Постанова 4806 № 297/2195/25

Справа № 297/2195/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29.04.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 31 квітня 2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , винним за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь держави 605 гривень 60 коп. судового збору. Відповідно до постанови суду, - 26.06.2025 року, о 10:30 годині прикордонним нарядом «Контрольний пост» в межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. Велика Бийгань на напрямку 214 прикордонного знаку на відстані близько 2500 метрів до ДКУ, виявлено та затримано ОСОБА_1 , при здійсненні спроби незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину поза встановленими пунктами пропуску. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції без з`ясування усіх фактичних обставин справи, і як наслідок, без можливості надання належної правової оцінки події, передчасно прийняв рішення у справі, а отже міг не правильно застосувати норми матеріального права і постановити оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що він у усному порядку уповноваженій особі пояснив, що знаходиться на відпочинку у Закарпатській області і рухався з однією із своїх неповнолітніх дітей на термальні процедури у лікувально-оздоровчий комплекс «Еко-Термал», що знаходиться у с.Косонь Берегівського району Закарпатської області, так як протягом тривалого часу страждає на хронічне захворювання суглобів (медична документація з цього приводу додається до апеляційної скарги) і потребував лікування. Зазначає, що ніяких намірів виїзду за кордон у нього не було. Стверджує, що маючи на утриманні трьох свої неповнолітніх дітей, мав повне право законного виїзду за кордон в умовах воєнного стану. Щодо пропущеного строку на оскарження судового рішення зазначає, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , заяву про розгляд справи без його участі він не писав і в усному порядку нікому про це не заявляв, про час і місце розгляду справи він не був належним чином проінформований і про винесення оскаржуваної постанови йому стало відомо лише 05.03.2026, коли у застосунку «Ощад 24/7» на особистому мобільному телефоні надійшло повідомлення про арешт суми на рахунку. Просить поновити такий. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню. Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення. Обґрунтовуючи вину ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, суд першої інстанції зіслався на протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №354940 від 26.06.2025 року; протокол про адміністративне затримання від 26.06.2025; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів та рапорти від 26.06.2025 року. Апеляційний суд, переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, а також згідно наданих пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду, вважає висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, помилковим, оскільки вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі. Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад). Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом». Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю. Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч.2 ст. 251, ст. 255 КУпАП). Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №354940 від 26.06.2025, в цей же день о 10:30 годині прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) нам відстані 200 метрів до населеного пункту Велика Бийгань на відстані 2500 метрів до державного кордону на напрямку 214 прикордонного знаку (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску із України в Угорщину. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину кордону на напрямку 214 прикордонного знаку (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), на відстані 2500 метрів від державного кордону України. Виходячи із положень ст. 204-1 КУпАП вбачається, що об`єктивну сторону даного правопорушення складає саме перетинання або спроба перетинання державного корону будь-яким способом поза пунктами пропуску. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, та відсутні відомості, що місце, де було його затримано не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону. Наявні в матеріалах адміністративної справи документи не спростовують і не підтверджують того, що у протоколі про адміністративне правопорушення і постанові суду з`ясовано об`єктивну та суб`єктивну сторони цього правопорушення. Із наданих пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду слідує, що знаходиться на відпочинку у Закарпатській області і рухався з однією із своїх неповнолітніх дітей на термальні процедури у лікувально-оздоровчий комплекс «Еко-Термал», що знаходиться у с.Косонь Берегівського району Закарпатської області, так як протягом тривалого часу страждає на хронічне захворювання суглобів (про що надано ним копії медичних документів) і потребував лікування. Ніяких намірів виїзду за кордон він не мав, оскільки маючи на утриманні трьох свої неповнолітніх дітей, має повне право законного виїзду за кордон в умовах воєнного стану. Разом з тим зазначив, що за те, що він перебував та пересувався в межах прикордонної смуги без військово-дозвільних документів він сплатив штраф. Крім того, при затриманні ОСОБА_1 , у нього не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району, не свідчить про наявність даного правопорушення. Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_1 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання останнього винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі. Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 перебував у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Таким чином, зазначені в оскаржуваній постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону. Жоден із перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими й заслуговують на увагу. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а тому, постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП скасувати. Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага