Постанова Волинський апеляційний суд № 158/5/26

Справа № 158/5/26 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/590/26 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 травня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2026 року В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Кошельок» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 10 лютого 2022 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua, укладений договір №3294207487-612024 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі кредитний договір) в електронній формі, договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6678, який був надісланий на номер її мобільного телефону. Згідно з умовами договору товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Позивач зазначав, що товариство згідно з умовами договору зобов`язалося надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту - 5 000 грн; початковий строк кредитування становить - 17 днів; дисконтна відсоткова ставка - 2,5% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період); базова процентна ставка - 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом. Товариство як кредитодавець виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит у визначеному розмірі згідно з умовами укладеного кредитного договору та перерахувало грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку остання вказала в особистому кабінеті як банківську картку, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти. Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, кредит не повернула, проценти за користування кредитними коштами не сплатила, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, розмір якої станом на час подання позовної заяви становить 17 025 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за сумою кредиту; 12 025 грн заборгованість за відсотками за користування позикою. Жодних платежів на погашення заборгованості за кредитним договором відповідач не здійснювала. Ураховуючи наведене, ТОВ «Кошельок» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №3294207487-612024 від 10 лютого 2022 року у розмірі 17 025 грн, а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2026 року позов ТОВ «Кошельок» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3294207487-612024 від 10 лютого 2022 року у розмірі 7 125 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «Кошельок» Гурський Г.Ю., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «Кошельок» в повному обсязі. На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Суд не звернув уваги на умови пунктів 3.6., п. 3.7 кредитного договору, відповідно до яких сторони погодили продовження строку користування кредитом до 107 днів з моменту укладення договору (17 днів плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду. Тобто строк кредитування з 27 лютого 2022 року до 27 травня 2022 року є погодженим сторонами договору. До спливу лояльного періоду у 17 днів відповідач не повернула кредит та не сплатила проценти за користування кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості. Тобто відповідач продовжила користуватися кредитом після закінчення лояльного періоду, що за договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 107 днів з моменту укладення договору до 27 травня 2022 року. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений п.3.8. договору, є законним. При цьому позичальник, який не повернув кредит до спливу лояльного періоду, ніяким чином не порушив договір (а відтак не йдеться про відповідальність), він продовжив користуватися кредитом, але на інших умовах і саме про це домовились сторони договору. Зважаючи на наведені обставини, з відповідача на користь товариства підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування позикою у розмірі 12 025 грн. В апеляційній скарзі представник позивача також просив суд стягнути з відповідача на користь товариства витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подала. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 04 травня 2026 року - дата складення повного судового рішення. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем фактично лише в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 9 900 грн, то відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційним судом в решті рішення суду не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити, виходячи з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 10 лютого 2022 року між ТОВ «Кошельок» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua/ укладений кредитний договір № 3294207487-612024 в електронній формі, договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6678, який був надісланий на номер її мобільного телефону. Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000 грн (п. 1.1. кредитного договору). Строк 17 днів лояльний період, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця (п. 2.1. кредитного договору). Дата повернення кредиту (26 лютого 2022 року) вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Проценти за користування кредитом: 2 125 грн, які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду. Тип процентної ставки за договором: фіксована (пункти 1.4.2. - 1.5. кредитного договору). Пунктами 3.4., 3.5. кредитного договору встановлено, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 7 125 грн, або 124,50% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 2 125 грн, або 42,50 % від суми кредиту. Сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений п. 2.1. договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.3.4. цього договору процентна ставка менша ніж 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 3.4. договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 2,50% розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1. договору. Додатком № 1 до договору, який згідно з п. 3.3. кредитного договору є невід`ємною його частиною, погоджений графік платежів погашення кредиту та процентів за користування кредитом. Відповідно до п. 3.6. кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. Пунктом 3.8. договору встановлено, що після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним. ТОВ «Кошельок» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши 10 лютого 2022 року кредитні кошти у розмірі 5 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківську картку, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти. Факт перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» про зарахування кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , а також листом АТ «Таскомбанк» про підтвердження платежу. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 17 025 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за сумою кредиту; 12 025 грн заборгованість за відсотками за користування позикою. Докази щодо здійснення будь-яких платежів відповідачем на погашення заборгованості за кредитним договором в матеріалах справи відсутні. Задовольняючи частково позов ТОВ «Кошельок», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань щодо повернення наданого їй кредиту у строки, передбачені кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7 125 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за сумою кредиту; 2 125 грн заборгованість за відсотками за користування позикою, та яка підлягає стягненню з неї на користь товариства. Часткове стягнення відсотків суд мотивував тим, що сторони погодили строк користування кредитними коштами 17 днів протягом якого буде діяти денна процентна ставка 2,50%. Крім того, у зв`язку із задоволенням позову та наявних у справі доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язана їх компенсувати у зазначеному розмірі, оскільки клопотання про зменшення розміру таких витрат вона не подала. Апеляційний суд не може повністю погодитися із такими висновками суду, враховуючи наступне. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. На підтвердження укладення кредитного договору №3294207487-612024 від 10 лютого 2022 року з ОСОБА_1 позивач ТОВ «Кошельок» надало електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6678, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. У п. 3.6. кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п. 3.7. договору). З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8. договору). Наведене свідчить, що сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 107 днів з моменту укладення договору (17 днів плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду. Тобто строк кредитування з 27 лютого 2022 року до 27 травня 2022 року, є погодженим сторонами договору. У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що позивач надав належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника за договором № 3294207487-612024 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 10 лютого 2022 року. З детального розрахунку заборгованості за кредитним договором слідує, що за період з 10 лютого 2022 року по 26 лютого 2022 року включно проценти за користування кредитом нараховувалися у розмірі 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом 125 грн на день, а з 27 лютого 2022 року по 27 травня 2022 року проценти за користування кредитом становили 2,2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом відповідно до п. 3.8. договору у розмірі 110 грн на день, що свідчить про те, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом у цей період, є законним. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що нарахування процентів за ставкою 2,5% (лояльною) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом здійснювалося згідно з п. 1.4.3.1. договору у період з 10 лютого 2022 року по 26 лютого 2022 року, а за стандартною ставкою (2,2% від суми залишку кредиту за кожен день користування) у порядку, встановленому пунктами 1.4.3., 3.8. договору у період з 27 лютого 2022 року по 27 травня 2022 року в межах строку кредитування, з урахуванням пролонгації на строк, не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. Строк дії кредитного договору з урахуванням його продовження становить 107 днів і заборгованість за відсотками за користування позикою за вказаний період у даному випадку становить 12 025 грн. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кошельок» про стягнення заборгованості за відсотками, що становить 12 025 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. З наведених підстав оскаржуване рішення суду підлягає зміні. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить змінити, збільшивши розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» за кредитним договором до 17 025 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за сумою кредиту; 12 025 грн заборгованість за відсотками за користування позикою. Зважаючи на наведене, апеляційна скарга позивача ТОВ «Кошельок» підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд цій справі оскаржуване рішення суду змінює, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із задоволенням позовних вимог ТОВ «Кошельок», на його користь з відповідача ОСОБА_1 відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та 2 112 грн 95 коп. (сума, яку мав сплатити позивач за часткове оскарження рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по відсоткам) за подання апеляційної скарги, а всього 4 535 грн 35 коп. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Кожен має право на професійну правничу допомогу (ст. 59 Конституції України). Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У ч. 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Під час розгляду справи у суді першої інстанції від відповідача заперечень щодо неспівмірності витрат не надійшло. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною. У позовній заяві ТОВ «Кошельок» заявило про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на свою користь витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, в якій зазначило, що орієнтовний розмір витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції становить 10 000 грн. До заяви позивач приєднав відповідні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; додаток від 15 жовтня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5506, видане 29 травня 2019 року Гурському Г. Ю. Згідно із зазначеним додатком до договору замовник доручив виконавцю стягнути з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором № 3294207487-612024 від 10 лютого 2022 року, а також суму будь-яких витрат, що будуть понесені замовником та/або виконавцем і які є необхідними з метою стягнення суми боргу з боржника в примусовому порядку, для чого виконавець зобов`язався надати замовнику правову допомогу. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції становить 10 000 грн (5 год по 2 000 грн вартості за год роботи). Таким чином, позивач надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість. У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у п. 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за ст. 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі ст. 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. У п. 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу в 3 000 грн з врахуванням часткового задоволення позову, а тому колегія суддів вважає за необхідне збільшити цей розмір до 5 000 грн, зважаючи на повне задоволення позовних вимог ТОВ «Кошельок» та положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Крім того, у поданій апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «Кошельок» просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та надав докази, які підтверджують надання такої допомоги, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; додаток від 15 жовтня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506, видане 29 травня 2019 року Гурському Г. Ю. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 4 000 грн (2 год по 2 000 грн вартості за год роботи). У суді апеляційної інстанції від відповідача заперечень щодо неспівмірності витрат не надійшло. Разом з тим визначений позивачем розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн не відповідає загальним засадам цивільного законодавства та критеріям відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити цей розмір до 2 000 грн, ураховуючи також часткове задоволення апеляційної скарги позивача. На переконання колегії суддів зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити частково. Заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2026 року у цій справі змінити. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №3294207487-612024 від 10 лютого 2022 року у розмірі 17 025 (сімнадцять тисяч двадцять п`ять) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір у розмірі 4 535 (чотири тисячі п`ятсот тридцять п`ять) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанціях у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: