Постанова 4857 № 380/17040/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/17040/22 пров. № А/857/2436/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (головуючий суддя Клименко О.М., м.Львів) у справі №380/17040/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: 29.11.2022 позивачка ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (відповідач), в якому просила: визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом № 10433/1277-26-20/19.2.3 від 03.03.2020, за яким ОСОБА_1 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав. Позов обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Зазначає що відповідно до спірного рішення, у ході проведення спеціальної перевірки за період з 01.10.2019 до 01.12.2019, в діях ОСОБА_1 встановлено низку порушень законодавства. Водночас, позивачка наголошує, що на момент здійснення реєстраційних дій, вчинених у період з 01.10.2019 до 01.12.2019, Постанова Кабінету Міністрів України № 1125 від 04.12.2019, якою затверджені зміни до Постанови Уряду № 990 та викладено у новій редакції Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не була прийнята, а інститут спеціальних перевірок державних реєстраторів не був впроваджений. У цьому контексті позивачка наголошує, що положення пункту 8 Порядку № 990 не можуть застосовуватися до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Таким чином, враховуючи наведені вище обставини у сукупності, позивачка вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом від 03 березня 2020 року №10433/1277-26-20/19.2.3, за яким ОСОБА_1 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час проведення спеціальної перевірки діяльності реєстратора Гриб О.Б. встановлено ряд порушень вимог законодавства у сфері державної реєстрації, у зв`язку із чим позивачка перевірку у Державному реєстрі прав не пройшла, а повторне проведення такої перевірки можливе лише у разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами проведення спеціальної перевірки. Апелянт стверджує, що позивачка була проінформована про негативний результат перевірки задовго до подання позову, проте з позовом звернулась лише 28.11.2022, а тому пропустила строк звернення до суду. Своєю чергою, при проведенні спеціальної перевірки державного реєстратора Гриб О.Б., було виявлено грубі та неодноразові порушення під час проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, що викликали сумнів у неупередженості, об`єктивності та належної готовності ОСОБА_2 до виконання функцій державного реєстратора. Встановлено, що державним реєстратором Гриб О.Б. було порушено вимоги статей 3, 10, 23, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 14, 40 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію права власності за відсутності документів, що встановлюють факт набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, а також підстави такого набуття. Також, державним реєстратором Гриб О.Б. було проведено державну реєстрацію згідно заяв №№ 36705174, 36705001, 36704749 за наявності підстав для відмови, оскільки державну реєстрацію прав па нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, проведено на підставі технічного паспорта від 31.10.2019 та рішення № 44, які не дають змогу встановити факт поділу майна та присвоєння об`єктам нерухомого майна адреси. Таким чином, державним реєстратором Гриб О.Б. порушено вимоги статей 10, 24 Закону № 1952-IV, пунктів 12, 54 Порядку № 1127, тобто документи, які були подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам законодавства. Зазначені порушення, на переконання скаржника, свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості, об`єктивності та належній готовності до виконання функцій державного реєстратора і вказують на серйозний характер виявлених спеціальною перевіркою порушень. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 31.03.2026 позивачкою до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що рішення суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, на порушення якого особа, що подала апеляційну скаргу, вмотивовано не посилається. Висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Солонківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області був направлений запит до Міністерства юстиції України від 11.01.2020 № 52 (зареєстрований 20.01.2020 за №1277-26-20) щодо проведення спеціальної перевірки діяльності ОСОБА_1 . Відповідачем розглянуто запит Солонківської сільської ради від 11.01.2020 № 52 та проведено спеціальну перевірку діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 . У ході спеціальної перевірки реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, вчинених у період з 01.10.2019 по 01.12.2019 державним реєстратором ДП «Західний експертно-технічний центр Держпраці» ОСОБА_1 , відповідачем встановлено порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За наслідками такої перевірки, відповідач прийняв рішення, оформлене листом від 03.03.2020 № 10433/1277-26-20/19.2.3, згідно із яким ОСОБА_1 визнано такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав. Неодноразовими порушеннями закону відповідач зазначив проведення 01.11.2019 державної реєстрації права власності за Релігійною організацією «Монастир святого Миколая провінції отців Василіян найсвятішого спасителя в Україні Української Греко-Католицької церкви в Крехові» на господарську будівлю літ.В-2 (заява про державну реєстрацію права власності від 30.10.2019 №36705174), за відсутності документів, що встановлюють факт набуття права власності на цей об`єкт нерухомого майна, чим порушено вимоги статей 3, 10, 23, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 14, 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Аналогічні порушення встановлено за заявами №36705001, 36704749. Також, державним реєстратором Гриб О.Б. у порушення вимог статей 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за наявності підстав для відмови, за заявами №36705174, №36705001, №36704749 проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно, утворене шляхом поділу, оскільки документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам законодавства так, як не дають змогу встановити факт поділу майна та присвоєння об`єктам нерухомого майна адреси. Не погоджуючись з наведеним, позивачка звернулася в суд першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. З змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952-IV, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав. Відповідно до частин першої, четвертої статті 371 Закону № 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав. Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, вказаною правовою нормою Мін`юст України наділено владною управлінською функцією щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, а також визначення ступеню відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації. Згідно з частиною четвертою статті 37-1 Закону № 1952-IV Кабінет Міністрів України постановою від 21.12.2016 № 990 затвердив Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації (Порядок № 990), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (Закони) контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (державна реєстрація). Відповідно до пункту 2 цього Порядку контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах. У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законами. Отже, чинний до 31.12.2019 Порядок № 990 передбачав здійснення органами Мін`юсту контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, зокрема, шляхом моніторингу реєстраційних дій в реєстрах та у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законами. Водночас, 04.12.2019 Постановою Кабінету Міністрів України № 1125 (Постанова № 1125) були затверджені зміни до постанови Кабінети Міністрів України № 990, яка набрала чинності 31.12.2019. Серед іншого, внесеними змінами Уряд запровадив інститут проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах. Згідно з пунктом 1 Порядку № 990 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1125) визначено процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації. Пунктом 4 Порядку № 990 визначено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, зокрема щодо відповідності державних реєстраторів кваліфікаційним вимогам, визначеним законодавством, здійснюється шляхом розгляду скарг відповідно до Закону України «Про звернення громадян», звернень інших осіб відповідно до закону, депутатських звернень, аналізу інформації, опублікованої в засобах масової інформації чи оприлюдненої в Інтернеті, перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації, моніторингу реєстраційних дій в реєстрах, а також шляхом проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах. Також, наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2015 №2790/5, зареєстрованим у МЮ України 31.05.2015 за № 1667/28112, затверджено Кваліфікаційні вимоги до державного реєстратора (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Мін`юсту № 3388/5 від 04.11.2019; Кваліфікаційні вимоги). Відповідно до Кваліфікаційних вимог для державних реєстраторів, крім вимог, передбачених Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про державну службу» та іншими законами України, встановлюються такі вимоги: стаж роботи у сфері права не менше трьох років або на посаді державного реєстратора чи на іншій посаді, що передбачає виконання функцій державного реєстратора, не менше одного року; успішне проходження спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань в порядку здійснення контролю, визначеному Кабінетом Міністрів України (для осіб, які до призначення на посаду державного реєстратора перебували на посаді державного реєстратора в іншого суб`єкта державної реєстрації). Згідно із абзацом другим пункту 4 Порядку забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, затвердженого наказом МЮ України від 15.12.2015 № 2586/5, зареєстрованим у МЮ України 15.12.2015 за № 1568/28013 (у редакції наказу МЮ України від 03.02.2020 № 340/5) доступ до реєстрів надається користувачу виключно за умови відсутності щодо такого користувача діючих рішень про тимчасове блокування чи анулювання доступу до реєстрів, а також у випадках, передбачених законодавством, за умови успішного проходження ним спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах чи успішного проходження тестування на знання законодавства у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Отже, обов`язковою умовою для призначення на посаду державного реєстратора для осіб, які в минулому займали таку посаду, є проходження спеціальної перевірки. Якщо особа коли-небудь виконувала функції державного реєстратора, то у разі нового призначення щодо неї повинна бути здійснена спеціальна перевірка. Спеціальна перевірка проводиться щодо особи, яка станом на подання запиту про її проведення не є державним реєстратором, а лише претендує на таку посаду. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що успішне проходження спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора є кваліфікаційною вимогою до державного реєстратора, з якою пов`язана можливість зайняття посади державного реєстратора або перебування на цій посаді. Щодо доводів апелянта в частині пропуску позивачкою строку звернення до суду, апеляційний суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 17 січня 2025 року у даній справі, констатовано, що необхідність проведення спеціальної перевірки ОСОБА_1 була зумовлена працевлаштуванням на вакантну посаду державного реєстратора відділу «Центр адміністративних послуг» Солонківської сільської ради. Так, матеріалами справи підтверджено, що 03.01.2020 Солонківською сільською радою було проведено конкурс на заміщення вакантної посади державного реєстратора прав на нерухоме майно Солонківської сільської ради, в якому брала участь ОСОБА_1 . 11.01.2020 ОСОБА_1 подала сільському голові заяву про відмову від зайняття вакантної посади державного реєстратора прав на нерухоме майно Солонківської сільської ради за сімейними обставинами. Одночасно, 11.01.2020 Солонківська сільська рада надіслала запит № 52 до Міністерства юстиції України про проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 . За результатами проведеної перевірки, відповідач прийняв рішення, оформлене листом від 03.03.2020 № 10433/1277-26-20/19.2.3, згідно із яким ОСОБА_1 визнано такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав. У жовтні 2021 року Солонківською сільською радою проведено конкурс на заміщення вакантної посади: Державний реєстратор відділу «Центр адміністративних послуг» Солонківської сільської ради, за результатами якого конкурсна комісія прийняла рішення - рекомендувати сільському голові затвердити ОСОБА_1 у кадровий резерв на вказану посаду у разі успішного проходження спеціальної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується інформацією, зазначеною у протоколі конкурсної комісії Солонківської сільської ради по проведенню конкурсу на заміщення вакантних посад посадових осіб органів місцевого самоврядування виконавчого апарату Солонківської сільської ради від 12.10.2021 №

19. За результатами неодноразових звернень позивачки за отриманням інформації про результати спеціальної перевірки, Солонківська сільська рада листом від 14.07.2022 повідомила ОСОБА_1 про те, що така спеціальну перевірку не пройшла. Листом від 18.10.2022 №1753/1 Солонківська сільська рада надала лист Мін`юсту від 03.03.2020 №10433/1277-26-20/19.2.3, який ОСОБА_1 отримала 31.10.2022 в приміщенні Солонківської сільської ради. Разом з тим, позовна заява подана до суду першої інстанції 28.11.2022, відтак, позивачкою не пропущено строк звернення до суду. Оцінюючи рішення Мін`юсту в контексті оцінки відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту спірного рішення слідує, що 30.10.2019 до державного реєстратора Гриб О.Б. із заявою про державну реєстрацію права власності, зареєстрованою у базі даних заяв Державного реєстру прав за № 36705174 (заява № 36705174), звернувся ОСОБА_3 , який діє в інтересах Релігійної організації «Монастир святого Миколая провінції отців Василіян найсвятішого спасителя в Україні Української Греко-Католицької церкви в Крехові». Об`єкт нерухомого майна - господарська будівля літ. В-2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (господарська будівля літ. В-2). До заяви № 36705174 подано: технічний паспорт від 25.10.2019, виготовлений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 ; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 25.09.1998, виданий Крехівською сільською радою народних депутатів; рішення виконавчого комітету Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 31.10.2019 № 44. 01.11.2019 державним реєстратором Гриб О.Б. за результатами розгляду заяви № 36705174 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 49475935 та зареєстровано право власності на господарську будівлю літ. В-2 за Релігійною організацією «Монастир святого Миколая провінції отців Василіян найсвятішого спасителя в Україні Української Греко-Католицької церкви в Крехові». З поданих документів вбачається, що відповідно до технічного паспорта від 31.10.2019 та рішення № 44, за адресою: АДРЕСА_1 розташовані нежитлові будівлі і споруди, а саме: будинок персоналу літ. - А-2; будівля складу з побутовими приміщеннями- літ. Б-1; господарська будівля - літ. В-2; господарська будівля - літ. Г-1; дизельна генераторна - літ. Д-1; навіс міндобрив - літ. Е; гараж - літ. Є; навіс - літ. Ж; навіс - літ. З; туалет з господарськими приміщеннями - літ. И; склад мастильних матеріалів - літ. Й. Таким чином, за висновками відповідача наведеними в оскаржуваному рішенні, державним реєстратором Гриб О.Б. було порушено вимоги статей 3, 10, 23, 27 Закону № 1952-IV, пунктів 14, 40 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію права власності за відсутності документів, що встановлюють факт набуття права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, а також підстави такого набуття. Аналогічні порушення вимог законодавства також встановлено за заявами №№ 36705001, 36704749. Також, за висновками відповідача, державним реєстратором Гриб О.Б. було проведено державну реєстрацію за заявами №№ 36705174, 36705001, 36704749 за наявності підстав для відмови, оскільки державну реєстрацію прав на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, проведено на підставі технічного паспорта від 31.10.2019 та рішення № 44, які не дають змогу встановити факт поділу майна та присвоєння об`єктам нерухомого майна адреси. Таким чином, за твердженнями Мін`юсту, державним реєстратором Гриб О.Б. було порушено вимоги статей 10, 24 Закону № 1952-ІV, пунктів 12, 54 Порядку № 1127, тобто документи, які були подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам законодавства. Як наслідок, відповідач стверджує, що при проведенні спеціальної перевірки державного реєстратора Гриб О.Б. були виявлені грубі та неодноразові порушення під час проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, що викликали сумнів у неупередженості, об`єктивності та належної готовності ОСОБА_2 до виконання функцій державного реєстратора. Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає наступне. До державного реєстратора ДП «Західний експертно-технічний центр Держпраці» Гриб О.Б. звернулася уповноважена особа Релігійної організації «Монастир святого Миколая провінції отців Василіян найсвятішого спасителя в Україні Української Греко-Католицької церкви в Крехові» Майкович Теодозій Григорович із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо виникнення права приватної власності на будівлю з побутовими приміщеннями літ. Б-1 місцезнаходженням: Львівська область, Жовківський район, с. Крехів, площа Василіянська, будинок 4, яку зареєстровано о 16:44 год. 30.10.2019 за реєстраційним номером 36704749. До заяви № 36704749 додано Технічний паспорт на будівлю складу з побутовими приміщеннями під літерою Б-1 за адресою: пл. Василіянська, 4, с. Крехів, Жовківський район, Львівська область, виготовлений 25.10.2019, як складова частина інвентаризаційної справи №335, Рішення виконавчого комітету Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області «Про присвоєння поштової адреси» від 31.10.2019 № 44, Державний акт на право постійного користування землею площею 5,76 га для розширення допоміжного сільського господарства від 25.09.1998, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 206, Державний акт на право постійного користування землею площею 29,11 га для обслуговування будівель та споруд монастиря від 25.09.1998, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

205. Також, уповноважена особа Релігійної організації «Монастир святого Миколая провінції отців Василіян найсвятішого спасителя в Україні Української Греко-Католицької церкви в Крехові» Майкович Т.Г. звернувся до позивача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо виникнення права приватної власності на будинок для персоналу літ. А-2 місцезнаходженням: Львівська область, Жовківський район, с. Крехів, площа Василіянська, будинок 4, яку зареєстровано о 16:49 год. 30.10.2019 за реєстраційним номером 36705001. До заяви № 36705001 додано Технічний паспорт на будинок для персоналу під літерою А-2 за адресою: пл. Василіянська, 4, с. Крехів, Жовківський район, Львівська область, виготовлений 25.10.2019, як складова частина інвентаризаційної справи № 334, Рішення виконавчого комітету Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області «Про присвоєння поштової адреси» від 31.10.2019 № 44, Державний акт на право постійного користування землею площею 5,76 га для розширення допоміжного сільського господарства від 25.09.1998, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 206, Державний акт на право постійного користування землею площею 29,11 га для обслуговування будівель та споруд монастиря від 25.09.1998, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 205, Державний акт на право постійного користування землею площею 68,27 га для влаштування культурно-рекреаційної зони і Хресної дороги від 09.11.1998, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

217. Також, уповноважена особа Релігійної організації «Монастир святого Миколая провінції отців Василіян найсвятішого спасителя в Україні Української Греко-Католицької церкви в Крехові» Майкович Т.Г. звернувся до позивача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо виникнення права приватної власності на господарську будівлю літ.В-2 місцезнаходженням: Львівська область, Жовківський район, с. Крехів, площа Василіянська, будинок 4, яку зареєстровано о 16:53 год. 30.10.2019 за реєстраційним номером 36705174. До заяви № 36705174 додано Технічний паспорт на господарську будівлю під літерою В-2 за адресою: пл. Василіянська, 4, с. Крехів, Жовківський район, Львівська область, виготовлений 25.10.2019 як складова частина інвентаризаційної справи № 333, Рішення виконавчого комітету Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області «Про присвоєння поштової адреси» від 31.10.2019 № 44, Державний акт на право постійного користування землею площею 5,76 га для розширення допоміжного сільського господарства від 25.09.1998, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 206, Державний акт на право постійного користування землею площею 68,27 га для влаштування культурно-рекреаційної зони і Хресної дороги від 09.11.1998, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

217. Державним реєстратором Гриб О.Б., за результатами розгляду заяви № 36704749, 01.11.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 49472236 та зареєстровано за Релігійною організацією «Монастир святого Миколая провінції отців Василіян найсвятішого спасителя в Україні Української Греко-Католицької церкви в Крехові» право власності на будівлю складу з побутовими приміщеннями літ. Б-1. 01.11.2019 державним реєстратором Гриб О.Б., за результатами розгляду заяви № 36705001 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 49473400 та зареєстровано право власності на будинок персоналу літ. А-2. За результатами розгляду заяви № 36705174 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 49475935 та зареєстровано право власності на господарську будівлю літ. В-2. Стосовно доводів апелянта, що позивачкою було порушено вимоги статей 10, 24 Закону № 1952-ІV, пунктів 12, 54 Порядку № 1127, тобто документи, які були подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам законодавства, апеляційний суд зазначає наступне. Пунктами 1, 2 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Аналогічні за змістом норми визначені у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (Порядок №1127, у редакції станом на дату спірних правовідносин), пунктом 12 якого передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності. Частиною першою, другою та третьою статті 5 Закону №1952-IV передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Відповідно до пункту 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Отже, законодавцем визначено перелік документів, які є підставою для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав, а також визначено обов`язок встановлення державним реєстратором відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 22 Закону №1952-IV відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Частиною першою статті 18 Закону №1952-IV передбачено порядок проведення державної реєстрації прав, а саме: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. При цьому, згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону №1952-IV заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна. Відповідно до частини першої статті 23 Закону №1952-IV розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав. Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. Відповідно до частини другої та частини п`ятої статті 24 Закону №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена. Як передбачено частиною першою статті 25 Закону №1952-IV проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Отже, у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав, державний реєстратор зобов`язаний прийняти рішення про державну реєстрацію прав, відкрити розділ в Державному реєстрі прав та/або внести до відкритого розділу або спеціального розділу відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав. Однією з підстав визнання ОСОБА_1 такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав, відповідач зазначив порушення вимог статей 3, 10, 23, 27 Закону №1952-IV, пунктів 14, 40 Порядку №1127, а саме: державну реєстрацію права власності Релігійної організації «Монастир святого Миколая провінції отців Василіян найсвятішого спасителя в Україні Української Греко-Католицької церкви в Крехові» на нерухоме майно проведено за відсутності документів, що встановлюють факт набуття права власності на ці об`єкти. Пунктом 14 Порядку №1127 передбачено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви. Як зазначено судом вище, згідно із пунктом 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Частиною першою статті 31 Закону №1952-IV передбачено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Водночас, за змістом вимог пункту 42 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки. Отже законодавець визначив особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року. За змістом технічного паспорту на будівлю складу з побутовими приміщеннями під літерою Б-1 (інвентаризаційна справа № 335), який доданий до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36704749 у графі визначено Рік побудови 1992. Слід зазначити, що достеменно визначити місяць побудови об`єкта нерухомості, яка визначена ст. 31 Закону №1952-IV та пунктом 42 Порядку № 1127 (до 5 серпня 1992 року) зі змісту долучених до матеріалів справи доказів не виявляється можливим. Втім, це не означає, що така будівля складу з побутовими приміщеннями під літерою Б-1 не була збудована саме до 5 серпня 1992 року. Адже, як стверджує позивач, така заява подана щодо реєстрації виникнення права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, закінчений будівництвом до 5 серпня 1992 року, тобто реєстрації права власності вперше, що підтверджується відповідними відмітками в графі «Відомості про право власності»: «вид реєстрації» «виникнення», «форма власності» «приватна». До заяви № 36704749 додано Технічний паспорт на будівлю складу з побутовими приміщеннями під літерою Б-1 за адресою: пл. Василіянська, 4, с. Крехів, Жовківський район, Львівська область, Рішення виконавчого комітету Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області «Про присвоєння поштової адреси» від 31.10.2019 № 44, Державні акти на право постійного користування землею. Аналогічні обставини встановлено й щодо заяв № 36705001 та № 36705174. Так, за змістом технічного паспорту на будинок для персоналу літ. А-2 (інвентаризаційна справа № 334), який доданий до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36705001 у графі визначено Рік побудови 1992. До заяви № 36705001 долучено Технічний паспорт на будинок для персоналу під літерою А-2 за адресою: пл. Василіянська, 4, с. Крехів, Жовківський район, Львівська область, Рішення виконавчого комітету Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області «Про присвоєння поштової адреси» від 31.10.2019 № 44, Державні акти на право постійного користування землею. За змістом технічного паспорту на господарську будівлю під літерою В-2 (інвентаризаційна справа № 333), який доданий до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36705174 у графі визначено Рік побудови 1992. До заяви № 36705174 долучено Технічний паспорт на господарську будівлю під літерою В-2 за адресою: пл. Василіянська, 4, с. Крехів, Жовківський район, Львівська область, Рішення виконавчого комітету Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області «Про присвоєння поштової адреси» від 31.10.2019 № 44, Державні акти на право постійного користування землею. Отже, колегія суддів констатує, що із заявами №№ 36705001, 36704749, 36705174 заявником надано державному реєстратору усі документи, що відповідно до пункту 42 Порядку №1127 та ч. 1 ст. 31 Закону №1952-IV необхідні для реєстрації набуття права власності на нерухоме майно. Втім, відповідач не врахував наведені вище норми законодавства та не надав оцінку матеріалам, які додані до заяв №№ 36705001, 36704749, 36705174 в контексті пункту 42 Порядку №1127 та ч. 1 ст. 31 Закону №1952-IV, що вказує на необґрунтованість та помилковість висновків Мін`юсту, що державну реєстрацію права власності Релігійної організації «Монастир святого Миколая провінції отців Василіян найсвятішого спасителя в Україні Української Греко-Католицької церкви в Крехові» на нерухоме майно проведено за відсутності документів, що встановлюють факт набуття права власності на ці об`єкти. Таким чином, наведена підстава оскаржуваного рішення відповідача не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи. Щодо доводів апелянта про порушення позивачкою вимог статей 10, 24 Закону №1952-IV, пунктів 12, 54 Порядку №1127, а саме: за наявності підстав для відмови, проведено за заявами №36704749, №36705001, №36705174 державну реєстрацію прав на нерухоме майно, утворене шляхом поділу, оскільки документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам законодавства так, як не дають змогу встановити факт поділу майна та присвоєння об`єктам нерухомого майна адреси, апеляційний суд зазначає наступне. Механізм проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб`єкти господарювання, на момент спірних реєстраційних дій, визначала Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 № 186 зі змінами) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (Інструкція № 127). Згідно із визначенням, наданим у пункті 2 глави 1 розділу І Інструкції № 127, технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Відповідно до пункту 10 глави 1 розділу І Інструкції № 127 за результатами проведення технічної інвентаризації складаються інвентаризаційна справа, у тому числі матеріали технічної інвентаризації, технічні паспорти. За змістом пунктів 11, 12, 13 глави 1 розділу І Інструкції № 127 технічний паспорт є складовою частиною інвентаризаційної справи. Форма, види та вимоги до технічних паспортів визначені у пунктах 13-25 глави 1 розділу І Інструкції № 127, якими передбачено виготовлення технічного паспорту на: будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (п.13); квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у будинку квартирного типу (гуртожитку) (п.14); садовий (дачний) будинок (п.15); гараж (машино-місце) (п.16); громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (п.17); будинок квартирного типу (гуртожиток) (п.18-19); виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (п.20); захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (п.21); групу нежитлових приміщень (п.22); об`єкт незавершеного будівництва (п.23); багатофункціональні будинки для тримання засуджених та осіб, узятих під варту (блочного, казарменого та камерного типу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (п.24); допоміжну (господарську) будівлю, яка не належить до садибного, дачного та садового будинку (п.25). Згідно із пунктом 27 глави 1 розділу І Інструкції № 127 інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об`єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається у зберігача за місцезнаходженням (адреса) такого об`єкта у паперовому вигляді. Відповідно до вимог пунктів 2, 3, 4 глави 1 розділу ІІ Інструкції № 127 основними вважаються будинки, які відповідають цільовому призначенню земельних ділянок, на яких вони розміщені. На одній земельній ділянці може бути розташовано декілька основних будинків різних за призначенням (наприклад, якщо на пришкільній ділянці, крім школи, є ще житловий будинок для вчителів, то і школа, і житловий будинок є основними будинками). Господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі. При цьому, за визначенням, наданим у пункті 2 глави 1 розділу І Інструкції № 127, допоміжні будівлі - будівлі, які виконують функцію допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення основних будинків. Матеріалами справи підтверджено, що заяву № 36704749 подано для реєстрації права власності на будівлю з побутовими приміщеннями літ. Б-1, заяву № 36705001 - на будинок для персоналу літ. А-2, заяву № 36705174 - на господарську будівлю літ. В-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані об`єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці площею 29,11 га, наданій Релігійній організації «Монастир святого Миколая провінції отців Василіян найсвятішого спасителя в Україні Української Греко-Католицької церкви в Крехові» в постійне користування для обслуговування будівель та споруд монастиря, що підтверджує державний акт на право постійного користування землею від 25.09.1998, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 205, доданий до заяв для реєстрації права власності. Отже, будинок для персоналу літ. А-2, будівля з побутовими приміщеннями літ. Б-1, господарська будівля літ. В-2, відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, на якій вони розміщені. Суд апеляційної інстанції зазначає, що технічний паспорт на будинок для персоналу під літерою А-2, який виготовлений 25.10.2019 та доданий до заяви № 36705001, містить експлікацію виключно приміщень цього будинку, водночас за змістом вимог пунктів 13-25 глави 1 розділу І Інструкції № 127 експлікація повинна містити опис та площі усіх будівель та споруд, включаючи допоміжні та господарські. Наведене, на переконання колегії суддів, підтверджує ту обставину, що технічний паспорт на будинок для персоналу під літерою А-2 виготовлено на основну будівлю, як окремий об`єкт нерухомого майна, яка не входить до складу інших та не виконує функцію допоміжного господарського призначення чи інженерного забезпечення. Адже, вказаний технічний паспорт є складовою частиною інвентаризаційної справи № 334, що в силу вимог пункту 27 глави 1 розділу І Інструкції № 127 також свідчить про те, що будинок для персоналу під літерою А-2 є окремим об`єктом нерухомого майна. Аналогічні обставини встановлено й щодо технічних паспортів на будівлю з побутовими приміщеннями під літерою Б-1 та господарську будівлю під літерою В-2. Так, технічний паспорт на будівлю складу з побутовими приміщеннями під літерою Б-1, який виготовлений 25.10.2019 та доданий до заяви № 36704749, містить експлікацію виключно цього приміщення. Вказаний технічний паспорт є складовою частиною інвентаризаційної справи №

335. Технічний паспорт на господарську будівлю під літерою В-2, який виготовлений 25.10.2019 та доданий до заяви № 36705174, містить експлікацію виключно приміщень цієї будівлі. Вказаний технічний паспорт є складовою частиною інвентаризаційної справи №

333. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що Характеристика допоміжних будівель та споруд до кожного паспорта, наданих для реєстрації права власності за заявами № 36704749, № 36705001, № 36705174, є ідентичною і це підтверджує цілісність вказаного об`єкта нерухомості. По-перше, аналіз поданих документів до заяв про державну реєстрацію права власності здійснено відповідачем без урахування експлікацій Технічних паспортів об`єктів нерухомості та не враховано, що такі технічні паспорти є складовою частиною різних інвентаризаційних справ. Більше того, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань у спірному рішенні стосовно неврахування таких експлікацій або застережень до них. По-друге, зазначена Характеристика не може вважатись достатнім та переконливим доказом на підтвердження правомірності оспорюваного рішення відповідача. Щодо адреси місцезнаходження вказаних об`єктів нерухомості, суд апеляційної інстанції зазначає, що на дату ухвалення Рішення виконавчого комітету Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області «Про присвоєння поштової адреси» від 31.10.2019 № 44 діяв Тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 367, відповідно до пункту 10 якого адреса об`єкту будівництва присвоюється за вибором замовника будівництва: 1) у порядку, визначеному пунктами 11-13 цього Порядку, під час надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки (будівельний паспорт) або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (містобудівні умови та обмеження); 2) у порядку, визначеному пунктами 28-34 цього Порядку, після отримання права на виконання будівельних робіт; 3) у порядку, визначеному пунктами 28-34 цього Порядку, після