Постанова Рівненський апеляційний суд № 571/500/26

Рівненський апеляційний суд ___________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 травня 2026 року м. Рівне Справа № 571/500/26 Провадження № 33/4815/592/26 Суддя Рівненського апеляційного суду Полюхович О.І., з участю: секретаря судового засідання Супрунюк К.Р. захисника Комаси О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Комаси О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2026 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. З матеріалів справи вбачається, що 08 січня 2026 року о 02 год. 01 хв. на трасі М-07 Київ-Ковель-Ягодин, 246 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Opel Astra, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 6820 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник Комаса О.В. просить скасувати постанову місцевого суду відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вказує, що ОСОБА_1 раніше тієї ж ночі вже був зупинений працівниками поліції та на їх вимогу пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, після чого не був відсторонений від керування транспортним засобом та продовжив рух з переконанням у правомірності своїх дій. Повторна вимога іншого екіпажу поліції пройти огляд, на думку захисника, об`єктивно ввела його в оману щодо необхідності повторного проходження такої процедури. Доводить, що у даному випадку відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не ухилявся від проходження огляду, а раніше вже виконав законну вимогу поліцейських щодо проходження перевірки на стан сп`яніння. При цьому працівники поліції, попри результати первинного огляду, не відсторонили його від керування транспортним засобом, чим фактично підтвердили відсутність очевидних підстав вважати його таким, що перебуває у стані сп`яніння. Вважає, що бездіяльність працівників поліції щодо невідсторонення водія від керування транспортним засобом суперечить вимогам ст. 266 КУпАП та свідчить про істотне порушення процедури проведення огляду. У матеріалах справи відсутні докази відсторонення особи від керування, передачі транспортного засобу іншій особі або його затримання у встановленому законом порядку. Зазначає, що повторне складання адміністративних матеріалів фактично порушує принцип, закріплений ст. 61 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. На переконання апелянта, саме дії та бездіяльність працівників поліції призвели до виникнення такої ситуації. Доводить, що невідсторонення особи від керування транспортним засобом після проведення огляду є істотним порушенням процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП, що відповідно до ч. 5 цієї статті тягне недійсність результатів такого огляду. У зв`язку з цим усі отримані поліцейськими докази, на думку захисту, є недопустимими. Заслухавши доводи захисника Комаси О.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано. Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561625 від 08 січня 2026 року (а.с. 3); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу (а.с. 5); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу КНП «Рокитнівська БЛІЛ», згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі (а.с. 6); відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі (файл yxrgt, час 06:00), а також визнання ним факту вживання алкогольних напоїв (файл yxrgt, час 02:40). Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування. Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 раніше тієї ж ночі вже проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння, а тому був переконаний у відсутності необхідності повторного проходження огляду, не спростовують наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та є необґрунтованими. Сам по собі факт проходження особою попереднього огляду на стан сп`яніння не звільняє водія від обов`язку виконати законну вимогу працівника поліції щодо проходження повторного огляду у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій знову керує транспортним засобом перебуваючи у стані сп`яніння. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Зазначена норма не містить виключень чи обмежень щодо кількості таких вимог протягом певного проміжку часу. Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 нібито був введений в оману щодо необхідності повторного проходження огляду, є суб`єктивним припущенням та не підтверджується жодними належними і допустимими доказами. Натомість матеріали справи свідчать про те, що працівниками поліції було висунуто законну вимогу про проходження огляду, однак водій від її виконання відмовився, що й утворює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження апелянта про те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи. Зокрема, у матеріалах справи наявне зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №561625 від 08.01.2026, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом (а.с. 8). Також безпідставними є посилання захисника на порушення положень ст. 61 Конституції України щодо недопустимості подвійного притягнення до юридичної відповідальності. Із апеляційної скарги вбачається, що під час першої зупинки ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння, а тому сам факт проведення такого огляду не свідчить про притягнення його до адміністративної відповідальності у розумінні ст. 61 Конституції України. У даному випадку адміністративна відповідальність настала не за факт проходження попереднього огляду, а за подальшу відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на законну вимогу іншого екіпажу працівників поліції. Відтак, повторна вимога пройти огляд та відмова від її виконання не є повторним притягненням особи до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. 33, ст. 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Комаси О.В. без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович