Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/14167/22

Справа № 308/14167/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 червня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Мацунича М.В., Собослоя Г.Г., з участю секретаря судових засідань: Савинець В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 серпня 2025 року у складі судді Данка В.Й., у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, відібрання дитини та стягнення моральної шкоди,- в с т а н о в и в : У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (прізвище якої було змінено на ОСОБА_4 ), у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив суд змінити місце проживання сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши місце проживання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється сином позивача, досяг 10-річного віку, а тому може висловлювати думку щодо визначення місця свого проживання. Вказана обставина, зумовила необхідність звернення позивача до суду з вимогами про зміну раніше визначеного місця проживання його сина, так як останній наразі бажає проживати з батьком. Крім того, позивач ОСОБА_1 стверджує, що має постійну роботу та заробітну плату, що дає йому змогу утримувати дітей, має позитивні характеризуючи дані, проводить активну громадську діяльність. Як стверджується позивачем, його син неодноразово висловлював думку, що категорично не хоче жити з матір`ю. Натомість останній має бажання проживати з батьком та рідною сестрою. Також вказує, що відповідачка ОСОБА_3 не займається вихованням сина, не надавала матеріальної допомоги на утримання дітей, не брала участь у витратах, пов`язаних з оздоровленням дітей, їх навчанням і відпочинком, тому з неї стягуються аліменти на утримання дітей. Крім того, позивач посилається на договір від 06.04.2011 про утримання та виховання дитини при розірванні шлюбу, яким стверджується, що підписання угоди є наслідком аморальної поведінки відповідачки за первісним позовом. У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із зустрічним позовом, у якому просила відібрати малолітню дитину сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_1 та передати малолітнього сина ОСОБА_1 матері ОСОБА_2 жительці АДРЕСА_2 ; зобов`язати відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 не чинити перешкоди позивачці за зустрічним позовом у спілкуванні з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити позивачці за зустрічним позовом для участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 такі способи участі: -побачення з донькою в понеділок та четвер кожного тижня без участі ОСОБА_1 та/або інших осіб поза місцем проживання дитини у період часу з 14.00 год. до 20.00 год., у т.ч. з можливістю відвідування дитиною місця її проживання; -побачення у суботу кожного тижня без участі ОСОБА_1 та/або інших осіб поза місцем проживання дитини у період часу з 10.00 год. суботи до 20.00 год., у т.ч. з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері; -спільний відпочинок матері з донькою за її згодою та без присутності батька щорічно по 7 днів поспіль в період шкільних зимових канікул по 3 дні весняних та осінніх канікул та щорічно 21 день поспіль в період шкільних літніх канікул, з попередньою домовленістю з відповідачем за зустрічним позовом; -чотири години в день народження доньки, а також під час святкування Нового року, Великодня(Пасхи) та Різдва. Також позивачка за зустрічним позовом просила стягнути з відповідача за зустрічним позовом на її користь 170 000 грн. моральної шкоди. Зустрічний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 чинить ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з дітьми. При цьому судовим рішення у справі №308/5954/20 місце проживання сина визначено з позивачкою. Відповідач за зустрічним позовом і після набрання рішення суду законної сили надалі продовжував утримувати дитину всупереч судовому рішенню. Перешкоди з боку відповідача за зустрічним позовом у спілкуванні з дітьми спричиняють позивачці за зустрічним позовом моральні страждання, оскільки вона як мати не бачиться з дітьми, не знає стану їх фізичного та психічного здоров`я. Крім того, протиправні, на її переконання, дії відповідача за зустрічним позовом принижують авторитет матері в очах дітей, що зумовлює негативний вплив на їх психологічний розвиток. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 серпня 2025 року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 такі способи участі: -побачення з донькою в понеділок та середу кожного тижня з 17.00 год. до 20.00 год. без участі батька ОСОБА_1 , за потреби поза місцем проживання дитини та з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері; -побачення з донькою кожен 2-й та 4-й тиждень місяця в суботу та неділю з 10.00 год. до 20.00 год. без участі батька ОСОБА_1 , за потреби поза місцем проживання дитини та з можливістю відвідування дитиною місця проживання матері; Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти зустрічного позову відмовлено повністю. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та постановити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення способів участі ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди. Рішення у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про відібрання дитини ОСОБА_5 від батька ОСОБА_1 залишити без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Вказує, що підставою для звернення до суду з позовом про зміну місця проживання сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є те, що син досягнув 10-річного віку, коли він може висловлювати свою думку щодо визначення свого місця проживання та має бажання проживати разом зі своїм батьком та сестрою, а тому, висновки суду першої інстанції, що пред`явлення даного позову є зверненням до суду з новим позовом для ухилення від виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2021, є хибним. Зазначає, що судом першої інстанції, внаслідок неналежної і поверхневої оцінки висновку експерта від 30.05.2024 року № 3359/26 залишено поза увагою те, що подальше роздільне проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вплине на погіршення їх психічного та психологічного стану, зруйнує їх сім`ю. Крім того, незаконним та помилковим є рішення суду в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, оскільки позивачкою за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів створення відповідачем за зустрічним позовом перешкод матері у спілкуванні, вихованні та розвитку дітей, а її доводи про намагання хоча б побачити дітей, які постійно утримуються у квартирі батька дітей є голослівними та не підтвердженими. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Павліченко Т.С. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 , його представник - адвокат Лаврентьєв Ю.Г. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Представник ОСОБА_2 , - адвокат Павліченко Т.С. в судовому засіданні просить апеляційну сказу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторони, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач та відповідачка за первісним позовом з 12.05.2007 перебували у шлюбі. Від вказаного шлюбу сторони спору мають 2 дітей, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2015 по справі №308/14631/14-ц, яке набрало законної сили 15.10.2015, шлюб між позивачем та відповідачкою за первісним позовом розірвано, а дітей ОСОБА_1 і ОСОБА_6 залишено проживати з батьком. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2021 по справі №308/6546/21, яке набрало законної сили 08.10.2021, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено та ухвалено стягувати з останньої на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Починаючи з 25.05.2021. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2021 по справі №308/5954/20, яке набрало законної сили 28.09.2022, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено та визначено місце проживання останнього з відповідачкою за первісним позовом. Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.12.2020 «Про визначення способу участі у вихованні дітей» визначено способи участі у вихованні дитини та встановлено відповідачці за первісним позовом порядок побачення з її дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (Т.1, а.с.28, 174, Т.2, а.с.70, а.с.120, Т.3, а.с.137). Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (Т.1, а.с.31) позивач за первісним позовом станом на 14.10.2022 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Згідно з довідкою про доходи від 28.09.2022 №7 нарахований дохід позивача за первісним позовом за період березень серпень 2022 року становить 142 224, 72 грн. Позивач являється власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1148893 від 01.08.2003, підстава виникнення права власності договір дарування №591 від 26.06.2003. Квартиру АДРЕСА_3 позивач за первісним позовом прийняв у дар від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за договором дарування від 26.06.2003 №591. Квартира складається з 2 кімнат, загальна корисна площа складає 48,9 кв.м., житлова площа 26,9 кв.м. 06.04.2011 сторонами спору укладено договір між подружжям про утримання та виховання дитини при розірванні шлюбу, яким передбачено, що у випадку розірвання шлюбу з будь-яких причин спільна донька ОСОБА_6 після розірвання шлюбу залишається на вихованні та проживанні разом із батьком. Згідно з довідкою №10 від 28.09.2022, виданою позивачу за первісним позовом, проживаючому за адресою АДРЕСА_1 , заборгованість по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території (крім комунальних послуг) відсутня станом на 01.09.2022. Довідкою №211 від 28.09.2022, виданою ТОВ «ЖИТЛО-СЕРВІС», стверджується, що позивач за первісним позовом проживає у м. Ужгороді та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ; склад сім`ї донька ОСОБА_9 , 2009 р.н., син ОСОБА_1 , 2012 р.н. Аналогічні відомості зафіксовані довідкою №21 від 24.01.2024, виданою ТОВ ««ЖИТЛО-СЕРВІС» (Т.2, а.с.93). Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2022/000325403 від 15.08.2022 задекларованою адресою місця проживання відповідачки за первісним позовом значиться АДРЕСА_2 . Позивачка за зустрічним позовом зверталася до органу опіки та піклування із заявою про зміну визначеного місця проживання дітей від 05.07.2021, у якій просила визначити місце проживання її дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_1 з нею (Т.1 а.с.175, Т.3 а.с.197). Згідно з висновком органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №1025/23/02-14 від 09.09.2021 констатовано доцільність визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_1 разом із матір`ю за адресою її місця проживання. Листом Служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації №01-22/1208 від 29.09.2021 позивачці за зустрічним позовом роз`яснено право на звернення з позовом про відібрання дитини в судовому порядку. Довідкою про результати проведення перевірки щодо письмової заяви гр. ОСОБА_2 від 07.12.2022 підтверджується звернення позивачки за зустрічним позовом із заявою щодо вжиття заходів відносно відповідача за зустрічним позовом за фактом відмови в побаченні спільних дітей. В ході відпрацювання матеріалів працівниками Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області констатовано відсутність ознак кримінальних чи адміністративних правопорушень. Листом Служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації №01-18/1660 від 22.12.2021 підтверджується факт звернення позивачки за зустрічним позовом до автора листа стосовно врегулювання особистих відносин з колишнім чоловіком. За змістом цього листа позивачці за зустрічним позовом роз`яснено про існування такої соціальної послуги як медіація та переадресовано її до Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради. Позивачка за зустрічним позовом зверталася до відповідача за зустрічним позовом із письмовим повідомленням від 14.11.2022, у якому вказувала, що таке звернення є повторним і просила виконати рішення суду від 09.12.2021 по справі №308/5954/20, яке набрало законної сили. Згідно з листом-відповіддю від 19.11.2022 відповідач за зустрічним позовом підтвердив факт отримання листів позивачки за зустрічним позовом щодо негайного виконання рішення суду від 09.12.2021 по справі №308/5954/20. Поряд із цим, відповідач за зустрічним позовом наголосив на тому, що, по-перше, рішення суду від 09.12.2021 по справі №308/5954/20 стосується виключно місця проживання сина та, по-друге, цим рішенням на відповідача за зустрічним позовом не покладено жодних обов`язків і таке рішення не підлягає виконанню з його боку, як і не підлягає негайному виконанню. Відповідно до довідки №1113100 МВС (Т.2, а.с.108) позивач за первісним позовом на території України станом на 02.07.2021 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Згідно з листом відділу ДВС у м. Ужгороді міністерства юстиції України Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №1-67478350 від 17.12.2021 заборгованість відповідачки за первісним позовом по виконавчому листу №308/6546/21 від 08.11.2021 про стягнення аліментів станом на 17.12.2021 складала 34 080,85 гривень. Відповідно до листа відділу ДВС у м. Ужгороді міністерства юстиції України Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №1-67478350 від 29.03.2022 заборгованість відповідачки за первісним позовом по виконавчому листу №308/6546/21 від 08.11.2021 про стягнення аліментів станом на 29.03.2022 складала 35 683,72 гривень. Постановою старшого державного виконавця від 19.04.2022 у виконавчому провадження ВП №67478350 з виконання виконавчого листа №308/6546/21 від 08.11.2021 відповідачці за первісним позовом встановлено тимчасове обмеження у виїзді за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом №308/6546/21 від 08.11.2021. 19.04.2022 старшим державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП №67478350 з виконання виконавчого листа №308/6546/21 від 08.11.2021 прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою передбачено звернення стягнення на доходи відповідачки за первісним позовом. ОСОБА_5 здобув початкову освіту в Ужгородській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов Ужгородської міської ради Закарпатської області, що підтверджується свідоцтвом про здобуття початкової освіти № НОМЕР_1 від 02.06.2023. Відповідно до результатів психологічного обстеження ОСОБА_6 , 2009 р.н., (Т.2, а.с.189, Т.3 а.с.149) на момент діагностування у ОСОБА_6 відзначалася певна нестабільність та коливання між позитивними та негативними емоціями. Важкі емоційні переживання викликає ситуація, що склалася у відносинах з мамою. Як відображено психологом у результатах психологічного обстеження, особливо боляче дівчині через те, що мама не вітається з нею та братом на вулиці при випадкових зустрічах, не телефонує, щоб привітати їх з днем народження, але викликає поліцію та приходить до них додому, щоб влаштувати скандали, кричати на батька та звинувачувати дітей у зраді. За результатами психологічного обстеження ОСОБА_1 , 2012 р.н., (Т.2, а.с.190, Т.3 а.с.177) констатовано, що ситуація, що склалася із матір`ю, є стресовою для хлопчика. Хлопчик цінує, що його батько завжди знаходиться поруч. Піклується про нього, готовий підтримати, заохочує його інтереси. Згідно з актом перевірки №Р-10 (Т.2, а.с.208) станом на 06.03.2020 в результаті перевірки у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровано 3 (троє) осіб, а фактично проживає 4 (четверо) осіб, а саме сторони цього спору та їх діти ( ОСОБА_6 і ОСОБА_1 ). Довідкою №125 від 06.03.2020, виданою ТОВ «ЖИТЛО-СЕРВІС» стверджується, що позивачка за зустрічним позовом проживала за адресою АДРЕСА_1 (Т.2, а.с.209, Т.4, а.с.21). Відповідно до результатів психологічного обстеження ОСОБА_6 , 2009 р.н., (Т.2, а.с.216, 228, Т.3 а.с.176) у дівчинки простежується позитивне ставлення як до батька, так і до матері, а також відмічається страх не відповідати очікуванням батька. За результатами психологічного обстеження ОСОБА_1 , 2012 р.н., (Т.2, а.с.217, 230, 232, Т.3 а.с.175) констатовано, що хлопчик стосовно мами відчуває гнів та ворожість. Він вважає її винною у розлученні батьків, сприймає маму винятково в негативному світлі та проявляє ненависть до неї. Такі негативні емоції щодо батьків не характерні для дітей його віку та практично не з`являються природнім шляхом (зазвичай, вони виникають у результаті навіювання одного з батьків). Відповідач за зустрічним позовом звертався до директора спеціалізованої школи №5 м. Ужгорода із заявою б/н від 01.09.2020, у якій просив не віддавати дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під час навчального процесу іншим особам без його письмової згоди. В обґрунтування заява відповідач за зустрічним позовом покликався на те, що в судовому порядку дітей залишено проживати з батьком. Змістом листа Ужгородської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов Ужгородської міської ради Закарпатської області №322 від 16.09.2020 підтверджується, що позивачка за зустрічним позовом зверталася до дирекції навчального закладу із заявою від 14.09.2020 з приводу надання їй можливості відвідувати своїх дітей у приміщенні освітнього закладу. В цьому листі значиться, що адміністрація школи не забороняє відвідувати дітей на території закладу, так як у рішенні суду від 05.10.2015 такої заборони немає. За результатами індивідуального психологічного обстеження ОСОБА_6 , 2009 р.н., (Т.2, а.с.229) вказується про відсутність психологічного насильства з боку матері. За результатами індивідуального психологічного обстеження ОСОБА_1 , 2012 р.н., (Т.2, а.с.231) психологом зазначено про відсутність психологічного насильства з боку матері. Згідно з висновком органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №649/17/01-12 від 08.08.2024 рекомендовано визначення місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із його батьком гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою його місця проживання. Відповідно до плану квартири АДРЕСА_3 (Т.3, а.с.127) відповідна квартира складається кімнат Ренжина Павла, Ренжина Петра, ОСОБА_12 , коридору, кухні, вбиральні, ванни. Актом оцінки потреб сім`ї/особи №214 від 30.09.2020 зафіксовано, що позивачка за зустрічним позовом проживає за адресою АДРЕСА_2 , у помешканні дотримуються санітарно-гігєнічні норми, є окреме ліжко для дитини, помешкання і територія навколо помешкання безпечні для дитини. Висновком оцінки потреб сім`ї від 30.09.2020 стверджується, що батьківський потенціал матері знаходиться на належному рівні. У висновку міститься відмітка матері про погодження з результатами проведеної оцінки. Актом оцінки потреб сім`ї/особи №225 від 05.10.2020 зафіксовано, що позивач за первісним позовом проживає за адресою АДРЕСА_1 . В акті також відображено, що ОСОБА_6 відвідує школу, спортивні секції та гуртки. Актом оцінки потреб сім`ї/особи №225/1 від 05.10.2020 стверджується, що позивач за первісним позовом фактично доглядає за дитиною, щодня спілкується з дитиною, відводить дитину до школи. У цьому ж акті стверджується про наявність конфліктів між членами сім`ї, а саме щодо місця проживання дітей. У висновку оцінки потреб сім`ї за результатами оцінювання від 05.10.2020 констатовано, що батьківський потенціал відповідача за зустрічним позовом на належному рівні. Згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи №62 (Т.3, а.с.150-152) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком, мати з дитиною не спілкується. Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї за наслідками оцінювання від 03.04.2023 батьківський потенціал матері знаходиться на належному рівні, син ОСОБА_1 проживає разом із батьком. Актом оцінки потреб сім`ї/особи №63 від 03.04.2023 зафіксовано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має негативні стосунки з одним із батьків. У цьому ж актів вказується, що, зі слів ОСОБА_1 , він виявляє бажання проживати разом із батьком. Відповідно до акта оцінки потреб сім`ї/особи №63/1 від 03.04.2023 стверджується, що донька ОСОБА_6 не виявляє бажання спілкуватися з матір`ю. Крім того, в акті зазначено, що після рішення суду щодо визначення місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю він проживав виключно з батьком. Висновком оцінки потреб сім`ї за наслідками оцінювання від 03.04.2023 констатовано, що батьківський потенціал відповідача за зустрічним позовом знаходиться на належному рівні. Згідно з актом обстеження умов проживання від 05.10.2020 квартира АДРЕСА_3 знаходиться на 4-ому поверсі 9-поверхового будинку та складається з 2 кімнат. Умови проживання задовільні. Є необхідні меблі й побутова техніка. Для виховання та розвитку дітей є окремі кімнати. За вищевказаною адресою проживають позивач за первісним позовом, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Актом обстеження умов проживання від 30.09.2020 підтверджується факт обстеження умов проживання у квартирі АДРЕСА_4 . Житло розміщене на 3-ому поверсі 9-поверхового будинку і складається з 1 кімнати. На час обстеження квартира є найманою. Житло об лаштоване необхідними комунальними зручностями та вмебльоване достатньої кількістю меблів. У квартирі є можливість облаштування спільних місця для малолітніх дітей. Поряд із цим, в акті міститься зауваження щодо наявності конфлікту з позивачем за первісним позовом з приводу участі у вихованні дітей. Відповідачка за первісним позовом зверталася до міського голови Ужгородської міської ради із заявою від 13.11.2020 щодо визначення графіку побачень із її дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка за первісним позовом зверталася до міського голови Ужгородської міської ради із заявою від 26.08.2020 про визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею у зв`язку з тим, що, як стверджувалося у відповідній заяві, відповідач за зустрічним позовом перешкоджає їй брати участь у вихованні дітей. Згідно з висновком органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №856/23/02-14 від 02.12.2020 уповноваженим органом встановлено доцільність залишити місце проживання дітей разом із відповідачем за зустрічним позовом за адресою його місця проживання. У цьому ж висновку позивачці за зустрічним позовом роз`яснено право на звернення до суду із заявою про передачу дітей для проживання з нею на підставі положень сімейного законодавства. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 03.04.2023 позивачка за зустрічним позовом проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_4 . Квартира є однокімнатною, наявна можливість облаштувати спальне місце для малолітнього сина. В акті відображено, що позивачка за зустрічним позовом зауважувала про наявність конфлікту з відповідачем за зустрічним позовом щодо участь у вихованні дітей. Актом обстеження умов проживання від 03.04.2023 підтверджується проведення обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі проживає позивач за первісним позовом, його донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту акту вбачається, що при проведення співбесіди з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що він не бажає змінювати місце свого проживання. Згідно з висновком органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №1025/23/02-14 від 09.09.2021 встановлено доцільність визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із позивачкою за зустрічним позовом. 09.01.2020 позивачкою за зустрічним позовом як орендарем укладено договір найму однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 строком на 12 місяців з 09.01.2020 до 09.01.2021. Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що в кімнаті проживатиме 3 людей, зокрема, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Довідками №86 від 21.02.2020 та №119 від 05.03.2020, виданими ТОВ «ЖИТЛО-СЕРВІС» стверджується, що позивач за первісним позовом разом із дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_1 проживали за адресою АДРЕСА_1 (Т.3 а.с.213). Відповідно до квитанції №А241565370572С22071 від 16.08.2019 позивачка за зустрічним позовом здійснювала оплату за харчування сина ОСОБА_1 . Згідно з довідкою від 19.02.2020, наданою АТ «Комерційний інвестиційний банк» заробітна плата позивачки за зустрічним позовом у вказаному товаристві на посаді головного економіста за період з 01.08.2019 по 31.01.2020 складала 82 484,71 гривень. Відповідно до довідки від 14.08.2020, виданої АТ «Комерційний інвестиційний банк» заробітна плата позивачки за зустрічним позовом у вказаному товаристві на посаді головного економіста за період з 01.02.2020 по 31.07.2020 складала 85 162,66 гривень. Згідно з довідкою №01-09/291 від 30.07.2020 (Т.4, а.с.69) позивач за первісним позовом у період з 22.03.2016 по дату видачі довідки працював в Ужгородському міському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на посаді завідувача сектору обліку та нічного перебування бездомних осіб. Відповідно до довідки про доходи №01-09/290 від 30.07.2020, виданою Ужгородським міським терцентром дохід позивача за первісним позовом за період з січень 2020 року червень 2020 року становив 85 818,99 гривень. Згідно з довідкою за вих. №100 від 02.10.2020, виданою закладом дошкільної освіти №20 комбінованого типу Ужгородської міської ради діти позивачки за зустрічним позовом ( ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ) виховувалися у ЗДО №20 комбінованого типу з 2011 по 2019 роки. За цей період позивачка за зустрічним позовом брала участь у вихованні дітей та проводила оплату за харчування (Т.4, а.с.100). Відповідно до пояснювальної записки класного керівника ОСОБА_13 №294 від 20.08.2020 позивачка за зустрічним позовом декілька разів зверталася з проханням забрати доньку з останніх уроків. Листом Ужгородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області №7088/39/12/1-24 від 27.09.2024 (Т.4, а.с.136-137) на виконання ухвали суду про витребування доказів від 25.09.2024 повідомлено, що 06.07.2022 працівниками підрозділу пробації були внесені відомості до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи відносно позивача за первісним позовом на підставі ухвали Закарпатського апеляційного суду від 01.06.2022 по справі №308/15872/21. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №255489388 від 06.05.2021 позивачка за зустрічним позовом є власницею земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:54:001:1098. Підстава для державної реєстрації договір дарування №360 від 06.05.2021. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23.08.1995 (Т.4, а.с.199-200) квартира за адресою АДРЕСА_5 належала на праві спільної сумісної власності гр. ОСОБА_14 та членам його сім`ї, а саме дружині ОСОБА_15 , сину ОСОБА_16 , дочці ОСОБА_2 . ОСОБА_15 належну їй частку квартири за вказаною адресою заповіла в рівних долях, по 1/2 частці кожному сину ОСОБА_16 , дочці ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_15 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 від 12.08.2024. У відповідності до записів трудової книжки № НОМЕР_3 , яка належить позивачці за зустрічним позовом, 10.04.2023 позивачка за зустрічним позовом прийнята на посаду провідного фахівця служби вченого секретаря. 12.07.2024 позивачка за зустрічним позовом звільнена з роботи за власним бажання на підставі статті 38 КЗпП згідно з наказом №458/06-03 від 08.07.2024. Довідкою Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості №719 від 02.10.2024 підтверджується, що відповідачка за первісним позовом з 02.09.2024 перебуває на обліку в Ужгородській філії ОЦЗ як безробітна. Згідно з листом ФОП ОСОБА_17 №32 від 05.10.2020 позивачка за зустрічним позовом проводила оплату за надання послуг гарячого харчування за харчування учасниці СШ І-ІІІ ступенів №5 ОСОБА_6 за грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий, квітень, вересень-грудень 2017 року та січень-травень 2018 року. За інформацією, наданою ФОП ОСОБА_18 (Т.4, а.с.217), за період з січня по травень 2019 року ОСОБА_6 проходила навчання з вивчення іноземної мови. За надані послуги поступили кошти в розмірі 2 340 гривень. Відповідно до листа Регіонального сервісного центру у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях №31/28/31-8912-2024 від 18.10.2024 згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 16.10.2024 за позивачем за первісним позовом значиться зареєстрованим транспортний засіб марки «Dacia», модель «Logan 1.4», 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 . За відповідачкою за первісним позовом транспортні засобі зареєстрованими не значаться. Крім того, Регіональним сервісним центром у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях у листі №31/28/31-8912-2024 від 18.10.2024 повідомлено, що як позивач, так і відповідач за первісним позовом не обліковуються як «належні користувачі транспортних засобів» згідно з відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Згідно з листом відділу ДВС у м. Ужгороді (Т.4, а.с.244-245) та розрахунком заборгованості по аліментах №1-67478350 від 30.10.2024 підтверджується, що 08.08.2022 державним виконавцем скасовано раніше встановлене обмеження для позивачки за зустрічним позовом щодо виїзду з України у зв`язку з погашенням боржницею в повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів станом на 08.08.2022. Попри це, станом на 25.09.2024 заборгованість по аліментах за виконавчим листом №308/6546/21 від 08.11.2021 становить 2 174,90 гривень. Відповідно до листа ГУ ДПС у Закарпатській області №14987/5/07-16-24-06-05 від 30.09.2024 у позивача та відповідачки за первісним позовом відсутній податковий борг та/або недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цим же листом підтверджується наявність у позивача та відповідачки за первісним позовом доходів, в тому числі у вигляді виплачених зарплат, за період, зокрема, січень-червень 2024 року. Згідно з талоном-повідомлення ЄО №1767 позивачка за зустрічним позовом зверталася до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області 18.01.2025 щодо невиконання відповідачем за зустрічним позовом рішення суду щодо визначення місця проживання сина та порушення її колишнім чоловіком графіку відвідування, встановленого органом опіки та піклування. Висновком органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №558/17/01-12 від 19.05.2025 рекомендовано суду зобов`язати відповідача за зустрічним позовом позивачці за зустрічним позовом не чинити перешкод у спілкуванні з донькою. Висновком органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №557/17/01-12 від 19.05.2025 констатовано недоцільність відібрання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відповідача за зустрічним позовом. Щодо вирішення первісного позову про зміну місця проживання дитини Відповідно до положень статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. За приписами частини 1 статті 9 Конвенції про права дитини на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Частиною 1 статті 18 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків стосовно дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. За правилами ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Частиною 1 ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно з абзацом другим ч.1 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до положень ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) відзначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини. Матеріалами справи встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі, який було розірвано в судовому порядку на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2015 по справі №308/14631/14-ц, яке набрало законної сили 15.10.2015. Від шлюбу колишнє подружжя має двох дітей, а саме - ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , яких після розірвання шлюбу залишено проживати разом із батьком. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2021 по справі №308/5954/20, яке набрало законної сили 28.09.2022, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено та визначено місце проживання останнього з відповідачкою за первісним позовом. Як встановлено судом у межах розгляду справи №308/5954/20, діти ОСОБА_1 і ОСОБА_6 на час вирішення справи проживали разом із батьком за адресою АДРЕСА_1 . У свою чергу, ОСОБА_2 проживала окремо за іншою адресою, а саме - АДРЕСА_2 . Попри це, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надалі проживає разом із батьком за вищезгаданою адресою, що учасниками справи не оспорюється та не заперечується, а також узгоджується із іншими наявними доказами, зокрема, висновком органу опіки та піклування №649/17/01-12 від 08.08.2024, висновком оцінки потреба за наслідками оцінювання від 03.04.2023 (Т.3, а.с.153-154), актом про оцінки потреб сім`ї/особи №63/1 від 03.04.2023. Судове рішення про визначення місця проживання дитини по своїй суті є рішенням про визнання, а за своїм змістом є рішенням немайнового характеру. Зважаючи на відсутність у судовому рішенні про визначення місця проживання дитини обов`язку вчинення дій боржником (тим з батьків, з яким фактично проживає дитина), таке рішення не підлягає примусовому виконанню. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, відображеними в постанові від 25.03.2024 по справі 183/1464/22. ЄСПЛ неодноразово встановлював у справах проти України, що неналежний спосіб виконання судових рішень щодо дітей був наслідком недостатньо розвинутих законодавчих та адміністративних механізмів, які б могли прискорити добровільне дотримання домовленостей із залученням фахівців органів опіки та піклування. Крім того, наявні механізми не передбачали відповідні і конкретні заходи для забезпечення примусового виконання рішення, відповідно до принципу пропорційності (див. рішення у справі «Вишняков проти України» (Vyshnyakov v. Ukraine), пункт 46; рішення у справах «Бондар проти Україна» (Bondar v. Ukraine), заява № 7097/18, пункт 36, від 17 грудня 2019 року; «Швець проти України» (Shvets v. Ukraine), заява № 22208/17, пункт 38, від 23 липня 2019 року; «Ген та інші проти України» (Gen and others v. Ukraine), заяви № 41596/19 та № 42767/19, пункт 68, від 10 червня 2021 року; «Спіцин проти України» (Spitsyn v. Ukraine), заява № 52411/18, пункт 32, від 07 жовтня 2021 року та «Жупан проти України» (Zhupan v. Ukraine), заяви № 38882/18 і № 50200/19, пункт 36, від 07 жовтня 2021 року). У рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Жупан проти України» (Zhupan v. Ukraine), (заяви № 38882/18 і № 50200/19) ЄСПЛ, аналізуючи питання виконання рішення суду про відібрання дитини, виклав такі висновки: «Суд повторює, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції (див., серед інших джерел, рішення у справі «К. та Т. проти Фінляндії» [ВП] (K. and T. v. Finland) [GC], заява № 25702/94, пункт 151, ЄСПЛ 2001-VII). Загальні принципи стосовно позитивних зобов`язань держави щодо захисту стосунків між батьками та їхніми дітьми наведені в згаданому рішенні у справі «Вишняков проти України» (Vyshnyakov v. Ukraine), пункти 35-37 з подальшими посиланнями. Беручи до уваги, що позитивне зобов`язання у цій сфері полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів (див. згадане рішення у справі «Вишняков проти України» (Vyshnyakov v. Ukraine), пункт 36), Суд має визначити, чи вжили національні органи влади достатні заходи для виконання рішення суду від 03 листопада 2015 року про передачу дитини заявниці. Суд повторює, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку (див. рішення у справі «А.В. проти Словенії» (A.V. v. Slovenia), заява № 878/13, пункт 72, від 09 квітня 2019 року з подальшими посиланнями). Однак у цій справі, коли органи державної влади постійно стикалися з відмовою дуже маленької дитини спілкуватися з матір`ю, вони не забезпечили надання дитині належної професійної цільової підтримки; така підтримка була надзвичайно важливою для неї, аби звикнути до думки про проживання з матір`ю, а також забезпечити розуміння В., що згідно з обґрунтуванням судових рішень, які підлягали виконанню, це відповідало найкращим інтересам дитини (див. пункти 6 та 9). За конкретних обставин цієї справи така допомога становила частину необхідних заходів, вжиття яких органами державної влади розумно вимагалося для дотримання ними позитивних зобов`язань, передбачених статтею 8 Конвенції (див. подібний підхід в згаданому рішенні у справі «А.В. проти Словенії» (A.V. v. Slovenia), пункт 84, та в рішенні у справі «Ген та інші проти України» [Комітет] (Gen and others v. Ukraine) [Committee], заяви № 41596/19 та № 42767/19, пункт 66, від 10 червня 2021 року). Окрім того, хоча перевага завжди надається добровільному виконанню, незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у певних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів (див. згадане рішення у справі «Вишняков проти України» (Vyshnyakov v. Ukraine), пункт 43 з подальшими посиланнями). Однак ніщо не свідчить, що такі примусові заходи були вчасно вжиті органами державної влади. Спроби державного виконавця накласти штрафи або застосувати кримінально-правовий засіб юридичного захисту (див. пункти 18 і 19) були явно здійснені запізно. Як вбачається, з плином часу ситуація з дитиною змінилася, і зрештою суд переглянув питання про її місце проживання та, посилаючись на найкращі інтереси дитини, ухвалив рішення про її проживання з батьком (див. пункт 16). Проте Суд має переконатися, що зміна відповідних фактів не була пов`язана з невжиттям державою всіх заходів, які могли розумно очікуватися для полегшення виконання рішення про повернення дитини (див. рішення у справі «М.Р. та Д.Р. проти України» (M.R. and D.R. v. Ukraine), заява № 63551/13, пункт 65, від 22 травня 2018 року з подальшими посиланнями). З огляду на недоліки роботи органів державної влади у попередній період, про які вже було зазначено, Суд вважає, що до моменту ухвалення нового рішення про проживання дитини з батьком національні органи влади не виконали свого позитивного зобов`язання за статтею 8 Конвенції щодо забезпечення возз`єднання заявниці з дитиною». Передумовою для зміни місця проживання дитини є зміна фактичних обставин, які свідчать про доцільність зміни проживання дитини. У даній справі в основі звернення позивача за первісним позовом з вимогами про зміну місця проживання сина лежить обставина тривалого невиконання позивачем за первісним позовом рішення суду, яке набрало законної сили, щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2021 по справі №308/5954/20, яким змінено місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не втратило законну силу і не скасоване, тому не може бути піддано сумніву. Звернення до суду із новим позовом не може бути підставою для ухилення від виконання іншого остаточного рішення суду. Невиконання одним з батьків судового рішення щодо визначення місця проживання дитини з іншим з батьків, яке набрало законної сили, відсутність законодавчого врегулювання примусового виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини, є підставою для захисту прав позивача у порядку, визначеному статтею 162 СК України. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.08.2023 по справі № 742/2468/22, від 26.02.2020 по справі №742/1593/19, від 26.02.2020 по справі №650/1631/19, від 30.03.2021 по справі №753/24507/18, від 26.05.2021 по справі №241/638/20, від 27.07.2022 по справі №475/431/21. Судом проаналізовано листування між учасниками справи (Т.1, а.с.225-228). Згідно з листом-відповіддю від 19.11.2022 відповідач за зустрічним позовом вказував, що рішенням суду від 09.12.2021 по справі №308/5954/20 на нього не покладено жодних обов`язків і таке рішення не підлягає виконанню з його боку, як і не підлягає негайному виконанню. У зв`язку з наведеним судом обгрунтовано не взято до уваги доводи позивача за первісним позовом про те, що він жодним чином не змінював місце проживання дитини, а також обгунтовано відхилено висновок органу опіки та піклування №649/17/01-12 від 08.08.2024, яким рекомендовано визначити місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, адже цей висновок не враховує той факт, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогами про зміну місця проживання сина після тривалого невиконання ним рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2021 по справі №308/5954/20. Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції твердження малолітнього ОСОБА_1 щодо наявності у нього бажання проживати з батьком. Статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року встановлено, що дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами, використання яких вона може вимагати: a) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; c) бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цих думок та про можливі наслідки будь-якого рішення. Відповідно до положень статті 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 по справі № 404/3499/17). При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку. У судовому засіданні малолітній ОСОБА_1 зазначив, що хотів би проживати з разом із батьком. Дитина пояснила, що з батьком він ходить на тренування, батько веде та забирає його із тренування, а деколи займається разом із ним. Натомість ОСОБА_1 зауважив, що його мати тривалий час із ним не спілкувалася, навіть не привітала його з днем народженням, коли йому виповнилося 10 років, а також не привіталася в суді. Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно встановив, що поведінка та висловлювання дитини передусім є наслідком його тривалої ізоляції від матері. Судом враховано висновок за результатами проведення судової психологічної експертизи №3359/23-26 від 30.05.2024, згідно з яким констатовано, що: -малолітній ОСОБА_19 не може пригадати ситуації з минулого, де були би присутні негативні моменти та емоції, пов`язані з мамою, що може бути ознакою того, що дитина на рівні несвідомого прихильна до мами; -в дитини проявляється залежність від думки, життєвої позиції та моделі батька. ОСОБА_19 на рівні підсвідомості, в присутності батька, намагається контролювати свої емоції і відповідати шаблонними фразами, відстоюючи позицію тата, хоча при цьому не відтворює пережиті емоції. Дитина, проживаючи з одним із батьків, на підсвідомому рівні, сама того не усвідомлюючи, піддається впливу того з батьків, хто є значимим; -малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моделює сімейні цінності свого батька, його життєву позицію та відношення до матері ОСОБА_2 ; -у малолітнього ОСОБА_1 проявляється залежність від думки тата, його життєвої позиції та моделі; -у малолітнього ОСОБА_1 виявлено прихильність до батька, проте коли малолітній втрачає контроль над ситуацією, то маму зазначає як значиму та близьку людину, що може бути ознакою того, що дитина прихильна до мами та не відчуває до неї негативних емоцій; -батько схильний нав`язувати дітям майже у всьому свою волю. Зміст експертного висновку №3359/23-26 від 30.05.2024 у наведеній частині (щодо впливу батька на позицію сина) цілком узгоджується із результатами психологічного обстеження ОСОБА_1 , 2012 р.н., (Т.2, а.с.217, 230, 232, Т.3 а.с.175), у якому вказується про те, що хлопчик стосовно мами відчуває гнів та ворожість, хоча такі негативні емоції щодо батьків не характерні для дітей його віку та практично не з`являються природнім шляхом (зазвичай, вони виникають у результаті навіювання одного з батьків). Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дітей, адже діти не мають самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковують досвід і поведінку авторитетних для них батьків. Батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дітьми, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого переконання про те, що висловлювання ОСОБА_1 із урахуванням його віку, рівня розвитку та психологічних особливостей, притаманних відповідному віку, фактично зводяться до відтворення позиції його батька, який перебуває у конфлікті з відповідачкою за первісним позовом, і не встановив обставин, які є передумовою для зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_1 та визначення його місця проживання разом із батьком, а тому правомірно відмовив в задоволенні первісного позову про зміну місця проживання дитини. Щодо вирішення зустрічного позову. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_2 про відібрання дитини не оскаржено в апеляційному порядку і відповідно до вимог ч.2 ст. 367 ЦПК України, не є предметом даного апеляційного перегляду. Щодо вимог у зустрічному позові про усунення перешкод у спілкуванні з донькою, то на думку колегії суддів, такі суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив. Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно з ч.2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до положень ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Згідно з ч.1ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Встановлено, що між сторонами спору фактично склалися неприязні стосунки, які позбавляють позивачку за зустрічним позовом можливості регулярно спілкуватися з дитиною. Судом обгрунтовано відхилено доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що жодні перешкоди у спілкуванні з дітьми він не чинить, оскільки такі повністю спростовуються матеріали справи. З матеріалів слідує, що позивачка за зустрічним позовом зверталася Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області заявою для вжиття заходів відносно відповідача за зустрічним позовом за фактом відмови в побаченні спільних дітей, що підтверджується довідкою від 07.12.2022 про відпрацювання матеріалів ЄО №19313 від 29.12.2022 (Т.1, а.с.182). Відповідачка за первісним позовом зверталася до міського голови Ужгородської міської ради із заявою від 26.08.2020 про визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею у зв`язку з тим, що, як стверджувалося у відповідній заяві, відповідач за зустрічним позовом перешкоджає їй брати участь у вихованні дітей (Т.3, а.с.178). Позивачка за зустрічним позовом зверталася до органу опіки та піклування із заявою про зміну визначеного місця проживання дітей від 05.07.2021, у якій наголошувала на подання батьком дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_1 заяви про заборону віддавати дітей матері (Т.1 а.с.175, Т.3 а.с.197). Перешкоджання позивачці за зустрічним позовом у спілкуванні, зокрема, з донькою підтверджуються також наявністю заяви відповідача за зустрічним позовом від 01.09.2020 (Т.4, а.с.107). У цій заяві відповідач за зустрічним позовом просив не віддавати дітей під час навчального процесу іншим особам. За змістом даної заяви від 01.09.2020 вказівку не віддавати дітей іншим особам відповідач за зустрічним позовом пов`язує саме з наявністю рішення суду від 05.10.2015, яким дітей залишено проживати з ним. При цьому таке рішення стосується розгляду справи, в якій ОСОБА_2 була відповідачем. Окрім того, позивачка за зустрічним позовом зверталася до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області 18.01.2025 за фактом невиконання рішення суду щодо визначення місця проживання сина та невиконання графіку відвідування органу опіки та піклування, що підтверджується талоном-повідомлення ЄО №1767 (Т.5, а.с.74). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, і з ним погоджується колегія суддів, що звернення позивачки за зустрічним позовом до органу опіки та піклування, працівників поліції та Служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації є підтвердженням перешкоджання відповідача за зустрічним позовом спілкуванню позивачки за зустрічним з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому вимоги про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом не чинити матері перешкоди у спілкуванні з дитиною є належним способом захисту прав позивачки за зустрічним позовом, та правомірними. Щодо вимог у зустрічному позові про визначення способів участі матері у вихованні доньки. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. За приписами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно з ч.ч.1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно з ч.1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ч. 2 ст. 159 СК України). Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23). Відповідач за зустрічним позовом не надав, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування матері з донькою, котре є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини, і такі дії позивачки за зустрічним позовом негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я дитини. Для встановлення психологічного контакту між матір`ю та донькою за обставин цієї справи недостатньо лише вчинення ОСОБА_20 дій, спрямованих на зростання прихильності дитини до неї, встановлення із донькою психологічного контакту. Натомість досягнення вказаної мети потребує допомоги, яку суд надає від імені держави шляхом визначення способів участі матері у спілкуванні з донькою. Безпосередня участь матері у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивачки за зустрічним позовом, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини. Суд, вирішуючи спір між розлученими батьками про участь одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною має право розглянути питання щодо забезпечення контакту дитини з іншим з батьків, з яким дитина не проживає, за відповідним графіком та з участю другого з батьків або без такої участі. Суд першої інстанції дішов правильного переконання за доцільне погодитися з висновком органу опіки №1042/17/01-12 від 27.11.2024 щодо встановлення графіку систематичних побачень та проведення їх за відсутності батька, оскільки запропонований графік відповідатиме віку доньки ОСОБА_6 , враховує інтереси дитини і той факт, що для налагодження психологічного контакту між матір`ю та дочкою вчинення відповідних дій з боку батька не вимагається. Відсутність батька на побаченнях згідно із запропонованим графіком, на переконання суду, не може негативно вплинути на дитину, оскільки, раніше мати проживала спільно з дитиною та колишнім чоловіком, дитина вже є неповнолітньою, тобто не такою вразливою, як, приміром, малолітня дитина. Водночас суд вірно зазначив, що вимоги щодо спільного відпочинку в канікулярні періоди, а також побачень у день народження доньки, під час святкування Нового року, Великодня та Різдва є передчасними, оскільки такі форми комунікації можливі після адаптаційного періоду, тобто після періоду звикання та зближення. Запропоновані органом опіки та піклування способи спілкування доньки та матері відповідають якнайкращим інтересам дитини, які, у свою чергу, переважають над інтересами сторін. При цьому з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, ставлення до матері, відсутні обмеження щодо подальшої (у майбутньому) зміни встановленого судом способу участі у вихованні доньки та спілкуванні з ним. Щодо вимог у зустрічному позові про стягнення моральної шкоди. Відповідно до п. 6 ч.2 ст. 18 СК України одним із способів захисту сімейних прав та інтересів, які застосовує суд, є відшкодування моральної шкоди, якщо це передбачено Сімейним кодексам або договором. Матеріалами справи встановлено, що відповідач за зустрічним позовом тривалий час не виконує рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2021 по справі №308/5954/20, яке набрало законної сили та яким змінено місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане свідчить про релевантність положень статті 162 СК України, згідно з якими особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала. Також матеріалами справи встановлено, що попри існування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №449 від 23.12.2020 «Про визначення способу участі у вихованні дітей», відповідач за зустрічним позовом перешкоджає ОСОБА_2 у спілкуванні з її донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ч.2 ст. 158 СК України). Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Суд першої інстанції правильно заначив, що перешкоджання контакту матері з її дітьми, яка обумовлена неправомірними діями відповідача за зустрічним позовом, не може не спричиняти матері моральних страждань. Та обставина, що відповідач за зустрічним позовом добровільно не виконував рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2021, яким змінено місце проживання сина, а також перешкоджав у спілкуванні з донькою фактично призвело до неодноразових звернень позивачки до державних органів та органу місцевого самоврядування з різними заявами для вирішення спірної ситуації в позасудовому порядку. Численні намагання матері у законний спосіб забрати сина на проживання до себе та відновити контакт із донькою, що не призводять до відповідного результату через поведінку відповідача за зустрічним позовом, мали наслідком вжиття позивачкою за зустрічним позовом додаткових зусиль для поновлення своїх прав, що і зумовило заподіяння моральних страждань. Суд обгрунтовано взяв до уваги аргументи позивачки за зустрічним позовом про те, що моральні страждання зумовлюються фактом розлуки із сином, місце проживання якого визначено судовим рішенням, а також перешкодами у спілкуванні як з донькою, так і сином, враховуючи, що відповідач за зустрічним позовом подавав заяву від 01.09.2020, у якій просив не віддавати дітей, та підставно відхилив заперечення відповідача за зустрічним позовом про недоведеність заподіяння ним моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував принципи розумності та справедливості і правильно визначив її у сумі 10 000грн., яка відповідає рівню пережитих позивачкою за зустрічним позовом вимушених змін у її житті, їх тривалості, не є надмірною і такою, що сприяє її безпідставному збагаченню. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у задоволенні первісного позову та частково задовольнив зустрічний позов. Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, ґрунтуються невірній оцінці фактичних обставин справи та на помилковому тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 24 червня 2026 року . Головуючий: Судді: