Постанова Сумський апеляційний суд № 591/10468/25

Справа №591/10468/25 Номер провадження 22-ц/816/1944/26 Категорія - 53 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Сізова Д.В., Щербаченко М.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» Бондар Вікторії Олександрівни на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2026 року, ухвалене в м. Суми у складі судді Зері Ю.О., у справі за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (правонаступника ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АХА СТРАХУВАННЯ») до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в: 15 вересня 2025 року представник ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (правонаступник ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АХА СТРАХУВАННЯ») (далі - ПрАТ «СК «АРКС») звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов обґрунтовано тим, що 14 лютого 2025 року у місті Суми по вул. Харківській, 4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу KIA Sportage, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 27 лютого 2025 року у справі № 591/1539/25 відповідачку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, що підтверджує факт її вини у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 у розмірі 49189,50 грн, що підтверджується відповідним страховим актом та розрахунком суми відшкодування (з урахуванням коригування на суму помилково сплачених 6 000,00 грн). Частину витрат у розмірі 37 537,43 грн було відшкодовано позивачу ПАТ «СК «Універсальна» у порядку прямого врегулювання збитків відповідно до умов полісу № ЕР222716338 та страхового акта № ARX4371378 від 20 лютого 2025 року. Таким чином, невідшкодована частина шкоди становить 11652,07 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки як особи, винної у спричиненні шкоди, і яку позивач просив стягнути з відповідачки, а також судові витрати. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимогвідмовлено. Стягнуто з ПрАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути витрати за сплату судового збору. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 1194 ЦК України, безпідставно пов`язавши право на стягнення шкоди з вичерпанням ліміту відповідальності страховика. Оскільки виплачене страхове відшкодування не покриває повного розміру шкоди, позивач має право на стягнення різниці з відповідачки, як особи, яка її завдала. Висновок суду про неналежного відповідача є помилковим. Страховиком ПрАТ «СК «Універсальна» при визначенні розміру страхового відшкодування було правомірно застосовано коефіцієнт фізичного зносу до вартості запчастин, що підлягали заміні, у зв`язку з чим виплачено 31537,43 грн. (без урахування помилково перерахованих 6000,00 грн.) з відрахуванням франшизи. Таким чином, страховик виконав свій обов`язок відповідно до полісу № ЕР222716338 та вимог ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснивши виплату вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу. Відтак, у страховика відсутній обов`язок відшкодовувати різницю між фактичним розміром шкоди та здійсненою страховою виплатою. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до ст. 1194 ЦК України у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої шкоди, обов`язок з відшкодування різниці покладається на особу, яка її завдала. Крім того, висновок суду першої інстанції про можливість відшкодування шкоди відповідачем виключно у випадках, передбачених ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є помилковим та таким, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Зазначена норма визначає підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, однак у даному випадку страховиком таке відшкодування було здійснено, а не відмовлено у його виплаті. Також вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, які стягнув суд з позивача на користь відповідачки, є завищеними та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та співмірністю зі складністю справи. 09 квітня 2026 року від представника відповідачки надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якій не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що відповідальність відповідачки була застрахована ПрАТ «СК «Універсальна» за полісом № ЕР222716338 та позивачем не надано доказів настання умов відповідальності за завдану шкоду відповідачкою, а саме що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Також, посилаючись на відсутність клопотання про залучення ПрАТ «СК «Універсальна» як відповідача, вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відносно неналежного відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи слідує, що 11 серпня 2024 року між СК «Універсальна» та ОСОБА_1 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № 222716338, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_2 . Страхова сума за шкоду, заподіяну майну третьої особи, складає 160 000,00 грн, а розмір безумовної франшизи - 3 200,00 грн (а.с. 73). ОСОБА_1 14 лютого 2025 року о 15 год. 00 хв. в м. Суми по вул. Харківська, 4, керуючи транспортним засобом автомобілем Kia Sportage, н.з. НОМЕР_2 , не обрала безпечного інтервалу між транспортними засобами, допустила наїзд на транспортний засіб Toyota Rav4, н.з. НОМЕР_1 , що стояв, під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 27 лютого 2025 року у справі № 591/1539/25 відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу. На час розгляду справи постанова набрала законної сили (а.с.11). Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду лише в частині встановлення факту дій та особи, яка їх вчинила. Відтак суд вважає доведеним факт спричинення ДТП відповідачкою. Відповідно до договору страхування наземного транспортного засобу «Все включено» від 20 січня 2025 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , забезпеченим транспортним засобом є Toyota Rav4, н.з. НОМЕР_1 (а.с. 24-39). Згідно з актом огляду транспортного засобу від 19 лютого 2025 року у Toyota Rav4 наявні пошкодження лівого дзеркала заднього виду (а.с. 22-23). 18 лютого 2025 року потерпіла ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про настання страхового випадку (а.с. 21). Відповідно до страхового акту про «Пряме врегулювання» збитку № ARX4371378 від 20 лютого 2025 року розмір збитку становить 40 737,43 грн, а страхове відшкодування з урахуванням франшизи - 37 537,43 грн (а.с.14). Згідно рахунку на оплату № 343 від 14 лютого 2025 року ТОВ «АРТМОТОР» визначено вартість лівого дзеркала в розмірі 47677,50 грн та вартість заміни дзеркала заднього виду в розмірі 1512,00 грн, а всього - 49189,50 грн (а.с.19). Згідно з платіжними інструкціями № 1118509 та № 1118448 від 21 лютого 2025 року позивач перерахував ТОВ «АРТМОТОР» 37 537,43 грн та 17 652,07 грн, а всього у загальній сумі 55 189,50 грн (а.с.10). Як вже зазначалось на момент ДТП цивільно-правова відповідальність забезпеченого транспортного засобу Kia Sportage, н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна», що підтверджується полісом № 222716338 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с 73), за умовами якого визначено страхову суму за шкоду, заподіяну майну в розмірі 160000 грн 00 коп. Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна» за полісом № ЕР222716338, цією страховою компанією компенсовано позивачу страхове відшкодування в розмірі 31537,43 грн. Таким чином, сума невідшкодованих збитків на момент подання позову становить 11 652,07 грн. З метою досудового врегулювання спору 12 травня 2025 року позивач направив відповідачці претензію за вих. № СУ/013400/4-1 (а.с. 9). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована в ПрАТ «СК «Універсальна» за чинним на момент ДТП договором обов`язкового страхування, а розмір страхової суми та ліміт відповідальності страховика дозволяли покрити заявлені позивачем збитки. З огляду на це, суд дійшов висновку, що обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхової суми покладається на страховика, а не на винувату у ДТП особу. Оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, місцевий суд вважав, що підстав для задоволення позовних вимог немає, у зв`язку з чим у позові відмовив. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з зазначеним висновком місцевого суду, оскільки він не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України). Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений між ПрАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_1 12 серпня 2024 року, а тому у відповідності до ч. 6 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3720-IX від 21 травня 2024 року на спірні взаємовідносини поширюється вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла до введення в дію цього закону (тут і далі - Закон №1961-IV). У статті 9 Закону №1961-IV передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV). У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV). Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших легкових КТЗ. У пункті 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка

4. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (пункт 12.1. статті 12 Закону №1961-IV). Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону №1961-IV). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказано, що: «68. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

69. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

70. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

72. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

73. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

74. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/4790/19 вказано, що: «у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи». Згідно правової позиції Верховного Суду, наведеній у справі № 910/5001/17 від 12 березня 2018 року, відповідно до п.3 ч.1 ст. 988 ЦКУ у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Відповідно до ст. 512, 514 ЦКУ кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Такими законами, зокрема, є норми ст.993 ЦКУ та ст. 27 Закону «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За змістом Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст.22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі ст. 29, п.32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16. Таким чином вимога про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірною. Якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Як встановлено з матеріалів справи на ПрАТ «СК «Універсальна» як страховика відповідачки покладений відповідний обов`язок в межах суми страхового відшкодування, та вказана страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «АРКС» у розмірі визначеному ст. 29 Закону №1961-IV у сумі 31537,43 грн, відповідно до процедури прямого врегулювання збитків з застосуванням коефіцієнту фізичного зносу до складових запчастин, що підлягали заміні. Відтак у страховика відповідачки не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності), а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було пред`явлено позов до неналежного відповідача, яким має бути ПрАТ «СК «Універсальна», не відповідає нормам законодавства. В заперечення позовних вимог відповідачкою надано висновок експерта № 1914 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 21 жовтня 2025 року, згідно якого вартість досліджуваного складника нового лівого дзеркала заднього виду для автомобіля марки (моделі) Toyota Rav4, 2019 року випуску, ідентифікаційний номер кузова VIN№ НОМЕР_3 , виробника «Toyota», яке складається за допомогою електро-двигуна та постачається пофарбованим у колір автомобіля, станом на 20 лютого 2025 року складає 21752,17 грн, в тому числі ПДВ 20% - 3625,35 грн (а.с. 79-83). Колегія суддів не приймає до уваги зазначений висновок з огляду на позицію, зазначену в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 922/4013/18, про те, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Отже позивачем надано рахунок на оплату № 343 від 14 лютого 2025 року ТОВ «АРТМОТОР», якими визначено вартість лівого дзеркала та його зміну (а.с. 19), та обставин, які б вказували на належність та допустимість зазначеного доказу, не встановлено. За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог, а саме з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 11652 грн 07 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 3028 грн 00 коп. витрат у виді судового збору сплаченого при зверненні до суду з вказаним позовом та 4542 грн 00 коп. за подання апеляційної скарги. З огляду на те, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесені відповідачкою витрати на правничу правову допомогу покладаються на неї. Оскільки справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» Бондар Вікторії Олександрівни задовольнити. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 11652 грн 07 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 3028 грн 00 коп. судового збору за подання позову та 4542 грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - А.П. Сидоренко Судді: Д.В. Сізов М.В. Щербаченко