Постанова 4803 № 193/1409/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5566/26 Справа № 193/1409/25 Суддя у 1-й інстанції - Томинець О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 193/1409/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року, яке ухвалено суддею Томинецем О. В. у сел.Софіївка Дніпропетровської області,та повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року, УСТАНОВИВ: В вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позову вказано, що 20 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір про споживчий кредит № 8177877, згідно якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 15 000 грн та зобов`язалась повернути ці кошти і сплатити проценти, комісію за надання кредитних коштів. Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 30 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає останні. Таким чином ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі 58 575 грн, з яких: 15 000 грн - тіло кредиту, 42 075 грн - заборгованість по відсоткам, заборгованість за комісією у розмір 1 500 грн. На підставі наведеного вище позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 8177877 від 20 жовтня 2022 року у розмірі 58 575 грн, судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 8177877 від 20 жовтня 2022 року, яка утворилась станом на 12 вересня 2025 року у загальному розмірі 58 575 грн та складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 15 000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 42 075 грн та заборгованості за комісією у розмірі 1 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Виконання рішення суду (лише в частині основних позовних вимог) розстрочено на 12 місяців, починаючи з дати ухвалення рішення суду, шляхом сплати ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» рівних платежів щомісяця до 15 числа відповідного місяця в сумі по 4 881,25 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів, комісії та судових витрат та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні процентів та комісії або залишити до стягнення лише суму основного боргу 15 000 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на момент відступлення права вимоги, яке відбулося 30 січня 2023 року, відповідач не була належним чином повідомлена про таке відступлення, оскільки фактично не проживала на території України. Жодних повідомлень про зміну кредитора відповідач не отримувала. Апелянт зазначає, що вона опинилась у складному матеріальному становище, оскільки сама утримує неповнолітню доньку, її син є діючим військовослужбовцем та вона через повномасштабне вторгнення рф на територію України була вимушена залишити своє постійне місце проживання та виїхати за кордон, де і на даний час вона перебуває, що створює додаткові матеріальні витрати на винаймання житла, у зв`язку із чим на підставі ст. 551 ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 20 жовтня 2022 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 8177877, згідно якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит в розмірі 15 000 грн шляхом перерахування вказаної суми коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Зазначений договір був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора R79444, який був надісланий на особистий номер телефону останньої. Вказане підтверджується копією зазначеного кредитного договору (а.с. 9-14). Кредит надається загальним строком на 105 днів з 20 жовтня 2022 року і складається із пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає із дати видачі кредиту та завершується 04 листопада 2022 року (п.1.3.1). Поточний період складає 90 днів, що настає з дати наступний за днем завершення пільгового періоду та закінчується 02 лютого 2023 року (п.1.3.2). Відповідно до умов договору передбачено, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 02 лютого 2023 року. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду ,які нараховуються за стандартною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Окрім, того вказаним договором визначено комісію за надання кредиту у сумі 1 500 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1 договору). На підтвердження перерахування коштів позивачем надано платіжне доручення № 85111127 від 20 жовтня 2022 року, з якого вбачається перерахунок коштів на ім`я відповідача у розмірі 15 000 грн. (а.с.16). На виконання вимог ухвали суду від 25 вересня 2025 року, щодо витребування банківської інформації, до суду надано інформацію згідно якої підтверджено, що у АТ «Райффайзен банк» було емітовано банківську картку на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , 20 жовтня 2022 року було здійснено переказ коштів у сумі 15 000 грн, про що банківською установою надано виписку по рахунку. Відповідач факт укладення договору та отримання грошових коштів не заперечує. 30 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 89-МЛ, відповідно до п.1.1 якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (портфель заборгованості) (а.с.18-23). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8177877 від 20 жовтня 2022 року в розмірі 58 575 грн, з яких: 15 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 42 075 грн заборгованість за відсотками, 1 500 грн заборгованість за комісією (а.с.23). Відповідно до претензії ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» від 12 вересня 2025 року, направленої на адресу ОСОБА_1 , останню повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 8177877 від 20 жовтня 2022 року, з вимогою погашення 58 575 грн. на рахунок позивача (а.с.25). В свою чергу відповідач користувалась кредитними коштами, заборгованість за кредитним договором остання не погасила, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 58 575 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , будучи обізнананою з умовами кредитування, свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту, відсотками та комісією на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно з договором відступлення права вимоги. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі

5. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін. Відповідно до ст. 12 Закону «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір № 8177877 від 20 жовтня 2022 року, а саме електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 280/4456/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19, від 09 червня 2023 року у справі № 280/4461/20. Відповідачкою не спростовано факт укладення ним вказаного вище кредитного договору з ТОВ «Мілоан», а також факт отримання за його умовами кредитних коштів безготівково на його картковий рахунок на суму 15 000 грн. Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). Судом встановлено, що положеннями кредитного договору, передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах. Проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. договору. Відповідно до п.1.5.3 кредитного договору № 8177877 від 20 жовтня 2022 року стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. З наведеного вбачається, що підписанням договору про споживчий кредит № 8177877 від 20 жовтня 2022 року сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків за цим кредитним договором в загальному розмірі 42 075 грн є правомірним. Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довела відсутність заборгованості. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши укладення відповідачем кредитного договору № 8177877 від 20 жовтня 2022 року та отримання позичальником кредитних коштів; враховуючи неналежне виконання останнім умов договору та наявність, у зв`язку з цим, заборгованості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 58 575 грн, з яких: 15 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 42 075 грн заборгованість за відсотками, 1 500 грн заборгованість за комісією. Зазначена вище заборгованість підтверджується також представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачем доказів оплати за договором відступлення права вимоги, оскільки наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення є належним, допустимим та достатнім доказом. Доказів виконання свого зобов`язання на рахунок першого кредитора ТОВ «Мілоан» відповідачем не надано. Доводи апеляційної скарги, що зобов`язання за процентами та комісією є надмірними та непропорційними не звільняють відповідачку від зобов`язання, з яким вона ознайомилась та погодилась під час укладення кредитного договору № 8177877 від 20 жовтня 2022 року. Доказів оспорення вказаного договору, або певних його умов, зокрема, щодо розміру (ставки) процентів за користування кредитом та комісії, - суду також не надано. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 06 травня 2026 року. Головуючий: Судді: