Постанова 4855 № 640/10801/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10801/22 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2021 року № 00943140702, № 00943110702, № 00943130702. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року адміністративний позов Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.12.2021 № 00943140702, № 00943110702, № 00943130702. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» понесені останнім судові витрати у розмірі 24 810, 00 грн. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №640/10801/22; прийняти постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ДП «Укрзалізничпостач»; здійснити розгляд апеляційної скарги за участю представника відповідача. Скарга мотивована тим, що висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права; рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ч. 3 ст. 242 КАС України. Судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що враховуючи суть спору, свідчить про не з`ясування всіх обставин судової справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору, та надання неправильної правової оцінки доказам. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року та від 12 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. 13 листопада 2025 року апелянт подав клопотання та просить замінити сторону позивача у справі № 640/10801/22 з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, ідентифікаційний код 19014832) на його правонаступника - Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815). Розглянувши наведене клопотання апелянта судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи (частина перша статті 48 КАС України). Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті (частина сьома статті 48 КАС України). Наведене свідчить про те, що правом заміни позивача у справі наділений лише суд першої інстанції до початку судового розгляду справи по суті. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, ГУ ДПС у м. Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП «Укрзалізничпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по дату завершення перевірки, валютного - за період з 01.01.2017 по дату завершення перевірки, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по дату завершення перевірки та іншого законодавства за відповідний період. За результатами проведеної перевірки складено акт від 09.11.2021 № 83908/26-15-07-02-01-17/19014832. Надалі, податковим органом складено податкові повідомлення-рішення від 21.12.2021: - № 00943140702, яким позивачу донараховано суму податку на прибуток у сумі 116 388, 00 грн, з них за основним платежем у розмірі 9 3343, 00 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 23 045, 00 грн; - № 00943110702, яким позивачу донарахована сума штрафних санкцій у розмірі 3 400,00 грн; - № 00943130702, яким позивачу донараховано суму податку на додану вартість за квітень 2017 року на суму 36 433 598, 00 грн. Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо податкових повідомлень-рішень № 00943140702 та № 00943110702 від 21 грудня 2021 року Актом встановлено порушення позивачем підпунктів 49.18.2, 49.18,3, 49.18.6, 49.18.7 пункту 49.18 статті 49 ПК України, пунктів 1, 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», що призвело до заниження нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу), що відраховуються державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, у зв`язку із неподанням розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, всього на суму 93 343 гривень, в тому числі: за 2017 рік на суму 3 372 грн; за 2018 рік на суму 37 589 грн; за 2019 рік на суму 51 222 грн; за 2020 рік на суму 1 160 грн. Вказані порушення стали підставою для прийняття вказаних вище податкових повідомлень-рішень. Приписами статті 73 Господарського кодексу України визначено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 як органом управління ДП «Укрзалізничпостач» прийнято рішення про реорганізацію підприємства шляхом злиття та створення нової юридичної особи на базі всього майна підприємств, внесених в перелік підприємств, що реорганізуються. Відповідно до зазначеної постанови все державне майно, зобов`язання та права з 01.12.2015 передано ПАТ «Українська залізниця» згідно з передавальним актом. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 та передавального акту від 31.07.2015 статутний капітал ДП «Укрзалізничпостач» було вилучено. Таким чином, ДП «Укрзалізничпостач», що перебуває на стадії ліквідації шляхом злиття, у період перевірки не наділено органами державної влади майном, та як наслідок, не відповідає визначенню «унітарного державного підприємства» в розумінні чинного законодавства України. Відповідно до п.п. 1,2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 № 138 із змінами та доповненнями визначено, що відрахування від чистого прибутку (доходу) здійснюється саме державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, яким не є ДП «Укрзалізничпостач», враховуючи відсутність частки державного майна в статутному капіталі ДП «Укрзалізничпостач». У зв`язку із цим, висновки зазначені в акті щодо заниження нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходів), що відраховуються державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями є безпідставними. Щодо податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2021 року № 00943130702 Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 184.7 статті 184, пункту 200.4 статті 200 ПК України; абзацу 5 підпункту 2, 3 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми рядка 20.1 «сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість» декларації з податку на додану вартість всього на суму 36 433 598 гривень, в тому числі: за квітень 2017 року на суму 36 433 598 гривень. Відповідно до абзацу 8 сторінки 17 Акту перевірки податковим органом визначено, що ДП «Укрзалізничпостач» за квітень 2017 року подану «нову звітну» декларацію з ПДВ (19.05.2017, 9092481251), в якій задекларовано суму від 'ємного значення 36 433 598 грн у зменшення суми податкового боргу. Згідно з абзацом 3 сторінки 18 акту перевірки податковим органом встановлено, що з рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. За висновками відповідача, внаслідок неправомірних дій ДП «Укрзалізничпостач» порушено вимогу пункту 200.4 статті 200 ПК України, відповідно до якої сума ПДВ, яка може враховуватись у зменшення суми податкового боргу з податку не повинна перевищувати суму ліміту (відповідно до підпункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України), при цьому сума ліміту на дату подання декларації становила від`ємне значення. Порядок обчислення ліміту ПДВ визначено пунктом 3 статті 201-1 ПК України., відповідно до якого при розрахунку «ліміту» приймаються до уваги та враховуються виключно податкові накладні виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) саме платником податків та за операціями що відповідають нормам статті 185 ПК України. У листопаді 2016 року невстановленими особами здійснено несанкціоноване втручання в роботу електронної бази та за підробленими ЕЦП виписано та зареєстровано за рахунок «ліміту» ДП «Укрзалізничпостач» податкові накладні на користь юридичної особи з якою ДП «Укрзалізничпостач» не мало жодних фінансово-господарських відносин. Відповідно до листа ДФС України від 27.11.2018 № 36942/7/99-99-15-03-02-17 визначено, що порядок складання розрахунків корегування до податкових накладних (встановлений п. 24 змін, внесених наказом Мінфіну «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307» від 17.09.2018 № 763), які визначені платником податків як «зайво складені» податкові накладні не застосовується у випадку, зокрема, коли зареєстрована у ЄРПН податкова накладна складена без факту здійснення господарських операцій. З метою запобігання економічного злочину ДП «Укрзалізничпостач» повідомило про скоєний злочин відповідні органи, а також звернулось до ДПС України з проханням вчинити всі можливі та необхідні заходи щодо недопущення економічному злочину в межах чинного законодавства. Згідно з інформацією, наданою підприємству Державною фіскальною службою України у листі від 09.12.2016 № 26786/6/99-99-21-08-15 заяву ДП «Укрзалізничпостач» від 09.11.2016 № ЦХПбух-64 спрямовано до слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС. За результатами розгляду заяви Слідчим відділом Голосіївського управлінням поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві 09.11.2016 внесено в ЄРДР кримінальне провадження № 12016100010010842 та винесена постанова про визнання ДП «Укрзалізничпостач» потерпілим. Поряд з цим, ДП «Укрзалізничпостач» звернулось до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДФС України з листом від 21.12.2016 № ЦХП бух-179 та повідомило, що приймаючи до уваги відкриття кримінальної справи, при подачі податкової декларації з ПДВ за листопад 2016 року задекларовані виключно ті зобов`язання, що відповідають статті 188 та статті 189 ПК України без врахування фіктивних операції. За таких обставин, податкова декларація з ПДВ за листопад 2016 року прийнята Державною податковою службою без врахування фіктивних операції. Декларація за квітень 2017 року була прийнята контролюючим органом без зауважень, пройшовши камеральну перевірку, чим контролюючий орган підтвердив право та розмір від`ємного значення як такого, що не перевищує суму, обчислену відповідно до підпункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. З моменту подання декларації за квітень 2017 року минуло більш ніж 1095 днів, а тому відсутні законні підстави для перегляду повноти та правильності визначення показників декларацій у відповідності до реєстрів податкових накладних та розрахунків лімітів щодо права виписувати податкові накладні та права на відшкодування ПДВ, у зв`язку із спливом встановленого строку. Таким чином, податкова декларація з ПДВ за квітень 2017 року оформлена та подана контролюючому органу без порушень норм Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а дані задекларовані в звітності відповідають розрахункам здійсненим відповідно норм ПК України, у зв`язку з чим протилежні висновки акту перевірки є безпідставними. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 640/10801/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов Т.Р. Вівдиченко