Постанова ККС ВС № 354/1184/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Київ Справа № 354/1184/23 Провадження № 51-4645км 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_7 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023091110000048 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Микуличин Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного їй майна. Зараховано в строк покарання період перебування під вартою з 31.03.2023 по 04.04.2023. Строк тримання під вартою вирішено рахувати з часу приведення вироку до виконання після вступу в законну силу. Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона за невстановлених слідством обставин з корисливою метою придбала з доставкою через «Нову Пошту» у невстановленої особи (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження) розфасовану на 330 пакетиків психотропну речовину PVP з метою подальшого збуту. 31.03.2023 близько 16:20 ОСОБА_7 у приміщенні відділення «Нова Пошта» № 1, що у м. Яремче по вул. Свободи, 22Б Надвірнянського району, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, отримала відправлення від імені « ОСОБА_8 » з указаною психотропною речовиною з метою подальшого збуту. Після цього ОСОБА_7 із отриманим відправленням, зберігаючи його при собі, направилась у сторону супермаркету АТБ, що в м. Яремче, однак була зупинена працівниками поліції. В ході перевірки у неї виявлено і вилучено 330 пакетів обмотаних ізоляційною стрічкою у вигляді згортків, в яких згідно з висновками експертів виявлено психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP в загальній кількості 234,2674 г, що є особливо великим розміром. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що вона була затримана відповідно до вимог ст. 209 КПК України, оскільки до приїзду слідчо-оперативної групи весь час перебувала в оточенні і під контролем працівників поліції, які її зупинили для проведення попередньоїперевірки, а протокол затримання складений 31.03.2023 року о 23.50 й не відображає дійсних обставин її затримання. Час фактичного затримання не було зафіксовано у протоколі затримання й, відповідно, таке затримання було незаконним. Під час фактичного затримання їй не було роз`яснено і забезпечено право на захист, зокрема на участь захисника. Звертає увагу на те, що протокол огляду місця події від 31.03.2023 відображає обставини фактичного затримання і особистого її обшуку. Вказує, що наркотичні засоби були знайдені та вилучені до внесення відомостей в ЄРДР. Вважає, що слідчі фактично здійснили її особистий обшук під виглядом огляду місця події, під час якого у неї було вилучено наркотичні засоби, й не було отримано від неї добровільної згоди на проведення її особистого обшуку, а тому є підстава для визнання протоколу огляду місця події та інших доказів, отриманих за її результатами, недопустимими. Крім того вважає, що проведення огляду місця події не за місцем, де відбулась подія злочину, а в іншому місці, також є підставою для визнання протоколу зазначеної слідчої дії та інших доказів, отриманих за її результатами, недопустимими. Аналогічно й висновки експертів, які є похідними від протоколу огляду місця події, є також недопустимими доказами з урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева». Не погоджується з висновками суду про те, що телефон був вилучений під час її затримання та проведення обшуку з дотриманням положень КПК України в присутності понятих та захисника, що відображено в протоколі затримання від 31.03.2023. Вказує, що огляд мобільного телефону було проведено не за місцем збереження речового доказу, відповідальність за яке покладається на слідчого, а оперативним працівником особисто без понятих, що не може виключати можливості неконтрольованого втручання до вмісту інформації на цьому речовому доказі. Клопотання про проведення експертного дослідження цього мобільного телефону на предмет підтвердження можливого втручання в нього після 31.03.2025 були відхилені судами, як і той факт, що судом першої інстанції цей речовий доказ взагалі не оглядався. Не дивлячись на те, що судом було встановлено порушення права на захист та здобуття від затриманої самовикривальних показань, суд під час судового розгляду та у вироку посилався на показання працівників поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині показань ОСОБА_7 . Вважає, що показання цих свідків не можуть покладатися в основу обвинувального вироку, є недопустимими доказами, як і показання понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки вони повинні були допитуватися судом лише щодо порядку та процедури проведення слідчої дії - огляду місця події, а не стосовно того, що в момент її проведення пояснювала затримана ОСОБА_7 . Посилається на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, оскільки суд належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг, не навів в ухвалі переконливих обґрунтувань на їх спростування та не зазначив належних і переконливих мотивів, з яких він залишив їх без задоволення. Позиції учасників судового провадження Засуджена подала клопотання про розгляд провадження без її участі. Захисник в судовому засіданні підтримав подану засудженою касаційну скаргу. Прокурор просила залишити касаційну скаргу без задоволення. Мотиви Суду За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку в межах поданої касаційної скарги, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися. Доводи засудженої про те, що вона була незаконно затримана працівниками поліції 31.03.2023 близько 16:30 й у подальшому перебувала у статусі фактично затриманої особи в розумінні положень статті 209 КПК України, були предметом перевірки судів попередніх інстанцій. Відповідно до змісту статті 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Верховний Суд звертає увагу, що цей довід був врахований судом першої інстанції, який констатував, що ОСОБА_7 була фактично затримана у значенні статті 209 КПК України, оскільки вона 31.03.2023 близько 16:30 була зупинена працівниками поліції, й під час перевірки документів було виявлено відправлення з ТОВ «Нової Пошти», в якому ймовірно знаходилася наркотична речовина. Після цього обвинувачена весь час перебувала в оточенні і під контролем поліцейських до приїзду слідчо-оперативної групи. При цьому місцевий суд встановив, що ОСОБА_7 при її фактичному затриманні не було роз`яснено право на захист, її право зберігати мовчання і не свідчити проти себе. Тому суд в ході судового розгляду окремо ухвалою від 01.07.2024 визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 31.03.2023, а саме коробки, отриманої у терміналі «Нова Пошта» № 1, в частині, де відображені повідомлені ОСОБА_7 самовикривальні відомості. Також було визнано недопустимим доказом протокол огляду відеозапису від 26.05.2023 з нагрудної камери поліцейського за 31.03.2023 в частині, де відображені самовикривальні відомості (т. 2 а.п. 40-42). Суди попередніх інстанцій не здійснювали дослідження указаних доказів та процесуальних документів, отриманих з порушенням права на захист ОСОБА_7 під час її затримання в указаній частині, й не покладали ці відомості в основу своїх рішень. При цьому судом було безпосередньо досліджено в судовому засіданні та визнано допустимим доказом в іншій частині протокол огляду місця події від 31.03.2023 з відеозаписом, де була оглянута територія біля відділення Нової Пошти № 1 за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Яремче, вул. Свободи, 22 Б, та із картонної коробки, яку ОСОБА_7 отримала у відділенні Нової пошти № 1, було виявлено 330 пакетів обмотаних ізоляційною стрічкою у вигляді згортків з вмістом речовини (т.1 а.п. 47- 52). Відповідно до висновків експертів, за результатами проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів у наданих на дослідження спецпакетах з речовинами міститься особливо небезпечна речовина, обіг якої заборонений PVP (т. 1 а.п. 55-58; 60-63; 65-68; 80-84; 86-89; 91-95; 97-101; 103-106; 108-111; 113-117; 119-122; 124-128). Зазначені висновки експертів суд визнав допустимими доказами. Постановами слідчого від 05.05.2023, від 14.08.2023, від 15.08.2023 спеціальні пакети, в яких зберігалася психотропна речовина, були визнані речовими доказами, й ці речові докази були передані на спеціальне зберігання (т. 1 а.п. 193, 195,198-200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216). При цьому місцевий суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що власне саме затримання ОСОБА_7 працівниками поліції не може вважатися незаконним. Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про Національну поліцію» поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України. Відповідно до статей 31, 34 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такий превентивний захід як поверхнева перевірка і огляд. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено, або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб. Відповідно до частини 5 статті 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу. Частина 4 статті 208 КПК України зобов`язує уповноважену службову особу, що здійснила затримання особи, негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. В цьому провадженні протокол затримання ОСОБА_7 був складений слідчим 31.03.2023 із зазначенням, що підставою для затримання ОСОБА_7 стало сукупність ознак, що саме ця особа вчинила злочин. Затриманій ОСОБА_7 згідно з ч. 4 ст. 208 КПК України повідомлено підстави затримання; повідомлено, у вчинені якого злочину вона підозрюється, а також роз`яснено, що вона має право на отримання медичної допомоги, негайно повідомити близьких родичів про своє затримання і місце перебування. Також затриманій було роз`яснено її права згідно з ч. 3 ст. 42 КПК України, а також обов`язки, передбачені ч. 7 ст. 42 КПК України (т. 1 а.п. 53-54). Що стосується доводів про те, що в протоколі затримання від 31.03.2023 вказано час 23:50, а фактично ОСОБА_7 було затримано о 16:20, то це не впливає на висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину й не перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення. Також судом зараховано в строк покарання період перебування її під вартою, починаючи з 31.03.2023. Довід про те, що на момент затримання засудженої у неї не було захисника, колегія суддів також відхиляє, оскільки, як неодноразово констатувалося судом касаційної інстанції, затримання є несподіваною дією, а тому участь захисника з цього моменту не завжди є можливою. Це узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема у постанові ККС ВС від 09 липня 2024 року (справа № 678/428/23, провадження № 51-2629км24). Також є необґрунтованими доводи про те, що наркотичні засоби були знайдені та вилучені до внесення відомостей в ЄРДР, й це є порушенням вимог КПК України, оскільки єдиною слідчою дією, яка може проводитись до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є огляд місця події (ч. 3 ст. 214 КПК України). Викладене також узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема у постанові ККС ВС від 02 жовтня 2024 року (справа № 756/229/20, провадження № 51-2809км24). Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. Судом першої інстанції було встановлено, що підставою огляду місця події стало виявлення оперуповноваженими СКП Відділення поліції № 1 м. Яремче Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підозрілої особи, яка представилась ОСОБА_7 . Під час спілкування вона повідомила, що має при собі речовини схожі на наркотичні, які отримала у відділенні «Нової пошти» № 1 в м. Яремче, вул. Свободи, 22 «Б», з наступним повідомленням про це на лінію «102» та виїздом на місце події слідчо-оперативної групи, яка проводила усі необхідні слідчі дії. В судовому засіданні було безпосередньо досліджено протокол огляду місця події від 31.03.2023 з відеозаписом, відповідно до якого місцем огляду є територія біля відділення Нової Пошти № 1 за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Яремче, вул. Свободи, 22 Б. Біля цього відділення розміщена лавочка, на якій знаходиться упаковка прямокутної форми, яка обмотана полімерною стрічкою чорного кольору. Біля цієї упаковки знаходиться ОСОБА_7 , яка у присутності двох понятих добровільно видала слідчому посилку, яку отримала у відділенні «Нової пошти», в якій було виявлено 330 пакетів обмотаних ізоляційною стрічкою у вигляді згортків з вмістом речовини, обіг якої заборонено, РVР в загальній кількості 234,2674 г. Також обвинувачена ОСОБА_7 добровільно вказала пароль до свого телефону. Будь-яких заяв, в тому числі щодо здійснення психологічного тиску на ОСОБА_7 , чи щодо порушення її прав та законних інтересів остання не подавала, протокол огляду місця події містить підписи всіх учасників та понятих (т.1 а.п. 47- 52). Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що, хоча при фактичному затриманні обвинуваченої їй не було роз`яснено право зберігати мовчання і не свідчити проти себе, за обставин цієї справи в суду не було підстав вважати, що виявлення в обвинуваченої під час огляду місця події речових доказів стало безпосереднім наслідком порушення цього права в значенні ч. 1 ст. 87 КПК України. Також, враховуючи, що будь-яких слідчих дій працівники патрульної поліції не проводили, і, встановивши наявність ознак кримінального правопорушення, повідомили про це на лінію «102» для виклику відповідної слідчо-оперативної групи, суди дійшли обґрунтованого висновку, що було здійснено не особистий обшук ОСОБА_7 , а огляд місця події, під час якого були виявлені речові докази, й цей протокол є допустимим доказом, а тому й висновки експертів щодо указаних речовин також відповідають вимогам належності та допустимості. Необґрунтованими вбачаються й доводи про те, що проведення огляду місця події було не за місцем, де відбулась подія злочину, а в іншому місці, оскільки відповідно до протоколу огляду місця події від 31.03.2023 огляд упаковки прямокутної форми, яка була обмотана полімерною стрічкою чорного кольору, яку ОСОБА_7 отримала у відділенні «Нової пошти», було проведено біля відділення Нової Пошти № 1 за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Яремче, вул. Свободи, 22 Б. Стосовно доводів про недопустимість показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , які були понятими при огляді місця події, оскільки, на думку засудженої, вони говорили про те, що саме вона пояснювала в момент проведення огляду місця події, а відеозапис в цій частині був визнаний судом недопустимим доказом, то суди правильно визнали їх необґрунтованими. Із показань свідків вбачається, що вони повідомили про всі відомі їм факти під час проведення огляду місця події та засвідчили правильність проведення такої слідчої дії. Вказані свідки були допитані судом у встановленому законом порядку й були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Також суд правильно визнав належними доказами показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є оперуповноваженими СКП Відділення поліції № 1 м. Яремче Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області. У своїх показаннях вони вказували, що при виконанні своїх службових обов`язків неподалік відділення «Нова Пошта» та магазину «АТБ» побачили дівчину, яка поводила себе підозріло, а саме постійно оглядалась, мала при собі пакунок, була одягнута у темний одяг. Вони вирішили перевірити цю особу, тому підійшли до неї, представились та пред`явили службові посвідчення. На їх запитання вказана особа представилась, після чого вони запитали її про мету перебування, а також, що знаходиться в її коробці. Особа помітно нервувала та спочатку нічого не відповідала. Однак в подальшому повідомила, що в коробці знаходяться наркотичні засоби, які вона отримала на «Новій пошті». В подальшому вони повідомили про вказану подію слідчо-оперативну групу й разом з особою чекали її приїзду. Посилання засудженої на те, що доступ до інформації в її телефоні отримано з порушенням вимог КПК України також не вбачаються обґрунтованими. Відповідно до ч. 3 ст. 258 КПК України спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв`язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, указані положення охороняють права осіб, які бажають зберегти таємницю їхнього спілкування, і надають гарантії від зловживань правоохоронних органів на несанкціоноване втручання у спілкування. Натомість таємниця виключається, якщо абонент (учасник) спілкування не бажає її зберігати і добровільно розкриває її, зокрема перед державними органами. За таких обставин не відбувається втручання у спілкування, а відбувається фіксація добровільно розкритої інформації, яка втрачає статус таємниці й набуває статусу відкритості. Як було зазначено вище, під час проведення огляду місця події ОСОБА_7 добровільно надала дозвіл працівникам поліції на огляд належного їй мобільного телефону, повідомивши пароль доступу. Отже доступ до відповідної інформації не був пов`язаний з подоланням систем логічного захисту, здійснювався за добровільною згодою особи. Що ж стосується інформації, яка була наявна в мобільному телефоні, то вона була досліджена шляхом включення телефону та огляду текстових повідомлень, які в ньому знаходились й доступ до яких не був пов`язаний із наданням володільцем відповідного серверу (оператором мобільного зв`язку) доступу до електронних інформаційних систем. В цьому випадку орган досудового розслідування провів огляд предмета (телефона) й оформив його відповідним протоколом, який складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема 18.04.2023 старшим оперуповноваженим в ОВС УБН в Івано-Франківській області на підставі доручення від 04.04.2023 було проведено огляд вилученого мобільного телефону марки «Iphon 11». В ході огляду виявлено такі додатки: «Telegram» «Viber», «Instagram», «Нова Пошта». В ході огляду додатка «Telegram» виявлено акаунт під назвою «Binbon», мобільний номер телефону НОМЕР_1 . В ході огляду телеграм-каналу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » виявлено спілкування з невстановленою особою, яка підписана в додатку «Телеграм» під даними « ОСОБА_14 ». Також в ході огляду чат-боту під назвою «Фрік» встановлено, що 04.03.2023 в цей чат-бот завантажено 97 однотипних фото з позначеннями білого кольору (стрілками), що ймовірно дорівнює 97 розкладеним так званим «закладкам» з наркотичними засобами чи психотропними речовинами (т. 1 а.п. 136-153). Доводи касаційної скарги про те, що працівники поліції могли внести певні дані в телефон, в тому числі і щодо переписки про придбання наркотичних засобів та закладок, не підтверджені об`єктивними даними. Відповідно до протоколу огляду телефона всі переписки і фотознімки мають більш ранні дати, що спростовує доводи про внесення змін після затримання ОСОБА_7 31.03.2023. За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що доступ до інформації, що містилась в телефоні ОСОБА_7 , отримано органом досудового розслідування без порушення вимог КПК України. Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема в постанові ККС ВС від 29 листопада 2023 року (справ № 683/642/20, провадження № 51-3831км21). Не вбачаються обґрунтованими й доводи про те, що судом було проігнороване клопотання сторони захисту про проведення експертного дослідження мобільного телефону на предмет підтвердження можливого втручання в нього після 31.03.2023. Як убачається з матеріалів провадження, від захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_15 надійшло письмове клопотання про призначення у кримінальному провадженні комп`ютерно-технічної експертизи. Колегія суддів Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області розглянула подане клопотання й ухвалою від 10.12.2024 відмовила в його задоволенні, оскільки захисником не було наведено правових підстав для призначення судом експертизи, передбачених статтями 242, 332 КПК України. Також указано, що захисником не доведено, що для вирішення поставлених запитань необхідні спеціальні знання. Окрім того, судом також було встановлено, що захисник не звертався відповідно до положень ст. 244 КПК України до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи (т. 2 а.п. 69-70). У судовому засіданні було безпосередньо досліджено дані протоколу огляду предметів від 18.04.2023, а саме мобільного телефону марки «iPhone 11», на який суд посилається у вироку як на доказ. При цьому у своєму вироку суд не посилається як на речовий доказ на сам мобільний телефон, оскільки не досліджував його у судовому засіданні, що не суперечить вимогам КПК України. Суд апеляційної інстанції переглянув кримінальне провадження, зокрема за апеляційними скаргами сторони захисту на вирок місцевого суду, належно, ретельно перевірив викладені у них аргументи, здебільшого аналогічні доводам касаційної скарги засудженої, й правильно визнав їх необґрунтованими, навівши докладні мотиви своїх висновків. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 цього Кодексу. Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд ухвалив: Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_7 - без задоволення. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3