Постанова 4808 № 345/4051/25

Справа № 345/4051/25 Провадження № 22-ц/4808/725/26 Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А., суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є., секретаря Гудяк Х.М., з участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду в складі судді Гапоненка Р.В., ухвалене 25 лютого 2026 року в м. Калуші Івано-Франківської області, повний текст якого складено 04 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Калуської міської ради про визнання права власності на 1/2 частини тимчасової споруди громадського харчування, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Калуської міської ради про визнання права власності на 1/2 частини тимчасової споруди громадського харчування, встановив: У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Мушинський В.Т., звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , Калуської міської ради про визнання права власності на 1/2 частини тимчасової споруди громадського харчування. Позов обгрунтовувала тим, що вона з ОСОБА_3 (батьком відповідача) з 08 червня 1974 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 09 липня 2012 року розірвано рішенням Калуського міськрайонного суду. 28 грудня 2000 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуською міської ради надала дозвіл АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на виконання будівельних робіт з будівництва торгової площадки торгового павільйону АДРЕСА_2 відповідно до проектно-технічної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 114 від 20.12.2000 року містобудівельною радою м. Калуша. 28 січня 2002 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуської міської ради надала дозвіл № НОМЕР_1 ОСОБА_3 на виконання будівельних робіт з добудови кафе до павільйону «Кіс-Кіс» на проспекті Лесі Українки відповідно до проектно-технічної документації. Відповідно до Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року, який затверджений рішенням міськвиконкому від 30.08.2002 року № 426, комісія вирішила заклад громадського харчування на пр. Л.Українки підприємця ОСОБА_3 прийняти в експлуатацію. Цей акт є підставою для оформлення права особистої власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності. 23 січня 2002 року між Калуською міською радою та підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 36 кв.м для прибудови до кафе «Кіс-кіс» у м. Калуш. Рішенням міської ради від 25.03.2016 №213 строк оренди було продовжено. На підставі цього 07 квітня 2016 року сторони уклали додаткову угоду, якою дію договору продовжено до 17 грудня 2017 року. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті ОСОБА_2 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу про прийняття спадщини щодо всього спадкового майна. В свою чергу позивачка 25 квітня 2024 року також звернулася з заявою до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу про видачу свідоцтва про право власності на частину кафе «Кіс-Кіс», що знаходиться в АДРЕСА_3 . Однак, приватний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право власності на частину, оскільки не пред`явлено документ, підтверджуючий право власності на кафе «Кіс-Кіс». Вважає, що вона та ОСОБА_2 набули право власності по частини тимчасової споруди громадського харчування в порядку спадкування, однак не можуть належним чином реалізувати свої права у зв`язку з необхідністю одержати правовстановлюючі документи. За наведених обставин просила визнати за нею та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини тимчасової споруди громадського харчування на АДРЕСА_3 загальною площею 38,04 кв.м. У свою чергу ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 та Калуської міської ради в якій просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частини тимчасової споруди громадського харчування на АДРЕСА_3 загальною площею 38,04 кв.м, за ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповів йому. Постановою від 23 вересня 2025 року нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на тимчасову споруду кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться у АДРЕСА_3 , оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності на кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та паспорт прив`язки. Вважає, що його батько набув в законному порядку право власності на тимчасову споруду кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться у АДРЕСА_3 , здійснивши будівництво відповідно до дозволів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Калуської міської ради та проектно-технічної документації. Відповідно до акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року заклад громадського харчування прийнятий в експлуатацію, що є підставою для оформлення права особистої власності на збудований об`єкт. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 25 лютого 2026 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Не погодившись із рішенням суду з підстав його незаконності та необгрунтованості, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити. Вважає необгрунтованим висновок суду про необхідність реєстрації права власності на тимчасову споруду - заклад громадського харчування на проспекті Л.Українка в місті м. Калуш Івано-Франківської області. При цьому посилається на п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, (чинний на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, які прийняті в експлуатацію в установленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТІ, яка проводить реєстрацію прав власності на ці об`єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею. Так, доказами виникнення права власності у ОСОБА_3 на тимчасову споруду заклад громадського харчування на АДРЕСА_3 є дозвіл № НОМЕР_2 від 28 грудня 2000 року, наданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуською міської ради Чорнопиському В.І. на виконання будівельних робіт з будівництва торгової площадки торгового павільйону АДРЕСА_2 ; дозвіл № НОМЕР_1 від 28 січня 2002 року, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуською міської ради Чорнопиському В.І. на виконання будівельних робіт з добудови кафе до павільйону «Кіс-Кіс» на проспекті Лесі Українки відповідно до проектно-технічної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 181 від 25.01.2002 року містобудівельною радою м. Калуша; акт Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року; рішення Виконавчого комітету Калуської міської ради від 30.08.2002 року №426; технічний паспорт. Позивачка вважає себе власником частини закладу громадського харчування на проспекті Лесі Українки, місто Калуш, Івано-Франківської області загальною площею 38,04 кв.м, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із необхідністю одержати правовстановлюючі документи. У свою чергу представник ОСОБА_2 теж подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення сксувати та ухвалити нове, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити. Також вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність реєстрації права власності на тимчасову споруду заклад громадського харчування на проспекті Л.Українка в місті м. Калуш Івано-Франківської області. Вважає, що в матеріалах справи є належні докази на підтвердження права власності спадкодавця на спірне приміщення. Разом з тим приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу відмовила ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частину кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться в АДРЕСА_3 . Відтак, іншого способу захисту порушеного права, як звернутись з позовом до суду про визнання права власності на заклад громадського харчування на проспекті Лесі Українки, місто Калуш, Івано-Франківської області загальною площею 38,04 кв.м. у неї немає. У відзивах на апеляційні скарги представник Калуської міської ради посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційних скарг вважає надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує, що відповідно до Державних будівельних норм України Управління, організація і технологія прийняття в експлуатацію об`єктів, які затверджені Наказом Міністерства Держмістбуду України 05.10.1994 №48 (який діяв на момент прийняття об`єкта в експлуатацію), зокрема пункту 3.11. «Підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об`єкт». Проте, ОСОБА_3 впродовж 19 років не зареєстрував право власності на вищезазначений об`єкт ні за нормами права, які діяли на час будівництва, ні за нормами, які набрали чинності після 1 січня 2004 року. У даному випадку ОСОБА_3 не набув у власність тимчасову споруду громадського харчування і не міг набути, оскільки здійснив добудову в охоронній зоні каналізаційного колектора, а її літня площадка розташована на самому колекторі і за межами червоної лінії. Вказані факти встановлені постановами Калуського міськрайонного суду від 14.04.2009, залишеної без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2099 у справі №23-а-41/2009. Вважає, що вимоги про визнання права власності на тимчасові споруди не підлягають задоволенню, оскільки такі об`єкти не є нерухомістю. В засіданні апеляційного суду представники скаржників доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів. Представник Калуської міської ради доводи апеляційних скарг заперечив, покликаючись на обгрунтованість висновків суду. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ухвалене судом рішення відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне. Відмовляючи в задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не здобуто жодних доказів, які б вказували на виникнення права власності у спадкодавця ОСОБА_3 щодо тимчасової споруди громадського харчування на АДРЕСА_3 загальною площею 38,04 кв.м. Проте, на момент прийняття в експлуатацію цього закладу діяло законодавство, яке передбачало обов`язковий порядок для оформлення такого права власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності. Разом з тим, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. З вказаними висновками колегія суддів погоджується. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 грудня 2000 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуської міської ради надала ОСОБА_3 дозвіл № НОМЕР_2 на виконання будівельних робіт з будівництва торгової площадки торгового павільйону АДРЕСА_2 відповідно до проектно-технічної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 114 від 20.12.2000 року містобудівельною радою м. Калуша. Будівельні роботи проводяться власними силами. Згідно Дозволу № 197, виданого 28 січня 2002 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуською міської ради, ОСОБА_3 надано право виконання будівельних робіт з добудови кафе до павільйону «Кіс-Кіс» на проспекті Лесі Українки відповідно до проектно-технічної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 181 від 25.01.2002 року містобудівельною радою м. Калуша. Будівельні роботи проводяться власними силами. Відповідно до Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року, який затверджений рішенням міськвиконкому від 30.08.2002 року № 426, комісія встановила, що завершене будівництво прибудови до павільйону АДРЕСА_2 закладу громадського харчування виконане згідно дозволу Держархбудконтролю від 28 січня 2002 № 197, будівельні роботи виконані згідно з проектом, загальна площа 38,04 кв.м. Державна технічна комісія вирішила Заклад громадського харчування на пр. Л.Українки підприємця Чорнописького Володимира Івановича прийняти в експлуатацію. Цей акт є підставою для оформлення права особистої власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №9676177 від 19.09.2013 державним реєстратором було зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 18.12.2000 року № 72/01-23, укладеного між Калуською міською радою та ОСОБА_3 , та додаткової угоди від 28.12.2012 року для розміщення торгівельного кіоску № НОМЕР_3 . Строк оренди до 16.12.2015 року з правом пролонгації. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, №58650417 від 06.05.2016 зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2610400000:10:001:0019 площею 0,0036 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_3 . Згідно витягу з додатку до рішення міської ради від 25.03.2016 № 213 дія договору оренди земельної ділянки №03/01-28 від 28.01.2002, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , цільове призначення якої виконання будівельних робіт з добудови кафе до павільйону «Кіс-Кіс», площею 0,0036 га, договір оренди поновлено з 17.12.2015 до 17.12.2017. 07 квітня 2016 року між орендодавцем Калуською міською радою та орендарем ОСОБА_3 була укладена Додаткова угода до договору оренди землі № 03/01-23 від 28 січня 2002 року, згідно якої орендодавець відповідно до рішення Калуської міської ради від 25.03.2016 року № 213 поновлює термін оренди земельної ділянки до прибудови до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка знаходиться в АДРЕСА_3 до 17 грудня 2017 року, кадастровий номер 2610400000:10:001:0019 площею 0,0036 га. Документальних доказів продовження договору оренди згаданої земельної ділянки позивачами не надано. Представник Калуської міської ради зазначив, що ні ОСОБА_3 , ні з його спадкоємцями угод про продовження договору оренди земельної ділянки після 17.12.2017 не укладалось. Відповідно до технічного паспорту від 1 грудня 2017 року, виконаного ФОП ОСОБА_5 , заклад громадського харчування має загальну площу 38,04 кв.м., який складається з торгового залу 10,3 кв.м.; комори 3,3 кв.м .; кухні 5,3 кв.м.; зали 18,04 кв.м.; туалету 38,04 кв.м. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 05.08.2019 склав заповіт, яким заповів усе своє майно сину ОСОБА_2 . 09 травня 2022 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. про прийняття спадщини щодо всього спадкового майна. На підставі заяви ОСОБА_2 09 травня 2022 року була заведена спадкова справа № 24. 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до приватного нотаріуса Калуського районного вотаріального округу Локатир М.В. про видачу свідоцтва про право власності на частину кафе «Кіс-Кіс», що знаходиться в АДРЕСА_3 . Листом № 96/02-31 від 25.04.2024 року приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Локатир Марія Василівна повідомила ОСОБА_1 , що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , видача свідоцтва про право власності на частину кафе «Кіс-Кіс», що знаходиться в АДРЕСА_3 , не можлива, оскільки не пред`явлено документ, підтверджуючий право власності на кафе «Кіс-Кіс». Листом №96/02-31 від 23.09.2025 приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Локатир Марія Василівна повідомила ОСОБА_2 , що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , видача свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на тимчасову споруду, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться в АДРЕСА_3 , неможлива, оскільки не пред`явлено паспорт прив`язки тимчасової споруди та документи, що підтверджують право власності на кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться в АДРЕСА_3 . Рішенням Калуського міськрайонного суду від 14 квітня 2009 року в справі № 2-а-41/2009 р., залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року, відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні його вимог про визнання частково недійсним рішення міськвиконкому № 426 від 30 серпня 2002 року. Підставою позовних вимог була незгода позивача із визначенням міськвиконкомом добудови як тимчасової споруди. При розгляді справи судом також було встановлено, що добудова до кіоску № НОМЕР_3 була здійснена ОСОБА_3 таким чином, що її частина виявилася за червоною лінією. Це сталося в зв`язку із тим, що ОСОБА_3 не добудував торговий павільйон до кіоску № НОМЕР_5 , а спорудив добудову, обмурувавши цей кіоск. Також ця добудова споруджена в охоронній зоні каналізаційного колектора, а її літня площадка безпосередньо на колекторі і за межами червоної лінії. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2025 року у справі №345/4895/24 відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Калуської міської ради, третя особа приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. про встановлення юридичного факту набуття у власність у період перебування в зареєстрованому шлюбі подружжям, визнання права власності на 1/2 частини закладу громадського харчування. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала суду жодних доказів, які б вказували на виникнення у ОСОБА_3 права власності щодо закладу громадського харчування на АДРЕСА_3 загальною площею 38,04 кв.м., оскільки на момент прийняття в експлуатацію цього закладу діяло законодавство, яке передбачало обов`язковий порядок для оформлення такого права власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11.06.2025, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2025 року залишено без змін. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Під час розгляду справ №345/4895/24 та 2-а-41/2009 судами досліджувалися обставини щодо правового статусу спірної добудови (закладу громадського харчування), порядку її спорудження та відповідності вимогам законодавства. У справі № 2-а-41/2009 встановлено, що добудова здійснена з порушенням будівельних норм, зокрема частково за межами червоної лінії та в охоронній зоні інженерних мереж, а також не була належним чином оформлена як об`єкт нерухомого майна. У справі № 345/4895/24 суди дійшли висновку про відсутність доказів набуття права власності на зазначений об`єкт у встановленому законом порядку. Таким чином, судами встановлені обставин, що стосуються сторін у справі, що переглядається, а саме відсутність доказів набуття права власності у спадкодавця на спірне майно. Відповідно до ч.5 статті 82 ЦПК обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у справі, що переглядається. У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до Державних будівельних норм України «Управління, організація і технологія прийняття в експлуатацію об`єктів», затверджених наказом Міндержмістбуду України від 05.10.1994 №48 (чинних на момент введення об`єкта в експлуатацію), зокрема п. 3.11, підписаний і затверджений акт державної технічної комісії є підставою для внесення даних до державної статистичної звітності та оформлення права власності на збудований об`єкт. Однак ОСОБА_3 протягом 19 років не зареєстрував право власності на цей об`єкт ні за нормами, чинними на час будівництва, ні за нормами, що діють після 1 січня 2004 року. Відтак, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_3 за життя не набув і не зареєстрував право власності на спірну споруду, його спадкоємці також не набули права власності на цей об`єкт. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду по суті спору, зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника щодо їх оцінки та містять посилання на факти, які були предметом дослідження суду. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 25 лютого 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: В.М. Луганська Є.Є. Мальцева Повний текст постанови виготовлено 05 травня 2026 року