Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/2151/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1357/26 Справа № 201/2151/26 Суддя у 1-й інстанції - Мельниченко С. П. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кравцова С.О. на постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Кравцова С.О., ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Соборного районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026 року 22.01.2026 року о 17 годині 40 хвилин за адресою: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 17 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом JOG SA, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії на право керування вказаним транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Кравцов С.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови зазначивши, що ОСОБА_1 до Соборного районного суду міста Дніпра жодного разу не викликався, жодної повістки на будь яку дату, в тому числі на 16.03.2026 року, про такий виклик до суду не отримував, участь у судовому засіданні зовсім не приймав та свою вину не визнавав. 20 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра з заявою про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, в той же день ознайомився з ними шляхом фото-фіксації та отримав повний текст постанови від 16.03.2026 року по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.126 КУпАП. По суті просить постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026 року скасувати та винести нову, якою закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.5 ст.126 КУпАП України, на підставі п.1. ч.1 ст.247 КУпАП. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги захисник посилається на те, що з наданого відеозапису з боді-камери поліцейського та з письмових доказів вбачається, що у поліцейських не було жодної із законних підстав та наявних на то причин для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 22.01.2026 року о 17 годині 40 хвилин за адресою: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 17 км, а тому, усі без виключення, подальші цілеспрямовані дії працівників поліції є незаконними. Зазначає, що працівниками поліції не було дотримано встановленої процедури оформлення протоколу стосовно ОСОБА_1 про нібито вчинення ним адміністративного правопорушення та висунення такої підозри, що у подальшому стало безпідставним притягненням особи до адміністративної відповідальності. Вказує, що відеозапис, який долучено працівниками поліції до матеріалів адміністративної справи, не містить повної інформації щодо обставин правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 . Наголошує, що фактична фіксація події розпочалася з того моменту, коли поліцейські зупинили ОСОБА_1 та за власної ініціативи підійшли до нього і безпідставно почали з`ясовувати наявність у нього документів та страхового полісу на транспортний засіб та надання їх для перевірки. Однак, в порушення встановленої процедури відеозйомка велась фрагментарно, повних подій та процесу розгляду працівниками поліції притягнення особи до адміністративної відповідальності не було зафіксовано, видно лише транспортний засіб, не зазначено причини зупинки, не роз`яснено всіх прав особі, якій інкримінується адміністративне правопорушення, що є грубим порушенням норм чинного законодавства. Вважає, що у поліцейських не було жодної із законних підстав та наявних на то причин для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 саме 22.01.2026 року о 17 год. 40 хв. за адресою: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 17 км, а тому усі без виключення подальші цілеспрямовані дії працівників поліції є незаконними та до всіх наступних дій має бути застосовано принцип доктрини плодів отруйного дерева. Зауважує, що судом не встановлено та не враховано саме той факт, що ОСОБА_1 успішно пройшов повне відповідне навчання в автошколі, склав теоретичні іспити на знання Правил дорожнього руху та на момент складання даного протоколу ще не отримав посвідчення водія відповідної категорії - НОМЕР_2 , при цьому позбавленню права керувати транспортними засобами підлягають виключно водії, які були наділені таким правом в установленому законом порядку. Тобто апріорі, фактично та реально виконати таке рішення суду буде неможливим, оскільки строк реального позбавлення права керування транспортними засобами розпочинається саме з фактичного моменту вилучення таких прав. Вважає висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 , передчасним і помилковим. Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 16 березня 2026 року, матеріали справи не містять відомостей про отримання постанови особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисником, при цьому ОСОБА_1 не заперечував, що був в день винесення постанови в суді. З матеріалів справи слідує, що постанову направлено на адресу ОСОБА_1 25.03.2026 року, а з апеляційною скаргою захисник звернувся через систему Електронний суд 31 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що матеріали справи не містять жодної інформації стосовно вручення учасникам справи копії повного тексту постанови суду 1-ої інстанції у строк, передбачений вимогами ст.285 КУпАП, тобто протягом трьох днів, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з положеннями ч.ч. 9, 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Так, частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Диспозиціями ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а також керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572985 від 22.01.2026 року, рапортом працівника поліції від 22.01.2026 року, завіреною копією постанови серії ЕНА №5297728 від 23.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП, диском з відеозаписом до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №572985 від 22.01.2026 року. Надані докази були досліджені апеляційним судом. Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у поза розумний сумнів. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Із тексту апеляційної скарги вбачається, що захисником не заперечується та обставина, що ОСОБА_1 не має права керування транспортним засобом, а також притягнення останнього протягом року до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, тому з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП ці обставини апеляційним судом не перевіряються. В апеляційній скарзі захисник Кравцов С.О. посилається на те, що матеріали справи не містять жодних належних, достовірних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Проте, зазначені доводи апеляційний суд розцінює критично, зважаючи на наступне. Долучений до матеріалів справи відеозапис хоча і не містить фіксування керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що сталося 22.01.2026 року о 17 годині 40 хвилин по вул. Запорізьке шосе, 17 км. в м. Дніпрі, проте містить інформацію про те, що під час розмови з інспектором поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі ЕПР1 №572985 від 22.01.2026 року. Таким чином, відеозапис об`єктивно містить обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. На думку апеляційного суду, долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. За допомогою засобів відеозапису поліцейськими зафіксовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що спростовує твердження захисника. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, будучи особою, яка не має права на керування транспортним засобом відповідної категорії. Посилання ОСОБА_1 щодо незаконності зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, не заслуговують на увагу, загальновідомо, що на території України введений воєнний стан, пересування громадян контролюється як на блок постах, так і поліцейськими, а тому зупинка водія транспортного засобу в умовах воєнного стану не звільняло водія від обов`язку надати документи, які посвідчують особу, так і документи на право керування транспортним засобом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею. Також апелянт вказує, що оскільки неможливо встановити, що стало причиною зупинки транспортного засобу, таке в результаті тягне за собою незаконність всіх подальших дій. Однак, даний аргумент не має жодного правового підґрунтя, так як апелянт застосовує положення доктрини «плодів отруйного дерева» не в аналогічних правовідносинах. За сталою практикою Верховного суду та ЄСПЛ, доктрина «плодів отруйного дерева» застосовуються судами лише під час дослідження та оцінки доказів. Якщо низка доказів є похідними від доказу, здобутого з істотними порушеннями вимог процесуального закону, то такі докази не можна вважати допустимими. В даній ситуації зупинка транспортного засобу не є доказом, а є, насамперед, обов`язком ОСОБА_1 як водія транспортного засобу. Також, варто врахувати той факт, що доктрина «плодів отруйного дерева» не є імперативним та беззаперечним аргументом. Варто зазначити, що якщо відповідний доказ із неминучістю був би отриманий незалежно від порушення прав людини, такий доказ може бути визнаний допустимим (доктрина "неминучого виявлення" є одним із виключень з доктрини "плодів отруйного дерева"). Такого висновку дійшов Верховний суд в справі №737/641/17 в постанові від 26.09.2022 року. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, коли особа ще не отримала посвідчення водія відповідної категорії, також не заслуговують на увагу, оскільки відсутність наразі у ОСОБА_1 посвідчення водія не перешкоджає позбавлення його права керування транспортними засобами протягом строку, визначеного судом, оскільки суд позбавляє його не самого посвідчення водія (документу), а саме права керування транспортними засобами, що узгоджується із п. 23 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» та п.7 «Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», згідно яких у разі коли за отриманням посвідчення водія звертається особа, позбавлена в установленому порядку права на керування транспортними засобами, після оформлення посвідчення водія уповноважений працівник ТСЦ МВС викликає поліцейських для його вилучення. У такому разі оформлене посвідчення водія вважається виданим, але особа його не отримує. В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 256 КУпАП у випадку незгоди із обставинами, зазначеними у протоколі, ОСОБА_1 міг скористатися своїм правом та вказати у протоколі свої зауваження та заперечення, проте останній підписав протокол без будь-яких зауважень. З огляду на викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокату Кравцову С.О.строк на апеляційне оскарження постанови Соборного районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кравцова С.О. залишити без задоволення. Постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот