Постанова 4851 № 520/26777/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 р. Справа № 520/26777/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 року (ухвалене суддею Котеньовим О.Г.) в справі № 520/26777/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа Акціонерне товариство "Українська залізниця" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.06.2025 р. за № 914260820969 у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 23.06.2025 р., від імені Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, про перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 р. № 796-XII, - яким одночасно було припинено нарахування пенсії позивача по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки, виконаної Краснолиманською дирекцією залізничних перевезень Регіональної філії Донецька залізниця юридичної особи Акціонерного товариства Українська залізниця про нарахування належної йому заробітної плати за виконання робіт у зоні відчуження загальною сумою 683 крб. 23 коп.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області до обчислення з 23.06.2025 р. пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки, виконаної Краснолиманською дирекцією залізничних перевезень Регіональної філії Донецька залізниця юридичної особи Акціонерного товариства Українська залізниця про нарахування належної йому заробітної плати за виконання робіт у зоні відчуження загальною сумою 683 крб. 23 коп. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 р. задоволено адміністративний позов. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що відсутні правові підстави для проведення розрахунку пенсії шляхом помноження мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2022 року та в подальшому на майбутнє в наступних роках на кратність 5 без застосування встановленого діючим законодавством порядку розрахунку пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач зазначає, що у довідці про нарахування заробітної плати від 26.03.2007 р., виданої Краснолиманською дирекцією залізничних перевезень, невірно зазначено зони небезпеки та кратність для розрахунку заробітної платі позивача. Тим самим немає можливості її застосування у розрахунку пенсії позивача. Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсію позивача було обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження відповідно до ст. 54 Закону Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210. Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області у зв`язку з ретельною перевіркою електронної пенсійної справи позивача виявлено наявність довідки про нарахування заробітної плати за роботу в населених пунктах зони відчуження, виданою Краснолиманською дирекцією залізничних перевезень від 26.03.2007 р. з зазначенням в 07.1986 році зона ІІІ; днів - 4; кратність - 4 та в 08.1986 році - зона ІІІ, днів - 7; кратність- 4 для розрахунку заробітної плати позивача. Відповідно до довідки від 27.08.1986 р. за №70, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 позивач знаходились на учбових зборах з 16.07.1986 р. по 30.08.1986 р. та згідно з наказами командира частини за №28 від 05.08.1986 р., №29 від 06.08.1986 р. та №30 від 23.08.1986 р. мав право на отримання заробітка в 2-кратном розмірі за період з 16.07.1986 р. по 27.08.1986 р., в 3- кратном розмірі за 4 дні в липні 1986 р. та за 7 днів в серпні 1986 р. Згідно з довідками військового комісаріату від 01.04.1992 р. за № 3/1 та від 28.02.1994 р. за № 49, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 , позивач з 16.07.1986 р. по 27.08.1986 р. приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в 30-ти кілометровій зоні с. Рудня Іллінецька Чорнобильського району. Не погоджуючись із вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно обчислено позивачу з 23.06.2025 р. пенсію із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. №796-ХІІ (в подальшому - Закон № №796-ХІІ). Згідно з ст. 1 Закону №796-ХІІ, закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону №796-ХІІ, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Згідно з ч. 5 ст. 54 Закону №796-ХІІ, порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в подальшому - Порядок №1210), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до п. 2 Порядку №1210, пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи. Згідно з пп. 3 п. 3 Порядку №1210, у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження. Відповідно до п. 7 Порядку №1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати (доходу), яку (який) вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата (дохід) для розрахунку пенсії не може бути нижчою (нижчим) від фактично одержаної суми у зазначений період. Згідно з ст. 15 Закону №796-ХІІ, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами). Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Відповідно, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до довідки від Краснолиманською дирекцією залізничних перевезень від 26.03.2007 р. з зазначенням в 07.1986 році - зона ІІІ; днів - 4; кратність - 4 та в 08.1986 році - зона ІІІ, днів - 7; кратність - 4 для розрахунку заробітної платі. Отже, довідка містить відомості про кількість днів участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАСЕ та містить розмір заробітної плати. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. № 665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. № 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством. Працівникам і службовцям, відрядженим у зону ЧАЕС та призваним на військові збори, за якими зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна зарплата, відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 постанови № 207-7, працю оплачували у ІІІ, ІІ та І зонах небезпеки у 4-, 3-, та 2-кратному розмірі, виходячи із тарифної ставки за основним місцем роботи, тобто на одну кратність менше, оскільки за основним місцем роботи за ними зберігається середня зарплата. А тому загальний показник кратності не може перевищувати 5-кратний розмір у найвищій ІІІ зоні небезпеки. За цими нормативно-правовими актами оплата праці за виконання позивачем роботи у ІІІ-й зоні небезпеки, яка зазначена у спірній довідці, повинна провадитись у 4-кратному розмірі. Отже, правильність застосування кратності оплати праці, яка наведена у спірній довідці, прямо залежить від правильності визначення зони небезпеки, в якій ця робота фактично виконувалась позивачем. У свою чергу, відповідна зона небезпеки по населених пунктах і виробничих об`єктах визначається рішеннями Урядової комісії від 07.08.1986 р. № 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13.08.1996 р. № 115), від 19.08.1986 р. № 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.1986 р. № 124), від 18.09.1986 р. № 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.1986 р. № 140), від 05.01.1987 р. № 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09.01.1987 р. № 1) (далі за текстом - рішення Урядової комісії) залежно від конкретного місця виконання цих робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно з Архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 28.09.1999 р. за № 51/1/12941, у липні та серпні 1986 року позивач виконував роботи по дезактивації території та приміщень безпосередньо Чорнобильської атомної електростанції, що за вищенаведеними рішеннями Урядової комісії відповідає ІІІ-й зоні небезпеки, тобто саме так, як це зазначено у спірній довідці. Достовірність вказаної Архівної довідки МО щодо виконання позивачем у липні та серпні 1986 року робіт по дезактивації території та приміщень безпосередньо Чорнобильської атомної електростанції, тобто у ІІІ-й зоні небезпеки, відповідачем не ставиться під сумнів. Відповідачем не надано переконливих доказів недостовірності цієї довідки. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що здійснивши перерахунок пенсії позивача на підставі спірної довідки, і тривалий час виплачуючи цю пенсію, відповідач тим самим фактично визнав правильність, законність, обґрунтованість та об`єктивність цієї довідки. Зі змісту письмових пояснень третьою особою, вбачається, що протягом тривалого періоду жодних актів реагування на будь-які недоліки спірної довідки з боку територіальних органів Пенсійного фонду України не було. Таким чином, протягом тривалого часу пенсія позивача обчислювалася згідно вищенаведеної спірної довідки, її обґрунтованість, правильність і достовірність ніким не ставились під сумнів і у встановленому порядку не оспорювались, і проти обчислення пенсії позивача на підставі цієї довідки відповідач взагалі ніяким чином не заперечував до останнього часу. Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону № 796-ХІІ, для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону (до кола яких також відноситься і позивач), стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Отже, обов`язковою умовою застосування припису ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII щодо обчислення розміру пенсії з 01.09.2025 р. виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати передбачає висловлення бажання особи, яка звернулася за пенсією. Аналогічна умова передбачена також ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ. В свою чергу, відповідач, без належних підстав здійснивши такий перерахунок пенсії позивача, тим самим порушив встановлену процедуру проведення цього перерахунку, тобто вийшов за межі своїх функціональних повноважень. Водночас, отримуючи пенсію, обчислену на підставі спірної довідки, протягом всього періоду, позивач не висловлював бажання на розрахунок його пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто його у даному випадку цілком влаштовувала пенсія, обчислена із заробітної плати за виконання роботи в зоні відчуження, на чому позивач наполягає в даній справі. Враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем протиправно обчислено позивачу з 23.06.2025 р. пенсію із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області до обчислення з 23.06.2025 р. пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки, виконаної Краснолиманською дирекцією залізничних перевезень Регіональної філії Донецька залізниця юридичної особи Акціонерного товариства Українська залізниця про нарахування належної йому заробітної плати за виконання робіт у зоні відчуження загальною сумою 683 крб. 23 коп., з урахуванням раніше виплачених сум. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 по справі № 520/26777/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін