Постанова 4857 № 500/2810/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/2810/25 пров. № А/857/29957/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довгої О.І., Запотічного І. І., розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Баб`юк П.М.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Тернопіль 07 липня 2025 року, у справі №500/2810/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, В С Т А Н О В И В : 09.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн» (далі позивач, Товариство) звернулося в суд з позовом до Тернопільської митниці (далі відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403030/2024/000031/2 від 19.11.2024 та картки відмови №UA403030/2024/000475 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року та в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у поданих до митного оформлення разом із митною декларацією документах наявні розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів. Вказує, що крім того, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару враховуючи те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення. Вказує на те, що у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів у відповідності до частини третьої статті 53 МК України. Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн» зареєстроване як юридична особа з основним видом економічної діяльності «12.00 Виробництво тютюнових виробів». На виконання зовнішньоекономічного контракту № 6-2023 від 26.12.2023, укладеного між компанією «AVRORA TRADING - FZCO» (ОАЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн» (Україна), згідно із рахунками-фактурами (інвойсами) №1000000447 від 11.11.2024 та №202411-007 від 13.11.2024, позивачем на митну територію України ввезено товар. 18 листопада 2024 року уповноваженою особою позивача, було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 24UA403030014617U0, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступний товар: «Тютюнова сировина. Тютюн з частково або повністю видаленою середньою жилкою, теплового сушіння врожай 2021 р.: необроблений LCV тютюн стріпсований у вигляді окремих листових пластин без середньої жилки від світло-жовтого до світло-коричневого кольору Тютюн необроблений VirginiaTLMG2 стріпсований (урожай 2021 року) - загальною вагою нетто 21600,00 108 картонних коробок Торгова марка: нема даних ; Виробник: DEVI TOBACCO EXPORTS; Країна виробництва: Індія;». Як слідує із матеріалів справи, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: сертифікат якості №б/н від 07.11.2024; пакувальний лист № б/н від 13.11.2024; рахунок-фактура (інвойс) № 1000000447 від 11.11.2024; рахунок-фактура (інвойс) № 202411-007 від 13.11.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) №б/н від 13.11.2024; фітосанітарний сертифікат № EU/BG/1606209 від 11.11.2024; сертифікат про походження товару № 0000253631 від 13.11.2024; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000-3202¬0082 від 16.05.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару - Прайс лист від 20.10.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 6-2023 від 26.12.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація № 202411-007 від 13.11.2024; договір про надання послуг митного брокера № 29042024 від 29.04.2024; ліцензія на право виробництва тютюнових виробів №990111202000007 від 26.10.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12144904; інші некласифіковані документи - Гарантійний лист №03-04/331 від 13.11.2024; інші некласифіковані документи - Комерційна пропозиція від 30.10.2024; інші некласифіковані документи - Сертифікат фумігації №23 від 10.11.2023; копія митної декларації країни відправлення №24BG003009A26377B0 від 13.11.2024. Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю: «000 Інформаційне повідомлення»; «105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; «106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: «За участі фізичної особи (гр. 54 МД) наявні протоколи про порушення митних правил. Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень Зверніть увагу, до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22 вересня 2005 року № 2899-IVвнесено зміни щодо встановлення заборони імпорту для реалізації на території України окремих тютюнових виробів (детальніше - див, статтю 10 відповідного Закону. Індикатори ризику п.