Постанова 4807 № 336/21/24

Дата документу 04.05.2026 Справа № 336/21/24 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний №336/21/24 Головуючий у 1-й інстанції: Боєв Є.С. Провадження № 22-ц/807/955/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Тивоненка Данила Руслановича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 04 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5489356 про надання споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису. Згідно умов договору відповідачу надано кредит в розмірі 25000 грн, строк кредиту 360 днів, дата повернення кредиту 30 січня 2023 року вказана в Графіку повернення платежів, що є Додатком № 1 до Кредитного договору. Також умовами кредитного договору передбачено сплату процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (платіжний провайдер) про перерахування коштів. У зв`язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження ТОВ «Авентус Україна» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 року по 30.04.2022 року, у період з 01.05.2022 по 24.06.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою. 24.06.2022 року за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків та надання можливості виконання боргових зобов`язань задля того, щоб споживач в такий складний час зміг вийти на звичайний графік платежів за договором або виконати зобов`язання, сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет Споживача однак наданою можливістю Споживач не скористався. Відповідач у визначений договором строк свої зобов`язання не виконав щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків, тому Первісним кредитором нараховано відсотки в межах дії договору, а саме: - за період з 25.06.2022 року по 03.11.2022 року за ставкою 1,99 % : 25000, 00 грн х 1,99% х 132 календарних дні = 65 670 грн. 19 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі по тексту ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 19.06/23-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Авенсут Україна» Права Вимоги до відповідача. Зауважує, що відповідно до розрахунку заборгованості, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в сумі 90 670 грн, з яких: 25 000 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 65 670 грн сума заборгованості за відсотками. За 60 календарних днів (за період з 04.11.2022 року по 02.01.2023 року), в межах строку договору позики ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» також були нараховані проценти в сумі 29 850 грн, виходячи з розміру тіла кредиту 25 000 грн та процентної ставки 1,99% в день (25000, 00 грн х 1, 99 % х 60 календарних днів = 29850 грн). Загалом відсотки складають 95520 грн (65670 + 29850). Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена і складається із тіла кредиту 25 000 грн, нарахованих процентів 65 670 грн, нарахованих позивачем процентів за 60 календарних днів 29 850 грн, що загалом складає суму у розмірі 120 520.00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь разом із понесеними судовими витратами, а саме по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн і на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором №5489356 від 04.02.2022 року в розмірі 120 520.00 грн, з яких: сума кредиту 25000.00 грн, сума процентів за користування кредитом 95 520.00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму несплаченого судового збору в розмірі 2147,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000.00 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Тивоненка Данила Руслановича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачка не підписувала кредитний договір у будь-якому вигляді, відсутні докази, що саме відповідачка зайшла на веб-сайт та ініціювала укладення договору, отримання кредитних коштів, оскільки вона не реєструвала особистий кабінет, не підписувала жодних смс повідомлень з кодом. Не була ознайомлена з Правилами надання коштів у позику, не підписувала їх та не погоджувалась з ними, які не можуть також розцінюватись як частина кредитного договору. Також відсутня заява відповідачки про отримання кредиту, а отже відсутнє її волевиявлення на отримання кредитних коштів адресоване відповідачу. Суд не звернув уваги на те, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження заборгованості, а надані розрахунки заборгованості не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості. Окрім того, в матеріалах справи відсутня виписка по картці відповідачки, тому довід позивача, що відповідачка користувалась його кредитним коштами, є необґрунтованим та безпідставним. Також зазначає, що нараховані як первісним кредитором, так і його правонаступником позивачем відсотки за користування кредитним коштами є непропорційно завищені, оскільки перевищує більш ніж в 3,5 рази розмір основної заборгованості. Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, а також стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Ціна позову по справі становить 120 520 грн, що становить більше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 у розмірі 3328 грн х 30 = 99 840 грн). Водночас, колегія суддів враховує, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України). Розрахунок: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 році у розмірі 3328 грн х 80 = 266 240 грн). Предметом позову є вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Авентус Україна», правонаступником є ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», свої зобов`язання за договором про споживчий кредит N5489356 від 04 лютого 2022 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог закону, ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернула. ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем, тому заявлені позивачем вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 120 520.00 грн, з яких: сума кредиту 25000.00 грн, сума процентів за користування кредитом 95 520.00 грн. Також, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, який зазначив про те, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн підтверджені належними та допустимими доказами. З висновками суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний Договір № 5489356 про надання споживчого кредиту (а.с.17-27). Пунктом 1.1 Договору передбачено, що укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і відключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Згідно пунктів 1.2. 1.4. Договору відповідачу надано кредит в розмірі 25000 грн строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні дати повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього Договору. Дата повернення кредиту (30.01.2023) вказана в Графіку повернення платежів, що є Додатком № 1 до Кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено. Згідно пункту 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1, 99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1. 4 цього Договору (а.с.19-20). Також у п. 1.7.1 Договору вказано, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк користування кредитом 29653, 85 % річних, у п. 1.8.1 вказано, що орієнтована загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом 204100, 00 грн (а.с.20). За умовами. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки Споживача (відповідача) № НОМЕР_1 (а.с.21). Вказаний договір підписаний споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М965359» 04.02.2022 о 14 год. 41 хв. (а.с.34). Факт перерахування відповідачу кредитних коштів від ТОВ «Авентус Україна» підтверджується листом ТОВ ФК «Контрактовий дім» (це платіжний провайдер) вих. № 2868 від 22.06.2023 року про здійснення 04.02.2022 о 14:43 успішного переказу на суму 25000 грн на номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції 1060315472. Транзакція здійснена у відповідності до Договору № 087/20-П «Про надання послуг з переказу платежів», укладеному 08.07.2020 року між ТОВ ФК «Контрактовий дім» та ТОВ «Авентус Україна» (а.с.64-65; 71-77). Відповідач у визначений договором строк свої зобов`язання не виконав щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків, тому Первісним кредитором нараховано відсотки в межах дії договору, а саме: - за період з 25.06.2022 року по 03.11.2022 року за ставкою 1,99 % : 25000, 00 грн х 1,99% х 132 календарних дні = 65670 грн; - за період з 04.11.2022 року по 02.01.2023 року: 25000, 00 грн х 1, 99 % х 60 календарних днів = 29850 грн. Загалом відсотки складають 65670 грн + 29850 грн = 95520 грн. 19 червня 2023 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 19.06/23-Ф, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. За цим договором факторингу Клієнт відступив факторові право вимоги заборгованостей до боржників позичальників на умовах, передбачених договором факторингу (а.с.115-123). В матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді за Договором Факторингу № 19.06/23-Ф від 19 червня 2023 року (а.с.124). Згідно із витягом з реєстру боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» передано право вимоги за кредитним договором № договором № 5489356 від 04.02.2022 року в розмірі 90 670 грн, з яких сума кредиту 25000 грн, сума процентів за користування кредитом 65 670 грн (а.с.61). Згідно наданого розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості складає 120 520 грн, з яких: 25 000 грн тіло кредиту, проценти за період з 25.06.2022 по 03.11.2022 65 670 грн, проценти нараховані позивачем за 60 днів календарних днів (04.11.2022 по 02.01.2023) в межах строку дії договору 29 850 грн, всього процентів 95 520 грн (65 670+29 850) (а.с.5). За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19. Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. З матеріалів справи слідує, що 04 лютого 2022 ОСОБА_1 акцептувала розміщену на веб-сайті позивача оферту на укладення кредитного договору шляхом авторизації на такому сайті, заповнення особистих даних, які включають, зокрема: ПІБ, місце проживання, ідентифікаційний код, контактний номер телефону, кредитну картку для перерахування коштів, тощо. Після заповнення відповідних даних, споживач отримав одноразовий цифровий ідентифікатор на вказаний ним номер мобільного телефону. Одноразовим ідентифікатором М965359 Рижикова Г.О. підписала кредитний договір та всі додатки до нього, тим самим підтвердивши, що ознайомилася з усіма істотними умовами укладеного договору, зокрема щодо строку кредитування, відсотків, які підлягають нарахуванню за користування такими коштами та зобов`язався виконати взяті на себе зобов`язання. Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами. У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі N 753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо. Згідно довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 22 червня 2023 року за вих.. №2868 було успішно перераховано кошти 04.02.2023 року на суму 25 000 гривень, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки № НОМЕР_1 (а.с.62-65). Факт видачі кредитних коштів підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою та фактом користування кредитними коштами ОСОБА_1 .. Відповідач не надала суду виписку з карткового рахунку на який відбулось перерахування кредитних коштів для спростування факту видачі та спростування користування ним кредитних коштів, а тому враховуючи вищезазначене апеляційний суд приходить до обґрунтованих висновків щодо доведеності факту видачі кредитних коштів у розмірі 25 000 гривень на картковий рахунок відповідача вказаний нею під час оформлення кредитних правовідносин. Щодо нарахування кредитної заборгованості, то слід зазначити наступне. Згідно умов Договору N 5489356 про надання споживчого кредиту від 04 лютого 2022 року, сума кредиту становить суму 25 000 гривень, строк кредиту 360 дні. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору (п. 1.5.1. Договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 29653,85 % річних (п. 1.7.1. Договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 204100 грн (п.1.8.1), за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 189 324,25 грн (п 1.8.2). Первісний кредитор здійснював нарахування заборгованості за період з 25.06.2022 по 03.11.2022 (за 132 календарні дні) та нарахував відсотки в сумі 65 670 гривень (25000 х 1,99 % * 132), яка у загальному становила 90 670 гривень та складалась з: суми 25 000 грн заборгованості за тілом кредиту; суми 65 670 грн заборгованості за відсотками. ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» здійснило нарахування відсотків за користування кредитом за період з 04.11.2022 по 02.01.2023 (за 60 календарних днів), що становить суму відсотків у розмірі 29 850 гривень (25 000*1,99%*60 календарних днів). Таким чином, згідно п. 1.4. Кредитного договору нарахування можна здійснювати протягом періоду з 04.02.2022 по 02.01.2023, що і становить 360 календарні дні, які передбачені договором, а тому, відповідні нарахування здійснені кредиторами в межах строку кредитування. Загалом, заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму 120 520 гривень, яка складається з наступного: 25 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 65 670 грн - сума заборгованості за відсотками, що нараховані первинним кредитором; 29 850 грн - сума нарахованих процентів за 60 календарних днів новим кредитором. Отже, суд першої інстанції врахував положення укладеного між сторонами кредитного договору щодо періоду кредитування, який становить 360 календарні дні та прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі. Щодо посилань відповідача про недоведеність надання кредитних коштів, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено матеріалами справи 04.02.2022 між ТОВ «ФК «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір N 5489356 про надання споживчого кредиту. Пунктом 1.1. даного договору визначено, що укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства (інформаційно-телекомунікаційної системи), доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Закону України «Про електронну комерцію», в тому числі й шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до особистого кабінету. Відповідно до п. 10.6 договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворену засобами копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору. Зі змісту вказаного договору N 5489356 про надання споживчого кредиту вбачається, що такий підписаний споживачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором М965359 04.02.2022 о 14:41:06, про що відповідно міститься відмітка на договорі. Окрім того, міститься зазначення РНОКПП споживача, місце реєстрації та додаткові дані, а саме особистий кабінет і контактні номери телефонів, в тому числі й адресу електронної пошти для зв`язку згідно умов договору (а.с.17-27). Крім того, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписала і паспорт споживчого кредиту (а.с.29-32). Тобто, з вищевикладеного вбачається, що сторонами укладено електронний договір про надання споживчого кредиту, підписаний у відповідності до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора. Спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору. Дійсність даного договору у встановленому законом порядку споживачем ОСОБА_1 не оскаржується. Відповідно до п. 2.1 Договору, сторонами погоджено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки N НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Пунктом 2.2. встановлено, що сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахування коштів не у день укладення Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.4 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору (п. 2.4). Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5). Відповідно, умовами довгому передбачено здійснення перерахування кредиту у визначеному сторонами розмірі на вже наявний відкритий рахунок споживача, оскільки ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказує, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості, серед іншого перерахування першочергово кредитних коштів ОСОБА_1 . Вказані доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання апелянта на статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є безпідставним. Вказані висновки узгоджуються з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 12.06.2023 у справі N 263/3470/20. Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження своїх позовних вимог, як на підтвердження надання кредитних коштів позивачем було надано довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вих. N2868 від 22.06.2023, адресовану ТОВ «ФК «Авентус Україна» про те, що ТОВ «ФК «Контрактовий дім» повідомляє про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ «ФК «Авентус Україна» N 087/20-П від 08.07.2020, серед якої зазначено: N транзакції - 1060315472; сума - 25000 грн, дата прийняття 04.02.2022 14:43, номер замовлення - 27501330; номер карти № НОМЕР_1 , статус - прийнято (а.с.62-63). Зазначені обставини не спростовані. Номер карти зазначений в договорі, який підписаний ОСОБА_1 , доказів її звернення до компетентних установ про невідповідність викладеного в договорі дійсності не надано, як і не надано її звернень на адресу кредитора про невиконання умов договору про надання коштів. Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не заперечувався факт належності їй карткового рахунку зазначеного в кредитному договорі та відповідно на який було перераховано кредитні кошти. ОСОБА_1 не було надано суду виписку з карткового рахунку на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів. Отже, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ТОВ «ФК «Авенсут Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання споживчого кредиту виконало та надало їй кредит в сумі 25000 грн, що підтверджується дослідженими доказами, які наявні в матеріалах справи. Щодо доводів апеляційної скарги про зменшення розміру відсотків за користування кредитом. Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором. Слід наголосити, що кожна кредитна справа має свої ознаки та характеристики, які її відрізняють. Так, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування». За логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних). Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Станом на сьогоднішній день, ані Кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.03.2020 у справі N 902/417/18 зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. У постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі N 916/2740/21 зроблено висновок про те, що на відміну від розміру процентів за "користування кредитом", розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом. Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку відсотки були нараховані не на підставі ст. 625 ЦК України як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а на підставі кредитного договору, тобто вони є платою боржника за користування кредитом, а тому їх розмір зменшенню судом не підлягає. Посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07.10.2020 у справі N 132/1006/19, є безпідставним, оскільки в зазначеній справі вирішувалося питання про визнання недійсним пункту договору позики. У даному ж випадку відповідач ОСОБА_1 з вимогами про визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків не зверталася. Колегія суддів також зауважує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N 902/417/18 вирішувалось питання щодо зменшення штрафних санкцій, а не відсотків за користування кредитом. Отже, відповідачем у даному випадку проценти нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту за користування кредитом відповідно до умов договору від 04 лютого 2022 року № 5489356, а тому їх розмір зменшенню судом не підлягає. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Щодо професійної правничої допомоги. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Позивач у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути витрати понесені останнім в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн, в апеляційному суді в розмірі 8 000 гривень, всього 18 000 грн. На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В.; копію рахунку на оплату по замовленню №26/12 від 26 грудня 2023 року в якому зазначено послуги та їх вартість наданих адвокатом Крюковою М.В. позивачу, а саме: за збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості витрачено часу 3 год. з розрахунку 1000 грн за годину 3000 грн, складання позовної заяви витрачено часу 6 год з розрахунку 1000 грн за годину 6000 грн, подання до суду позовної заяви витрачено 1 год. з розрахунку 1000 грн за годину 1000 грн, всього 10 000 грн; копію платіжної інструкції в національній валюті від 28.12.2023 №2493 на суму 10000 грн, сплачені позивачем адвокату Крюковій М.В.; копію звіту складеного 26 грудня 2023 року про надання правової допомоги згідно Договору №07/07-2022 від 07.07.2022, згідно з яким адвокатом за збір та аналіз доказів і документів для складання та подання позовної заяви було витрачено 10 годин вартістю 10 000 грн, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1075167 від 22.12.2023 (а.с.65-68,82,83,87,110). На підтвердження надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5127 від 29.08.2018; копію договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В.; копію платіжної інструкції №8415 від 21.04.2026 року на суму 8000 грн; копію звіту складеного 21 квітня 2026 року про надання правової допомоги згідно Договору №07/07-2022 від 07.07.2022, згідно з яким адвокатом за збір та аналіз доказів і документів для складання та подання позовної заяви було витрачено 4 години вартістю 8000 грн. Як вбачається з матеріалів, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2024 року відкрито провадження у справі №336/21/24 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні суду на 15 квітня 2024 року на 16.00 год. про що повідомити учасників справи (а.с.141). Дана ухвала суду від 20 лютого 2024 року разом з позовною заявою з додатками та судовою повісткою була направлена рекомендованим поштовим відправленням, зокрема ОСОБА_1 на адресу її місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.142). До суду першої інстанції повернувся конверт з рекомендованим поштовим відправлення з вкладенням і поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.143-144), що в розумінні ч. 8 ст. 128 ЦПК України не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи, оскільки зазначена відмітка не свідчить про відмову особи від отримання кореспонденції або про її усне ухилення від участі у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20.06.20108 у справі №127/2871/16-ц, де суд зазначив, що повернення повістки з відмоткою «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову особи від її отримання чи про незнаходження за адресою. Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 15 квітня 2024 року, слухання справи призначене на 15 квітня 2024 року о 16.00 год. не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Боєва Є.С. в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню. Розгляд справи відкладено на 16.00 год. 05.06.2024 року (а.с.149). Виклик ОСОБА_1 було здійснено судом першої інстанції через оголошення (а.с.150). Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що відповідач викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, якщо зареєстроване місце проживання (перебування) невідоме. Проте, як вбачається з довідки Департаменту реєстраційних послуг Управління державної реєстраційної служби фізичних осіб Запорізької міської ради від 02 січня 2024 року за вих. №04-46/58, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 17.04.2007 року по теперішній час (а.с.140). Отже, позивач не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи та не могла надати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а тому колегія суддів враховує заперечення відповідача щодо таких витрат викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною. Витрати на професійну правничу допомогу є явно завищеними, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 18 000 грн (в суді першої інстанції 10 000 грн, в суді апеляційної інстанції 8 000 грн) є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції з 10 000.00 грн до 2 000.00 грн, в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000.00 грн, а разом 4 000.00 грн. З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні в частині витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором залишено без змін, апеляційний суд вважає, що понесені стороною відповідача витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Тивоненка Данила Руслановича задовольнити частково. Змінити рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 4000 гривень. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 04 травня 2026 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.