Постанова Сумський апеляційний суд № 589/2354/25

Справа № 589/2354/25 Номер провадження 22-ц/816/1808/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач), суддів Сидоренко А.П., Щербаченко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилкомсервіс» на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 червня 2025 року про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, в с т а н о в и в : Короткий зміст заяви і оскаржуваної ухвали суду першої інстанції 23 травня 2025 року ТОВ «Жилкомсервіс» звернулося до суду із вказаною заявою про видачу судового наказу, яку обґрунтовано такими обставинами. Між ТОВ «Жилкомсервіс» та ОСОБА_1 склалися правовідносини з надання житлово-комунальних послуг, у межах яких боржник, будучи споживачем послуг з утримання будинку і прибудинкової території, зобов`язаний здійснювати їх оплату. У порушення вимог законодавства оплата послуг здійснювалася нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим за період із 01 січня 2015 року по 30 квітня 2025 року утворилася заборгованість у сумі 6725,85 грн, що підтверджується розрахунками та первинними документами. Безспірність розрахунків наявної заборгованості, крім іншого, підтверджено випискою операцій по особовому рахунку № НОМЕР_1 за вказаний період, у якій вказано щомісячні нарахування за увесь період заборгованості, щомісячні оплати за надані послуги, коригування якщо такі проводилися. Із виписки вбачається, що у боржника сформувалася заборгованість із січня 2015 року у зв`язку з тим що він періодично здійснював платежі, але наявний борг повністю не погашав. Кожним здійсненим платежем боржник переривав строк позовної давності, що свідчить про визнання ним свого боргу, що передбачено статтею 264 ЦК України. Із урахуванням безперервного характеру надання послуг, здійснення боржником часткових оплат, а також продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, заявлені вимоги подані в межах строку позовної давності. У зв`язку з викладеним заявник просив видати судовий наказ про стягнення з боржника заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 6725,85 грн, а також 302,80 грн судового збору. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 червня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу. Суд першої інстанції виходив із того, що заявлена заборгованість виникла з 2015 року, а заявник звернувся до суду лише у 2025 році, тобто після спливу строку, який перевищує трирічну позовну давність. При цьому суд вказав, що така підстава для відмови пов`язується саме зі сплавом певного строку, а не спливом позовної давності. У наказному провадженні сплив цього строку є самостійною підставою для відмови, а питання його переривання чи продовження не оцінюється. Тому вимога не може бути розглянута в наказному порядку. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ТОВ «Жилкомсервіс» оскаржило її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати. Вважає висновок суду про сплив позовної давності помилковим і таким, що зроблений без повного дослідження матеріалів справи. Зокрема, суд не врахував, що боржник протягом 2015-2022 років періодично здійснював платежі (зокрема із залученням субсидії), що підтверджується випискою операцій по особовому рахунку. Такі дії є визнанням боргу і відповідно до статті 264 ЦК України переривають перебіг позовної давності, внаслідок чого вона починає обчислюватися заново після кожного платежу. Наголошує, що зазначені обставини та докази були прямо наведені у заяві про видачу судового наказу, однак суд їх безпідставно проігнорував, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов хибного висновку про пропуск позовної давності. Також суд не врахував усталену практику Верховного Суду щодо переривання позовної давності діями боржника, що свідчать про визнання боргу. У заяві про усунення недоліків апеляційної скарги просив постановити окрему ухвалу стосовно судді Левші С.Л., який систематично допускає фальсифікацію дат ухвалення судових рішень. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Пунктом 1 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу. Згідно із частиною статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 частини першої, другої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду справ про стягнення грошової заборгованості, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом. Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, при зверненні до суду в наказному провадженні заявник повинен керуватися тими нормами процесуального закону, які встановлюють строк і порядок для звернення до суду в наказаному провадженні та розуміти відповідне реагування суду, якщо заявником не буде дотримано вимог закону. У травні 2025 року ТОВ «Жилкомсервіс» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 6725,85 грн за період із 01 січня 2015 року по 30 квітня 2025 року. Згідно із наданим розрахунком операцій по особовому рахунку, сума заборгованості ОСОБА_1 зазначена із січня 2015 року. Апеляційний суд зазначає, що підставою для відмови у видачі наказу є встановлення обставин спливу строку, який перевищує позовну давність, щодо заявленої стягувачем вимоги. У цьому випадку суд не констатує пропуск строку позовної давності, оскільки це потребує здійснення певного аналізу обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, зокрема щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності), а також обставин вчинення чи не вчинення боржником дій, які свідчать про переривання строку позовної давності чи визнання боргу. Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження. У випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, відсутня безспірність вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 165 ЦПК України, не позбавляє заявника права звернутися з такими самими вимогами в порядку позовного провадження, та відповідно доводити факт переривання позовної давності, у разі подання боржником заяви про застосування позовної давності та/або продовження позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні. За таких обставин, враховуючи, що вимоги заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості заявлені за період часу, який перевищує позовну давність, встановлену законом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених правилами пункту 5 частини першої статті 165 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Передбачених частиною першою статті 379 ЦПК України підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено. Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність постановлення окремої ухвали Колегія суддів зазначає, що за статтею 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Згідно зі статтею 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала. Оскільки матеріали справи не містять доказів допущення суддею Левшою С.Л. систематичного внесення недостовірних відомостей щодо дат ухвалення судових рішень, тому колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України). За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, а висновки суду узгоджуються із критеріями законності та обґрунтованості, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін. Висновки суду щодо судових витрат Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України). Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилкомсервіс» залишити без задоволення, а ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 червня 2025 року про відмову у видачі судового наказу без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена «04» травня 2026 року. Головуючий Д.В. Сізов Судді А.П. Сидоренко М.В. Щербаченко