспортним засобом, не дає підстави ставити під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР, оскільки не вчинення правоохоронцями цих дій не впливає на легітимність їх дій у цілому, і не є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Отже, обставини, які висвітлені у наданому відеозаписі разом з іншими дослідженими доказами у справі, повністю доводять вину ОСОБА_1 у інкримінованому правопорушенні, оскільки є допустимими, повними, дослідженими в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 21.08.2025 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог ст. ст. 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова