Постанова 4806 № 308/13356/25

Справа № 308/13356/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 02 квітня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В. з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерство оборони України на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2025 року у складі судді Бедьо В.І., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлою,- встановив: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлою. Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Ірлява, Ужгородського району, Закарпатська область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: с. Ірлява, Ужгородський район, Закарпатська область (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що підтверджується свідоцтвом про одруження від 27.05.2003 року (серії НОМЕР_3 ). Від даного шлюбу народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 виданого виконком Ірлявської сільської ради Ужгородського району від 04.06.2003 року, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_2 . У зв`язку із введенням воєнного стану та оголошенням загальної мобілізації чоловік заявниці ОСОБА_3 був призваний на військову службу та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 за № 134 від 08.03.2023 року був зарахований до списків особового складу частини як стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 . Відповідно до Довідки військової частини НОМЕР_7 за № 09/47 від 06.03.2023 року солдат ОСОБА_3 , дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період: Доповіддю по факту зниклого безвісти під час виконання бойових завдань військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 солдата ОСОБА_3 командира військової частини НОМЕР_5 полковника ОСОБА_5 від 19.03.2023 року (вихідний № 3757 від 19.03.2023 року) встановлено, що 19.03.2023 року в м. Бахмут Донецької області під час обстрілу противником позицій 3 механізованого батальйону зник безвісти солдат ОСОБА_3 . Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Решта обставин з`ясовується. Причина отримання втрат: обстріл противником позицій 3 механізованого батальйону». Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 19.03.2023 року. Солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_3 , стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону, вважати таким, що 19 березня 2023 року безвісті зик під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Виключити з котлового забезпечення військової частини з 20 березня 2023 року. Підставою є доповідь по факту безвісті зниклого від 19 березня 2023 року № 3757. Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_5 Міністерства оборони України за № 6229 від 22.03.2023 року зазначається:«…

1. Призначити службове розслідування за фактом безвісті зниклого 19.03.2023 року під час виконання бойових завдань солдата ОСОБА_3 , комісії у складі:… Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_5 ». ІНФОРМАЦІЯ_4 за вих. № 5794 від 23.03.2023 року надіслав Заявниці Сповіщення сім`ї (Близьких родичів) яким сповіщає про те, що 19 березня 2023 р. під час ведення бойових дій у н.п. Бахмут Донецької області зник безвісти ОСОБА_3 , 1979 р.н. 28 березня 2023 року за фактом зникнення безвісти 19 березня 2023 року військовослужбовця ОСОБА_3 на території Донецької області під час виконання бойового завдання відкрито кримінальне провадження № 12023071170000234 за заявою ОСОБА_1 . Відповідно до акта службового розслідування від 13.04.2023 р. встановлено, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме під час виконання бойових завдань, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України 19.03.2023 року в м. Бахмут Донецької області під час обстрілу противником позицій 3 механізованого батальйону зник безвісті солдат ОСОБА_3 . Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту, та без ознак алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Під час ведення бою, та після його закінчення зв`язок із вищевказаним військовослужбовцем був відсутній, пошукові заходи результатів не дали, на полі бою тіл військовослужбовця не знайдено. Повідомлень про перебування військовослужбовця у полоні противника не надходили. Відомості про самовільне залишення частини, дезертирство під час бою, добровільну здачу в полон вищевказаним військовослужбовцем не підтвердились (копії матеріалів службового розслідування долучає до поданої заяви). З моменту зникнення чоловіка заявниця неодноразово зверталася до поліції, державних органів, які займаються питаннями зниклих безвісти за особливих обставин, а також до міжнародних організацій щодо пошуку та отримання відомостей про чоловіка. Натомість, відсутня будь-яка інформація про його місцезнаходження, перебування у полоні також не підтверджено. Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, № витягу 20230712-1562, ОСОБА_3 11.07.2023 дата набуття статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин. Заявниця вказує, що основною метою оголошення фізичної особи померлою є проведення державної реєстрації смерті військовослужбовця, отримання свідоцтва про смерть, реалізація цивільних та сімейних прав. У зв`язку з відсутністю документів про факт смерті та існуванням обґрунтованих припущень і високого ступеня ймовірності загибелі ОСОБА_3 у зв`язку з воєнними діями під час виконання бойового завдання, вважає, що належним та ефективним способом захисту прав заявниці є оголошення чоловіка померлим у порядку ст. 46 Цивільного кодексу України. Щодо строку звернення до суду заявниця посилається на висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 р. у справі № 755/11021/22, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення у ч. 2 ст. 46 ЦК України «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України (п. 70 постанови). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №

309. Вказаний Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України (п. 82-84 постанови). Відповідно до обставин цієї справи ймовірна загибель ОСОБА_3 відбулася під час виконання ним бойового завдання у районі населеного пункту Бахмут Донецької області. Згідно Наказу № 376 територія всієї Бахмутської міської територіальної громади Донецької області належить до переліку окупованих російською федерацією територій України. При цьому відповідно до Наказу № 376 вказана територія не належить до переліку територій активних бойових дій. Наказом Розвитку міністерства громад та територій України № 376 від 28.02.2025 року, затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». У вказаному переліку зазначено дати початку та дата завершення бойових дій в тому числі у м. Бахмут, а саме: 12.12.2023 р. припинено можливість ведення бойових дій на території м. Бахмут Донецькоїобласті, вказана територія є окупованою, тобто саме йя дата є днем закінчення активних бойових дій на цій місцевості. Вказує, що строк для оголошення особи померлою слід відрахувати саме з цієї дати 12.12.2023 р. Так, станом на сьогодні шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України для оголошення особи померлою, сплив. За вказаних обставин заявник просила оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померлим. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 - задоволено. Оголошено громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 , померлим. Датою смерті ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_6 . Місцем смерті ОСОБА_3 вважати населений пункт Бахмут, Бахмутської міської територіальної громади, Донецької області. Причиною смерті ОСОБА_3 вважати загибель під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану; загибель вважати пов`язаною із виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини. В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що тривалий час була відсутня будь яка інформації щодо місцезнаходження військовослужбовця ОСОБА_3 та не було підтвердження факту перебування його у полоні. Тобто, для того щоб підтвердити чи спростувати факт перебування військовослужбовця у полоні необхідно було звернутись заявнику ОСОБА_1 до відповідних організацій:

1. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

2. Об`єднаного центру з пошуку та звільнення полонених Служби безпеки України;

3. Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими;

4. «Українського національного центру розбудови миру», який виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року; 5. міжнародного комітету Червоного Хреста, стосовно наявності відомостей про можливе перебування ОСОБА_3 в полоні. Однак, відповідно до матеріалів справи, жодного звернення заявника до вищезгаданих організацій не було, відповідно, факт того, що військовослужбовець не перебуває в полоні, не підтверджено. Суд повинен був залучити до участі у справі як заінтересовану особу військову частину НОМЕР_5 , оскільки солдат ОСОБА_3 не проходить військову службу у Міністерстві оборони України то, відповідно, Міністерство оборони України не володіє інформацією стосовно нього, а такий проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , що відноситься до бойових підрозділів Збройних Сил України, Збройні Сили України за своєю штатною структурою підпорядковуються Міністерству оборони України, яке здійснює забезпечення та керівництво Збройними Силами України. Військова частина НОМЕР_5 здійснює облік солдата ОСОБА_3 як такого, що зник безвісті за особливих обставин, і здійснює нарахування грошового забезпечення родичам зниклого, вона є заінтересованою особою у справі і будь-яке рішення прийняте щодо зазначеного військовослужбовця буде мати юридичні наслідки для військової частини НОМЕР_5 . У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Куруц А.А. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Куруц А.А., заінтересована особа ОСОБА_2 , заперечили проти апеляційної скарги, просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Від представника Міністерство оборони України надійшла заява про розгляд справи без його участі. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності нез`явившихся осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника, представника заявника, заінтересованої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до п.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з п. 3 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Відповідно до ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру. Статтею 46 ЦК України передбачається декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Особливістю категорії справ щодо оголошення особи померлою є те, що суд оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. Отже, висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція) за певних обставин. Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є чоловіком заявниці, до моменту зникнення останнього, вони спільно проживали однією сім`єю, вели спільне господарство. Зазначені обставини підтверджуються даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб 27 травня 2003 року, про що виконком Ірлявської сільської ради Ужгородського району зроблено актовий запис за №

2. Від даного шлюбу народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Плеша ОСОБА_6 після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_8 від 01.06.2024 року. ОСОБА_1 надіслано - Сповіщення сім`ї (Близьких родичів) від ІНФОРМАЦІЯ_4 за вих. № 5794 від 23.03.2023 року, яким сповіщає про те, що 19 березня 2023 р. під час ведення бойових дій у н.п. Бахмут Донецької області зник безвісти ОСОБА_3 , 1979 р.н. 28.03.2023 р. до слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління ГУНП в Закарпатській області надійшла заява від ОСОБА_1 щодо розшуку її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який проходив службу у складі ЗСУ ВЧ № НОМЕР_9 з яким останній раз спілкувалася 18.03.2023 року, та який зник безвісти 19.03.2023 року, під час ведення бойових дій у м. Бахмут, Донецької області. Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.03.2023 року (кримінальне провадження № 12023071170000234) правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.115 ч. 1 КК України. Актом службового розслідування (військової частини НОМЕР_5 ) від 13.04.2023 року встановлено, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме під час виконання бойових завдань, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Бахмут Донецької області під час обстрілу противником позицій 3 механізованого батальйону зник безвісті солдат ОСОБА_3 . Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту, та без ознак алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 солдата ОСОБА_3 , вважати таким, що зник безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі ведення бойових дій, та інформація про місце перебування (знаходження) якого наразі невідомо, а також відсутні відомості щодо загибелі (смерті), або знаходження у полоні даного військовослужбовця. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_5 Міністерства оборони України за №8789 від 13.04.2023 року, солдата ОСОБА_3 , вважати таким, що зник безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі ведення бойових дій. Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, № витягу 20230712-1562, ОСОБА_3 11.07.2023 набув статус особи зниклої безвісти за особливих обставин. Місце зникнення - зона активних бойових дій: в районі м. Бахмут, Донецької області. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 м. Бахмут Бахмутської міської територіальної громади, Донецької області є тимчасово-окупованою російською федерацією територією з 12.12.2023, де активні бойові дії почалися 24.02.2022, та завершилися 12.12.2023. У пункті 13 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року звертається увага судів на необхідність відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це встановлення судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом ДРАЦС факту смерті. Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 року у справі №154/2135/17 зробив висновки, що виходячи зі змісту положень ст. 43, 46 ЦК України, ст. 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі ч.2 ст.46 ЦК України, а не визнання фізичної особи безвісно відсутньою на підставі ч.1 ст.43 ЦК України. Для визнання людини померлою заявникові необхідно звернутися до суду із відповідною заявою та доданими до неї доказами безрезультатного розшуку особи, відомостей про обставини її останнього відомого місця перебування та зникнення, можливого повідомлення про бойові дії, фізичні втрати за місцем служби або перебування особи. У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко - і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців; заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23). Суд першої інстанції, керуючись ч.2 ст.46 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлим. В даному випадку є встановленим та доведеним, що чоловік заявника ОСОБА_3 , був призваний на військову службу і відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 за № 134 від 08.03.2023 року був зарахований до списків особового складу частини як стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 та під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме під час виконання бойових завдань, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України 19.03.2023 року зник безвісті у м. Бахмут Донецької області. Надані суду докази не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 , що дає суду підстави зробити вірогідне припущення про його смерть під час виконання ним обов`язків військової служби. Крім того, колегія суддів враховує те, що визнання ОСОБА_3 померлим необхідне заявнику не лише для проведення державної реєстрації його смерті та можливості реалізації цивільних, сімейних прав, спадкування майна, а і для оформлення відповідного статусу, отримання допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона є одним зі спадкоємців першої черги. У відповідності до норм Конституції України та положень чинного законодавства, забезпечення можливості реалізації та захист прав, свобод та інтересів громадян є одним із головних обов`язків держави, виконання якого не може бути вибірковим. Доводи апелянта про відсутність достовірних доказів смерті ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання, зв`язок з ним було втрачено в бойовій обстановці, пошукові заходи були об`єктивно неможливими, а будь-яка інформація про його перебування у полоні відсутня. При цьому, відсутність «безумовних доказів смерті» не лише не перешкоджає оголошенню особи померлою, а є типовою та передбачуваною для цієї категорії справ, що повністю узгоджується з вимогами ст. 46 ЦК України. Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про відсутність звернення заявника до відповідних організацій щодо перебування ОСОБА_3 у полоні, оскільки заявник ОСОБА_1 зверталася до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, що є належним і достатнім способом з`ясування можливих обставин перебування ОСОБА_3 у полоні. Стосовно відрахування шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі, колегія суддів виходить з наступного. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого ч.2 ст.46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії. Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим ч.2 ст.46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. У ч.2 ст.46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч.2 ст.46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності (пункти 94 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)). Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 Згідно Наказу № 376 територія всієї Бахмутської міської територіальної громади Донецької області належить до переліку окупованих російською федерацією територій України. При цьому відповідно до Наказу № 376 вказана територія не належить до переліку територій активних бойових дій. Так, за встановленими у цій справі обставинами підтверджується, що територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_3 була окупована супротивником, де активні бойові дії почалися 24.02.2022, та завершилися 12.12.2023, відтак у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_3 загинув, а тому відлік строку, передбаченого ч.2 ст.46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 12.12.2023 року. Такий висновок суду узгоджується з п.85 постанови Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24. Відтак, у даному випадку суд першої інстанції обґрунтовано відрахував шестимісячний строк для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель ОСОБА_3 , а саме з ІНФОРМАЦІЯ_8 . Доводи апеляційної скарги, що суд повинен був залучити до участі у справі, як заінтересовану особу військову частину НОМЕР_5 також не беруться до уваги, оскільки коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їхні права та обов`язки. Тому суду, залежно від установлених обставин, необхідно вирішувати питання щодо залучення до участі у таких справах Міністерство оборони України або відповідні військові частини з метою захисту інтересів держави, оскільки визнання у судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення його зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім`ї грошового забезпечення. В даній справі в якості заінтересованої особи залучено Міністерство оборони України, при цьому, в матеріалах справи наявний Акт службового розслідування (військової частини НОМЕР_5 ) від 13.04.2023 року, яким підтверджується, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме під час виконання бойових завдань, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України 19.03.2023 року в м. Бахмут Донецької області під час обстрілу противником позицій 3 механізованого батальйону зник безвісті солдат ОСОБА_3 , а тому відсутня необхідність залучення до участі у справі, як заінтересовану особу вищевказану військову частину. Таким чином, доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування чи зміни рішення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Міністерство оборони України залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: