Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/1885/25

Справа № 297/1885/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21.01.2026 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/501/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 11.07.2025. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець м. Вінниця, громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 355070 від 07.06.2025 та постанови суду від 11.07.2025 вбачається, що 07.06.2025 приблизно о 10 год 50 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» на околиці населеного пункту «Велика Бийгань» (територія Велико-Бийганської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), на відстані близько 2500 метрів до державного кордону України, на напрямку 214 прикордонного знаку, був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску з України в Угорщину. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 11.07.2025 скасувати та закрити провадження у справі щодо нього. Постанова є незаконною у зв`язку з неповнотою судового розгляду та порушення норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що не мав наміру на незаконний перетин державного кордону України, а був виявлений та затриманий прикордонним нарядом у той час, коли на рейсовому автобусі прямував на відпочинок у Берегівський район з туристичною групою. Суд розглянув справу без його участі, незважаючи на подані ним клопотання про відкладення судових засідань, чим було порушено його право на захист. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, якими саме діями він вчини незаконну спробу перетину державного кордону, а також відсутні відомості про те, що місце, де його було затримано, не є дозволеним для перебування у ньому людей. Крім того, зазначає, що протокол сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про його винуватість у вчиненні правопорушення. -2- Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. При цьому враховується заява ОСОБА_1 про можливість розгляду апеляційної скарги без його участі. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП доведена, а висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 355070 від 07.06.2025 встановлено, що 07.06.2025 приблизно о 10 год 50 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» на околиці населеного пункту «Велика Бийгань» (територія Велико-Бийганської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), на відстані близько 2500 метрів до державного кордону України, на напрямку 214 прикордонного знаку, був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску з України в Угорщину. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 07.06.2025 (а. с. 2), протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 07.06.2025 (а.с. 6), рапортом інспектора -3- прикордонної служби 2 категорії - водія 3 групи інспекторів прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тим Б) ОСОБА_3 від 07.06.2025 (а.с. 4), схемою виявлення та затримання ОСОБА_4 . Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , останнім не надано. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій 3 групи інспекторів прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тим Б) ОСОБА_3 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, і що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги і на такі не посилався ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду. Також під час розгляду апеляційної скарги не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до відмови від надання пояснень з приводу обставин, що мали місце, та примусового підписання ним складених щодо нього адміністративних матеріалів. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконність дій працівників прикордонної служби при його затриманні та складанні відносно нього адміністративних матеріалів. З матеріалів справи також вбачається, що під час затримання ОСОБА_1 не висловлював жодних зауважень з приводу викладених у протоколі обставин правопорушення, а також щодо інших складених відносно нього документів. Також, ОСОБА_1 не посилається на те, що у працівників прикордонної служби були підстави для його обмови у вчиненні правопорушення. Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску. Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України -4- здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Отже, ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. З матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне затримання, вбачається, що ОСОБА_1 07.06.2025 о 10 год 50 хв був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» на околиці населеного пункту «Велика Бийгань» (територія Велико-Бийганської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), на відстані близько 2500 метрів до державного кордону України, на напрямку 214 прикордонного знаку під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину поза встановленими пунктами пропуску. Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності у ОСОБА_1 умислу незаконно перетинати державний кордон з України в Угорщину, апеляційний суд оцінює їх як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що 07.06.2025 о 10 год 50 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» на околиці населеного пункту «Велика Бийгань» (територія Велико-Бийганської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), на відстані близько 2500 метрів до державного кордону України, на напрямку 214 прикордонного знаку був виявлений та затриманий ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону із України до Угорщини поза пунктом пропуску. Не надано ОСОБА_1 і будь-яких доказів, які б із достовірністю підтверджували доводи апеляційної скарги про те, що він перебував на території Берегівського району із туристичною метою та був затриманий у рейсовому автобусі. Із урахуванням наведеного, неспроможними є і доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі не конкретизовано місце вчинення правопорушення. Із цих підстав, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у матеріалах справи доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 перебував у зазначені в протоколі час та місці з іншою метою, ніж незаконного перетину державного кордону. Тому, доводи ОСОБА_1 про те, що не мав наміру незаконно перетинати кордон, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й повністю спростовуються наведеним вище та направлені на уникнення адміністративної відповідальності. Твердження ОСОБА_1 про те, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а також не свідчать про порушення права ОСОБА_1 на захист та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд -5- першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, про що свідчить його численні заяви, в тому числі й про відкладення розгляду справи. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що участь правопорушника у розгляд цієї категорії справи не є обов`язковою і, відповідно, розгляд справи без участі правопорушника не є безумовною підставою для скасування судового рішення із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях особи події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву, а відтак являються достатніми для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи фото-, відеодоказів, пояснень свідків тощо, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину. Разом з тим, на переконання апеляційного суду, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою). Визначення тяжкості адміністративного правопорушення нормами КУпАП не передбачено. Згідно «Примітки» до ст. 22 КУпАП положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу. -6- Законодавцем не встановлено заборони щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки такої заборони у примітці до ст. 22 КУпАП немає. Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Таким чином, враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_1 , який на даний час перебуває на військовій службі, відсутність у матеріалах справи відомостей, які б характеризували його з негативної сторони та про те, що раніше притягувався до адміністративної відповідальності, а також відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі. У матеріалах справи відсутні дані про те, що діями ОСОБА_1 спричинено значної шкоди державним чи суспільним інтересам, і що внаслідок його дій настали будь-які негативні наслідки. Вищенаведені обставини на переконання апеляційного суду, у даному конкретному випадку, суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_1 діянь, та дають підстави визнати такі діяння малозначними. Таким чином, постанова від 11.07.2025 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 22, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 11.07.2025 щодо ОСОБА_5 скасувати. На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за малозначністю й оголосити йому усне зауваження, а провадження у справі закрити на підставі п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КУпАП. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя