Постанова 4855 № 320/59160/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/59160/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Ключковича В. Ю., Епель О. В. за участю секретаря: Волошка О. Л. представника позивача Висіцької І.В., представника відповідача Ліщук О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 22.04.2025року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 30.05.2024 №№46588240203, 46603240203, 46595240203. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов залишити без задоволення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено, зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено при повному та належному встановленні усіх обставин справи. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10 січня 2020 року ОСОБА_1 подано до ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, в якій відображено загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, у розмірі 0,00 грн. На запит податкового органу від 24.01.2020 №2878/Г/26-15-33-10-20, позивачем подано до податкового органу пояснення щодо декларування у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік лише доходів та витрат від операцій з інвестиційними активами, а також зазначено, що дохід від продажу частки (інвестиційного активу) склав 25 000 000,00 грн, витрати від придбання частки (інвестиційного активу) склали також 25 000 000,00 грн, що підтверджується договорами купівлі-продажу, актами приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг», протоколом загальних зборів від 19.04.2018, актом приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 18.04.2018, свідоцтвом про повну частку у статутному капіталі від 19.04.2018. Оскільки отримані доходи від продажу інвестиційного активу (частки) дорівнюють витратам на його придбання, позитивної різниці (інвестиційного прибутку) від операцій із означеним інвестиційним активом не виникло. Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративного права ТОВ «ХШ-Консалтинг» платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за результатами якого складено акт від 26.04.2024 №35912/Ж5/26-15-24-02-03/2374700720 (далі- акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: - підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, що полягає у ненаданні до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; - підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, в результаті чого занижено інвестиційний прибуток за 2018 рік на суму 25 000 000,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 4 500 000,00 грн з отриманого доходу; - підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2018 рік у сумі 375 000,00 грн. На підставі висновків проведеної перевірки ГУ ДПС у м. Києві 30.05.2024 винесено податкові повідомлення-рішення: - №46595240203, яким за порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України (ненадання посадовим особам контролюючого органу до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу з 01.01.2018 по 31.12.2018 до ОСОБА_1 ) застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн; - №46603240203, яким за порушення підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України позивачці збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 468 750,0 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 375 000,00 грн та за штрафними санкціями на суму 93750,00 грн за 2018 рік; - №46588240203, яким за порушення підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 625 000,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 4 500 000,00 грн та за штрафними санкціями на 1 125 000,00 грн за 2018 рік. Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень, позивачка звернулась з даним позовом до суду. Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо допущення позивачем порушень податкового законодавства не знайшли свого підтвердження. Відповідно до змісту акту перевірки та доводів апеляційної скарги підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу щодо завищення позивачкою інвестиційного прибутку та завищення інвестиційних витрат в поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік на суму 25 000 000,00 грн, що мало наслідком заниження ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету, за 2021 рік у розмірі 4 500 000,00 грн (18%) та військового збору у розмірі 375 000,00 грн (1,5%). Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Згідно з положеннями пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені в пункті 162.1 статті 162 ПК, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та іноземні доходи. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК. За приписами підпункту 14.1.81-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України інвестиційний прибуток для цілей розділу IV цього Кодексу - дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів. Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 ПК України. Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року. За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України в редакції, чинній у 2018 році, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). До продажу інвестиційного активу прирівнюються, зокрема, операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України визначено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм пункту 170.2 статті 170 ПК України у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постановах від 12.11.2020 у справі №826/16334/15, від 27.05.2022 у справі № 640/6721/20. Відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Статтею 16 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Отже, вклад учасника товариства у вигляді майна (нежитлові приміщення), що збільшує розмір статутного фонду, слід розглядати як операцію з внесення платником податку коштів (майна) до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. У свою чергу, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є операцією з придбання інвестиційного активу, тобто є витратами платника податку на придбання такого активу - частки у статутному капіталі. При цьому, виходячи з вимог статті 13 Закону України «Про господарські товариства», грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства. Таким чином, у випадку придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі господарського товариства за рахунок внесення до статутного капіталу нежитлового приміщення, витратами на придбання такого активу є вартість такого нежитлового приміщення, визначена за згодою учасників товариства. Чинними на момент виникнення спірних відносин положеннями законодавства не вимагалося здійснення оцінки нерухомого майна, що вноситься учасником товариства до його статутного капіталу в якості вкладу, саме суб`єктом оціночної діяльності. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачка являлась власником нежилого приміщення (в літ. А) загальною площею 627,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. Означене нежитлове приміщення придбано нею на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.03.2007 за 288 000,00 грн. Відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 17.04.2018 збільшено розмір статутного капіталу товариства до 25 000 000,00 грн за рахунок внесення до статутного капіталу наступного нерухомого майна: нежитлового приміщення загальною площею 627,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 14.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим В.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №Г-2017, про що підписати відповідний акт прийому-передачі. Також затверджено склад, кількість голосів та розміри часток учасників у статному капіталі товариства наступним чином: розмір внеску ОСОБА_1 - 25 000 000,00 грн, відсоток у статутному капіталі - 100%, кількість голосів -

100. У зв`язку з означеним вирішено затвердити нову редакцію статуту. В означеному протоколі зафіксовано, що ОСОБА_1 на початку загальних зборів володіла часткою у розмірі 1 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг». Актом приймання-передачі майна в статутний капітал від 18.04.2018 ОСОБА_1 передано, а ТОВ «ГШ-Консалтинг» прийнято на виконання протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 17.04.2018 наступне майно: нежитлове приміщення загальною площею 627,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 14.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим В.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №Г-2017. ОСОБА_1 володіє часткою 100% статутного капіталу ТОВ «ГШ-Консалтинг», внесеної майном на загальну суму 24 999 000,00 грн. Свідоцтвом про повну сплату частки у статутному капіталі від 19.04.2018 №1С засвідчено факт внесення станом на 19.04.2018 у повному обсязі учасником ТОВ «ГШ-Консалтинг» ОСОБА_1 частки у статутному капіталі у розмірі 25 000 000,00 грн, яка внесена наступним чином: 1 000,00 грн - грошовими коштами; 24 999 000,00 грн - нерухомим майном, а саме, нежитловим приміщенням загальною площею 627,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. З означених доказів судом встановлено, що інвестиційні активи (корпоративні права) в ТОВ «ХШ-Консалтинг» позивачка набула (придбала) в обмін на належне їй на праві власності нерухоме майно за ціною (вартістю цього майна) у розмірі 24 999 000,00 грн 17.04.2018 та внесення 1 000,00 грн грошовими коштами до означеної дати, а також, що ТОВ «ХШ-Консалтинг» дійшло згоди при визначенні розміру внеску позивачки до статутного капіталу та її частки в статутному капіталі. Тобто, вартість статутного капіталу і факт формування його позивачкою станом на 19.04.2018 підтверджується означеними вище доказами. Відповідно до договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 ОСОБА_1 (продавець) передає у власність, а ОСОБА_2 (покупець) приймає у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг», що становить 8 332 500,00 грн. Продавцю належить частка у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 25 000 000,00 грн статутного капіталу товариства. Частка відчужується частково. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 означеного договору частка, що становить 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг», продається покупцю за ціною 8 332 500,00 грн. Оплата здійснюється шляхом передачі готівкових коштів у день підписання цього договору. Факт отримання коштів підтверджується розпискою продавця. Відповідно до пункту 4.3 договору перехід права власності на частку, що становить 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент укладення цього договору. Перехід корпоративних прав учасника ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТОВ «ХШ-Консалтинг» та державної реєстрації вказаних змін в відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування. Актом приймання-передачі від 19.04.2018 підтверджується передача від ОСОБА_1 на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 до ОСОБА_2 у розмірі 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг». Розпискою від 19.04.2018 ОСОБА_1 підтвердила отримання грошей у розмірі 8 332 500,00 грн від ОСОБА_2 , що передаються на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 в якості оплати за частку у розмірі 8 332 500,00 грн у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг». Відповідно до договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 ОСОБА_1 (продавець) передає у власність, а ОСОБА_3 (покупець) приймає у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг», що становить 8 335 000,00 грн. Продавцю належить частка у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 25 000 000,00 грн статутного капіталу товариства. Частка відчужується частково. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 означеного договору частка, що становить 8 335 000,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг», продається покупцю за ціною 8 335 000,00 грн. Оплата здійснюється шляхом передачі готівкових коштів у день підписання цього договору. Факт отримання коштів підтверджується розпискою продавця. Відповідно до пункту 4.3 договору перехід права власності на частку, що становить 8 335 000,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент укладення цього договору. Перехід корпоративних прав учасника ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТОВ «ХШ-Консалтинг» та державної реєстрації вказаних змін в відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування. Актом приймання-передачі від 19.04.2018 підтверджується передача від ОСОБА_1 на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 до ОСОБА_3 у розмірі 8 335 000,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг». Розпискою від 19.04.2018 ОСОБА_1 підтвердила отримання грошей у розмірі 8 335 000,00 грн від ОСОБА_3 , що передаються на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 в якості оплати за частку у розмірі 8 335 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг». Відповідно до договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 ОСОБА_1 (продавець) передає у власність, а ОСОБА_4 (покупець) приймає у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг», що становить 8 332 500,00 грн. Продавцю належить частка у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 25 000 000,00 грн статутного капіталу товариства. Частка відчужується частково. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 означеного договору частка, що становить 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг», продається покупцю за ціною 8 332 500,00 грн. Оплата здійснюється шляхом передачі готівкових коштів у день підписання цього договору. Факт отримання коштів підтверджується розпискою продавця. Відповідно до пункту 4.3 договору перехід права власності на частку, що становить 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент укладення цього договору. Перехід корпоративних прав учасника ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТОВ «ХШ-Консалтинг» та державної реєстрації вказаних змін в відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування. Актом приймання-передачі від 19.04.2018 підтверджується передача від ОСОБА_1 на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 до ОСОБА_4 у розмірі 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг». Розпискою від 19.04.2018 ОСОБА_1 підтвердила отримання грошей у розмірі 8 332 500,00 грн від ОСОБА_4 , що передаються на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 в якості оплати за частку у розмірі 8 332 500,00 грн у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг». Протоколом №3 загальних зборів учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 проведено перерозподіл часток у статутному капіталі між ОСОБА_3 (розмір внеску - 8 335 000,00 грн, частка у статутному капіталі - 33,34%), ОСОБА_4 (розмір внеску - 8 332 500,00 грн, частка у статутному капіталі - 33,33%) та ОСОБА_2 (розмір внеску - 8 332 500,00 грн, частка у статутному капіталі - 33,33%), ОСОБА_1 виключено зі складу учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг». Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.11.2024 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є засновниками та КБВ ТОВ «ХШ-Консалтинг». Відповідно до довідки ТОВ «Валкол» від 24.01.2025 про аналітичне дослідження на підставі запиту договору №КВ-23-01/2025/1, укладеного з ОСОБА_1 , проведено аналітичне дослідження ринку нерухомості з метою визначення орієнтовної вартості для подальшого прийняття управлінських рішень. За результатами дослідження станом на квітень 2018 року орієнтовна величина вартості нерухомого майна (нежиле приміщення (в літ. А), загальна площа (кв.м) 627,2, що розташоване за адресою м. Київ, АДРЕСА_1) знаходилась в діапазоні 25 000 000,00 - 26 000 000,00 грн. Означена довідка підписана директором ТОВ «Валкол», внесеним до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності. Відповідно до довідки від 31.01.2025 №0131, виданої ФОП ОСОБА_5 , основним видом діяльності якого за КВЕД є 68.11 Агентство нерухомості, на усний запит позивачки повідомлено, що ринкова вартість 1 кв.м нежитлового приміщення у Дніпровському та Дарницькому районах м. Києва (зокрема по АДРЕСА_1) у січні - квітні 2018 року варіювалась в межах 39 500,00 - 42 000,00 грн, а тому вартість нежитлового приміщення загальною площею 627,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, визначена у квітні 2018 року в розмірі 24 999 000,00 грн відповідає ринковій вартості аналогічного нерухомого майна у м. Києві у січні - квітні 2018 року. 10 січня 2020 року позивачкою подано до ГУ ДПС у м. Києві декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, в якій відображено загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу - 0,00 грн, у тому числі інвестиційний прибуток - 0,00 грн. Відтак, витрати позивачки на придбання частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» дорівнюють вартості її майнового внеску, яка визначена у протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 25 000 000,00 грн і яка відповідає ринковій вартості об`єктів нерухомого майна, в обмін на які позивачка придбала корпоративні права щодо означеного товариства. Саме за вищевказаною вартістю придбання інвестиційних активів (корпоративних прав) у ТОВ «ХШ-Консалтинг» позивачкою в подальшому здійснено їх продаж в еквіваленті до відсотка реалізованої частки у статутному капіталі. При цьому, як цілком доречно зауважено судом першої інстанції, жодною нормою чинного законодавства, зокрема, ПК України, не передбачено необхідності підтвердження інвестиційних витрат особи на придбання корпоративних прав шляхом внесення належного їй нерухомого майна, договорами купівлі-продажу чи розрахунковими документами, на підставі яких особа придбала таке майно, як і не визначено відповідного виключного переліку документів, якими такі витрати повинні підтверджуватися. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутність у податкового органу підстав для донарахування позивачці спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.05.2024 №№ 46603240203 та 46588240203 податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Щодо винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.05.2024 №46595240203, яким за порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України (ненадання посадовим особам контролюючого органу до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу з 01.01.2018 по 31.12.2018) до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн, суд зазначає наступне. Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за №800/27245 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення», затверджено форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість; форму книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість. Чинним податковим законодавством установлено порядок обліку доходів і витрат та ведення книги обліку доходів та витрат для платників податків - суб`єктів підприємницької діяльності, однак не установлено такого порядку для платників податків - фізичних осіб, доходи яких підлягають оподаткуванню безвідносно до здійснення підприємницької діяльності. Відтак застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій за не надання книги обліку доходів і витрат спірним податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2024 №46595240203 є протиправним, наслідком чого є наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович СуддяО. В. Епель (Повний текст постанови складено 04.05.2026)