п. 3.3.4, 3.3.7 - наявні розбіжності щодо умов поставки в документах, а саме в інвойсі №202411-007; від 13.11.2024 вказано умову поставки DAP с. Острів, в інвойсі № 1000000447; від 11.11.2024; вказано умову поставки CPT Тернопіль.». Митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронними повідомленнями вимогу на надання додаткових документів наступного змісту: «Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору № 6-2023 від 26.12.2023. Відповідно до пункту 4 вказаного договору перехід права власності на товар від Продавця до Покупця відбувається на дату передачі продукції (в зазначеному Покупцем місці поставки) згідно умов постави. Однак в поданих до митного оформлення документах, а саме: в інвойсі № 202411-007 від 13.11.2024 вказано ,умову поставки DAP с. Острів, в інвойсі № 1000000447 від 11.11.2024 вказано умову поставки CPT Тернопіль. Тому, відповідно до встановлених вищезазначених розбіжностей, просили надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 2, 3 та 6 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платжі здійснюються за умовами, визначеними договором 9угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.». Листом від 19.11.2024 декларант повідомив митницю про те, що жодних додаткових документів надавати не будуть. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2024/000031/2 від 19.11.2024, у гр. 33 якого зазначено: «За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 17.09.2024 UA100320/2024/431118 на рівні 5,76 Євро/кг (товар - Тютюнова сировина Mysore типу Вірджинія теплового сушіння з відділеною середньою жилкою, марки:ІКУМВАОХ5Т, лот № 0907538201, урожай 2023 року, арт. Q-2407538201CP - 17820 кг; на упаковках присутнє маркування: продавця: лот № 0907538201 виробника: лот № 0907538200 Виробник: ITC Limited, Торгова марка: ITC; Країна походження Індія, умови поставки DAP).». Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України, та подав митному органу нові митні декларації, сплативши суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю. Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі - МК України). Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Так, згідно частин 1, 2, 5 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Як визначено частинами 4 і 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України. Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. З наведеного убачається, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Як убачається з матеріалів справи, декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору. Після чого відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи - інвойси № 1000000447 від 11.11.2024, № 202411-007 від 13.11.2024 за назвою і змістом відповідають вимогам пункту 3 частини другої статті 53 МК України. На виконання пункту 2 частини другої статті 53 МК України позивачем представлено контракт № 6-2023 від 26.12.2023 та доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація № 202411-007 від 13.11.2024. Також, митному органу представлено: сертифікат якості №б/н від 07.11.2024; пакувальний лист № б/н від 13.11.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) №б/н від 13.11.2024; фітосанітарний сертифікат № EU/BG/1606209 від 11.11.2024; сертифікат про походження товару № 0000253631 від 13.11.2024; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000-3202-0082 від 16.05.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару - Прайс лист від 20.10.2024; договір про надання послуг митного брокера № 29042024 від 29.04.2024; ліцензія на право виробництва тютюнових виробів №990111202000007 від 26.10.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12144904; інші некласифіковані документи - Гарантійний лист №03-04/331 від 13.11.2024; інші некласифіковані документи - Комерційна пропозиція від 30.10.2024; інші некласифіковані документи - Сертифікат фумігації №23 від 10.11.2023; копія митної декларації країни відправлення №24BG003009A26377B0 від 13.11.2024. Враховуючи наведене та дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, апеляційний суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що відповідач у оскаржуваному рішенні посилається на те, що між ТОВ «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн» (код ЄДРПОУ 43264239) «Покупець» та Компанією AVRORA TRADING-FZCO «Продавець», (зареєстрована в Об`єднаних Арабських Еміратах) укладено контракт від 26.12.2023 № 6-2023. Згідно з п 3.4 оплата продукції здійснюється в порядку відстрочення платежів на термін до 365 днів з моменту належного оформлення митної декларації, на підставі виставленого Продавцем інвойсу. Однак, відповідно до інвойсу від 11.11.2024 №1000000447 Покупець AVRORA TRADING- FZCO повинна здійснити оплату за товар GLOBAL TOBACCO LTD «Продавець» в термін 30 днів. У пакеті наданих до митного оформлення документів відсутня інформація щодо здійсненого розрахунку за товар. Разом з тим, відповідно до п. 3.4. Контракту №6-2023 від 26 грудня 2023 року оплата продукції, що поставляється за цим Контрактом, здійснюється в порядку відстрочення платежів на термін до 365 днів з моменту належного оформлення митної декларації, на підставі виставленого Продавцем інвойсу. Тобто сторонами, які підписали Контракт №6-2023 від 26 грудня 2023 року, щодо зазначеної поставки було обумовлено в умовах Контракту саме відстрочення платежів на термін до 365 днів. Враховуючи означене, на дату оформлення митної декларації, оплата по виставленому рахунку №202411-007 від 13.11.2024 не проводилась. Щодо аргументів про зазначення у інвойсі від 11 листопада 2024 №1000000447 того, що «Покупець» AVRORA TRADING - FZCO повинна здійснити оплату за товар GLOBAL TOBACCO LTD «Продавець» в термін 30 днів, то апеляційний суд зазначає, що інвойс №1000000447 від 11 листопада 2024 подавався на підтвердження митної вартості товарів у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України, оскільки надався продавцем. Товар отриманий відповідно до укладених та підписаних документів з Компанією Avrora Trading - FZCO, всі інші документи надані саме на підтвердження ціни виключно за даним Контрактом. Водночас судом першої інстанції правильно враховано, що позивач не зобов`язаний надавати інші документи за іншими Контрактами де не є стороною та не здійснював оплату за іншими інвойсами. Щодо аргументів в частині поставки товару, зокрема відповідач у рішенні посилається на те, що поставка товару здійснюється на умовах поставки, зазначених в специфікаціях до контракту (Інкотермс 2010) (пункт 4.5). У Специфікації від 13.11.2024 №202411-007 вказано умови поставки DAP, с. Острів, Тернопільська обл., а згідно інвойсу від 11.11.2024 №1000000447 зазначено умови поставки СРТ Тернопіль. Також, у наданих документах відрізняється ціна: у специфікації від 13.11.2024 №202411-007 - 2,96 євро/кг, у фактурі від 11.11.2024 №1000000447 - 2,937 євро/кг. Щодо наведеного, апеляційний суд зазначає, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності. Реалізуючи дане право, позивач уклав Контракт з Avrora Trading - FZCO. Сторонами даного контракту було укладено специфікацію з зазначенням умов поставки. Avrora Trading - FZCO виставила рахунок №202411-007 від 13.1 1.2024 у якому чітко зазначено, що продавцем є саме Avrora Trading - FZCO, а покупцем - ТОВ «МФТЮ» та зазначено, що вантажовідправником є Global Tobacco Ltd. Товар отриманий відповідно до укладених та підписаних документів з компанією Avrora Trading - FZCO, всі інші документи надані саме на підтвердження ціни товару виключно за даним Контрактом. Позивач не є будь-якою стороною у інших угодах/контрактах щодо даного товару, і відповідно, надати будь-які інші документи, крім тих, що надала компанія Avrora Trading - FZCO, не має змоги та не зобов`язаний. Інвойс Global Tobacco Ltd та експортна декларація країни відправлення надавались продавцем для ідентифікації товару та підтвердження ціни. Дані документи створені на підставі контракту у якому позивач не є стороною і відповідно надати не має можливості та не зобов`язаний. Відповідно до умов специфікації укладеної між ТОВ «МФТЮ» та Avrora Trading - FZCO поставка товару здійснена до с. Острів, Тернопільська область, аналогічна інформація міститься і у CMR від 13 листопада 2024 (графа 3 - місце доставки). Отже, у наданих документах на підтвердження ціни можливо відслідкувати її поступове збільшення з врахуванням всіх супутніх витрат, відповідно і є різниця в ціні в рахунках №202411-007 від 13.11.2024 та № 1000000447 від 11.11.2024. Також, відповідач у рішенні посилається на те, що до митного оформлення подано сертифікат якості GLOBAL TOBACCO LTD від 07.11.2024, в якому відсутня інформація про рік урожаю тютюну. Сертифікат якості виробника товару DEVI TOBACCO EXPORTS відсутній. Так, Сертифікат якості видається безпосередньо організацією-виробником продукції/товару. Сертифікат свідчить про наявність функціонуючого контролю якості продукції і є підставою для підтвердження позицій виробника у будь якій суперечності, яка може виникнути на шляху його продукції до кінцевого споживача. Слід зауважити, що як законодавством України так і міжнародним законодавством не встановлено форми сертифікату якості. Аналогічно не встановлено і обов`язок до пакування тютюнової сировини з обов`язковим зазначенням року врожаю на маркуванні. Окрім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сертифікати якості на товар подаються виключно з інформацією про товар та виробника товару. Не зазначення в сертифікаті якості товару року врожаю та жодним чином не впливає на митну вартість товару та обраний метод її визначення. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що продавцем товару було надано один сертифікат якості, який і було подано до митних органів. Будь-яких інших сертифікатів позивав не отримував і відповідно подати не може. Крім того, відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином відсутність дати врожаю тютюну впливають на митну вартість товару чи її складових. В дослідження аргументів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначає, що однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало ще й те, що наданий прайс-лист від 20.10.2024 адресовано виключно ТОВ «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн» та вказано інформацію щодо цін товарів виключно на умовах поставки DAP, с. Острів, Тернопільська обл., що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару. Щодо наведеного апеляційний суд вказує на те, що до переліку додаткових документів, визначених ч. З ст. 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Апеляційний суд зазначає, що відображена у прайс-листі від 07.04.2024 вартість товарів в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у специфікації та інвойсі. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого продавцем товару, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, визначеній у поданому до митного оформлення специфікації та інвойсі. З огляду на наведене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого продавцем товару з зазначенням умов поставки, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару. Рахунок-фактура (інвойс) в силу положень ч. 2 ст. 53 МК України, є одним із основних документів, разом із зовнішньоекономічним контрактом, які в сукупності підтверджують митну вартість товару та пояснюють числові значення складових митної вартості, на підставі яких саме і проводився розрахунок митної вартості декларантом. Отже, адресування прайс-листа позивачу та зазначення умов поставки не може впливати на висновок митного органу щодо необхідності коригування митної вартості товару. Апеляційний суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16. Як це слушно зауважив суд першої інстанції, відповідачем не взято до уваги приписи ст.8 МК України, якою передбачено принцип презумпції невинуватості. Декларантом не було допущено систематичних порушень, а помилка суто механічна та її допущення не впливає на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення. Крім того, відповідачем не доведено ознак підробки в зазначених документах. Щодо аргументів відповідача про те, що копія митної декларації країни відправлення від 13.11.2024 №24BG003009A26377B0 представлена декларантом не в повному вигляді, оскільки відсутні відомості щодо вартості товару. Окрім цього, у копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки СРТ, хоча заявлені декларантом DAP, то апеляційний суд зазначає, що копія митної декларації надавалась продавцем товару в електронному вигляді, яка була сформована митними органами країни відправлення. На другому аркуші електронної митної декларації країни відправлення у розділі 14 06 міститься інформація про вартість товару у розмірі 63439,20 Евро. Аналогічна інформація міститься і на третьому аркуші електронної митної декларації у розділі 12

03. Дана електронна митна декларації країни відправлення заповнювалась на підставі рахунку №1000000447 від 11.11.2024 де позивач не є стороною Контракту/Договору. Дані документи подавались на підтвердження митної вартості товару. З їх змісту убачається збільшення ціни на товар. Товар отриманий відповідно до укладених та підписаних документів з Компанією Avrora Trading - FZCO, всі інші документи надані саме на підтвердження ціни товару виключно за даним Контрактом. Щодо аргументів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то апеляційний суд вважає, що такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Так, Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 24.12.2020 у справі №820/7316/15 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначив про те, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17). Отже, наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Як це правильно зазначив суд першої інстанції, суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору. Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві , ні у апеляційній скарзі відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально. Слушні також є висновки суду першої інстанції про те, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Таким чином, встановлені судом першої інстанції обставини, дають суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Протиправність рішення Митниці, на переконання суду апеляційної інстанції, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за встановлених обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2024/000031/2 від 19.11.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню і як наслідок позовні вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2024/000475 також підлягають задоволенню. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості та прийнятті картки відмови, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №500/2810/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний