Ухвала КГС ВС № 910/2010/19 (910/10635/24)

УХВАЛА 05 травня 2026 року м. Київ cправа № 910/2010/19 (910/10635/24) Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М. перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича на рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 910/2010/19 (910/10635/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) арбітражний керуючий Реверук Петро Костянтинович 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Нуфарм Україна» 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСФ Т.О.В.» 4) Адвокатське бюро «Горецький і Партнери» 5) Адвокат Литвиненко Сергій Сергійович 6) Фермерське господарство «Престиж Агролюкс» про визнання недійсними результатів аукціону в межах справи № 910/2010/19 В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 залишено без змін. 17.04.2026 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича з доданими матеріалами на рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 910/2010/19 (910/10635/24), в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними: результати аукціону проведеного 04.09.2023 з продажу права вимоги ТОВ «Імперія-Агро» на загальну суму 4 282 692,72 грн., оформленого протоколом № BRD001-UA-20230824-57537 від 04.09.2023 та укладеного ТОВ «Імперія-Агро» з переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК» Акту про придбання майна на аукціоні від 12.09.2023. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями (дивись пункти 25, 26, 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19). Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. В касаційні скарзі заявник посилається на положення п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, проте чітко не зазначає постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та вказує які саме норми права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку. У касаційній скарзі викладено обставини справи та доводи, які зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін. Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України). Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича на рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі №910/2010/19 (910/10635/24) - залишити без руху. 2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз`яснити скаржнику у справі №910/2010/19 (910/10635/24), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.