Постанова 4822 № 725/8178/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Чернівці справа № 725/8178/25 провадження № 22-ц/822/559/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Одинака О. О. суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І., учасники справи: заявниця ОСОБА_1 заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 апеляційна скарга Міністерства оборони України, в інтересах якого діє ОСОБА_12, на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 січня 2026 року головуючий в суді першої інстанції суддя Цуркан В. В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 померлим. Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в районі села Макіївка Луганської області її син ОСОБА_2 зник безвісти внаслідок інтенсивного мінометного обстрілу. Згідно з актом службового розслідування, під час спроби порятунку побратима ОСОБА_2 повідомив по радіозв`язку про своє поранення, після чого зв`язок із ним було втрачено. Подальші обстріли та бойова обставновкаунеможливили перевірку його стану та проведення евакуаційних заходів. Заявниця зазначає, що оголошення особи померлою необхідне для державної реєстрації смерті в органах ДРАЦСу, оформлення спадкових прав та отримання соціальних пільг і гарантій, передбачених державою для членів сімей загиблих захисників України. На підставі викладеного просила оголосити ОСОБА_2 померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Макіївка Луганської області під час безпосередньої участі у бойових діях із відсічі збройної агресії РФ. Короткий зміст судового рішення Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено померлим ОСОБА_2 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Датою смерті ОСОБА_2 ухвалено вважати - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті - село Макіївка Сватівського району Луганської області, Україна. Рішення суду мотивоване тим, що заявницею надано вичерпну сукупність доказів, які підтверджують зникнення її сина за обставин, що загрожували йому смертю. Судом встановлено, що солдат ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання потрапив під інтенсивний мінометний обстріл, отримав поранення та не зміг бути евакуйованим через тривалу вогневу активність та контроль території противником. Факт зникнення та ймовірної загибелі підтверджується актом службового розслідування, рапортами командирів, поясненнями свідків-очевидців та журналом ведення бойових дій. Суд зазначив, що загальна умова частини другої статті 46 ЦК України дозволяє оголосити особу померлою після спливу шести місяців від дня настання події, яка дає підстави припускати її загибель. Суд також застосував до спірних правовідносин правові позиції Великої Палати Верховного Суду та дійшов висновку, що відлік шестимісячного строку може розпочинатися від дня події, яка спричинила загибель, навіть якщо активні бойові дії на території офіційно не завершені, у разі наявності високого ступеня вірогідності смерті. Оскільки з моменту зникнення ОСОБА_2 (05 жовтня 2024 року) до моменту звернення до суду встановлений законом строк минув, суд вважав вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими для забезпечення її права на соціальний захист та оформлення спадщини. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 наведений правовий висновок, згідно якого шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи. При цьому, конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №

309. Вказаний вище Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України втратив свою чинність, наразі діючим підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює вказану сферу суспільних відносин є Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - далі Наказ N 376, Перелік). В свою чергу, у Переліку наявний запис за № UA441000 50050019068, що активні бойові дії на території населеного пункту Макіївка Красноріченської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області розпочались 24 лютого 2022 року та станом на поточний момент не завершені. На думку скаржника, з огляду на відсутність факту закінчення воєнних дій на території даного населеного пункту, як місця вірогідної загибелі ОСОБА_2 , то відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, у зв`язку із чим звернення із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним. Узагальненні доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 у відзиві просить апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 січня 2026 року є законним, обґрунтованим та таким, що повністю відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав належну оцінку зібраним доказам, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України не спростовують висновків суду. Посилається на те, що солдат ОСОБА_2 зник за обставин, які безпосередньо загрожували його життю під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області. Наголошує на наявності вичерпної сукупності доказів, зокрема журналу бойових дій, акта службового розслідування, витягів із наказів та письмових пояснень військовослужбовців, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду є достатньою підставою для оголошення особи померлою.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Судами встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 16 жовтня 2024 року № 0047499792, у виконавчому комітеті Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області 19 квітня 1991 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовий запис

3. Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_5 (а. с. 14). У цьому шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 12, 13). Як вбачається з копії свідоцтва про смерть від 01 травня 2025 року серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області помер ОСОБА_3 (а. с. 40). Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 01 листопада 2024 року № 00047768735, у виконавчому комітеті Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області 21 листопада 1999 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , актовий запис27. Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_7 (а. с. 15). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді кулеметника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону (а. с. 35). Сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_4 про зникнення безвісти № 2/4598 від 07 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 повідомлено про зникнення безвісти 05 жовтня 2024 ОСОБА_2 у районі села Макіївка під час виконання обов`язків служби (а. с. 17). Згідно копії акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 (а. с. 18), складеним комісією, призначеною наказом командира (а. с. 34), встановлено, що в період з 08:32 по 08:44 під час виконання бойового завдання в районі оборони НОМЕР_4 механізованого батальйону поблизу населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області, внаслідок мінометного обстрілу з боку збройних сил Російської Федерації зник безвісті солдат ОСОБА_2 . Із вказаних документів також вбачається, що військовослужбовці НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 з 15 лютого 2024 року вибули зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » і прибули до складу сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_6 » оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_7 », з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Згідно доповіді командира зведеної механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_8 від 07 жовтня 2024 року № 11393/1 стало відомо, що 05 жовтня 2024 року в період з 08:32 по 08:44 під час утримання визначених позицій в районі оборони НОМЕР_4 механізованого батальйону поблизу населеного. пункту Макіївка Сватівського району Луганської області з метою недопущення просування в глиб території, противник здійснив мінометний обстріл по позиції НОМЕР_4 механізованого батальйону. Внаслідок чого солдат ОСОБА_2 зник безвісти. Зброя автомат АК-74 № НОМЕР_5 втрачена на позиції ВП Шахрай (НОМЕР_6) в комплекті, яка закріплена за солдатом ОСОБА_2 . Військовослужбовець перебував у межах району відповідальності військової частини НОМЕР_1 та виконував бойове завдання у складі НОМЕР_4 механізованого батальйону у відповідності до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 26 вересня 2024 року № 3948/КП*** (а. с. 18). Відповідно до наданих копій письмових пояснень солдата ОСОБА_9 , останній вказав, що 05 жовтня 2024 року в період з 08:32 по 08:44 під час утримання визначених позицій в районі оборони НОМЕР_4 механізованого батальйону поблизу населеного пункту Макіївка Сватівського району, Луганської області, противник здійснив мінометний обстріл по позиції НОМЕР_4 механізованого батальйону, під час близького розриву снаряду отримав осколкове поранення солдат ОСОБА_10 після надання йому першої медичної допомоги в безпосередній близькості прилетів ще один снаряд після якого солдат ОСОБА_10 отримав поранення не сумісне з життям. Оскільки противних продовжував мінометний обстріл, тіло евакуювати не було можливості. Через короткий проміжок часу солдат ОСОБА_2 , який рухався на відстані від них передав по рації, що спробує врятувати солдата ОСОБА_10 , але через якийсь час передав, що теж отримав поранення. Інтенсивний мінометний обстріл не стихав, солдат ОСОБА_2 перестав виходити на зв`язок, у зв`язку із отриманими пораненнями та через інтенсивний мінометний обстріл у ОСОБА_9 не було можливості перевірити стан солдата ОСОБА_2 та евакуювати тіло солдата ОСОБА_10 . Солдат ОСОБА_11 надав аналогічні пояснення (а. с. 37 - 38). Як вбачається із копій рішення командира військової частини НОМЕР_1 № 3587 від 24 жовтня 2024 року та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4800 від 25 жовтня 2024 року, за результатами проведеного службового розслідування, встановлено факт зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 з 05 жовтня 2024 року у населеному пункті Макіївка Сватівського району Луганської області, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (а. с. 19, 30). Відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад введеним Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 село Макіївка відноситься Красноріченської селищної територіальної громади (UA44100050050019068). Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до цього Переліку село Макіївка Красноріченської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області (UA44100050050019068) віднесено до підпункту другого «Території активних бойових дій» пункту першого «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії». Бойові дії на території цього населеного пункту розпочалися 24 лютого 2022 року. При цьому, інформація про закінчення бойових дій у цьому населеному пункті у Переліку відсутня. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судове рішення не відповідає зазначеним вище вимогам закону з огляду на наступне. Враховуючи предмет та підстави заяви про оголошення фізичної особи померлою, а також доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перед апеляційним судом у даній справі постало питання про те чи можна оголосити ОСОБА_2 померлим, враховуючи, що з моменту його зникнення безвісти у зв`язку із воєнними діями минуло більше шести місяців, однак активні бойові дії на території ймовірної загибелі станом на день розгляду цієї справи не завершилися? За обставин цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що це неможливо, оскільки встановлений законодавцем спеціальний шестимісячний строк обчислюється з моменту закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи. Щодо вирішення скарги по суті Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтерес Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачений Главою 6 Розділу IV ЦПК України «Окреме провадження». Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України). Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила: «Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну. Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру». У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге). Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана. Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії РФ проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні. Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким. За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»: - воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; - бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); - воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; - район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії». Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові наголосила на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Вирішуючи питання щодо початку відліку строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії РФ проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309). Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року N 309 із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року N

376. У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані Російською Федерацією території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України (див. постанову Верховного Суду від 11 лютого 2026 № 753/2274/25 Верховний Суд.). Відповідно до цього Переліку село Макіївка Красноріченської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області (UA44100050050019068) віднесено до підпункту другого «Території активних бойових дій» пункту першого «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії». Бойові дії на території цього населеного пункту розпочалися 24 лютого 2022 року. При цьому, інформація про закінчення бойових дій у цьому населеному пункті у Переліку відсутня. За обставин справи, що переглядається, зокрема із копій рішення командира військової частини НОМЕР_1 № 3587 від 24 жовтня 2024 року та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4800 від 25 жовтня 2024 року, за результатами проведеного службового розслідування, судами встановлено факт зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 з 05 жовтня 2024 року у населеному пункті Макіївка Сватівського району Луганської області, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (а. с. 19, 30). Враховуючи те, що активні бойові дії на місці (на території) ймовірної загибелі солдата ОСОБА_2 , а саме в населеному пункті Макіївка Красноріченської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області не завершені, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України з моменту зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 05 жовтня 2024 року. Висновок суду першої інстанції про можливість відраховування такого строку з дати ймовірної смерті фізичної особи суперечать висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, яка звернула увагу на те, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності. Суд першої інстанції не врахував, що не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Зазначене вище узгоджується із висновком Верховного Суду у подібних правовідносинах наведеним у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 940/517/25. Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені у рішенні «Україна та Нідерланди проти Росії» (об`єднані заяви № 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22) від 09 липня 2025 року, у якому суд констатував системні порушення прав людини, пов`язані, зокрема, з незаконним утриманням або відсутністю інформації про їх долю у контексті збройного конфлікту на території України. У зазначеному рішенні ЄСПЛ звернув увагу на численні випадки позбавлення волі та утримання осіб без зв`язку із зовнішнім світом, що об`єктивно ускладнює встановлення їх місцезнаходження. Вказані обставини наочно свідчать про існування реального ризику помилкового встановлення факту смерті особи та оголошення особи померлої у ситуації, коли такі особи фактично можуть перебувати у полоні або в інших умовах, що унеможливлюють встановлення їх місцезнаходження, а тому застосування скорочених строків, передбачених статтею 46 ЦК України, може призвести до передчасного констатування смерті людини, яка фактично є живою. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про оголошення особи померлою, оскільки заяву подано до суду з порушенням строків, визначених частини 2 статті 46 ЦК України. При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та зробив помилкові висновки про наявність підстав для задоволення заяви та визнання ОСОБА_2 померлим, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви. Щодо клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду Разом із відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду. Клопотання обґрунтовано тим, що Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу з порушенням процесуального строку, встановленого статтею 354 ЦПК України. Оскільки рішення Глибоцького районного суду було проголошено 19 січня 2026 року, заявниця вважає, що останнім днем для його оскарження було 18 лютого 2026 року. Скаргу ж було направлено лише 19 лютого, тобто на наступний день після закінчення визначеного законом тридцятиденного терміну. При цьому апелянт не подав клопотання про поновлення пропущеного строку та не навів жодних поважних причин пропуску цього строку. З посиланням на положення статей 357 та 358 ЦПК України вказувала, що подання скарги поза межами строків без обґрунтування поважності причин є безумовною підставою для залишення апеляційної скарги без розгляду. Колегія суддів вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Частиною першою статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. За змістом частини першої статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Згідно з частиною першою статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За змістом частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, закон чітко визначає порядок обчислення строку на апеляційне оскарження. У справі, що переглядається, оскаржуване рішення ухвалене Глибоцьким районним судом Чернівецької області 19 січня 2026 року. Отже, враховуючи положення статтей 122, 123, 124, 354 ЦПК України перебіг строку на апеляційне оскарження цього рішення розпочався 20 січня 2026 року і спливав 18 лютого 2026 року. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу сформовано представником Міністерства оборони України у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та направлено до Чернівецького апеляційного суду 17 лютого 2026 року, тобто, у межах строків апеляційного оскарження цього рішення. 18 лютого 2026 року вказану апеляційну скаргу зареєстровано у автоматизованій системі документообігу апеляційного суду та присвоєно вхідний номер 2344/26, а також здійснено її автоматизований розподіл між суддями, що підтверджується відповідним протоколом (а. с. 138-140, 165). Відтак, доводи заявниці про направлення скарги лише 19 лютого 2026 року повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Оскільки апеляційну скаргу було сформовано та направлено через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 17 лютого 2026 року, тобто в межах установленого статтею 354 ЦПК України строку, твердження ОСОБА_1 про пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження є помилковими, а клопотання про залишення скарги без розгляду - необґрунтованим, у зв`язку із чим у задоволенні цього клопотання слід відмовити. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції від 19 січня 2026 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 . Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення апеляційної скарги без розгляду - відмовити. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою - відмовити. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Повна постанова складена 01 травня 2026 року. Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК Судді : Наталія Височанська Мирослава Кулянда