прийняття об`єкта в експлуатацію. За змістом пункту 28 цього Тимчасового порядку, на нерухоме майно, якому не присвоєно адресу об`єкта будівництва під час надання будівельного паспорта або містобудівних умов та обмежень, адресою такого об`єкта вважається місце розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний будинок. Зважаючи на положення пункту 3 глави 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації, що на одній земельній ділянці може бути розташовано декілька основних будинків різних за призначенням та Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, Рішення виконавчого комітету Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області «Про присвоєння поштової адреси» від 31.10.2019 № 44 не може вважатися доказом того, що об`єкти нерухомого майна, відносно яких подано заяви № 36704749, № 36705001, № 36705174, становили один об`єкт нерухомого майна, та вказувати на те, що на реєстрацію права власності було подано на об`єкти нерухомого майна, утворені шляхом поділу. На користь зазначеного висновку суду, свідчить й те, що з метою удосконалення сфери державної реєстрації прав, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2024 № 785 внесено зміни до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 № 1127, зокрема до пунктів 8 та 20, які викладені у наступній редакції: У разі коли відповідно до поданих заявником документів тип об`єкта нерухомого майна зазначено як «цілісний майновий комплекс», «єдиний майновий комплекс», «комплекс будівель та споруд» чи інший тип, що вказує на наявність сукупності будівель та/або споруд, які мають окремі ідентифікатори в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, державний реєстратор формує заяви окремо щодо кожної з таких будівель та/або споруд, що мають відповідний ідентифікатор (пункт 8). У разі коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі документів, відповідно до яких тип об`єкта нерухомого майна зазначено як «цілісний майновий комплекс», «єдиний майновий комплекс», «комплекс будівель та споруд» чи інший тип, що вказує на наявність сукупності будівель та/або споруд, які мають окремі ідентифікатори в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва та відповідно щодо яких подано окремі заяви, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває розділи у зазначеному Реєстрі з присвоєнням відповідного реєстраційного номера кожному з таких об`єктів. При цьому присвоєння кожному із зазначених у цьому абзаці закінчених будівництвом об`єктів окремої адреси не вимагається. Отже, у ОСОБА_1 під час вчинення вищевказаних реєстраційні дій у Державному реєстрі прав за заявами № 36704749, № 36705001, № 36705174 були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, вичерпний перелік яких містить частина перша статті 24 Закону №1952-IV. Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачкою вимог статей 10, 24 Закону №1952-IV, пунктів 12, 54 Порядку №1127, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що Мін`юст, виступаючи у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень, зобов`язаний діяти відповідно до статті 19 Конституції України (лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України), а прийняте ним рішення повинне відповідати закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункти 3, 5, 6, 8). У контексті зазначеного слід звернути увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 08.08.2024 у справі № 420/7076/20, відповідно до яких загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. В доповнення до такого висновку щодо застосування норм права, варто також згадати усталену позицію Верховного Суду про те, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18). Також у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions). Наведені правові висновки відображені й у постанові Верховного Суду від 17 січня 2025 року у даній справі. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Міністерства юстиції України не відповідає усім закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, зокрема прийняте без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, є необґрунтованим, а викладені у ньому відомості стосовно вчинення позивачкою порушень під час вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав є помилковими. Як наслідок, у порушення таких вимог, які ставляться до адміністративного акта індивідуальної дії, спірне рішення Мін`юсту в частині висновків стосовно наявності обставин, що викликають сумнів у неупередженості, об`єктивності та належній готовності ОСОБА_1 до виконання нею функцій державного реєстратора, а також про серйозний характер виявлених перевіркою порушень, жодним чином не обґрунтоване з покликанням на відповідні фактичні та юридичні підстави та обставини, які це підтверджують. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не дотримано приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому оскаржуване рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом від 03 березня 2020 року №10433/1277-26-20/19.2.3, за яким ОСОБА_1 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав, є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 380/17040/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар