LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4816583/1109/26

від 05.05.2026 ·

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м.Суми Справа №583/1109/26 Номер провадження 22-ц/816/2053/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Черних О. М. (суддя-доповідач), суддів - Петен Я. Л. , Замченко А. О. за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В. в присутності представника заявниці - адвоката Шевченка Р.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Шевченко Роман Володимирович, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року ухваленого під головуванням судді Яценко Н.Г. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, УСТАНОВИВ: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У березні 2026 року заявниця ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах сина ОСОБА_3 2017 року народження, звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо заінтересованої особи - ОСОБА_2 . Заява обґрунтована тим, що її чоловік та ОСОБА_2 є співвласниками будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Між співвласниками існує домовленість щодо поділу будинку на дві окремі квартири, двір та прибудинкова територія залишились у спільному користуванні. Вказала, що вона та її син зареєстровані та проживають в квартирі, яка виділена її чоловіку. Чоловік на даний час проходить службу в лавах Збройних сил України. Заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 мотивує тим, що вона та її малолітній син тривалий час страждають від насильства з боку ОСОБА_2 . Зазначила, що ОСОБА_2 здійснює хибні виклики поліції до їх будинку, зводить наклепи на її родину, погрожує фізичним насильством, у зв`язку з чим вона та син зазнали психологічної травми та постійно відчувають страх, сприймаючи його погрози реально. Постановами Охтирського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Посилаючись на те, що вона та її син зазнали від ОСОБА_2 психологічного насильства, є особами, які спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у родинних відносинах, просила суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 на строк шість місяців, яким визначити такі тимчасові обмеження його прав, а саме: - заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати за місцем спільного проживання з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , 2017 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 5 м до місця проживання постраждалих осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , 2017 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести телефонні переговори з постраждалими особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , 2017 року народження або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; - заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , 2017 року народження, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 09 березня 2026 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах сина ОСОБА_5 , 2017 року народження, про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_6 . Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків, а тому на їх відносини дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству не поширюється. А тому, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність обґрунтованих і доведених підстав для застосування відносно ОСОБА_6 обмежувального припису. Короткий зміст апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Р.В., подав апеляційну скаргу, в якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Зазначає, що у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які свідчать про вчинення щодо заявниці та її сина домашнього насильства, а саме: наявність постанов суду щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, DVD-R диск, де зафіксовані протиправні дії ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та її сина. Вказав, що ОСОБА_2 та заявниця з сином зареєстровані і проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 . Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року справу передано судді-доповідачеві - Черних О.М. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 16 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 16 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Позиція апеляційного суду У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи заявниця та заінтересована особа не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились. 2.

Мотивувальна частина Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника заявниці - адвоката Шевченко Р.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Шевченко Роман Володимирович, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 4-5). ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 14.09.2016, що підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 (а.с. 7) Згідно копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с. 8) Згідно копії постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.09.2024, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та піддано адміністративному стягненню, за те, що він 24.09.2024 висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив громадський порядок (а.с. 9) Згідно копії постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.03.2025 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та піддано адміністративному стягненню, за те, що він 03.03.2025 висловлювався нецензурною лайкою за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив громадський порядок (а.с. 11) Згідно копії постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.10.2025 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та піддано адміністративному стягненню, за те, що він 27.09.2025 висловлювався нецензурною лайкою та безпричинно чіплявся до громадянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив громадський порядок (а.с. 12) Згідно копії постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2025 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та піддано адміністративному стягненню, за те, що він 30.09.2025, 28.11.2025 висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою громадянці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив громадський порядок (а.с. 13-14) Згідно копії постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25.02.2026 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та піддано адміністративному стягненню, за те, що він 23.02.2026 висловлювався нецензурною лайкою та штовхав громадянку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив громадський порядок (а.с. 15) Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення відповідає з огляду на таке. Предметом вирішення судами у цій справі є питання видачі обмежувального припису у зв`язку з учиненням щодо заявниці та її сина домашнього насильства з боку заінтересованої особи. Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 4, 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються; Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Згідно частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII). Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України визначено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. У постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19), від 11 лютого 2021 року у справі № 335/5477/20 (провадження № 61-14846св20) зроблено висновок, що, враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Відповідно до частини другої та третьої статті 3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , оскільки на відносини, які виникли у заявниці та заінтересованої особи, не поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, оскільки останній не входить у перелік осіб, визначених у частині 2 статті 3 Закону № 2229-VIII. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_2 , як рідний дядько чоловіка заявниці, не проживає спільно з останньою, не пов`язаний із нею спільним побутом та не має взаємних прав і обов`язків, тому конфлікти, які виникають між учасниками справи, не можуть розглядатися як домашнє насильство в розумінні Закону № 2229-VIII та, відповідно, в даному випадку щодо ОСОБА_2 не може бути видано обмежувальний припис, передбачений статтею 26 Закону № 2229-VIII. Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, з підстав того, що на заявницю ОСОБА_1 та заінтересовану особу - ОСОБА_10 не поширюються положення глави 13 ЦПК України та Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому колегія суддів не може погодитись з посиланням заявниці про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні домашнього насильства, оскільки останній не є суб`єктом даного правопорушення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Шевченко Роман Володимирович, залишити без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 05 травня 2026 року. Головуючий - О. М. Черних Судді: Я. Л. Петен А. О. Замченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»