Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/5673/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/5673/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 04 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Міністерства внутрішніх справ України Державної установи "Головного медичного центру Міністерства внутрішніх справ України", третя особа:Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", Головне управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Міністерства внутрішніх справ України Державної установи "Головного медичного центру Міністерства внутрішніх справ України", третя особа:Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", Головне управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 05.12.2025 року до суду від третьої особи надійшли пояснення на апеляційну скаргу. Відповідачі своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та пояснень, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 (далі-позивач) проходив службу в ГУНП в Житомирській області на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №4 в ЖРУП, з 18.11.2024 на посаді помічника чергового чергової частини відділення поліції №4 ЖРУП, а з 10.02.2025 на посаді помічника чергового чергової частини відділення поліції №3 ЖРУП №2 по теперішній час. У жовтні 2024 УКЗ ГУНП в Житомирській області видано направлення позивачу на огляд ВЛК у ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" для визначення придатності до подальшого проходження служби в органах поліції за станом здоров`я. 11 листопада 2024 відповідно до рішення оформленого довідкою №419-сп Державної установи «Територіального медичного об`єднання» Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області, медична (військово-лікарська) комісія, на підставі статті 23в, 46з.п. та графи ІІ Переліку захворювань та фізичних вад, що перешкоджають служби в поліції, пункту 4 Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей наказ МВС України від 03.04.2017 № 285 (в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331), визнала ОСОБА_1 придатним до служби в поліції, непридатним на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції. Не погоджуючись із даним висновком, позивач звернувся зі скаргою до Центральної медичної (військово-лікарській) комісії МВС України Державної установи "Головного медичного центру Міністерства внутрішніх справ України" на рішення медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіального медичного об`єднання» Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» оформлене довідкою від 11.11.2024 №419-сп. ДУ «ГМКЦ МВС України» позивачу була надана відповідь, згідно якої звернення (вх. №Л-55 від 24.01.2025) про незгоду з рішенням медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» щодо придатності до служби в поліції в довідці від 11.11.2024 №419-сп за дорученням розглянуте Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України». Розглядом медичної документації, наданої йому та М(ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в довідці від 11.11.2024 №419-сп про придатність до служби прийнято у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331. Підстав для його перегляду наразі немає. Водночас встановлено, що причинний зв`язок травми встановлено необґрунтовано, враховуючи відсутність акту розслідування нещасного випадку форми Н-1 (ПВ/НПВ) (Додаток 3 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС 05.10.2020 № 705). Зокрема, вказано ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» необхідно окремою постановою відмінити причинний зв`язок травми в довідці від 11.11.2024 №419-сп, про що інформувати підрозділ кадрового забезпечення за місцем служби ОСОБА_1 та ЦМ(ВЛ)К. Позивач, не погоджуючись з висновками Центральної медичної (військово-лікарській) комісії МВС України Державної установи "Головного медичного центру Міністерства внутрішніх справ України", звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС регламентується Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за № 559/30427 (далі - Положення, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 2 розділу І Положення передбачено, що основними завданнями М(ВЛ)К є: 1) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном; 2) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби; 3) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу); 4) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу; 5) визначення придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; 6) проведення лікарсько-льотної експертизи щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, працівників поліції та Національної гвардії України (далі - НГУ), які претендують на призначення або призначені на посади льотного складу, персоналу з управління повітряним рухом, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами (далі - БпАК); 7) формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року №1306). Пунктами 1-3 розділу ІІ Положення передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби). Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО). ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз. Пунктами 5-7 розділу ІІ Положення передбачено, що до складу штатних М(ВЛ)К входять голова (начальник) комісії, лікарі, медичні реєстратори. Штатні М(ВЛ)К комплектуються лікарями, які мають сертифікат лікаря - спеціаліста за відповідною лікарською спеціальністю, свідоцтво про присвоєння кваліфікаційної категорії. Функції штатних М(ВЛ)К: 1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; 2) розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду; 3) контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (не затвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги; 4) перевірка і узагальнення результатів роботи підзвітних М(ВЛ)К; 5) надання роз`яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертиз підзвітним М(ВЛ)К; 6) організація навчання лікарів ЗОЗ МВС з питань проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; 7) організація роботи ЛЛК у ЗОЗ МВС (за потреби); 8) подання до ЦМ(ВЛ)К річних звітів. Штатні М(ВЛ)К мають право: 1) запитувати за потреби документацію, яка необхідна для виконання покладених на них функцій; 2) залучати лікарів ЗОЗ МВС до розв`язання питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз; 3) направляти особу, яка проходить лікарську або військово-лікарську експертизу, на обстеження до ЗОЗ МВС, інших ЗОЗ; 4) переглядати власні рішення і рішення підзвітних М(ВЛ)К (за наявності підстав). У пункті 4 розділу І Положення зазначено, що рішення М(ВЛ)К щодо придатності (непридатності) осіб до військової служби приймаються відповідно до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 3) (далі - Розклад хвороб), Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 4) та Таблиці додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 5) (далі - ТДВ). Пунктом 3 Розділу ІІІ Положення передбачено, що направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, форму якого наведено в додатку 7 до цього Положення (далі - Направлення на медичний огляд), оформлюється підрозділами кадрового забезпечення поліції, командуванням головного органу військового управління, оперативно-територіальних об`єднань, з`єднань, військових частин НГУ (далі - військові частини). Згідно з п.19 розділу ІІІ Положення, за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації). За результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або НГУ та причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). Відповідно до п.21 розділу ІІІ Положення, у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку. У п.11 розділу Х Положення зазначено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення. Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Житомирській області від 11.11.2024 за №419-сп позивачу було встановлено діагноз: посттравматична (2020р.) нейропатія правого променевого та серединного нервів, латерального шкірного нерва передпліччя з сенсорно-вегетативними змінами. Травма отримана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язана з виконанням службових обов`язків. Викривлення носової перетинки вліво з порушенням носового дихання зліва. Захворювання, НІ, не пов`язане зі службою в поліції. На підставі статті 23в, 46з.п. та графи II Переліку захворювань та фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції, пункту 4 Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей наказ МВС України від 03.04.2017 №285 (в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331). Придатний до служби в поліції, непридатний на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції. Примітка: обмежити навантаження на праву верхню кінцівку. Надаючи правову оцінку твердженням апелянта про невідповідність висновків відповідача, вказаних в довідці від 11.11.2024 за №419-сп, відповідно до якої позивача визнано придатним до служби в поліції та непридатний на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до ЦМ(ВЛ)К із скаргою про незгоду з рішенням медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіального медичного об`єднання» Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області», оформлене довідкою від 11.11.2024 №419-сп. У відповідь на скаргу Центральною медичною військово-лікарською комісією Міністерства внутрішніх справ України у складі Державної установи «Головний медичний центр МВС України» направлено лист «Про опрацювання звернення» та повідомлено, що розглядом медичної документації, наданої йому та М(ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в Довідці від 11.11.2024 за №419-сп про придатність до служби прийнято у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331. Підстав для його перегляду наразі немає. Водночас встановлено, що причинний зв`язок травми встановлено необґрунтовано, враховуючи відсутність акту розслідування нещасного випадку форми Н-1 (ПВ/НПВ) (Додаток 3 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС 05.10.2020 № 705). Зокрема, вказано ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» окремою постановою відмінити причинний зв`язок травми в довідці від 11.11.2024 №419-сп, про що інформувати підрозділ кадрового забезпечення за місцем служби ОСОБА_1 та ЦМ(ВЛ)К. Суд зазначає, що надання письмового роз`яснення листом відповідача на скаргу позивача, відповідає нормам Положення №285, оскільки у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, постанова М(ВЛ)К не оформлюється, ЦМ(ВЛ)К має право переглядати власні рішення і рішення підзвітних М(ВЛ)К (за наявності підстав). Проте, Державною установою «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» листом повідомлено, що підстав для перегляду рішення М(ВЛ)К на теперішній час немає. Суд зазначає, що питання визначення причинного зв`язку захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. В свою чергу, позивач у позовній заяві зазначає що під час проведеного ВЛК обстеження не було враховано його проблеми зі здоров`ям, а саме: заключення лікарів надані додатково комісією не були враховані, оскільки позивач не в змозі повноцінно рухати, працювати правою рукою, носити бронежилет, важкі предмети, сумлінно виконувати обов`язки під час служби в органах поліції. Також зауважено, що відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №669114 від 23.12.2024, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності 09.12.2024 травма отримана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, ні не пов`язана з виконанням службових обов`язків, інвалідність встановлена на строк до 1 січня 2026 року, протипоказана праця з навантаженням на праву руку. Колегія суддів зазначає, що основним критерієм для встановлення ВЛК причинного зв`язку захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини є підтвердження військовослужбовцем факту виникнення захворювання під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, а також хронічного повільно прогресуючого захворювання за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання в період участі в бойових діях. Поряд з тим, суд зазначає, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. При прийнятті рішення суд враховує наведені позивачем підстави позову та виходить із того, що спірне рішення відповідача з процедурних питань не оскаржується. Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозам позивача на предмет того, чи виникли такі захворювання в період безпосередньої його участі у бойових діях чи є хронічного повільно прогресуючими захворюваннями. В свою чергу, судом не встановлено порушень процедури проведення медичного огляду відповідачем та оформлення його результатів, оскільки згідно матеріалів справи відповідачем враховано безпосередньо заключення лікарів та враховано обмеження навантаження на праву верхню кінцівку, а також не встановлено порушення відповідачем порядку розгляду скарги позивача, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.