Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/41931/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41931/25 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Дата і місце ухвалення: 18.02.2026р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів : Тарновецького І.І., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб; стягнути з НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб у сумі 15 052,54 грн.; визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.04.2024р. до 12.12.2025р.; стягнути з НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.04.2024р. до 12.12.2025р. в сумі 485 562,60 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у сумі 15 052,54 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 18.02.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що нараховані та виплачені військовою частиною НОМЕР_1 грошові кошти ОСОБА_1 , на виконання судового рішення у справі №600/447/25-а, не є грошовим забезпеченням позивача, не пов`язані з виконанням обов`язків несення служби, а мають характер разової виплати. Законом не передбачено, що виплати, здійснені на підставі рішення суду, є грошовим забезпеченням військовослужбовця. А відтак, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44 «Про Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу» та п.168.5 ст.168 ПК України. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 24.07.2013р. по 03.04.2024р. проходив військову службу в НОМЕР_2 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України. Відповідно до витягу з наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 03.04.2024р. №166-ОС виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення штаб-старшину ОСОБА_1 , який наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України зарахований у розпорядження командира НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року по справі №600/447/25-а, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.07.2013р. по 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у адміністративній справі №600/447/25-а задоволено частково, скасовано вказане рішення в частині задоволення позовних вимог, прийнято по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення суду у справі №600/447/25-а позивачу 12 грудня 2025 року зараховано на картковий рахунок грошове забезпечення (індексацію грошового забезпечення) в розмірі 64 391,43 грн. Відповідно до розрахункового листа за грудень 2025 року на виконання рішення суду по справі №600/447/25-а, відповідачем утримано з нарахованої ОСОБА_1 суми індексації ПДФО в розмірі 15052,54 грн. та не проведено його грошову компенсацію. Зазначене стало підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову виходячи з наступного. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII). Частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. За положеннями ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44 (далі - Порядок №44). За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Разом з цим, п.168.5 ст.168 ПК України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. У постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, Верховний Суд вказував на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року в справі №813/189/18 (№К/9901/53267/18) зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання судового рішення по справі №600/447/25-а, відповідач повинен був нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення. Та обставина, що станом на день розрахунку позивач вже не був військовослужбовцем не є підставою для висновку, що відповідна компенсація проведена бути не може, з огляду на те, що Порядок №44 розрахований на компенсацію грошового забезпечення, право на яке набуте у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. При належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошового забезпечення в належному розмірі (індексації грошового забезпечення, яка входить до складу грошового забезпечення) грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.В. Бойко Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук