Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/30/26

Справа № 299/30/26 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 квітня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В., з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат - Естіенко Тетяна Емілівна на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 січня 2026 року у складі судді Надопта А.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину транспортного засобу,- в с т а н о в и в : У січні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якій просить визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину транспортного засобу FORD FOCUS, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . Одночасно ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову, у якій просив суд накласти арешт на транспортний засіб FORD FOCUS, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . Заяву обґрунтовано тим, що поведінка відповідача створює реальну загрозу порушення майнових прав позивача. Зазначає, що під час особистих розмов відповідач прямо заявила про намір відчужити спірний транспортний засіб без отримання згоди ОСОБА_2 , попри те, що вказане майно є об`єктом спільної власності подружжя. Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 січня 2026 року заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб FORD FOCUS, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , заборонивши вчиняти дії, пов`язані із відчудженням вказаного транспортного засобу. Допущено негайне виконання ухвали. Заперечуючи дану ухвалу, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявою про забезпечення позову не доведено, що права позивача можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідача відчужити автомобіль та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представником апелянта - адвокатом Естінко Т.М. подано заяву про розгляд справи у відсутності апелянта та його представника. На підставі ч.2 ст.372 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез`явившихся осіб. Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому заявник виходить з припущення про ймовірність таких дій і не зобов`язаний подавати суду докази. Згідно з ч.1, ч.2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам». Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що 07 квітня 2022 року між ними укладено шлюб, під час якого ним придбано автомобіль марки FORD FOCUS, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за відповідачем. Шлюб між ним розірвано. Оскільки дане майно набуте під час шлюбу, воно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, а тому наявні підстави для визнання за сторонами права по частині даного автомобіля. Між сторонами на момент звернення до суду відсутня будь-яка домовленість щодо поділу даного майна, визначення правового режиму та порядку користування спірним автомобілем. Вказує, що поведінка відповідача створює реальну загрозу порушення майнових прав позивача. Під час особистих розмов відповідач прямо заявила про намір відчужити спірний транспортний засіб без отримання згоди ОСОБА_2 , попри те, що вказане майно є об`єктом спільної власності подружжя. Таким чином з поданих позивачем матеріалів вбачається, що між колишнім подружжям наявний спір щодо набутого в шлюбі майна, а предметом позову є автомобіль марки FORD FOCUS, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , і у позивача, з врахуванням вищенаведених обставин, наявні достатні обґрунтовані підстави та об`єктивні побоювання, що відповідач даний транспортний засіб може відчужити без згоди позивача (співвласника майна), тобто залишити позивача без належної йому частки майна. Подаючи заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовував її тим, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Майно, щодо якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову, є предметом спору і відносно даного майна позивач має матеріально правові інтереси, і в разі задоволення позову, позивачу буде гарантований ефективний захист і поновлення їх прав, за захистом яких він звернувся до суду. Заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції на законних підставах вжито заходів забезпечення позову та обґрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу, оскільки існує ймовірність того, що відповідач може відчужити майно, яке є предметом позову в даній цивільній справі. Апеляційний суд зазначає, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду. Посилання апелянта, що даний автомобіль є особистою приватною власністю відповідача, оскільки такий придбаний відповідачем у період коли сторони не перебували у шлюбі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки дані обставини не підлягають перевірці при розгляді питання про забезпечення позову, а є предметом розгляду справи по суті. З цих підстав також не підлягає задоволенню клопотання представника апелянта про витребування із Соломянського районного суду м. Києва справи № 760/17175/22 про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 149,150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Естіенко Тетяна Емілівна, залишити без задоволення. Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 01 травня 2026 року . Головуючий: Судді: