Постанова 4806 № 303/4482/25

Справа № 303/4482/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 квітня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого - судді Джуги С.Д., суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В., з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калінін Сергій Костянтинович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2025 року у складі судді Гутій О.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У червні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1354-8533 від 25.02.2024 року, в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просить стягнути заборгованість в сумі 120 000,00 гривень, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 24 000,00 гривень, 96 000,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, а також понесених витрат у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 лютого 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1354-8533, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 24 000,00 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія 15 % від суми кредиту, знижена % ставка 1,20% в день та стандартна ставка 1,50 % в день. Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору № 1354-8533 від 25.02.2024 року. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 23.05.2025 утворилась заборгованість в розмірі 134 592,00 гривень. Позивач зазначає, що оскільки кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості, а тому просив суд стягнути з відповідача 120 000,00 гривень, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 24 000,00 гривень, 96 000,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, а також понесених витрат у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн. Оскільки, відповідач в добровільному порядку не сплатила заборгованість, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2025 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором кредиту № 1354 від 25.02.2024 року в розмірі 120 000,00 гривень, з яких 24 000,00 гривень - заборгованість за кредитом, 96 000,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, а також понесені витрати у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калінін С. К. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів зарахування кредитних коштів на карту ОСОБА_1 . До матеріалів позовної заяви долучено копію Відповіді АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів та копію Довідки ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту №1354-8533 від 25.02.2024 року, проте, з вказаної Відповіді та Довідки неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних по здійсненій операції, за яким здійснювався переказ. Також вказує на те, що до позовної заяви не було долучено будь яких доказів, які підтверджують використання електронного підпису саме відповідачем чи надходження вказаного електронного підпису на номер телефону, який належить відповідачеві. В матеріалах справи відсутні докази і на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Разом з тим, апелянт зазначає, що незважаючи на недоведеність позовних вимог, проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає нормам закону та долученому позивачем договору позики. У відзиві на апеляційну скаргу, представник ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» - Мельник В.С., просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представник апелянта надіслав суду письмову заяву про розгляд справи у відсутності апелянта та його представника. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України). В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19. Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки. Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25.02.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1354-8533 (далі - Договір). Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, одноразовим ідентифікатором C7826 25.02.2024. Таким чином, враховуючи, що договір про відкриття кредитної лінії № 1354-8533 від 25.02.2024 укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі - на веб-сайті кредитодавця (navse.in.ua) із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, а також електронної пошти, реквізитів карткового рахунку, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, відтак вказане підтверджує факт його укладення. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20 (провадження №61-850св22). Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано. Водночас позивачем на спростування доводів апеляційної скарги щодо неукладеності кредитного договору надано Моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 з якого слідує підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу на мобільний номер телефона, який вона вказала під час заповнення Заявки, а саме: НОМЕР_1 , використання даного ідентифікатора та надсилання позивачем примірнику Кредитного договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною Договору на електронну адресу відповідачу, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 , та отримання їх відповідачем. Таким чином, підписавши договір про відкриття кредитної лінії, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме ТОВ «Укр Кредит Фінанс», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Згідно з пунктами 4.1., 4.9. Договору сторони узгодили загальний розмір кредиту - 24000 грн., строк дії кредиту - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 20.12.2024 року. Відповідно до п.4.4. базовий період складає 14 днів. Згідно п. 4.6. стандартна процентна ставка становить - 1,5% в день, а пільгова/знижена процента ставка - 1,20% в день (п.10.2. Договору). Отже, умовами кредитного договору від 25.02.2024 №1354-8533 сторонами узгоджено розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами. Відповідно до п. 4.2. Договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 24000 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1354-8533 від 25.02.2024 ОСОБА_1 за допомогою системи LiqPay, платіж 2430202965, дата проведення платежу 25.02.2024 на платіжну картку № НОМЕР_2 , а також листом АТ КБ «ПриватБанк», скріпленого електронним підписом начальника департаменту АТ КБ «ПриватБанк» Чаплінської М.В. та електронною печаткою АТ КБ «ПриватБанк», згідно якого від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було здійснено перерахування коштів через систему LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019, зокрема ОСОБА_1 в розмірі 24000 грн. за договором №1354-8533 від 25.02.2024 на картковий рахунок № НОМЕР_2 . Таким чином, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (24000 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 , яка самостійно внесла до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карки. У апеляційній скарзі зазначено, що позивачем не надано до позовної заяви доказів існування правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке нібито здійснило переказ кредитних коштів. На спростування таких доводів позивачем було надано апеляційному суду Договір № 4090 від 02.12.2019 про надання послуг в системі LiqPay.pdf, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки відповідачем заперечувався як факт укладення договору кредиту, так і факт перерахування коштів через АТ КБ «Приват Банк», колегія суддів приймає до уваги докази, надані позивачем на спростування таких доводів апелянта - Моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі та Договір № 4090 від 02.12.2019 про надання послуг в системі LiqPay.pdf, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1354-8533 від 25.02.2024 станом на 23.05.2025 слідує, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на загальну суму 134 592 грн., яка складається з 24000грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 106 992 грн. - прострочена заборгованість за нарахованим відсотками; 3600 грн. - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту. Судова колегія зазначає, що строк кредитування сторонами визначено 300 днів - до 20.12.2024, проценти в сумі 106 992 грн. нараховано позивачем на дату кінцевого строку кредитування (20.12.2024) та після цієї дати їх розмір у розрахунку заборгованості не збільшується. Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, правильність поданого позивачем розрахунку не оспорювала та не спростувала, а відтак такий розрахунок є належним та допустимим доказом, який підтверджує заборгованість за укладеним договором. Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за кредитним договором за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 14 592 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 120 000 гривень. Отже, позивач вправі просити стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: 24 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 96 000 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором від 25.02.2024 матеріали справи не містять. Таким чином, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти, які правомірно нараховано позивачем у межах строку дії кредитного договору, у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку. Доводи апеляційної скарги про те, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватися чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту у розмірі 29040,00 грн., а строк кредитування - в 14 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нараховувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, є безпідставними та суперечать узгодженим сторонами умовам кредитного договору, якими визначено ціну кредиту в розмірі 123 937,05грн., а строк кредитування в 300 днів, протягом якого і було позивачем правомірно нараховано проценти за користування кредитними коштами. Колегія суддів також зауважує, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались. Розмір процентів за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування узгоджено сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1354-8533 від 25.02.2024 в розмірі 120 000 грн., з яких: 24 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 96 000 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калінін Сергій Костянтинович,залишити без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 01 травня 2026 року. Головуючий: Судді: