Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/11069/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11069/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 04 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 09.01.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 призваний по мобілізації та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та брав участь у бойових діях, внаслідок яких отримав статус учасника бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.02.2024, копія якого міститься в матеріалах справи. ОСОБА_1 02.05.2024 звернувся до лікаря психіатра Військової частини НОМЕР_3 , отримав направлення на стаціонарне лікування в Житомирську психіатричну лікарню та у період з 02.05.2024 по 22.05.2024 проходив лікуванні з діагнозом: Розлад адаптації у вигляді тривожно-депресивного синдрому з інсомнією. З 03.10.2024 по 22.10.2024 повторно перебував на лікуванні у Житомирській психіатричній лікарні з діагнозом: Розлад адаптації у вигляді тривожно-інсомнічного синдрому з ситуативно обумовлений. У подальшому з 25.11.2024 по 24.12.2024 позивач проходив стаціонарне лікування в Острозькій обласній психіатричній лікарні" РОР з діагнозом: Розлад особистості у вигляді тривожно-депресивного синдрому з інсомнією, що підтверджується копією виписки №3722. Також стаціонарно лікувався у КНП "Рава-Руській лікарні" у період з 16.01.2025 по 27.01.2025. Відповідно до довідки начальника медичного пункту 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 позивач у період з 02.02.2025 по 07.02.2025 був звільнений від фізичного навантаження, про що свідчить довідка №734, яка міститься в матеріалах справи. З 14.02.2025 по 04.03.2025 позивач проходив лікування у КП "Рожищенській багатопрофільній лікарні РМР". Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №699 від 04.03.2025 позивача виписали у Військову частину. Крім того, серед іншого рекомендовано при утриманні больового синдрому командуванню військової частини скерувати позивача на медичний огляд (ВЛК) в лікувальний заклад МОУ за місцем постійної дислокації Військової частини. 06.03.2025 позивач через ІНФОРМАЦІЯ_1 подав рапорт на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати йому направлення та інші документи (службову характеристику та інше) для проходження військово-лікарської комісії за місцем проживання, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та загостренням хронічних захворювань. 07.03.2025 через засоби СЕДО ІНФОРМАЦІЯ_1 телеграмою № 949 передав для розгляду Військовою частиною НОМЕР_1 поданий позивачем рапорт. Після лікування позивач як військовослужбовець до Військової частини для продовження виконання обов`язків військової служби не з`явився, про місце свого перебування Військову частину не повідомляв. За вказаним фактом, командиром Військової частини НОМЕР_1 наказом № 1198/окп від 08.03.2025 призначено службове розслідування, з метою з`ясування причин і умов відсутності позивача на службі. У подальшому, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 72-РС від 18.03.2025 позивача увільнено від займаних посад та зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до пп. 14 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 79 позивача увільнено від займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу Військової частини з 18.03.2025. Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляду його рапорту від 06.03.2025 протиправною, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - № 2232-ХІІ), частиною першою статті 2 якого встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Положеннями ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.14 ст.2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За змістом чч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Частиною 7 статті 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Згідно з ч.9 ст.1 № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України. Відповідно до ч.10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини. Згідно з ч. 13 ст. 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Відповідно до ч. 10 ст. 14 Закону № 2232-ХІІ за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень: - придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні; - тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування; - підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення); - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов`язаних; - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку; - підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, у тому числі із звільненням від відбування покарання; - підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Турбота про збереження та зміцнення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов`язків військової служби (ч. 1 ст. 11 Закону № 2011-ХІІ). Відповідно до ч.101. ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 №1109/15800 (далі - Положення № 402). Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів. Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Водночас, відповідно до розділу 6 Положення: Направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби. Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454. Керівники органів управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, за потреби, направляють на медичний огляд ВЛК військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання в дисциплінарному батальйоні або до кримінального покарання у вигляді арешту. Оригінали або копії направлення на медичний огляд ВЛК та інші документи, необхідні для прийняття постанов ВЛК, надсилаються (надаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров`я (установи) в електронній або паперовій формі в установленому законодавством порядку. У разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров`я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи). Військовослужбовці, які перебували в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України обов`язково направляються на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань (травм, поранень, контузій, каліцтв) за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець після звільнення з місць несвободи або за направленням прямих начальників від командира військової частини, йому рівних та вище. Для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи. Як свідчать матеріали справи, позивача після лікування 04.03.2025 виписали у Військову частину, про що свідчить виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 699 від 04.03.2025 та при утриманні больового синдрому рекомендовано командуванню Військової частини скерувати позивача на медичний огляд (ВЛК) в лікувальний заклад МОУ за місцем постійної дислокації Військової частини. Втім позивач не прибув до Військової частини після лікування для отримання необхідного направлення Військової частини НОМЕР_1 на медичний огляд (ВЛК) в лікувальний заклад МОУ за місцем постійної дислокації Військової частини, відповідний рапорт подав через ІНФОРМАЦІЯ_2 . У той час, за змістом позовної заяви відслідковується, що позивач за допомогою медичного сервісу Нealth24отримав електронне направлення № 0129-4172-3094-1081 від 17.03.2025 складене лікарем ОСОБА_2 на стаціонарне лікування у закладі з надання психіатричної допомоги. Однак, як пояснив позивач, з таким направленням без направлення Військової частини НОМЕР_1 на стаціонарне лікування та проходження ВЛК його не прийняли. Відповідно до Додатку № 14 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого Наказом МО № 402 від 14.08.2008 (чинного на момент виникнення спірних правовіднсин) з наступними змінами, затверджено зразок направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією. Вказане напралення передбачає кутовий штамп військової частини, в якому зазначається дата і номер, підписується командиром Військової частини і скріплюється печаткою Військової частини. Як свідчать матеріали справи, після лікування позивач як військовослужбовець до Військової частини для продовження виконання обов`язків військової служби не з`явився, про місце свого перебування Військову частину не повідомляв. Втім, через ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав рапорт про надання йому направлення для проходження медичного огляду військово-лікарською комісії за місцем проживання, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та загостренням хронічних захворювань У свою чергу, Військова частина НОМЕР_1 розглянула рапорт від 06.03.2025 та листом № 1884/45/ОКП/3557 від 26.04.2025 повідомила позивача про відсутність підстав для задоволенні його рапорту та надання йому направлення на проходження медичного огляду, у зв`язку із його увільненням від проходження військової служби та виконання обов`язків військової служби до його повернення у Військову частину. Крім того, уповноважений представник Військової частини роз`яснив позивачу про необхідність з`явитися до Військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби, написання рапорту своєму безпосередньому командиру про направлення на проходження ВЛК, який буде скерований до начальника медичної служби та за результатами розгляду порушеного питання отримати направлення за підписом командира військової частини. Додатково повідомлено про виписку із лікувального закладу у Військову частину. Таким чином, суд зауважує, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача відмовив у направленні на лікування з підстав вказаних у листі № 1884/45/ОКП/3557 від 26.04.2025, а відтак вчинив активні дії, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності необхідно відмовити. При цьому, слід відмітити, що позивач не оскаржує отриману відмову у задоволенні його рапорту, а лише вважає протиправною бездіяльність Військової частини щодо нерозгляду такого, однак за результатами судового розгляду спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що бездіяльності Військовою частиною НОМЕР_1 не допущено. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у поданому рапорті від 06.03.2025 позивач не зазначив зворотної адреси для листування, що унеможливлювало у передбачений строк повідомити позивача про рішення, прийняте за результатами розгляду такого рапорту. Враховуючи вищенаведені правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Військова частина вчинила відповідно дії в межах своїх повноважень. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.