Постанова 4856 № 600/3757/25-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/3757/25-а Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк Олег Васильович Суддя-доповідач: Граб Л.С. 05 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.07.2025 №2416700019934, про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу України»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період його військової служби з 04.11.1978 по 18.10.1980 та роботи з 18.03.1981 по 31.08.1988 , з 01.09.1988 по 06.10.1993 , з 07.10.1993 по 01.03.2005 , з 19.08.2010 по 06.10.2014 на посадах в органах служби безпеки, митних органах та органі місцевого самоврядування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 XII та Закону України від 10.12.2015 889-VIII «Про державну службу»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 23.06.2025 року пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 у розмірі 60 відсотків від сукупної суми заробітної плати, до якої включено всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у Довідках Чернівецької митниці від 23.06.2025 №22-02-07/85 і №22-02-07/84 з урахуванням вже виплачених сум пенсії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позов задоволено: -визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.07.2025 №2416700019934 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу України»; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період його військової служби з 04.11.1978 по 18.10.1980 та роботи з 18.03.1981 по 31.08.1988, з 01.09.1988 по 06.10.1993 , з 07.10.1993 по 01.03.2005 , з 19.08.2010 по 06.10.2014 на посадах в органах служби безпеки, митних органах та органі місцевого самоврядування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 XII та Закону України від 10.12.2015 889-VIII «Про державну службу»; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 23.06.2025 року пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 у розмірі 60 відсотків від сукупної суми заробітної плати, до якої включено всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках Чернівецької митниці від 23.06.2025 №22-02-07/85 і №22-02-07/84, з урахуванням проведених виплат. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувач пенсії призначеної з 01.05.2021 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 23.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889 - VIII. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд відповідача. 14.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення за № 241670019934 про відмову у перерахунку пенсії, в зв`язку з відсутністю правових підстав. У рішенні зазначено, що при опрацюванні заяви та трудової книжки НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 з 19.08.2010 по 02.09.2010 працював в Заставнянській районній раді Чернівецької області та з 18.03.1981 по 01.09.1988, з 07.10.1993 по 01.03.2005, з 03.10.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 06.10.2014, працював в органах митної служби. На 01.05.2016 йому не встановлено ранг державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII. Загальний страховий стаж особи складає 37 роки 9 місяців 8 днів. Стаж на посадах державної служби - відсутній. Станом на 01.05.2016 року заявник не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Не погоджуючись з відмовою у переведенні з пенсії за віком, призначеної у відповідності з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком у відповідності з Законом України "Про державну службу", позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Аналогічні приписи закріплено і у статях 9, 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина третя статті 45 Закону № 1058-IV). Так, до 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-VIII. У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Однак, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі Закон №889-VІІІ). У зв`язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII. За правилами пункту 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. У відповідності до пункту 2 Порядку призначення такої пенсії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (надалі Порядок №622) згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»: - мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; -займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17. Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. Згідно п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі Постанова №283). Згідно з абзацами третім та п`ятим пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання. Як встановлено судом першої інстанції із трудової книжки від 31.06.1978 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 проходив військову службу та працював на посадах державної служби в органах служби безпеки, митних органах та органі місцевого самоврядування з 04.11.1978 по 06.10.2014 роки, а саме: у період з 04.11.1978 року по 18.10.1980 року - проходив службу в радянській армії (запис № 5); у період з 18.03.1981 року по 07.09.1983 року - на посаді інспектора Вадул-Сіретської митниці (запис № 4); у період з 08.09.1983 року по 27.05.1984 року - на посаді старшого інспектора Вадул- Сіретської митниці (запис № 6); у період з 28.05.1984 року по 31.08.1988 року - на посаді начальника ІІ оперативного відділу Вадул-Сіретської митниці (записи № 7 та № 8);у період з 01.09.1988 року по 06.10.1993 року - проходив військову службу в Службі безпеки України (запис № 10); у період з 07.10.1993 року по 24.10.1993 року - на посаді інспектора Вадул-Сіретської митниці (запис № 11); у період з 25.10.1993 року по 02.10.1994 року - на посаді заступника начальника митного поста «Порубне» Вадул-Сіретської митниці (запис № 12); у період з 03.10.1994 року по 31.03.1997 року - на посаді начальника митного поста «Порубне» Вадул-Сіретської митниці (записи № 13 та № 14); 07.06.1995 р. - прийняв Присягу державного службовця (стор. 76-77 трудової книжки ОСОБА_1 ); у період з 01.04.1997 року по 15.10.2003 року - на посаді заступника начальника Вадул-Сіретської митниці, начальника митного поста «Порубне» (запис № 16); у період з 16.10.2003 року по 30.12.2003 року - на посаді першого заступника начальника Вадул-Сіретської митниці (запис № 17); у період з 31.12.2003 року по 01.03.2005 року - на посаді тимчасово виконуючого обов`язки начальника Вадул-Сіретської митниці (записи № 18 та № 20); у період з 19.08.2010 року по 02.09.2010 року - на посаді радника голови Заставнівської районної ради Чернівецької області (записи № 21 та 22); у період з 03.09.2010 року по 20.02.2011 року - на посаді заступника начальника митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці (запис № 23); у період з 21.02.2011 року по 28.02.2011 року - на посаді заступника начальника митного поста «Дрогобич» Львівської митниці (записи № 24 та № 25); у період з 01.03.2011 року по 03.06.2013 року - на посаді заступника начальника митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької обласної митниці (запис № 26); у період з 04.06.2013 року по 06.10.2014 року - на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці Міндоходів (записи № 28 та № 30). Крім того, ОСОБА_1 19.06.1998 р. присвоєно персональне звання «Радник митної служби 1 рангу» (сторінки 14-15 трудової книжки), 30.03.2004 р. - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 1 рангу» (запис № 19), 30.12.2013 р. - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи І рангу» (запис № 29). Також, на сторінках 42-43 трудової книжки позивача наявний запис про присвоєння 6 категорії та 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування, а на сторінках 16-17 трудової книжки, наявний запис про прийняття ним присяги посадової особи місцевого самоврядування. Так, пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України. Положеннями частини першої статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Отже, митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів. Аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11 липня 2002 року №92-IV та спеціальним Законом України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 року №1262-XII. Приписами статті 4 Закону України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 року №1262-XII визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України. Відповідно до статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України. Статтею 5 Закону №1262-XII встановлено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України. Згідно статті 588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні званим) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи та час досягнення зазначеного віку. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 (далі - Порядок №839). Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом. За правилами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково. Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної митної служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306. Додатком 6 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання «Радник податкової та митної справи III рангу» - прирівнюється до 6 рангу державного службовця; «Інспектор податкової та митної справи I рангу» - 7 ранг державного службовця; «Інспектор податкової та митної справи II рангу» - 8 ранг державного службовця; «Інспектор податкової та митної справи III рангу» - 9 ранг державного службовця; «Інспектор податкової та митної справи IV рангу» - 9 ранг державного службовця; «Молодший інспектор податкової та митної справи» - 9 ранг державного службовця; «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу» - 9 ранг державного службовця. Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи позивача з 18.03.1981 по 31.08.1988, з 01.09.1988 по 06.10.1993, з 07.10.1993 по 01.03.2005, з 19.08.2010 по 06.10.2014 підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Що стосується періоду проходження служби в Збройних Силах СРСР, то колегія суддів вказує на таке. Згідно з пунктом 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також: час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях. Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" військова служба зараховується до стажу роботи незалежно від місця її проходження. Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно з п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Таким чином, час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Оскільки позивач в період з 04.11.1978 по 18.10.1980 проходив службу в Збройних Силах СРСР, що підтверджується записами в трудовій книжці, колегія суддів, враховуючи п. 8 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, приходить до висновку, що вказаний період має бути зарахований до стажу державної служби на підставі Порядку обчислення стажу державної служби №

283. Щодо зарахування до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», періоду служби в органі місцевого самоврядування, колегія суддів вказує на наступне. Згідно записів № 21 та № 22 трудової книжки від 31.06.1978 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював радником голови Заставнівської районної ради Чернівецької області з 19.08.2010 року по 02.09.2010 року. Прийняття осіб на службу в органи місцевого самоврядування визначено в Законі України від 07.06.2001 № 2493-Ш «Про службу в органах місцевого самоврядування». Згідно абзацу 8 статті 14 цього Закону посада радника відноситься до шостої категорії класифікації посад в органах місцевого самоврядування. Згідно статті 15 цього Закону, при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад, зокрема: особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг. На сторінках 42-43 трудової книжки ОСОБА_1 наявний запис про присвоєння ОСОБА_1 6 категорії та 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування. Статтею 11 Закону України від 07.06.2001 № 2493-Ш «Про службу в органах місцевого самоврядування», визначено: громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування, у день прийняття відповідного рішення складають Присягу посадової особи місцевого самоврядування. На сторінках 16-17 трудової книжки ОСОБА_1 наявний запис про прийняття ним присяги посадової особи місцевого самоврядування. Згідно пункту 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 07.06.2001 № 2493-Ш «Про службу в органах місцевого самоврядування», дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 92 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» посада радника належить до посад патронатної служби, а час роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу державної служби та враховується при присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну службу. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про державну службу» №889-УШ передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994, чинного до 01.05.2016, тобто в період служби ОСОБА_1 на посаді радника голови Заставнівської районної ради Чернівецької області, визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. За правилами пункту 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Оскільки згідно 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посада радника відноситься до шостої категорії класифікації посад в органах місцевого самоврядування, то період служби ОСОБА_1 з 19.08.2010 року по 02.09.2010 року на посаді радника голови Заставнівської районної ради Чернівецької області протиправно не зарахований Відповідачем до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що наявні підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.07.2025 №2416700019934, про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу України» та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію державного службовця з врахуванням спірного стажу. В той же час, колегія суддів звертає увагу, що підставою для відмови в переведенні позивача на пенсію державного службовця, слугувала саме відсутність у останнього, на думку відповідача, необхідного стажу державного службовця", а відтак зобов`язанння органу пенсійного фонду перерахувати пенсію з урахуванням оновлених довідок позивача про заробітну плату, колегія суддів вважає передчасним, оскільки питання щодо належності таких довідок про заробітну плату, відповідачем ще не розглядалося та оцінка таким не надавалася. При цьому, як слідує зі змісту довідок про складові заробітної плати, останні видані за посадою начальника відділу станом на грудень 2023 року. Також, у довідках зазначено, що на всі види оплати праці, включені в останні, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Між тим, колегія суддів зауважує, що позивач у даній справі звільнений з посади в митному органі ще в 2014 році. Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії. Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема здійснювати розрахунок страхового стажу та нарахування пенсії. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі №825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18. Ч.2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходять за межі завдань адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі частини заявлених позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву, з врахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні. Згідно частин 1-4 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. П.2 ч.1 ст.315 КАС передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 23.06.2025 року пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 у розмірі 60 відсотків від сукупної суми заробітної плати, до якої включено всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у Довідках Чернівецької митниці від 23.06.2025 №22-02-07/85 і №22-02-07/84 з урахуванням вже виплачених сум пенсії. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2024 про переведення на пенсію державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні. В решті позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.