Постанова 4855 № 369/849/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 369/849/26 Суддя (судді) першої інстанції: Козак І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Чуприни О.В., суддів Златіна С.В., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувсь до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також - відповідач), третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R51921 від 04.09.2025 про накладення адміністративного стягнення у розмірі 17 000 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексту також - КУпАП), та закрити справу про адміністративне правопорушення. Разом із позовною заявою подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду, мотивоване обставинами доведення до відома змісту оскаржуваної постанови 07.01.2026 шляхом ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у Вишневому відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а також впливом воєнного стану на застосування судом процесуальних строків. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.01.2026 у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку для подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - повернуто позивачу. Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, а подані пояснення та матеріали не підтверджують існування об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 20.01.2026, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, та, посилаючись на порушення норм процесуального права й неповне з`ясування обставин, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Звертається до обставин неврахування судом обставин, зокрема, не вручення у встановленому порядку постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідач та третя особа не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу відсутність останнього не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. З огляду на приписи частини 9 статті 205 КАС України, за відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та враховуючи неявку учасників справи, котрі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для розгляду справи у письмовому провадженні. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду, а також належного оформлення позовної заяви. Для цього особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суд, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки. Так, Кодекс адміністративного судочинства України визначає порядок дій суду першої інстанції у випадку, якщо позов подано після закінчення строків, установлених законом. Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. За змістом частини 1 статті 169 Кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). В силу приписів частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України). Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Системний аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Так, статтею 123 Кодексу передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. Вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України). До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку. Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. Поруч із цим, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Разом із тим, як слідує з матеріалів справи, судом першої інстанції не надано позивачу можливості скористатися передбаченим частиною 1 статті 123 КАС України правом звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та/або вказати інші підстави для поновлення строку, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Відповідно до матеріалів справи, предметом цього спору є постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 за №R51921 від 04.09.2025 про накладення адміністративного стягнення у розмірі 17 000 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 2101 КУпАП. З адміністративним позовом про визнання коментованої постанови протиправною, її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 звернувся 17.01.2026. За сталою практикою Верховного Суду, законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Виходячи зі змісту оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не надавалася оцінка доводам позивача про не вручення у встановленому порядку постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, як і того, що зміст оскаржуваної постанови став відомий ОСОБА_1 лишень 07.01.2026 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у Вишневому відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; ухвала суду про повернення позовної заяви, окрім загальних посилань про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, не містить жодних пояснень (мотивів), з яких було б можливим з`ясувати, чому суд уважав ту чи іншу обставину не поважною в контексті спірного питання. Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд, встановивши не дотримання позивачем строку звернення до суду та неповажність підстав, вказаних у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, повинен надати можливість скористатися правом на подання заяви, які б містила інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. Натомість, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 без попереднього залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції передчасно застосував положення статті 169 КАС України, чим порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі. Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України). У розглядуваній ситуації суд першої інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на звернення до суду, не надав позивачу можливості скористатися передбаченим частиною 1 статті 123 КАС України правом звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та/або вказати інші підстави для поновлення строку, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Зважаючи на це суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що судом першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для постановлення ухвали про повернення позовної заяви, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі. Відповідно до частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративна справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 286, 294, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.01.2026 у справі №369/849/26 про повернення позовної заяви, - скасувати. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення направити до Києво-Святошинського районного суду Київської області для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Чуприна О.В. Суддя Златін С.В. Суддя Говорун О.В.