LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд280/10486/25

від 04.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 280/10486/25 без змін.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10486/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року (суддя Б.В. Богатинський) у справі № 280/10486/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якому просила: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №923300166920 від 10.10.2025 про відмову в переведенні позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 - VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, у зв`язку з чим перерахувати розмір її пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачці до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах за Списком №2 відповідно до п. «б» 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, час перебування її на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням з 05.03.2013 (день встановлення інвалідності) по 02.10.2025 (день звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести виплату перерахованої пенсії позивачці після переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з дати звернення нею із відповідною заявою, а саме, з 02.10.2025. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу про відмову в переведенні позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №923300166920 від 10.10.2025 про відмову в переведенні позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 - VІІІ, з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, в частині висновків про недосягнення позивачем пенсійного віку. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Судом першої інстанції зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Відтак, суд вважав, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Таким чином, суд вказав, що відмова пенсійного органу в призначенні позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку - 50 років, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною. Суд першої інстанції з`ясував, що відповідно до записів в трудовій книжці позивачка з 20.05.1997 по 17.06.2012 працювала у ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" в цеху експлуатації УЖДТ на посаді чергової стрілочного поста (записи №№ 4 - 5). Суд зауважив, що довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів позивачу підприємством не видано. Суд врахував, що у відповідь на адвокатський запит, ПАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь» повідомив, що робоче місце позивачки в наказах не зазначене, оскільки воно атестоване на загальних підставах (тобто, не має права на пенсію на пільгових умовах за Списками №1, 2). Таким чином, суд першої інстанції вважав, що є правомірним та не спростованим судовим розглядом висновок пенсійного органу про не підтвердження позивачем на дату подачі заяви пільгового стажу роботи за Списком №2, враховуючи також відсутність у відповідних затверджених Списках №2 займаної позивачем посади та не підтвердження уточнюючою довідкою підприємства зайнятість на роботах, передбачених Списком №2 та проведення атестації робочого місця. Суд першої інстанції дійшов висновку, що для позивачки не може бути застосоване пільгове зарахування періоду перебування на інвалідності до пільгового стажу за Списком №2, оскільки стаж роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах за Списком №2 не підтверджений. Відтак, суд вказав про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що вона протягом періоду з 20.05.1997 по 17.06.2012 працювала на посаді, робота на якій дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, такі обставини документально підтверджені записами трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи за Списком №2. Зауважує, що невірне або неповне заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу та обмеження належного соціального захисту. Звертає увагу, що позивачкою також подано для підтвердження пільгового стажу за Списком №2 акт розслідування причин виникнення профзахворювання від 11.02.2023 року, санітарно-гігієнічну характеристику умов праці, картки умов праці. Зазначає, що особа, яка працює на посаді, що передбачена Списком №2, не наділена правами та не може вплинути на своєчасність та якість проведення атестації робочого місця. Зауважує, що не проведення атестації робочого місця не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Вважає, що в спірному випадку наявні підстави для захисту прав позивачки шляхом зобов`язання пенсійного органу зарахувати спірний період роботи позивачки на посаді чергової стрілочного поста до пільгового стажу за Списком №2, зарахувати позивачці до пільгового стажу за Списком №2 час перебування позивачки на інвалідності 3-ї групи внаслідок професійного захворювання з дня її встановлення до дати подачі заяви про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 та як похідне зобов`язання пенсійного органу перевести позивачку на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлені обставини справи свідчать про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 10.10.2025 №923300166920 про відмову позивачці в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до статті 114 Закону №1058-IV, згідно заяви від 02.10.2025, у зв`язку з відсутністю правових підстав. Вважаючи протиправним рішення від 10.10.2025 №923300166920, позивачка звернулась до суду за захистом свої прав. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено позивачкою, оскаржено фактично в частині незадоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обгрунтованості, в частині незадоволених позовних вимог. Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії; документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року). Положенням ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Колегія суддів з`ясувала, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 10.10.2025 №923300166920 про відмову позивачці в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до статті 114 Закону №1058-IV, згідно заяви від 02.10.2025, у зв`язку з відсутністю правових підстав. Так, спірним рішенням встановлено, що пільговий стаж роботи позивачки за Списком № 2 на дату подачі заяви не підтверджений в установленому законодавством порядку. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивачка з 20.05.1997 по 17.06.2012 працювала у ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" в цеху експлуатації УЖДТ на посаді чергової стрілочного поста (записи №№ 4 - 5). Матеріалами справи не підтверджено, що період роботи позивачки з 20.05.1997 по 17.06.2012 зарахований до її пільгового стажу за Списком №2. Колегія суддів з`ясувала, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 не містить записи на підтвердження, що період її роботи з 20.05.1997 по 17.06.2012 дає право на пенсію на пільгових умовах, зокрема за Списком №2. В свою чергу, позивачкою не подано пенсійному органу та суду довідку для підтвердження пільгового стажу, що передбачена п. 20 Порядку № 637, документи, які визначені підпунктом 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, що періоду роботи позивачки з 20.05.1997 по 17.06.2012. Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що нею з метою підтвердження пільгового стажу за Списком №2 у період з 20.05.1997 по 17.06.2012 подано акт розслідування причин виникнення профзахворювання від 11.02.2023 року, санітарно-гігієнічну характеристику умов праці, картки умов праці, адже ці документи не передбачені п.20 Порядку №637 та/або підпунктом 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1. Відповідно до положень ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. В спірному випадку позивачка наполягає, що її період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням з 05.03.2013 (день встановлення інвалідності) по 02.10.2025 (день звернення із заявою про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2) має бути зарахований згідно ст.24 Закону №1058 до пільгового стажу позивачки за Списком №2. Проте, матеріалами справи не підтверджено, що позивачка через роботу на посаді за Списком №2 перебуває на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, адже наявність у позивачки пільгового стажу за Списком №2 не підтверджено документами. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зарахування позивачці до пільгового стажу за Списком №2 періоду з 05.03.2013 по 02.10.2025 року згідно ст.24 Закону №1058. Зворотні доводи скаржника є безпідставними. Таким чином, не знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що у спірному випадку наявні підстави для захисту прав позивачки шляхом зобов`язання пенсійного органу зарахувати період роботи позивачки з 20.05.1997 по 17.06.2012 на посаді чергової стрілочного поста до пільгового стажу за Списком №2, зарахувати позивачці до пільгового стажу за Списком №2 час перебування з 05.03.2013 по 02.10.2025 на інвалідності 3-ї групи та як похідне зобов`язання пенсійного органу перевести позивачку на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивачки та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 280/10486/25 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 04.05.2026 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»