Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15198/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15198/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року (суддя Свида Л.І., м. Одеса, повний текст рішення складений 05.09.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,- В С Т А Н О В И В: 15.05.2025 ТОВ «Копійка-Центр» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому товариство просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500590/2025/000008/2 від 01.04.2025 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500590/2025/000024 від 01.04.2025 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, шо була фактично сплачена або піддягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Копійка-Центр» (Покупець) та Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (Китай) (Продавець) 18.02.2021 року укладений зовнішньоекономічний контракт №13/CH/2021 на поставку товарів, що вказані в Специфікаціях до Договору, які є невід`ємними його частинами. Відповідно до п. 1.1, 1.2, 3.1 контракту Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, передавати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, приймати та оплачувати Товар. Найменування виробника, одиниця виміру, ціна та кількість Товару, що поставляється, узгоджуються сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему партію Товару, і є невід`ємними частинами цього Контракту. Товар за контрактом має бути поставлений партіями на умовах CIF «Інкотермс-2010» (товар завантажений на борт судна) за адресою: Одеса, Україна. З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митну декларацію №25UA500590000453U0 від 31.03.2025 року, в якій визначена та заявлена митна вартість товарів за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларантом до митного органу надані наступні документи: пакувальний лист №19 від 13.12.2024 року; Інвойс №19 від 03.12.2024 року; коносамент №UTRUST25011055 від 24.01.2025 року; автотранспортну накладну №TG018191 від 24.03.2025 року; сертифікат про походження товару №19 від 03.12.2024 року; банківські платіжні документи №040350068459414 від 04.03.2025 року, №051240065511264 від 05.12.2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0587 від 26.03.2025 року; контракт №13/CH/2021 від 18.02.2021 року з додатковими угодами до нього; специфікація №19 від 03.12.2024 року до Договору, договір №003/21 від 02.02.2021 року на надання брокерських послуг; договір про перевезення №006/23 від 17.11.2023 року. На вимогу митного органу про надання додаткових документів позивачем надані листи №10, №11 від 01.04.2025 року в яких обґрунтовано безпідставність вимог митного органу та до листа №10 від 01.04.2025 року додано додатково попередню специфікацію №19 від 03.12.2024 року, проформу-інвойс №19 від 03.12.2024 року, рахунок №126 від 25.03.2025 року, договір організації автомобільних перевезень вантажів №01-20/24 від 01.01.2024 року. Однак, Одеською митницею 01.04.2025 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500590/2025/000008/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500590/2025/000024. Позивач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, такими, що порушують його права і законні інтереси, у зв`язку з чим вони мають бути скасовані, звернувся до суду з адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. У свою чергу, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України. Положеннями ч. 3 ст. 318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. За приписами ч. 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України). Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. При декларуванні товару Позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів Постачальника. Як зазначено ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу. За приписами ч. ч. 1-3 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей. Так, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №25UA500590000453U0 від 31.03.2025 року Одеською митницею встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, документи не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500590/2025/000008/2 від 01.04.2025 року, а саме: 1) в контракті від 18.03.2021 року №13/СН/2021 зазначено умови поставки CIF, в поданому Інвойсі від 03.12.2024 року №19 та специфікації від 03.12.2024 року №19 зазначено умови поставки FOB. В розділі 3 контракту відсутня жодна інформація щодо змін умов поставки; 2) згідно з п. 6.1.1 контракту від 18.03.2021 року №13/СН/2021 та специфікації від 03.12.2024 року №19 умовою розрахунку платежів є оплата 20% загальної вартості товару, вказаної у підтверджуючому замовлені протягом 7 днів, після підтвердження інвойсу та 80% за 14 днів до прибуття судна в порт призначення. Декларант ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» надає до МД банківські платіжні документи №051240065511264 від 05.12.2024 року та №040350068459414 від 04.03.2025 року. У наданих документах зазначено лише реквізити Контракту та відсутнє посилання на специфікацію/інвойс/проформу-інвойс, що не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар. В розрахунку до поданого інвойсу від 03.12.2024 року №19 сума 20% передоплати повинна складати в іноземній валюті 11736,26 дол. США (вартість товару в інвойсі 58681,34 дол. США). Згідно наданих платіжних документів №051240065511264 від 05.12.2024 року та №040350068459414 від 04.03.2025 року в іноземній валюті такий платіж відсутній; 3) згідно з п. 4.1 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 17.11.2023 року №006/23 Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказу зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок Експедитора, але до митного оформлення не надані рахунки Експедитора, банківські та платіжні документи, що унеможливлює перевірку правильності нарахування витрат на транспортування вантажу; 4) довідка про транспортно-експедиційні витрати на перевезення товарів автомобільним транспортом надано ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД», проте відповідно до гр. 16 автотранспортної накладної від 24.03.2025 року №TG018191 перевізником виступає компанія «PE DERUS IGOR»; 5) згідно розрахунку, здійсненого декларантом, транспортні та експедиційні витрати до ввезення на митну територію України, включені до складових митної вартості товару виключно за довідкою експедитора від 26.03.2025 року №0587, що не відповідає порядку заповнення ДМВ (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599) та положенням Митного та Податкового кодексів України; 6) поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB NINGBO. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до Інкотермс. На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця належить витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судно; 7) аналізуючи маршрут транспортування товару (Ningbo-Constanta-м/п Орлівка) при умовах поставки FOB Ningbo, експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Constanta. Однак, відомості про вартість витрат таких послуг, які є складовими митної вартості, не включені у гр. 21 ДМВ та відсутні у поданих документах. Щодо доводу апелянта про те, що за контрактом умови поставки CIF, а за Інвойсом та Специфікацією умови поставки FOB та контрактом не передбачена зміна умов поставки, колегія суддів зазначає. Відповідно до п. 3.1 Контракту №13/CH/2021 від 18.02.2021 року товар поставляється за контрактом партіями на умовах CIF «Інкотермс-2010» (товар завантажений на борт судна) за адресою: Одеса, Україна. При цьому, відповідно до п. 7.1 Контракту передача товару перевізнику здійснюється в місці, визначеному п. 3.1. Контракту, якщо Сторонами не буде узгоджене інше, тобто, зміна умов передбачена в контракті. Відповідно до Інвойсу від 03.12.2024 року №19 та специфікації від 03.12.2024 року №19 сторонами контракту погоджені умови поставки FOB NINGBO та саме такі умови поставки зазначені в митній декларації, нормами законодавства сторони не обмежені у вільному погоджені умов договору, специфікація є невід`ємною частиною контракту, а тому в даному випадку відсутні будь-які розбіжності в поданих документах. Щодо доводу апелянта про те, що в банківських документах зазначені реквізити контракту без посилання на специфікацію/інвойс/проформу-інвойс, що не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар та суми оплати не збігаються з умовами контракту, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до положень розділу 6 Контракту №13/CH/2021 від 18.02.2021 року умови оплати наступні: протягом 7 днів Покупець сплачу 20% загальної вартості контракту, зазначеній в Замовленні, а за 14 днів до прибуття судна в порт призначення Покупець зобов`язаний сплатити 80% загальної вартості контракту, зазначеної в підтвердженому Замовленні (п. 6.1 контракту). Однак відповідно до п. 6.3 контракту допускається сплата товару частинами. Відповідно до Специфікації №19 від 03.12.2024 року загальна вартість товару складає 58681,34 доларів США, яка була сплачена двома частинами (платіжний документ №051240065511264 від 05.12.2024 року на суму в розмірі 20% від початкової Заявки, яка змінилась та №040350068459414 від 04.03.2025 року) Загальна сума за двома платіжними документами дорівнює сумі Специфікації №19 від 03.12.2024 року. На підтвердження обставин зміни суми Заявки позивачем надавалися до митного органу попередня Специфікація №19 від 03.12.2024 року та проформа-інвойс №19 від 03.12.2024 року, однак суд звертає увагу, що в будь-якому випадку розбіжностей в числових значенням митної вартості ці документи не містять, оскільки є сума, визначена в Специфікації і Інвойсі, яка збігається з сумою здійсненої оплати. Також апеляційний суд зазначає, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Щодо не зазначення в банківських платіжних документах даних щодо Інвойсу/Специфікації, то колегія суддів зазначає, що нормами законодавства не передбачено обов`язкове зазначення таких даних в платіжних документах, в них міститься посилання на контракт та суми за платіжними документами збігаються з сумою Інвойсу та Специфікації, а тому ці документи можливо ідентифікувати з оплатою за оцінюваний товар. Щодо доводу апелянта про не надання декларантом рахунків та платіжних документів на транспортування товару, то колегія суддів зазначає, що позивачем на вимогу митного органу наданий рахунок №126 від 25.03.2025 року на оплату транспортних послуг в якому зазначені суми та вид послуг, а також договір на підставі якого такий рахунок виставляється ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» позивачу. Крім того, фактична оплата, спосіб здійснення оплати, строк оплати ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, а тому в даному випадку позивачем підтверджені транспортні витрати. Щодо невідповідності даних щодо перевізника в довідці про транспортні витрати та в автотранспортній накладній слід зазначити, що між позивачем та ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» укладений договір транспортно-експедиторського обслуговування №006/23 від 17.11.2023 року відповідно до якого ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» організовує перевезення вантажів позивача та у відповідності до п. 2.1.1 має право укладати від свого імені або від імені клієнта та за рахунок клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та додаткові роботи і послуги. В даному випадку ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» залучив до перевезення вантажу для позивача ФОП ОСОБА_1 на підставі договору організації автомобільних перевезень вантажів №01-20/24 від 01.01.2024 року та на підтвердження таких обставин позивачем надано до митного органу зазначений договір разом з поясненнями №10 від 01.04.2025 року. Щодо доводу апелянта про не можливість підтвердження транспортних витрат тільки довідкою про транспортні витрати, то колегія суддів вважає ці твердження безпідставними, оскільки законодавством не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат па перевезення, та такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. До митного оформлення на підтвердження вартості перевезення надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування №006/23 від 17.11.2023 року, рахунок №126 від 25.03.2025 року на оплату транспортних послуг, довідка експедитора від 26.03.2025 року №0587, договір, за яким експедитор залучив перевізника, які є належними доказами на підтвердження понесених транспортних витрат. Щодо тверджень апелянта про те, що на умовах поставки FOB NINGBO продавець несе витрати, пов`язані з доставкою товару включно з навантаженням товару на бор судна в порту NINGBO, однак відомостей щодо подальшого розвантаження, перевантаження товару в порту Constanta позивачем не надано, колегія суддів зазначає. Відповідно до п. 5.4 контракту №13/CH/2021 від 18.03.2021 року ціна товару містить в собі експортну упаковку, маркування, завантаження та пакування товару. Відповідно до умов поставки FOB відповідальність за вантаж переходить від продавця на покупця після розміщення вантажу на борту судна. Після завантаження вантажу на судно всі подальші витрати та ризики несе покупець. До митного оформлення надано рахунок №126 від 25.03.2025 року на оплату транспортних послуг, довідка експедитора від 26.03.2025 року №0587, які є належними доказами на підтвердження понесених витрат та з них вбачається здійснення позивачем витрат не тільки щодо морського перевезення, але й транспортно-експедиторське обслуговування за межами України, транспортно-експедиторське обслуговування за маршрутом Констанца (Румунія) Орлівка (Україна). Транспортно-експедиторське обслуговування включає не тільки організацію перевезення вантажу, але і перевалку в портах та інші послуги, що передбачено договором, укладеним між позивачем та ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД», а тому в даному випадку апеляційний суд не вбачає будь-яких розбіжностей в поданих документах. Оскільки основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування іншого методу визначення митної вартості товару. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, подані документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано. Посилання апелянта/відповідача на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України митна справа здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо. Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Колегія суддів вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості. Водночас приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Апеляційний суд зазначає, що решта доводів та заперечень відповідача приведених у відзиві не спростовують висновки суду по суті заявлених позовних вимог. Приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача. Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 по справі №140/804/19, від 11.06.2020 по справі №815/5464/16). МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч. 2 ст. 53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів. Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. Відповідно до п. 2, 4 ст. 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ. Оцінюючи вказане рішення відповідача апеляційний суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19). У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідач протиправно прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500590/2025/000008/2 від 01.04.2025, а тому воно підлягає скасуванню. При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UA500590/2025/000008/2 від 01.04.2025 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500590/2025/000024 від 01.04.2025, колегія суддів вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню. Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Як визначено ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Проте, приписи вказаної статті Відповідачем були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що Позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до Відповідача всі необхідні передбачені ст. 53 МК України документи, а Відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Відтак, доводи апеляційної скарги митного органу не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя К.В.Кравченко Суддя Ю.В.Осіпов