Постанова 4816 № 584/1456/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м.Суми Справа №584/1456/25 Номер провадження 22-ц/816/1855/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Черних О. М. (суддя-доповідач), суддів - Петен Я. Л. , Замченко А. О. за участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М., Овчаренко М.В. в присутності представника позивача адвоката Мальованої І.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулась адвокат Мальована І.Ю., на рішення Путивльского районного суду Сумської області від 02.02.2026, ухваленого під головуванням судді Токарєва С.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області про визнання права власності на будинок за набувальною давністю, УСТАНОВИВ:

1. Описова частина Короткий зміст вимог позову ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом і просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на будинок садибного типу № 29, загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею 22,4 кв.м., з відповідними надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказаний будинок з 2012 року перебуває у його користуванні. Вказав, що до 2009 року в будинку проживало подружжя ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а його дружина ОСОБА_4 у 2010 році переїхала на постійне місце проживання до російської федерації. Спірним будинком ніхто ним не користувався, територія заростала рослинністю. З 2012 року ОСОБА_1 почав утримувати його, відремонтував, провів комунікації - водопостачання та електропостачання, відкрив на своє ім`я особові рахунки на надання комунальних послуг. Отже, з 2012 року ОСОБА_1 відкрито володів та користувався цим майном, жодна особа не претендувала на цей будинок та не висловила заперечення щодо його володіння цим будинком. ІНФОРМАЦІЯ_2 в російській федерації померла ОСОБА_4 , спадкова справа після її смерті не заводилась, спадщину ніхто не прийняв. Спірний будинок розташований на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 5923881000:04:000:00008, площею 0,2500 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, яку рішенням Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області від 07 жовтня 2025 року, позивачу надано в оренду. Отже, вказав, що впродовж 13 років (з 2012 по 2025) він відкрито володіє і користується житловим будинком АДРЕСА_1 , але позбавлений можливості оформити право власності на вказаний будинок. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 02.02.2026 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що у позивача відсутні підстави вважати, що його володіння спірним будинком є добросовісним та правомірним для набуття права власності в порядку набувальної давності на підставі ст. 344 ЦК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Мальована І.Ю., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на аналогічні обставини, викладені нею у позовній заяві та зазначає, що суд першої інстанції не навів жоден доказ, який би свідчив про недобросовісність та неправомірні дії позивача. Позивач ОСОБА_1 понад 10 років безперервно, відкрито та добросовісно володів майном без титулу, не спираючись на будь - яку правову підставу, не знаючи про відсутність підстав для набуття права власності, відсутність норм закону про обмеження або заборону набуття ним права власності за набувальною давністю. Новослобідська сільська рада Конотопського району Сумської області, як відповідач, не заперечувала проти позовних вимог, фактично визнаючи фактичні обставини справи. Проте суд, позбавляючи позивача права на зазначене помешкання, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2026 року справу передано судді-доповідачеві Черних О.М. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 16 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 16 березня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні Короткий відзив на апеляційну скаргу. Представником Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області подано відзив на апеляційну скаргу в якому представник не заперечує проти задоволення апеляційної скарги, покладаючись на розсуд суду, разом з тим, просить не покладати на Новослобідську сільську раду Конотопського району Сумської області судові витрати, оскільки ним відносно позивача не вчинялись неправомірні дії, які стали підставою для звернення до суду. Позиція апеляційного суду У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи учасники справи не з`явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представника позивача -адвоката Мальованої І. Ю. 2.

Мотивувальна частина Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга представника позивача адвоката Мальованої І.Ю. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що згідно довідки від 31.10. 2025 № 42 виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області П`ятим старостинським округом Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області підтверджено факт користування ОСОБА_1 житловим будинком та земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,21 га за адресою: АДРЕСА_1 з 2012 року без правоустановлюючих документів (а.с.9). Згідно з виписки з погосподарської книги Новослобідської сільської ради Конотопського району, Сумської області від 02.10.2025 № 02-10/2899, ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_2 , частка 1/1, в якому був зареєстрований та проживав на день своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Номер об`єкта ПГО 0393-3 в погосподарській книзі № 5 відкритий на ОСОБА_1 (а.с.9зв.). ОСОБА_3 та ОСОБА_4 26.09.1950 одружились, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 26.09.1950 (а.с.7). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Гірки Путивльського району Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 26.02.2009 (а.с.39). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 с. Росстані Ливенського району Орловської області, Російської Федерації, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 07.03.2019 (а.с.8). Як вбачається з довідки Приватного підприємства Путивльське бюро технічної інвентаризації та проектування № 273 від 13.10.2025, житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.10). Рішенням Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області від 28.06.2022 вул. Гагаріна у АДРЕСА_1 (а.с.10зв.-11). За замовленням ОСОБА_1 приватним підприємством Путивльське бюро технічної інвентаризації та проектування було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с.11 зв.). Як вбачається з довідки КП «Турбота» Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області № 76 від 29 жовтня 2025 року, вказане підприємство дійсно в 2019 році надало послуги з підводу води від центральної водомережі до житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.12). На підставі рішення Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області від 07.10.2025 земельну ділянку, кадастровий номер 5923881000:04:000:0008, загальною площею 0,2500 га, що розташована за адресою по АДРЕСА_1 , передано в оренду ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.13,22-24). ОСОБА_1 укладено договір від 29 липня 2016 року № 292069719 про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20-21). Згідно інформаційного листа Путивльської державної нотаріальної контори № 190/01-16 від 29.04.2026, під час перевірки Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 85057032 та № 85057007 у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 Застосовані норми права Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. До вищевказаних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17. При вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (див. постанови Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, від 15 червня 2020 року у справі № 323/2677/17, 10 лютого 2022 року, у справі № 622/284/20, від 05 червня 2023 року у справі № 368/1297/20, від 25 квітня 2023 року у справі № 465/3716/18). Судом встановлено, що власником спірного майна був ОСОБА_3 , який помер у 2009 році. Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом статті 344 ЦК України набувальна давність, як спосіб набуття права власності відноситься до першопочаткових, бо права набувача не базуються на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базуються на сукупності обставин, зазначених в частині першій статті 344 ЦК України, а саме, тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном, як своїм власним. За таких обставин, посилання позивача на заволодіння будинком внаслідок продовження користування будинком після смерті ОСОБА_3 і від`їзду його дружини до Російської Федерації, є безпідставними. Проживання позивача у будинку не доводить факт заволодіння таким майном добросовісно, що дає підстави для застосування положень ст. 344 ЦК України. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мальованої Інесси Юріївни, залишити без задоволення Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 02 лютого 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 05 травня 2026 року Головуючий - О. М. Черних Судді: Я. Л. Петен А. О. Замченко