Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1199/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1199/26 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі, - В С Т А Н О В И В: Військова частина НОМЕР_1 (надалі по тексту також - позивач, ВЧ НОМЕР_1 , військова частина) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 ) збитки, завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 6 788,44 гривень. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду на усунення недоліків. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з недотримання ВЧ НОМЕР_1 вимог частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), а саме: до позовної заяви не додано доказ надіслання відповідачу листом з описом вкладення копій позовної заяви та доданих до неї документів. Окрім цього зазначено, що наданий позивачем реєстр від 02.02.2026 за №42 не може бути прийнятий як належний доказ виконання вищезгаданих положень. Також суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність причин пропуску військовою частиною строку звернення до суду, зазначених у клопотання про поновлення пропущеного строку. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі, повернуто позивачу. Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив із наступного: на виконання ухвали суду долучено докази надіслання відповідачу листом з описом вкладення копій позовної заяви та доданих до неї документів, а також заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. Проте зазначені доводи про відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, що перешкоджало вчасному до суду, не вказують на наявність об`єктивно непереборних обставин та належать до питань внутрішньої організації роботи державної установи. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 26.02.2026, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в апеляційному порядку, та, посилаючись на порушення норм процесуального права й неповне з`ясування обставин, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Звертається до обставин залученості посадових осіб, відповідальних за претензійно-позовну роботу до заходів забезпечення оборони України, перешкоджанню вчасному зверненню до суду внаслідок тривалих повітряних тривог у Чернігівській області, впливу воєнного стану. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу відсутність останнього не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частина 2 наведеної статті встановлює, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду, а також належного оформлення позовної заяви. Для цього особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суд, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки. Так, Кодекс адміністративного судочинства України визначає порядок дій суду першої інстанції у випадку, якщо позов подано після закінчення строків, установлених законом. Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно із пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, системний аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Так, статтею 123 Кодексу передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України). До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку. Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. Як слідує з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 збитків, завданих державі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему "Електронний суд" 03.02.2026. Разом з позовом позивачем подано клопотання про поновлення процесуальних строків, в якому просили суд прийняти позовну заяву до розгляду та зазначили наступне. Зважаючи на обставини залученості посадових осіб, відповідальних за претензійно-позовну роботу до заходів забезпечення оборони України, тривалість повітряних тривог у Чернігівській області та вплив воєнного стану військова частина була об`єктивно позбавлена можливості вчасно звернутися до суду із цим позовом. Тотожні доводи, що їх скаржник вважає не врахованими судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, викладені у апеляційній скарзі військової частини. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.12.2022 за №667-ОС "Про особовий склад" солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 15.12.2025. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 за №138-ОС солдата ОСОБА_1 знято зі всіх видів забезпечення з 23 січня 2025 року. За змістом розрахункового листа за січень 2025 року, позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць в розмірі 23 382,40 гривень, внаслідок чого виникла переплата у розмірі 6 788,44 гривень, надалі не повернута військовослужбовцем. Тобто з 23 січня 2025 року, у зв`язку зняттям ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення у Військової частини НОМЕР_1 виникли правові підстави для звернення з позовом до суду з метою відшкодування збитків, завданих державі. Колегія суддів звертає увагу на те, що питання поновлення пропущеного строку звернення до суду вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку, та наданих на їхнє підтвердження доказів. Доведення поважності причин пропущення такого строку покладається на особу, яка звертається із позовною заявою та заявою/клопотанням про поновлення пропущеного строку. Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, суд зазначає таке. Так, після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень та їх обчислення до КАС України не вносилось. Зазначеним Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений і триває дотепер. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стан" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Слід погодитися з тим, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб`єктів владних повноважень. При цьому, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 18.04.2025 у справі №280/5470/22, від 05.05.2025 у справі №420/17020/24. Відповідно до висновків, які викладено в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21, при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Надаючи оцінку зазначеним причинам пропуску звернення до суду, суд апеляційної інстанції погоджується, що введення в Україні воєнного стану, повітряні тривоги та перебої у постачанні електроенергії, суттєво ускладнює (подекуди унеможливлює) повноцінне функціонування суб`єктів владних повноважень. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, самі по собі обставини щодо воєнного стану, обстрілів та відсутності електроенергії, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. При цьому лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу скаржника. Аналізуючи зазначені апелянтом підстави, які він вважає поважними причинами для поновлення пропущеного процесуального строку, суд наголошує, що вказані обставини не мали ознаки безперервності, а наведені ним доводи не містять обґрунтування наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами і пропуском строку на звернення до суду, передбачені процесуальним законом. Поряд з цим, покликання скаржника на тривалі відключення електроенергії не можуть вважатись істотною перешкодою для своєчасного звернення із позовною заявою, оскільки такі відключення відбувалися згідно затвердженого графіку відключень та не мали постійного характеру. Заявником не наведено об`єктивних підстав неможливості оформлення, підписання та подання апеляційної скарги у період подачі електроенергії в місті Чернігові. Суд апеляційної інстанції також зауважує, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків скаржника, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Колегія суддів ураховує, що Військова частина НОМЕР_1 бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, проте зауважує, що необхідність звернення до суду у встановлений законом строк є вимогою процесуального закону; так, до суду першої інстанції не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що представник, який представляє інтереси Військової частини НОМЕР_1 , у відповідний період часу також був задіяний до виконання заходів, необхідних до забезпечення оборони України та з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу раніше. Поміж викладеного суд зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною для відстрочення сплати судового збору. Так само усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. У цьому контексті доводи апелянта про об`єктивну неможливість виконання встановленого законом обов`язку зі сплати судового збору, що перешкоджало своєчасному зверненню до суду не підкріплена документально; останнім не додано доказів вжиття всіх залежних від нього заходів для забезпечення такого платежу, вказане унеможливлює перевірку доводів про тривалість та об`єктивність фінансових процедур. Враховуючи викладене, доводи скаржника не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень строків, встановлених законом, для реалізації права на звернення до суду із цією позовною заявою, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку. Підсумовуючи вищенаведене, встановивши обставини пропущення строку звернення до суду із позовною заявою про стягнення збитків, завданих державі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність поважних та об`єктивних причин для поновлення такого строку та обґрунтовано повернув позовну заяву позивачу відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі. Міркування і твердження Військової частини НОМЕР_1 , зокрема доводи про недостатнє фінансування, в апеляційній скарзі не спростовують правильності такого висновку, викладеного в оскарженому судовому рішенні. Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України). Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням того, що позивач пропустив строки звернення до суду, а обставини, вказані у клопотанні про поновлення пропущеного строку обґрунтовано визнані неповажними, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права при поверненні позовної заяви. Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі, - залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №620/1199/26 про повернення позовної заяви, - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Чуприна О.В. Суддя Попова О.Г. Суддя Говорун О.В.