Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/40801/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/40801/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року (суддя Бутенко А.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 05.03.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- В С Т А Н О В И В: 31 грудня 2024 року ТОВ АКВАФРОСТ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000102/1 від 26.08.2024 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що декларантом для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. Враховуючи це, а також те, що декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України це послугувало підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.05.2022 року між Компанією «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» (Мангалур, Індія) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт №25/05/22-94, відповідно до умов вказаного контракту Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, складеному на підставі письмового замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість. 26.08.2024 року позивачем з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом №25/05/22-94 від 25.05.2022 року до Одеської митниці була подана митна декларація №24UA500110006486U4. Митну вартість поставлених товарів товариство визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції). На підтвердження митної вартості товару та методу її визначення за ціною договору позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: рахунок-фактура (Іnvoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI231/23-24 від 16.02.2024р.; рахунок-фактура (Іnvoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI232/23-24 від 22.02.2024р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 02.08.2024р.; сертифікат про походження товару (Certificate of origin form А) №EIC/2024/006/0147348A/00144813 від 20.02.2024р.; сертифікат про походження товару (Certificate of origin form А) №EIC/2024/006/0174317A/00166397 від 27.02.2024р.; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT0354719/912 від 02.08.2024р.; декларація виробника (Declaration of producer) б/н від 17.02.2024р.; декларація виробника (Declaration of producer) б/н від 23.02.2024р.; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №06/08 від 06.08.2024р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №25/05/22- 94 від 25.05.2022р.; договір про надання послуг митного брокера №2/24-БР від 01.01.2024р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами №11751663 від 07.08.2024 р. Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митній декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме: 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) слід зазначати, що до митного оформлення були надані такі документи: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат та інвойс, однак відповідно до пункту 1.3 розділу 1 контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022, де вказано, що постачальник повинен надавати на кожну партію товару такі супровідні документи: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, якісний сертифікат виробника, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інвойс та пакувальний лист. До митного оформлення пакувального листа та якісний сертифікат виробника надано не було, що суперечить умовам контракту; 3) відповідно до пункту 5.3 розділу 5 контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022 зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсах №YSM/EXI231/23-24 від 16.02.2024 та №YSM/EXI232/23-24 від 22.02.2024 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 4) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано; 5) відсутні документи (договори) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу; 6) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. На підставі зазначеного було зобов`язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку яких товарів, митна вартість визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові, наявні у нього, інші документи, для підтвердження митної вартості товарів. 26.08.2024 року декларантом надано лист, в якому повідомлено, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде. 26.08.2024 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення №UA500110/2024/000101/1 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України. При цьому позивач, вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. У свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами щодо обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України. Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України). Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугували висновки митниці про те, що подані для підтвердження митної вартості товарів містяться розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) до митного оформлення пакувального листа та якісний сертифікат виробника надано не було, що суперечить умовам контракту; 3) відповідно до пункту 5.3 розділу 5 контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022 зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсах №YSM/EXI231/23-24 від 16.02.2024 та №YSM/EXI232/23-24 від 22.02.2024 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 4) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано; 5) відсутні документи (договори) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу; 6) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції крізь призму доводів апеляційної скарги щодо виявлених неточностей, які, на думку митного органу, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, що ввозив позивач, колегія суддів вважає наступне. Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах. В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься. Щодо тверджень про те, що відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до п. 6.1. Контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022 року, товари повинні бути відправлені в експортній упаковці, що відповідає типу товару та стандарту країни постачальника. Відповідно до інвойсів №YSM/EXI231/23-24 від 16.02.2024 року та №YSM/EXI232/23-24 від 22.02.2024 року поставка товару здійснюється на умовах FCA та до ціни товару включена вартість пакування. Відповідно до правил Інкотермс за умов FCA продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки. Таким чином, обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця. Тобто, за умовами поставки FCA інвойса, ціна за товар включає в себе вартість пакування. Відтак, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості. Також, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій, поданих Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією «Icelend Pelagic» не передбачалось. Отже вказане свідчить про те, що вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів, та робіт, за умови, при цьому, включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною. Щодо доводів апелянта про те, що відповідно до п. 1.3 зовнішньоекономічного контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022 року зазначено, що до товаросупровідних документів на кожну партію постачальник повинен надати пакувальний лист та якісний сертифікат виробника, проте до митного оформлення не наданого цих документів, колегія суддів зазначає наступне. Так, на законодавчому рівні відсутнє визначення пакувального листа та його складових (реквізитів). Пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці. Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено. Крім цього, згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація. Ветеринарний сертифікат та якісний сертифікат виробника також не є документами, що підтверджують числові складові вартості товару. При цьому колегія суддів зазначає, що пакувальний лист, ветеринарний сертифікат, якісний сертифікат виробника жодним чином не впливають на вартість товару, адже не містять вартісних показників. Щодо твердження митного органу про те, що відповідно до пункту 5.3 розділу 5 контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022 зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсах №YSM/EXI231/23-24 від 16.02.2024 та №YSM/EXI232/23-24 від 22.02.2024 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, колегія суддів зазначає наступне. Так, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що у всіх наданих позивачем документах абсолютно всі числові значення зазначені однаково та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними. Також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю. Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15. Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 17.04.2018 р. у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). З урахуванням зазначеного, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товарів на відсутність в інвойсі відомостей про умови оплати, як підставу для збільшення митної вартості не може бути прийняте до уваги, оскільки умови оплати ніяким чином не впливають на вартість товару. Також колегія суддів вважає безпідставним посилання у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000102/1 від 26.08.2024 року щодо відсутності в інвойсах №YSM/EXI231/23-24 від 16.02.2024 року та №YSM/EXI232/23-24 від 22.02.2024 року інформації стосовно умов оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах, оскільки умови оплати товару не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації в інвойсі не може свідчити про заниження митної вартості товару. Умови оплати товару визначені у Договорі, на який є посилання в інвойсі, а інвойс є наслідком Договору та є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, до того ж, в інвойсі міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Крім того, чинним законодавством не передбачено, що інвойс повинен містити інформацію стосовно умов оплати товару. Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 01.03.2023р. по справі №420/18880/21. Також в оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 затверджено Правила заповнення декларації митної вартості, відповідно до яких у розділі ІІІ зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Отже, визначений у вказаному вище Порядку перелік документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не є вичерпним. Так, декларантом до митного оформлення було надано довідку на транспортні витрати №06/08 від 06.08.2024 року, відповідно до якої вартість транспортних витрат при перевезенні вантажу за маршрутом: Клайпеда (Литва)- п/п Ягодин Україна складають 52000,00 грн. Страхування вантажу не проводилось, отже вказаний документ підтверджує вартість понесених позивачем витрат на транспортування товару з порту Клайпеда (Литовська Республіка) до митного кордону України. Як вже зазначалось вище, умова поставки визначена в документах як FCA (Клайпеда Литва, згідно Правил Інкотермс 2010). Зазначене свідчить про те, що Покупець повинен був сплатити за доставку товару тільки із м. Клайпеда до митного кордону України. На підтвердження вартості такої поставки при проведення процедури розмитнення було надано довідку про транспортні витрати №06/08 від 06.08.2024 року, видану Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1 ), в якій зазначено, що автопоїзд держ. № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 виконує перевезення вантажу за маршрутом: м. Клайпеда (Литва) м. Чорноморськ (Україна): Транспортні витрати по перевезенню вантажу з м. Клайпеда (Литва) до пункту петерину кордону Ягодин (Україна) по інвойсу №YSM/EXI231/23- 24 від 16.02.2024 року, інвойс №YSM/EXI232/23-24 від 22.02.2024 року вага брутто 14 350 кг 37 960,00 грн. Страхування вантажу не проводилось. Водночас з копії доданої до декларації CMR б/н від 02.08.2024р. вбачається, що вказаний реєстраційний номер автопоїзду яким здійснювалось перевезення товару за інвойсами №YSM/EXI231/23-24 від 16.02.2024р., №YSM/EXI232/23-24 від 22.02.2024р. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , тобто такий самий що й у довідці про вартість перевезення. Також в CMR перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 , тобто той самий суб`єкт господарювання, що видав довідку про вартість перевезення. Зазначена довідка містить всю необхідну інформацію, щодо умов перевезення з Клайпеди до Чорноморська та її вартість. Відповідно до умов зазначеного договору Перевізник з (ФОП ОСОБА_1 ) зобов`язуєтьмя надати Замовнику (ТОВ «Аквафрост») послуги з перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученні. Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність/ненадання до митного оформлення договору на перевезення вантажу та відсутність у вищевказаній довідці посилання на такий договір не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки такий документ (зважаючи на подання позивачем до митного оформлення довідки №06/08 від 06.08.2024 року) не є документом, який впливає на митну вартість товару. До того ж, апелянт, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відтак, зауваження апелянта, зазначені в оскаржуваному рішенні колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на можливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару. Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару. Колегія суддів вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. Як вже було зазначено вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів. За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами свої твердження про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших. Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. З огляду на наведені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем прийняте необґрунтоване рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару. Водночас позивачем, як декларантом було подано до митного органу повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена. Апеляційна скарга відповідача зазначених висновків не спростовує, за своїм змістом ідентична відзиву на адміністративний позов, доводи якого були ретельно перевірені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, а тому не заслуговують до уваги. Варто зауважити, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Отже, рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «АКВАФРОСТ» та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості є правильним та підлягає залишенню без змін. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов